ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року справа №200/8683/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Сіваченка І.В., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 р. у справі № 200/8683/25 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.09.2025 №99 про призов в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;
-скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу ВЧ НОМЕР_1 ;
-зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово лікарської комісії у встановленому порядку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Скарга обґрунтована тим, що 06.09.2025 року позивача було затримано та проти його волі, згоди, без оформлення затримання було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в подальшому під конвоєм доставлено до приміщення КП "СЦЛ" ССР. Позивач нібито пройшов військово лікарську комісію, за довідкою визначено діагноз "здоровий", що не відповідає реальному стану позивача, оскільки він має хронічні захворювання, які не було ніким враховані, зокрема - легку розумову відсталість F 70.0, що відповідає гр. ІІ ст.19-б Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402.
За станом здоров`я позивач не може проходити службу у військовій частини десантно штурмових військах, куди його було направлено.
Тобто огляд проводився формально без присутності позивача, оскільки картка про обстеження та медичний огляд (додаток 13 до Положення про військово лікарську експертизу в ЗСУ - надалі Положення) заповнювалась без його присутності. Картка обстеження також не містить категорії особи та мету медичного огляду. Не було проведено загального аналізу крові, визначення групи крові та резус - фактору, біохімічний наліз крові. Не було проведено аналізу сечі, ЕКГ. Позивач не оглядався дерматовенерологом, стоматологом.
Встановлений діагноз "здоровий" безпідставний та не відповідає дійсності. У зв`язку із цим помилково визначено його придатність до військової служби без зазначення статті Розкладу хвороб та без зазначення постанови ВЛК.
Також відсутні підписи та прізвища членів ВЛК, тобто документ не є колегіальним та безпідставним.
Довідка ВЛК №№2025-0906-1207-3210-7 від 06.09.2025 не містить підпису позивача про те, що його було ознайомлено та видано, що є порушенням пункту 22.5 глави 22 розділу II Положення.
Під час проходження служби, позивачем було направлено рапорт від 09.11.2025 до відповідача та до Міністерства оборони України рекомендованими поштовими відправленнями №№ 5193800115656, 5193800115630, та вони були отримані, але про розгляд рапорту не повідомлено, про це відповідач приховав від суду.
Тому до відповідача та до Міністерства оборони України було направлено адвокатські запити про надання інформації щодо розгляду рапорту від 09.11.2025.
Так, станом на момент призову не було визначено стану здоров`я позивача. Позивач підлягає направленню на медичний огляд.
Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що Військово-лікарську комісію ОСОБА_1 проходив у комунальному закладі «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради. Будь якого примусу з боку військових, в процесі проходження ВЛК, не застосовувалось.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 згідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, у встановленому законом порядку не заброньований, а також не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, прийнято рішення про призов його на військову службу під час мобілізації.
З метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення ОСОБА_1 , до місця несення служби.
Позивач був доставлений до військової частини НОМЕР_1 з усіма документами, які були необхідні для його зарахування до списків особового складу військової частини.
Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №181 від 08.09.2025, зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відбулося на підставі: поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_2 (№2474 від 06.09.2025).
На момент видання спірного наказу від 08.09.2025 ОСОБА_1 був військовослужбовцем, як такий, що призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Дії військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідають вимогам п.14 Розділу ІІ, п.п. 2, 5 Розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022.
У відповідача 1 були відсутні підстави для не видання спірного наказу №181 від 08.09.2025 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду ОСОБА_1 .
Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Від позивача надійшли пояснення на відзив.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що після ухвалення рішення отримано та подано до апеляційного суду лист ВЧ НОМЕР_1 , яким сама військова частина підтвердила, що рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 щодо направлення на військово-лікарську комісію надходив до медичної служби ВЧ НОМЕР_1 як такий, що був отриманий/ зареєстрований за вхідним №11841/р від 25.11.2025.
Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів звернення з рапортом є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Позивач у цій справі не заявляв вимоги про звільнення за сімейними обставинами.
Відповідачі не надали повного комплекту первинних матеріалів ВЛК від 06.09.2025: висновків усіх лікарів, результатів обов`язкових лабораторних та інструментальних досліджень, даних щодо психіатричного огляду з урахуванням стаціонарного обстеження 2024 року, протоколу/постанови ВЛК, доказів видачі або ознайомлення позивача з довідкою ВЛК.
