308/11185/26
У Х В А Л А
І МЕ Н Е М У К Р А Ї Н И
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
12.08.2026 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В.В. вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідачів: ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя нерухомого майна,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідачів: ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя нерухомого майна.
Вивчивши подану позовну заяву, суддя прийшов до висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача заявлено вимогу про визнання за позивачем право іпотеко держателя на нерухоме майно житловий право іпотекодержателя на нерухоме майно житловий будинок, (літ. А), загальною площею 245,2 кв. м., житловою площею 108 кв. м, гаража (літ. Б), огорожі №1-3, реєстраційний номер нерухомого майна: 794201321101 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером площею 0,1080 га в АДРЕСА_1 кадастровий номер якої [номер приховано]:02:011:0046.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До матеріалів справи долучено квитанцію №3338-2784-1459-2418 від 01.08.2026 про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Згідно постанови від 24.01.2018 справа № 916/1220/17 Верховний Суд зазначив, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2023 (справа №906/1026/22 провадження №12-33гс23) зазначено, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 червня 2023 року справу № 906/1026/22 передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи необхідним відступити від висновку про те, що вимога про визнання права іпотекодержателя є немайновою, який викладено, зокрема, але не виключно, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18 та від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц, в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20 та від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) та у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21.
Крім того, у вказаній постанові зазначено, що з метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, шляхом застави майна.
Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.
Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.
Тобто вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов`язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер.
Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.
Згідно п. п. 8.12, 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 (справа № 907/9/17 провадження № 12-76гс18) зазначено, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2023, справа № 906/1026/22 провадження № 12-33гс23) також зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фактично ініційований позивачем спір спрямований на захист його майнового інтересу, вимога про визнання права іпотекодержателя ґрунтується на наявності такого інтересу, що виник на підставі договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який має вартісну оцінку, а отже, має майновий характер, а тому розмір ставки судового збору за його подання повинен визначатися відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду нагадує, що, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (схожий за змістом правовий висновок міститься у її постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 (провадження №11-281апп21, пункт 71), від08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22, пункт 143)).
Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про визнання за ним права іпотекодержателя ґрунтується на наявності майнового інтересу, який виник на підставі Іпотечного Договору № 1800 від 24 липня 2008 року, який забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № CM-SME800/089/2008
В якості забезпечення виконання зобов`язань за даним Договором іпотекодавцем надано в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку, загальною площею 0,1080 гектара (кадастровий номер : [номер приховано]:02:011:0046), яка має вартісну оцінку, та на яку може бути звернено стягнення в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, у випадку задоволення позовних вимог про визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки рішенням суду, що набрало законної сили.
Таким чином, пред`явлена у позові вимога має майновий характер, судовий збір за яку повинен сплачуватись згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
У позовах про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості, - ціна позову визначається вартістю цього майна. При цьому тягар доказування вартості майна несе позивач.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Ціна позову повинна бути визначена на момент пред`явлення позову з урахування грошової оцінки - об`єктивної ринкової вартості об`єкта.
Згідно ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон 2658-III) незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.
Згідно положень ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
При цьому, до матеріалів позовної заяви не долучено звіт про експерту грошову оцінку нерухомого майна.
Також, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено ціну позову.
Положення ст. 175 ЦПК України визначають зазначення ціни позову обов`язком позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожитового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно правил частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 даної статті, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, та те що позивачем не вказана та не підтверджена ціна позову (відсутня оцінка майна), яка складається з дійсної реальної вартості майна на день звернення до суду, суддя вважає за необхідне надати позивачу строк для виправлення вищевказаних недоліків, а саме: необхідно надати відомості, які б підтверджували дійсну реальну вартість майна на день звернення до суду; вказати ціну позову; визначити судовий збір відповідно до визначеної ціни позову.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 175, 177 ЦПК України (з урахуванням наведених судом недоліків) та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі.
Враховуючи наведене, суд вважає, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.
Керуючись ст. ст.175,177,185 Цивільного процесуального кодексу України, суд
п о с т а н о в и в:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідачів: ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя нерухомого майна- залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В. В. Чепка