КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11810/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2026року місто Київ
справа № 756/14038/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Пукала А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення надміру сплачених коштів, інфляційних втрат та 3% річних,-
В С Т А Н О В И В:
В вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь:
переплату (надміру сплачені кошти) за кредитним договором від 05листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн;
інфляційні втрати у сумі 106042,85 грн;
3 % річних у сумі 20054,22 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 05 листопада 2019 року між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач надав позивачу кредитний ліміт на картковий рахунок.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року у справі №641/4355/23, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року було встановлено факт безпідставного нарахування та списання банком з рахунку ОСОБА_1 за період з 28 лютого 2018 року до 13 серпня 2020 року відсотків за користування кредитом, щомісячних комісій, суми овердрафту та плати за несвоєчасне погашення кредитного ліміту на загальну суму 158531,33 грн.
Вказував, що в межах розгляду зустрічного позову у справі №641/4355/23 суд стягнув з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» лише 26472,99 грн, оскільки був обмежений межами заявлених позовних вимог.
На думку позивача після часткового повернення коштів у відповідача залишилися безпідставно утримані грошові кошти у сумі 132058,34 грн.
Зазначав, що з 13 серпня 2020 відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно списаних коштів, у зв`язку з чим підлягають стягненню також інфляційні втрати у сумі 106042,85 грн та 3% річних у сумі 20054,22 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 рокупровадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів в частині позовних вимог про стягнення переплати (надміру сплачених коштів) за кредитним договором від 05 листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн закрито.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 106042,85 грн та 3 % річних у сумі 20054,22 грн відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд суд у справі №641/4355/23 встановив факт безпідставного списання банком з рахунку ОСОБА_1 158531,33 грн., з них позивачу було повернуто лише суму заявлену у зустрічному позові.
Зазначав, що станом на дату подання цієї позовної заяви, починаючи з 13 серпня 2020 року відповідач утримує 132058,34 грн. (158531,33 грн. - 26472,99 грн.), які були списані з рахунку позивача без правової підстави і не повернуті.
Вказував, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач заявив про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання починаючи з моменту коли боржник дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність свого збагачення, тобто з 13 серпня 2020 року по дату пред`явлення позову.
Посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 132058,34 грн, оскільки не встановив повної тотожності предмета спору у цій справі та у справі №641/4355/23.
Зазначав, що сам по собі збіг сторін, договору та періоду не є достатнім для застосування п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України якщо судом не встановлено, що у попередній справі була заявлена, розглянута та вирішена та сама матеріально-правова вимога про стягнення саме 132058,34 грн.
13 червня 2026 року від відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. Вказував, що спір про стягнення з ОСОБА_1 коштів в межах кредитного договору по якому здійснено нібито то безпідставне погашення вже був вирішений в судовому порядку, а тому спосіб захисту обраний позивачем є неналежним.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи 05 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У вказаній Анкеті-заяві зазначений бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» - 200000,00 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у червні 2023 року звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 382797,10 грн, а також витрати по сплаті судового збору (справа №641/4355/23).
Заперечуючи проти вказаного позову, в лютому 2024 року ОСОБА_1 було подано зустрічну позовну заяву до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якій останній просив стягнути з банку на його користь грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 за договором № б/н від 05 листопада 2019 року у сумі 26472,99 грн у якості відсотків та комісій.
В обґрунтування вказаного позову зазначав, що оскільки між ним та банком не було узгоджено істотні умови кредитного договору, в тому числі і розмір відсотків, що нараховує банк та їх договірне списання за рахунок тіла кредиту, тому вказана сума відсотків, яка була переплачена відповідачем повинна бути повернута АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як така, що є безпідставно набутою.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у справі №641/4355/23 первісний позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 листопада 2019 року у розмірі 318722, 82 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4780,76 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, стягнення надмірно сплачених грошових коштів задоволено.
Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 26472, 99 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Судами у справі №641/4355/23 встановлено, що за період з 28 лютого 2018 року до 13 серпня 2020 року банк безпідставно нарахував та списав з рахунку ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом у сумі 140597,27 грн, щомісячні комісії у сумі 10400 грн, суму овердрафту 36,60 грн та плату за несвоєчасне погашення кредитного ліміту 7497,46 грн. Усього за цей період було утримано 158531,33 грн, що підтверджується банківськими виписками. Суди зазначили, що вказана сума була списана банком безпідставно, оскільки договір не містив погодження сторін щодо цих платежів.
