465/11731/25
2/465/821/26
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
13.08.2026 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,
за участю секретаря судового засідання Титикайла І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
23 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Самолюк Василь Васильович через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 9700 доларів США та 85000 грн.
Зазначає, що факт передачі відповідачу коштів підтверджується власноручно написаною розпискою від 09 жовтня 2025 року.
Згідно змісту розписки відповідач підтвердив отримання від позивача 9700 доларів США та 85000 грн, зазначив, що кошти отримав добровільно, без примусу та обману, а також взяв на себе зобов`язання повернути їх у повному обсязі до 05 грудня 2025 року.
Позивач вказує, що у визначений сторонами строк відповідач отримані кошти не повернув, взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором позики.
Посилаючись на положення статей 526, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, просить стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики у розмірі 9700 доларів США та 85000 грн, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 26 березня 2026 року.
23 березня 2026 року представник позивача адвокат Самолюк В.В. подав заяву про долучення до матеріалів справи оригіналу розписки від 09 жовтня 2025 року.
25 березня 2026 року від представника позивача надійшла заява, у якій він просив підготовче судове засідання проводити без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав повністю, проти призначення справи до судового розгляду не заперечував та повідомив суд про направлення оригіналу розписки для огляду в судовому засіданні.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 26 березня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
29 травня 2026 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позов підтримав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.
Враховуючи повторну неявку відповідача, який належним чином повідомлявся про судові засідання, неподання ним відзиву та відсутність заперечень сторони позивача щодо заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ст.280 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зі змісту статті 16 ЦК України вбачається, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна розписка від 09 жовтня 2025 року, оригінал якої був поданий стороною позивача.
Із змісту зазначеної розписки вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 9700 доларів США та 85000 грн, які зобов`язався повернути до 05 грудня 2025 року.
Зазначена розписка містить відомості про сторони правочину, суму позики, строк повернення коштів та особистий підпис відповідача.
Будь-яких доказів на спростування справжності розписки, її підроблення, написання під примусом або відсутності факту передачі коштів відповідачем не подано.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту статті 1049 ЦК України вбачається, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлених договором.
Судом встановлено, що строк повернення коштів сторонами визначено до 05 грудня 2025 року.
Разом з тим жодних доказів повернення коштів відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання.
При цьому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц відповідно до якої суд виснував, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Суд також враховує те, що відсутність доказів повернення позики свідчить про невиконання боржником свого обов`язку та є підставою для задоволення вимог про стягнення заборгованості.
Оскільки факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується належними доказами, а доказів їх повернення суду не надано, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, відповідно до якого гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню 9700 доларів США та 85000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 526, 530, 610, 612, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 09 жовтня 2025 року в розмірі 9700 (дев`ять тисяч сімсот) доларів США та 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3950 грн 70 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Суддя Дзеньдзюра С.М.