Позивач посилається на суперечність між ВЛК 2024 року та довідкою ВЛК 06.09.2025 залишилася без належної оцінки
Згідно з військово-обліковим документом №281220231464438600191 від 25.09.2024 рішенням ВЛК від 17.09.2024 позивач був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах зв`язку, охорони за графою ІІ статті 19-б наказу МО України №402, із повторним оглядом 17.09.2029.
Також суд встановив наявність акта стаціонарного медичного обстеження №11172/2024р КНП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" від 30.08.2024 №983, у якому зазначено госпіталізацію позивача за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 і діагноз "легка розумова відсталість".
ВЛК від 06.09.2025 без належного мотивування визначила загальний діагноз "здоровий" та придатність до військової служби.
Така різка зміна медичного висновку порівняно з ВЛК 2024 року потребувала належного дослідження.
У листі ВЧ НОМЕР_1 зазначено, що направлення позивача на ВЛК можливе після його прибуття до військової частини, відновлення його на військовій службі та особистого звернення до медичної роти з наявними медичними документами. Така відповідь підтверджує, що питання направлення на ВЛК порушувалося перед військовою частиною і не було розглянуте судом першої інстанції належним чином.
Посилання ВЧ НОМЕР_1 на наказ про призупинення військової служби та зняття із забезпечення не спростовує факту подання рапорту й не може легалізувати попередні порушення під час призову та медичного огляду.
Від позивача надійшли додаткові пояснення.
В обґрунтування якого зазначено, зокрема, що Рапорт про направлення на ВЛК був отриманий та зареєстрований військовою частиною.
Лист ВЧ НОМЕР_1 , отриманий представником у січні 2026 року, прямо підтверджує, що рапорт ОСОБА_1 від 09.11.2025 надійшов до частини та був зареєстрований 25.11.2025 за вх. №11841/р.
Відмова розглянути рапорт ґрунтується на правовій передумові, яка не діяла у листопаді 2025 року
Водночас частина друга статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII у редакції, чинній з 10.05.2025, прямо встановлює: під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється. За матеріалами самої ВЧ НОМЕР_1 відсутність позивача обліковується з 07.11.2025, тобто після набрання чинності цією нормою.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 є військовозобов`язаним, що підтверджується відомостями військово-облікового документа №281220231464438600191 від 25.09.2024 року.
Рішенням ВЛК від 17.09.2024 позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах зв`язку, охорони за гр.ІІ ст. 19 б наказу МО України № 402. Підлягає повторному огляду 17.09.2029.
Згідно акта стаціонарного медичного обстеження № 11172/2024р КНП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" від 30.08.2024 № 983 вказано, що ОСОБА_1 госпіталізовано 1-раз, за направленням 5-го ІНФОРМАЦІЯ_5 . Діагноз - легка розумова відсталість. F.20.
Відповідно довідки ВЛК від 06.09.2025 № 2025-0906-1207-3210-7 проведено медичний огляд "ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 " ОСОБА_1 , діагноз "Здоровий". На підставі графи ІІ розкладу хвороб придатний до військової служби.
Наявна у матеріалах справи картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 свідчать про огляд лікарями, у тому числі психіатром з діагнозом - здоровий. Загальний діагноз - "Здоровий".
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 06.09.2025 № 99 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" наказано, серед інших, солдата ОСОБА_1 призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.09.2025 №181 вважати солдата ОСОБА_1 , призваного через ІНФОРМАЦІЯ_7 зарахованим до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та вважати таким, що з 06.09.2025 справи та посаду прийняв.
01 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 надано відповідь за №175/1/4231 на адвокатський запит ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , за змістом якої повідомлено про направлення відповідного адвокатського запиту належному розпоряднику інформації - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
04 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 надано відповідь за № 3806 на адвокатський запит ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , за змістом якої повідомлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 06.09.2025 пройшов ВЛК, за результатами якої визнаний придатним до військової служби та з цієї ж дати на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.09.2025 № 99 призваний 06.09.2025 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до Збройних Сил України та направлений до ВЧ НОМЕР_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частина друга статті 19 Конституція України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону № 3543-XII.
Так, згідно з частинами 1, 5, 6 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані:
з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Так, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
У розумінні частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 7 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами 3 і 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону №2232 призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Приписами статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 7 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до абзацу 7 пункту 12 Положення №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Відповідно до абзацу 18 пункту 15 Положення про ТЦК, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний здійснювати контроль за правомірністю видачі громадянам військово-облікових документів, посвідчень та інших документів.
Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Матеріали справи не містять документального підтвердження, що позивача віднесено до осіб на яких розповсюджується вказані положення відстрочки.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
За п.19 якого, Призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Додатком 2 до Порядку визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
За п.1 Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;
5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;
9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.
Таким чином, на позивача, як на військовозобов`язаного, на момент виникнення спірних правовідносин, було покладено обов`язок повідомляти відповідний орган, де він перебував на військовому обліку про обставини, які впливають на його облік, зокрема, наявність підстав для відстрочки від призову.
Верховний Суд у постанові від 9 листопада 2023 року у справі № 560/8238/22, враховуючи положення Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921, констатував, що саме на військовозобов`язаного покладено обов`язок самостійно повідомити відповідний орган, у якому така особа стоїть на військовому обліку, про наявність у неї підстав для відстрочки від призову на військову службу й надати документи, які це право підтверджують.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивачем до відповідача надавалися будь-які документи на підтвердження того, що на нього розповсюджується положення статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402(далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).
Відповідно довідки ВЛК від 06.09.2025 № 2025-0906-1207-3210-7 проведено медичний огляд "ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 " ОСОБА_1 , діагноз "Здоровий". На підставі графи ІІ розкладу хвороб придатний до військової служби.
Доказів незгоди позивача (заяви, рапорти тощо) під час проведення відповідачем мобілізаційних дій та оскарження висновку ВЛК, не надано. Матеріали справи також не містять будь яких доказів про скарги позивача на стан здоров`я при проходженні військово-лікарської комісії.
Суд звертає увагу, що Рішення ВЛК у формі довідки від 06.09.2025 №2025-0906-1207-3210-7 не є предметом спору у цій справі, а також не оскаржено до комісії вищого рівня та таке наразі є чинним.
Встановлені судом обставини у справі свідчать, що позивач звернувся зі скаргами на здоров`я вже після направлення його на проходження військової служби до Військової частини у відповідності до Закону №3543- XII.
Щодо посилання скаржника як на доказ протиправності дій відповідача на рапорт від 09.11.2025 військовослужбовця ОСОБА_1 щодо необхідності направлення його на військово-лікарську комісію, який надійшов до медичної служби ВЧ НОМЕР_1 та був отриманий/ зареєстрований за вхідним №11841/р від 25.11.2025, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач в межах цієї справи не оскаржує дії або бездіяльність щодо розгляду цього рапорту та прийнятого рішення за результатом його розгляду.
Також, з позовом позивач звернувся 09.11.2025 та в цей же день відбулось, звернення з рапортом, отже, позивачем фактично було заявлено вимоги на майбутнє, оскільки вказаний рапорт не надійшов до відповідача та строк на його розгляд не сплинув, станом на час звернення до суду з позовом.
Колегія суддів зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2020 справа №560/2120/20, від 04 липня 2024 року справа № 240/12224/23.
Тобто в даному випадку встановлені судом обставини у справі та досліджені докази не підтверджують доводи позивача про протиправність дій відповідача.
Крім того суд зазначає, що підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232.
Встановлений законодавцем в ст. 26 Закону №2232 перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах дії воєнного стану є вичерпним. При цьому, ні Законом №2232, ні іншими нормативно-правовим актом, в тому числі Законом №3543-XII, не передбачений порядок звільнення з військової служби військовослужбовця, який не підлягав призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають cуду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 травня 2023 року справа № 260/1851/22.
Суд зазначає, що з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до прийняття рішення про демобілізацію звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров`я здійснюється відповідно до статті 26 Закону на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби лише за умови, якщо військовослужбовець не висловили бажання продовжувати військову службу.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову.
Колегія суддів не вбачає, що судом першої інстанції у даному випадку порушено вимоги матеріального або процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 р. у справі № 200/8683/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 р. у справі № 200/8683/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 13 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Сіваченко
І.В. Пивовар