УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/23553/24
адміністративне провадження № К/990/34535/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі №380/23553/24, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просить:
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за кожен місяць за період з 01 червня 2007 року по 25 травня 2023 року за несвоєчасну виплату заробітної плати (грошового забезпечення) за 2005-2006 роки у вигляді індексації заробітної плати при звільненні.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви у п`ять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів на підтвердження поважності його пропуску; документу про сплату судового збору.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у п`ять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк.
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №380/23553/24 залишено без змін.
08 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив: скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №380/23553/24, згідно з якою позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення коштів повернуто позивачу; розглянути позовну заяву по суті.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги, яку було залишено без руху.
23 липня 2026 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі №380/23553/24.
Суддя Верховного Суду Смокович М.І. з 11 липня 2026 року до 12 серпня 2026 року перебував у відпустці, відповідно до наказу від 10 серпня 2026 року №2494/0/6-26.
Питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після виходу судді Смоковича М.І. з відпустки.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Звертаючись до Суду з касаційною скаргою, скаржник указує на те, що він звільнений від сплати судового збору, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» оскільки стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки при розрахунку є складовою заробітної плати.
Надаючи оцінку таким доводам скаржника, Суд зазначає таке.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 червня 2026 року вказав на необхідність сплати судового збору.
На виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому зазначив, що звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Також указав, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є державною гарантією, встановленою законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем і ці виплати являються складовою заробітної плати.
Вирішуючи клопотання скаржника, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, та не входить до структури заробітної плати, отже, за подання апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року про повернення заяви про перегляд ухвали Львівського окружного адміністративного суду від суду від 09 грудня 2024 року у справі №380/23553/24 за нововиявленими обставинами підлягає сплаті, оскільки предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Предметом цього спору є стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за кожен місяць за період з 01 червня 2007 року по 25 травня 2023 року за несвоєчасну виплату заробітної плати (грошового забезпечення) за 2005-2006 роки у вигляді індексації заробітної плати при звільненні.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України, передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, середній заробіток за статтею 117 Кодексу законів про працю України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Великою Палатою Верховного Суду було зокрема, наголошено, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється, у зв`язку з чим можна констатувати, що за подання позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає сплата судового збору.
Предмет спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, отже, ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, з огляду на сформований Верховним Судом висновок з питання застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен сплатити судовий збір.
Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та/або безпідставного повернення апеляційної скарги позивача.
Згідно з частиною п`ятою статті 298 КАС України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі №380/23553/24 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі №380/23553/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович