ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 161/2487/26 Суддя (судді) першої інстанції: Нестеренко Т.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д.,
суддів: Єгорової Н.М., Кузьмишиної О.М.,
за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 травня 2026 року у справі №161/2487/26 (головуючий суддя в І-й інстанції - Нестеренко Т.В.) у справі за позовної заявою ОСОБА_1 до Національної поліції України про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- скасувати постанову серії 3АВ №03741233 від 19.10.2023 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позову зазначила, що її безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення вона не перебувала за кермом транспортного засобу та фактично не вчиняла інкримінованого правопорушення. Транспортним засобом керував її чоловік - ОСОБА_2 . Наразі, з матеріалів автоматичної фотофіксації чітко вбачається, що за кермом транспортного засобу перебувала особа чоловічої статі, тоді як позивач є жінкою, що, на її думку, свідчить про відсутність належного встановлення особи, яка фактично керувала транспортним засобом. Окремо позивач звертає увагу, що штраф за оскаржуваною постановою було сплачено 26.10.2023 виключно з метою уникнення подвоєння його розміру та примусового виконання постанови, при цьому сплата штрафу не є безумовним визнанням вини та не позбавляє особу права на судовий захист.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Оскаржувана постанова була винесена помилково саме щодо неї як власника транспортного засобу, а не щодо фактичного водія, у зв`язку із чим відповідні відомості безпідставно відображаються у реєстрах як вчинене нею правопорушення, що порушує її права та законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 27 липня 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 серпня 2026 року.
У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Зміст постанови серії ЗАВ № 03741233 від 05.10.2023 року свідчить, що о 07 год. 39 хв., за адресою Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне 95+200 особа, яка керувала транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год., чим порушила пункт 12.9.б) Правил дорожнього руху України.
За дане правопорушення ОСОБА_1 , як відповідальну особу, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Не погоджуючись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки особа, яка керувала на момент вчинення зазначеного правопорушення, не зверталася до ДПП у визначені строки, тому відсутні підстави для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване в автоматичному режимі.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судами встановлено, що постанова серії 3АВ №03741233 від 05.10.2023 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - містить всі обов`язкові відомості, передбачені ст.283 КУпАП.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» (далі Закон 3353-XII) Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).
Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону №3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом п.12.9 б) Правил дорожнього руху України визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із приміткою статті 122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Положеннями частини першої статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу (ч.3 ст.14-2 КУпАП).
Проаналізувавши зазначені норми, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, виноситься щодо власника транспортного засобу або належного користувача.
Отже, суд погоджується з висновком викладеним в рішенні суду першої інстанції, що важливою обставиною є те, що як матеріали справи так і реєстраційна картка транспортного засобу не містять відомостей про наявність права на керування вказаним транспортним засобом іншими особами, а саме до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносилися відомості про чоловіка позивача - ОСОБА_2 як належного користувача відповідного транспортного засобу.
Нормами статті 279-3 КУпАП передбачені випадки звільнення від адміністративної відповідальності за вказане правопорушення - якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:
- така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:
абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;
абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Позивачем не було надано жодних доказів, які підтверджують звернення громадянина ОСОБА_2 із заявою про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності до Департаменту патрульної поліції у встановлений Законом строк - 20 календарних днів.
Таким чином, позивач, як власник транспортного «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 , є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки в разі відсутності даних про належного користувача транспортного засобу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, в даних спірних правовідносинах це ОСОБА_1 .
Судом також відхиляються доводи позивача про те, що з фотоматеріали підтверджують, що за кермом транспортного засобу перебувала особа чоловічої статі, тоді як позивач є жінкою, оскільки система автоматичної фіксації адміністративних правопорушень не передбачає встановлення особи водія транспортного засобу безпосередньо під час фіксації правопорушення. Юридичне значення у даному випадку має встановлення транспортного засобу, яким вчинено правопорушення, та відповідальної особи, визначеної відповідно до ст. 14-2 КУпАП.
Отже, посилання позивача на зовнішні ознаки особи, зображеної на фотоматеріалах, не впливають на правомірність винесення постанови та не є підставою для її скасування
Відтак, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані документальні підтвердження вчиненого правопорушення є належними доказами факту перевищення вищевказаним автомобілем «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 , встановленого обмеження швидкості, а тому на ОСОБА_1 , як на власницю транспортного засобу, правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання про скасування постанови серії 3АВ №03741233 від 19.10.2023 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 травня 2026 року у справі №161/2487/26 - залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 травня 2026 року у справі №161/2487/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 12 серпня 2026 року є остаточною та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Н.М. Єгорова
О.М. Кузьмишина