Справа № 466/9652/23 Головуючий у 1 інстанції Торська І.В.
Провадження № 22-ц/811/615/26 Доповідач в 2-й інстанції Копняк С. М.
УХВАЛА
13 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Федчун Н. С.,
з участю - представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Дацько М. В., представника позивача - адвоката Єрохіна В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року (повний текст рішення складено 26 січня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» про стягнення вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
у вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» (далі - ОСББ «Окуневського 3»), в якому просив суд ухвалити рішення про стягнення з ОСББ «Окуневського 3» на його користь заборгованість із виплати вихідної допомоги при звільненні з посади голови правління ОСББ «Окуневського 3» в сумі 78 788 грн 15 коп. та середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги з 31 травня 2023 року по день ухвалення рішення у справі, але не більше як за шість місяців.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСББ «Окуневського 3» на користь ОСОБА_2 суму вихідної допомоги в розмірі 60 838 грн 98 коп., суму середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги в розмірі 61 782 грн 22 коп., із відрахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто з ОСББ «Окуневського 3» на користь держави судовий збір у розмірі 839 грн 64 коп.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, подавши в лютому 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року, провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення судом не враховано того, що позивач є одночасно керівником відповідача, що не допускається нормами процесуального закону. Справа помилково розглянута судом за правилами цивільного судочинства, адже виходячи з характеру правовідносин є корпоративним спором, який підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. При цьому, місцевим судом не взято до уваги під час розгляду справи докази щодо наявності між сторонами корпоративного спору, подані відповідачем, а відтак і не здійснено їх оцінку з мотивованим відхилення таких доказів, зокрема, преюдиційні обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі № 914/563/22, залишилось нерозглянутою заява відповідача про виклик свідків. Допущено судом порушення і норм процесуального права, а саме прийнято недопустимий доказ - рішення правління ОСББ, безпідставно відмовлено у залученні до участі у справі третіх осіб, необґрунтовано визначену дану справу як малозначну, та відкрито спрощене позовне провадження, при цьому не врахувавши, що даний спір стосується 1 000 осіб співвласників багатоквартирного будинку, за кошти яких у виді сплачуваних ними внесків за обслуговування будинку зможе бути виконане оскаржуване рішення. Тобто, суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Неправильно застосовано судом під час розгляду справи і положення статті 233 КЗпП України у відповідній редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 вказав, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасник справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 175/5649/13-ц, 13 січня 2025 року в справі №948/2166/23 та від 22 січня 2025 року в справі № 367/3693/20, від 29 січня 2025 року в справі № 205/2916/20.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише у межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року в справі №668/17285/13-ц).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 10.2 постанови від 04 березня 2026 року в справі № 922/5241/21 наголосила, що судове рішення про задоволення позову стосується осіб, щодо яких ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.
Предметом позову у справі, яка переглядається є стягнення вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Сторонами у справі є ОСОБА_2 та ОСББ «Окуневського 3».
Оскарженим рішенням позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСББ «Окуневського 3» на користь ОСОБА_2 суму вихідної допомоги в розмірі 60 838 грн 98 коп., суму середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги в розмірі 61 782 грн 22 коп., із відрахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів. В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду не було оскарженої жодною зі сторін у справі і набрало законної сили.
Враховуючи наведене, оскарженим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, будь-яких вимог у справі, що переглядається, до неї не заявлено.
При цьому колегія суддів враховує, що виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів з ОСББ «Окуневського 3» на користь ОСОБА_2 не може відбуватися за рахунок майна особи, яка не брала участі у справі, у тому числі і ОСОБА_1 як члена даного ОСББ, оскільки це різні (відокремлені) суб`єкти права, які мають різний правовий статус, повноваження та несуть різу відповідальність, враховуючи, зокрема, те, що ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями майном, яке належить безпосередньо об`єднанню як юридичній особі, а член ОСББ не несе відповідальності за боргами ОСББ, адже борги об`єднання не можуть бути стягнуті за рахунок його члена, в тому числі за рахунок сплачуваних останнім внесків.
Оскільки, оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження підлягає закриттю.
У цьому зв`язку, колегія суддів не убачає підстав для детального аналізу доводів апеляційної скарги, оскільки вони стосуються неправильного вирішення спору по суті, в тому числі з порушенням справи юрисдикції, а розгляд справи по суті за цією скаргою, судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Верховний Суд у постанові від 30 травня 2024 року в справі №229/7156/19 звертав увагу, що «…процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору».
Отже, суд не має толерувати зловживання процесуальними правами, а у випадку, якщо учасники справи намагаються використовувати судові процедури не для реалізації завдання цивільного судочинства і зловживають процесуальними правами, - припиняти такі дії.
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, окрім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
В ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі № 816/731/16 (адміністративне провадження № К/9901/9639/19) зроблено висновок, що «пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає можливість повернення судового збору лише у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення оскаржуваних судових рішень в силі. Указане підтверджує різне значення понять «закриття провадження у справі» та «закриття касаційного провадження» та неможливість їх ототожнення. Повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачено, що унеможливлює задоволення клопотання скаржника про повернення судового збору. Зазначений висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 травня 2019 року в справі № 820/4918/16».
У постанові від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 29 травня 2019 року в справі № 820/4918/16.
Отже, наведеною нормою Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору лише у разі закриття (припинення) провадження у справі, а не у випадку закриття апеляційного провадження, тому підстави для повернення судового збору відсутні.
Керуючись статтями 259 - 261, 268, 362, 367, 368, 381 ЦПК України, Львівський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» про стягнення вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич