ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань забезпечення адміністративного позову
Справа №500/5211/26
13 серпня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Мартиць О.І. розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся через представника ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на військову службу під час мобілізації 19.04.2026,
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення ОСОБА_1 19.04.2026 до військової частини НОМЕР_1 як особи, призваної під час мобілізації, без належного усунення суперечностей у його військово-обліковому статусі та без документального підтвердження дотримання спеціальної процедури повторного медичного огляду особи, раніше визнаної непридатною до військової служби,
визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2026 №109 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення як похідного від оскаржуваного рішення про призов,
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 після набрання рішенням суду законної сили та з урахуванням встановлених судом обставин забезпечити направлення ОСОБА_1 на медичний огляд ВЛК у порядку, передбаченому Положенням №402, із наданням ВЛК свідоцтва про хворобу 2015 року, військово-облікових документів, довідки КНП «Чортківська ЦМЛ» від 04.08.2026 №85 про діагноз F20 та інших медичних документів; після одержання законної постанови ВЛК вирішити питання щодо подальшого проходження або звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Також 12 серпня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:
заборонити військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та її посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі або до прийняття нової постанови ВЛК за результатами повторного медичного огляду ОСОБА_1 , проведеного з урахуванням свідоцтва про хворобу №632/925 від 16.10.2015, довідки КНП «Чортківська центральна міська лікарня» від 04.08.2026 №85 про діагноз F20 та результатів спеціалізованого психіатричного обстеження - залежно від того, яка із зазначених подій настане раніше:
допускати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до отримання, носіння, зберігання, використання або застосування вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин;
залучати ОСОБА_1 до несення служби зі зброєю, вартової служби, бойового чергування (бойової служби), виконання бойових (спеціальних) завдань та безпосередньої участі у бойових діях.
В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача посилається на такі фактичні обставини, що створюють невідкладний ризик.
Свідоцтвом про хворобу №632/925 від 16.10.2015 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Наказами НОМЕР_4 прикордонного загону від 02.11.2015 №205-ос та від 03.11.2015 №206-ос його звільнено з військової служби за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу.
Дублікат тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_5 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 24.04.2023, містить записи про виключення ОСОБА_1 з військового обліку 05.11.2015 та про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Отже, цей статус був документально підтверджений самим Відповідачем 1 менш ніж за три роки до спірного призову.
15.04.2026 позивач пройшов медичний огляд і електронною постановою ВЛК №2026-0451-2302-5980-0 був визнаний придатним до військової служби. 19.04.2026 його призвано під час мобілізації та пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109 зараховано до списків особового складу і на всі види забезпечення.
Водночас 04.08.2026 КНП «Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради видало довідку №85, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті з діагнозом F20 (шизофренія); у довідці зазначено дату 13.10.2022 як початок обліку/діагностичного спостереження.
Вважає, що запропонований захід не скасовує і не зупиняє наказ №109 та не вирішує спір по суті. Військова частина зберігає можливість організувати проходження служби позивачем і доручати йому завдання, які не пов`язані з отриманням, носінням, зберіганням чи застосуванням зброї, несенням служби зі зброєю, бойовим чергуванням або безпосередньою участю в бойових діях. Обмеження є персональним, тимчасовим та обумовленим конкретними медичними документами.
Станом на дату вирішення заяви про забезпечення позову питання про відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом не вирішено.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За приписами частини другої статті 154 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Факт прийняття відповідачем рішень, вчинення дій, які, на думку позивача, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.
Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов позивача на військову службу під час мобілізації та визнання протиправним пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2026 №109 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення як похідного від оскаржуваного рішення про призов.
Правову оцінку діям та рішенням відповідачів буде надано судом за результатами розгляду справи по суті.
Суд зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Посилання представника позивача на те, що у цій справі основною підставою є пункт 1 частини другої статті 150 КАС України, шкода життю або здоров`ю, яка може настати до вирішення справи, за своєю природою не може бути повністю усунута майбутнім судовим рішенням, за відсутності тимчасового запобіжного заходу навіть подальше задоволення позову не гарантуватиме ефективного поновлення права на безпечні умови служби та належну медичну оцінку, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Доводи заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях. Наведені заявником твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у проходженні військової служби під час мобілізації), не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі адміністративного позову.
Також суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час. У даному випадку мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
На час проходження позивачем військової служби та подання заяви про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, а тому суд позбавлений можливості забороняти відповідачу, а іншим військовим формуванням вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, в тому числі забороняти отримання, носіння, зберігання, використання або застосування вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин; залучати ОСОБА_1 до несення служби зі зброєю, вартової служби, бойового чергування (бойової служби), виконання бойових (спеціальних) завдань та безпосередньої участі у бойових діях.
Сама лише незгода заявника із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання такого рішення протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 13 серпня 2026 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.