За результатами розгляду справи №641/4355/23 суд першої інстанції виходчи з принципу диспозитивності задовольнив зустрічний позов ОСОБА_1 та стягнув з банку на його користь лише 26472,99 грн, що відповідало заявленим вимогам зустрічного позову.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином вбачається, що попри встановлений судом у справі №641/4355/23 факт безпідставного списання з рахунку ОСОБА_1 банком 158531,33 грн, судом було повернуто лише суму, заявлену у зустрічному позові у розмірі 26472,99 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказуючи на те, що після часткового повернення коштів за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року у справі №641/4355/23 у розмірі 26472,99 грн у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишилися безпідставно утримані з нього грошові кошти у сумі 132058,34 грн, а тому він і просив стягнути вказану суму коштів на його користь у даній справі.
Позивач зазначав, що з 13 серпня 2020 року відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно списаних коштів у розмірі 132058,34 грн, а тому вважає, що на підставі ст.625 ЦК України з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 106042,85 грн та 3% річних у сумі 20054,22 грн. за період з 13 серпня 2020 року по 04 вересня 2025 року.
Закриваючи провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині позовних вимог про стягнення переплати (надміру сплачених коштів) за кредитним договором від 05листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн. суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предмети зустрічної позовної заяви у цивільній справі №641/4355/23 та позову у даній справі №756/14038/25 є тотожними; вимоги заявлені до того самого відповідача, стосуються того самого договору та ґрунтуються на тих самих підставах, а відтак наявні підстави для закриття провадження в частині стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 переплати за кредитним договором від 05листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Підстави закриття провадження у справі визначені у ст.255 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.2 ст.256 ЦПК України).
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження №14-225цс19) зазначено, що згідно з п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18) вказано, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі №428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі №295/983/21, від 19 січня 2022 року у справі №766/4505/20.
Як вбачається з рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у справі №641/4355/23 сума у розмірі 158531,33 грн була встановлена судом як загальний розмір безпідставно нарахованих і списаних банком платежів за період з 28 лютого 2018 року по 13серпня 2020 року, однак не була предметом самостійної позовної вимоги про стягнення у повному розмірі. Суди у справі №641/4355/23 не застосуваливзаємного зарахування і не зменшилиприсуджене на залишок безпідставно списаних коштів, а обмежилися стягненням у розмірі 26472,99 грн за зустрічним позовомв межах заявлених позовних вимог.
При цьому, у даній справі ОСОБА_1 заявляє вимоги про стягнення переплати (надміру сплачених коштів) за кредитним договором від 05 листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн(158 531,33 грн - 26472,99 грн), що було встановлено судовими рішеннями у справі №641/4355/23 які мають преюдиційне значення у даній справі.
А відтак, вимоги про стягнення переплати (надміру сплачених коштів) за кредитним договором від 05 листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн не були предметом розгляду у справі №641/4355/23, відповідно у суду першої інстанції були підсутні підстави для закриття провадження в частині вимог про стягнення переплати (надміру сплачених коштів) за кредитним договором від 05листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині позовних вимог про стягнення переплати (надміру сплачених коштів) за кредитним договором від 05листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн. підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат у сумі 106042,85 грн та 3% річних у сумі 20054,22 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги є похідними від первинної позовної вимоги про стягнення переплати за кредитним договором від 05 листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн щодо якої суд дійшов висновку про закриття провадження, отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з тим, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині позовних вимог про стягнення переплати (надміру сплачених коштів) за кредитним договором від 05листопада 2019 року у сумі 132058,34 грн. та справу в цій частині направила для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є передчасним.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення інфляційних втрат у сумі 106042,85 грн. та 3% річних у сумі 20054,22 грн. підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в частині позовних вимог про стягнення переплати (надміру сплачених коштів) за кредитним договором від 05 листопада 2019 року у сумі 132058грн. 34 коп. скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про стягнення інфляційних втрат у сумі 106042 грн. 85 коп. та 3 % річних у сумі 20054грн. 22 коп. змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: