ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
12 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 280/1494/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2026р. у справі № 280/1494/26
за позовом: ОСОБА_1
до: про: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
23.02.2026р. Запорізьким окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії і 02.03.2026р. судом першої інстанції за цим адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/1494/26 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що 02.02.2026р. звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», але рішенням відповідача № 083950005575 від 11.02.2026р. в призначенні пенсії державного службовця їй відмовлено, оскільки до стажу державної служби враховано лише 05 років 06 місяців 3 дні стажу, вважаючи таке рішення відповідача необґрунтованим та безпідставним вона звернулась до суду та просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 083950005575 від 11.02.2026р.; зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити їй з 02.02.2026р. пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 02.02.2026р. №№ 41, 42, 43.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2026р. у справі №280/1494/26 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 31.07.2026р. відкрито апеляційне провадження і справу №280/1494/26 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Тернопільській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 30.04.2026р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до наданої суду ксерокопії трудової книжки НОМЕР_1 та довідки виконавчого комітету Запорізької міської ради №09/03.3-27/00422 від 30.01.2026р. про стаж державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, позивач - ОСОБА_1 з 01.01.1996р. по теперішній час працює у виконавчому комітеті Запорізької міської ради на посадах, за якими обчислюється стаж державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, де 04.07.2001р. їй було присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування а 17.07.2001р. було прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування, станом на 01.02.2026р. стаж державної служби та служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 становить 30 років 01 місяць.
02.02.2026р. позивач звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», і за правилами екстериторіальності ця заява була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області № 083950005575 від 11.02.2026р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби / а.с. 16 зворотна сторона-18/.
Також у вищезазначеному рішенні зазначено, що період роботи позивача з 01.01.1996р. по 03.07.2001р. підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців і стаж державної служби становить 5 років 6 місяців 3 дні. Надані позивачем довідки №41,42,43 від 02.02.2026р., видані виконавчим комітетом Запорізької міської ради складені та видані з порушенням пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, пункту 4 Порядку № 622 і Постанови № 1-3, оскільки в них зазначені суми про заробітну плату посадової особи місцевого самоврядування, а не працюючого державного службовця відповідної (прирівняної) посади за останнім місцем роботи заявника на державній службі. Отож зазначені довідки не можуть бути враховані при призначенні пенсії відповідно до Закону №889- VІІІ, так як не відповідають законодавству.
Позивач вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-ІІІ від 07.06.2001р. (далі- Закон № 2493-ІІІ) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III).
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону №2493-III (в редакції від 01.05.2016р.) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016р. визначалися Законом України «Про державну службу» від 09.07.2003р. №3723-ХІІ (далі - Закон №3723).
01.05.2016р. набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VII від 10.12.2015р. (далі - Закон №889), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889 з 01.05.2016р. втратив чинність Закон України №3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 передбачено , що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р. № 52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р. № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців , що відповідає висновкам щодо застосування норм права, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №822/524/18.
Статтею 25 Закону №3723, на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, визначені класифікація посад державних службовців з першої по сьому категорію, інших прирівняних до них посад, не перелічених у цій статті, та передбачено, що віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Пункт 4 ч.2 ст. 46 Закону №889 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону №889 Кабінет Міністрів України постановою №229 від 25.03.2016р. затвердив «Порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №229), який чинний з 01.05.2016р. та визначає механізм обчислення стажу державної служби. Відповідно до п.4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493) .
Згідно з п. 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Пунктом 8 розділу XIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку необхідно керуватись «Порядком обчислення стажу державної служби», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994р. (далі - Порядок №283) та додатком до нього (які діяли до 01.05.2016р.), за змістом пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
До спірних правовідносин за період до 30.04.2016р. підлягає застосуванню Порядок №283 та додаток до нього (чинний до 01.05.2016р.), а з 01.05.2016р. - Порядок №229 (чинний з 01.05.2016р. ).
Отже з урахуванням вищенаведеного правового регулювання колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач з 01.01.1996р. по 02.02.2026р. займала посади державного службовця та посадової особи в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а отже відповідно до п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за період роботи до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015р., тому з урахуванням наявного та підтвердженого трудової книжкою НОМЕР_1 стажу позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII, оскільки станом на 01.06.2015р. у позивачки наявний стаж 10 років на посадах державної служби та на момент звернення за призначенням пенсії у останньої наявний необхідний стаж на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Щодо наданих позивачем до заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 02.02.2026р. довідок виконавчого комітету Запорізької міської ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на лютий 2026 року (а.с.11-12) та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який додати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) за період з лютого 2021 року по січень 2026 року (а.с.12-13), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ці довідки оформлено з дотримання вимог Порядку призначення пенсій деяким категорія осіб, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622, щодо затверджених цим Порядком вимог форм та змісту довідок.
Отже враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про протиправність прийнятого відповідачем рішення від 11.02.2026р., та обґрунтовано скасував таке рішення суб`єкта владних повноважень, і з метою повного та ефективного захисту прав позивача зобов`язав відповідача перевести позивача з 02.02.2026р. на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723- XII та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки №41 від 02.02.2026р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на лютий 2026 року, та довідок №42 і №43 від 02.02.2026р. про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) за період з лютого 2021 року по січень 2026 року та за січень 2026 року, виданих виконавчим комітетом Запорізької міської ради.
Також колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 30.04.2026р. в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2026р. у справі №280/1494/26 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 12.08.2026р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов