ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року
м. Харків
справа № 646/4857/26
провадження № 22-ц/818/4814/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.
сторони справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідачі - ОСОБА_1 , Державний реєстратор Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зелений Валентин Вікторович, Державний реєстратор Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинський Олег Михайлович, Державний реєстратор Лозуватської сільської ради Дніпропетровської області Лесько Олександр Васильович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року у складі судді Клімової С.В. по справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленого Валентина Вікторовича, Державного реєстратора Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинського Олега Михайловича, Державного реєстратора Лозуватської сільської ради Дніпропетровської області Леська Олександра Васильовича про визнання недійсними рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації права власності з закриттям розділу, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та відновлення попереднього стану, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Основ`янського районного суду м. Харкова перебуває справа за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленого Валентина Вікторовича, Державного реєстратора Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинського Олега Михайловича, Державного реєстратора Лозуватської сільської ради Дніпропетровської області Леська Олександра Васильовича про визнання недійсними рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації права власності з закриттям розділу, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та відновлення попереднього стану.
У квітні 2026 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову в якій остання просить суд заборонити ОСОБА_1 вчинення будь-яких дій щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 298,7 кв.м житловою площею 78,7 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1982338663101).
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має можливість відчужити спірний об`єкт нерухомого майна, що значно утруднить виконання рішення суду у дійсній справі.
Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 298,7 кв.м житловою площею 78,7 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1982338663101).
Ухвала мотивована тим, що заява про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії підлягає задоволенню, насамперед як спосіб захисту прав та інтересів позивача, оскільки до винесення рішення по справі відповідач може вчинити дії щодо реалізації або відчуження у будь-який інший спосіб даного майна, що зробить неможливим виконання рішення суду.
Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просить ухвалу скасувати та провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав відповідної оцінки суб`єктному складу учасників процесу, предмету спору та характеру спірних правовідносин, що призвело до порушення встановлених законом правил юрисдикції таких спорів. Позивач оспорює насамперед законність та вимагає скасування у судовому порядку правового акту індивідуальної дії, а саме реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Таким чином спір не стосується безпосередньо майна або майнових прав ОСОБА_1 , оскільки виник у зв`язку із виконанням відповідними органами державної влади належних їм повноважень у сфері здійснення будівельної діяльності, тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Харківської міської ради просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
При цьому, вказує, що після перевірки Харківською міською радою актуальної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало відомо про зміну власника об`єкта нерухомого майна, який є предметом спору у даній справі. Зокрема, 08.05.2026 року було укладено договір дарування № 361, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карафетовою К.В., відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала своїй донці житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:017:0030 за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 , яка набула статусу нового власника спірного об`єкта. Наявність фактів оперативної передачі майна лише підтверджує правильність та своєчасність дій Харківської міської ради щодо вжиття заходів забезпечення позову, оскільки Відповідач вчиняла активні дії, спрямовані на ускладнення виконання майбутнього рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову суд застосовує для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення, і повинен це робити в разі необхідності. Визначення співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, передбачає встановлення судом співвідношення негативних наслідків від ужиття таких заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких особа звернулася до суду, вартості майна, на яке вона просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони іншій особі здійснювати певні дії (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 ).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 ).
Тобто, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 9 10/7029/21 викладено висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві представник позивача посилається на системне порушення відповідачем норм містобудівного та цивільного законодавства, вказуючи при цьому на незаконне об`єднання квартир за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання належних вихідних даних (МУО), без присвоєння адреси новоствореному об`єкту у встановленому законом порядку та на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що містить завідомо недостовірні відомості щодо проектної документації. Позвач вважає реконструйований будинок самочинним будівництвом та просить зобов`язати ОСОБА_1 привести його у стан, що існував до моменту самочинної реконструкції - 04.09.2018.
Одночасно позивач просив забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчинення будь-яких дій щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 298, 7 кв.м. житловою площею 78, 7 кв. м. по АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Апелянт доказів не співмірності застосованого судом способу забезпечення позову з вартістю належного відповідачу майна суду не надав.
Колегія суддів за даних обставин доходить висновку, що застосування заходів забезпечення позову у справі, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна відповідає передбаченому цивільно - процесуальним законом способу забезпечення цивільного позову, зокрема шляхом заборони вчиняти дії (статті 150 ЦПК України). Крім цього сторона позивача довела існування обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
При цьому, у даному випадку негативні наслідки невжиття заходів забезпечення позову переважають над наслідками забезпечення позову, що, у свою чергу, мають тимчасовий характер, що не позбавляє відповідача можливості володіти та користуватися належною їй власністю на власний розсуд, обмежуючи лише право її відчуження, та скасовуються у подальшому, якщо така потреба відпаде.
З огляду на зазначене необхідність застосування даного заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи що свідчать про існування реальної загрози того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому вжиття заходів забезпечення позову забезпечить фактичне виконання рішення суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були передбачені законом підстави для висновку про доречність забезпечення позову Харківської міської ради.
Інформація ж, яку надано позивачем у відзиві щодо укладення відповідачкою договору дарування № 361 своїй донці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:017:0030 за адресою: АДРЕСА_1 , лише підтверджує правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення позову та свідчить про ризики недобросовісної поведінки відповідачки.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Порядок подання заяви про забезпечення позову передбачений статтею 152 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, зазначені заходи забезпечення позову не перешкоджають подальшому провадженню в справі та мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Таким чином, з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову, відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд повинен з`ясувати, чи належить справа до розгляду цивільної юрисдикції та чи не підлягає розгляду за правилами іншого виду судочинства, зокрема відповідно до статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, ЦПК України не передбачено можливості оскаржити ухвалу про забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції.
У справі, що переглядається, заява про забезпечення позову подана одночасно з пред`явленням позову.
Отже, питання підсудності позову, а отже і заяви про його забезпечення, має вирішуватись судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 353 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена з підстав порушення підсудності.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
Отже, під час розгляду заяви про забезпечення позову, поданої не до подання позовної заяви, а одночасно із нею, не досліджується порушення судами правил підсудності, оскільки це питання регулюється правилами подачі такого позову до суду, а не заяви про його забезпечення.
З огляду на ціль, мету і суть забезпечення позову, доводи апеляційної скарги в частині порушення судом правил підсудності при вирішенні заяви про забезпечення позову, поданої одночасно з позовом, апеляційному перегляду не підлягають, тому ці доводи не підлягають розгляду.
Вказані висновки є релевантними висновкам Верховного Суду, зробленим у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зокремау постанові від 15 травня 2019 року у справі № 658/2197/18.
В той же час, колегія суддів наголошує, що вказане питання відповідач може порушити безпосередньо перед судом, який розглядає справу по суті або в апеляційній скарзі на рішення суду по суті.
Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді Н.П. Пилипчук
О.В. Маміна