Справа № 127/6757/25
Провадження № 22-ц/801/2217/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.
Доповідач:Береговий О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року Справа № 127/6757/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Панасюка О.С., Сала Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
в с т а н о в и в :
В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Заява мотивована тим, що 28 квітня 2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/6757/25 постановлено ухвалу про поворот виконання рішення суду, якою вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 9359,06 грн, а також 1767,35 грн витрат на професійну правничу допомогу. Заявник зазначив, що не ухиляється від виконання судового рішення та має намір виконати його добровільно, однак матеріальний стан на даний час не дає можливості сплатити всю суму одноразово. Вказує, що він несе постійні витрати пов`язані зі станом здоров`я, необхідністю проходження лікування, медичного обстеження та придбання лікарських засобів. Крім того, на утриманні заявника перебуває неповнолітня дитина, що також потребує постійного матеріального забезпечення. На думку заявника, одноразове стягнення всієї суми суттєво погіршить його матеріальне становище та ускладнить можливість забезпечення необхідних витрат на лікування та утримання сім`ї.
Просив розстрочити виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року у справі № 127/6757/25 шляхом сплати заборгованості частинами по 2000 грн щомісячно до повного виконання судового рішення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми ст. 435 ЦПК України та не надав належної оцінки усім доказам. Просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про розстрочення виконання судового рішення задовольнити.
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції фактично обмежився аналізом отриманого доходу, не встановивши співвідношення між доходами та обов`язковими витратами, витратами на лікування, виконанням сімейних обов`язків та іншими обставинами, що істотно ускладнюють одноразове виконання судового рішення.
Крім того, вказує, що він не ухиляється від виконання рішення суду, а навпаки просить визначити порядок його виконання шляхом розстрочки по 2000 грн щомісячно, що забезпечить реальне виконання рішення та баланс інтересів сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суд залишити без змін. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію за відрив від звичайних занять та витрачений час на підготовку відзиву в розмірі 1525,92 грн.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2025 року було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 9084 грн моральної шкоди та 275,06 грн судового збору.
На виконання цього рішення суду першої інстанції з ОСОБА_4 було стягнуто на користь ОСОБА_1 9 359,06 грн, що підтверджується квитанцією № 90.30.[телефон приховано]_J58XH2RCFU1 від 31 липня 2025 року.
Однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року частково задоволено заяву ОСОБА_4 про поворот виконання рішення суду та здійснено поворот виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2025 року у цивільній справі № 127/6757/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 9359,06 грн сплачених коштів, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1767,35 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами існування виняткових обставин, які б унеможливлювали або суттєво ускладнювали виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року про поворот виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, ураховуючи наступне.
Згідно із ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5ст. 435 ЦПК України).
Тотожна за змістом норма передбачена й в ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін як стягувача, так і боржника та дотримуватися їх балансу.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини, а також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10).
Із наданих заявником медичних документів вбачається наявність у нього захворювань, якими він хворіє біля 5 років зі слів самого пацієнта (а.с.158 - 162).
Проте, заявником не надано належних доказів понесених витрат пов`язаних із лікуванням та їх розміру, на що вірно звернута увагу суду першої інстанції.
Крім того, із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2026 року по березень 2026 року (включно) вбачається, що ОСОБА_1 працює в ДУ «Вінницька виправна колонія (№ 86)» та отримує дохід: за січень місяць - 25 654,29 грн; за лютий місяць - 44 252,62 грн; за березень місяць - 26 279,44 грн (а.с.163).
Також судом встановлено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України), що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.165)
Отже, матеріали справи не містять належних доказів того, що заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і дитина перебуває на його утриманні.
Таким чином, заявником не доведено факт існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення.
При цьому, апеляційний суд враховує, що внаслідок повороту виконання, ОСОБА_5 просить стягнути кошти, які саме ним були перераховані ОСОБА_1 за рішенням, яке в подальшому було скасоване.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не можуть розцінюватись як такі, що є особливими або винятковими, та, у відповідності до приписів ст. 435 ЦПК України, унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення коштів, оскільки заявником не було надано відомостей про дійсний майновий стан, витрати на лікування та інші витрати на які він посилається, що є обов`язковим для врахування судом при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення.
Крім того, колегія суддів також враховує, що безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
Отже, посилання в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Щодо компенсації витрат ОСОБА_9 за відрив від звичайних занять.
За змістом частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Статтею 138 ЦПК України регламентовано питання витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду.
Так, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» №590 від 27.04.2006 передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.
Відривом від звичайних занять є та обставина, за якої сторона/ третя особа/ її представник змушені протягом певного часу зазнавати незручностей, пов`язаних з необхідністю з`являтися у визначений час в судове засідання, що перешкоджає виконанню ними громадських, сімейних обов`язків тощо. Під «звичайними заняттями» розуміється буденна діяльність безробітної особи, пенсіонера, домогосподарки тощо.
При цьому відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. Водночас сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов`язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.
Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для відшкодування судових витрат та їх розмір.
Надання таких доказів є процесуальним обов`язком сторони, які він не виконав, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме звичайні заняття здійснював заявник ОСОБА_5 та яким чином витрачений час на складання відзиву перервав чи перешкоджав цим заняттям, а тому у стягненні компенсації слід відмовити.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року залишити без змін.
У стягненні ОСОБА_10 компенсації за відрив від звичайних занять та витрачений час на підготовку відзиву відмовити.
Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді О. С. Панасюк
Т. Б. Сало