Справа № 953/10292/26
н/п 2/953/5342/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" серпня 2026 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
21 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась до ОСОБА_2 (далі: відповідач-1), ОСОБА_3 (далі: відповідач-2), ОСОБА_4 (далі: відповідач-3), ОСОБА_5 (далі: відповідач-4) з позовом про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
27.07.2026 ухвалою Київського районного суду м. Харкова позовна заява залишена без руху, позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали.
07.08.2026 позивачем подана заява про усунення недоліків.
Розглянувши заяву з доданими до неї документами, суд зазначає наступне:
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність та виключна підсудність, що передбачено ст. 28, 30 ЦПК України.
Так, згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач у цивільному процесі - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За змістом ч.2 ст.50 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.
Згідно з ч.5 ст.185 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Статтею 188 ЦПК України визначені підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.
Відповідно до ч.2 ст.188 ЦПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Згідно з п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог, крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст.188 цього Кодексу.
Предметом позову є визнання недійсними трьох довіреностей та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна: кв. АДРЕСА_1 ; кв. АДРЕСА_2 ; кв. АДРЕСА_3 ; кв. АДРЕСА_4 .
Набуття відповідачами права власності на об`єкти нерухомого майна в порушення права позивача укладені з різними особами в різний час та є різними і не пов`язаними між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами та не є основними або похідними позовними вимогами за кожним окремо договором.
Крім того не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, оскільки позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна.
Правильність вирішення позовних вимог за одним об`єктом нерухомого майна, не залежить від правильності вирішення позовних вимог за іншими, і навпаки.
Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як на правові підстави позову позивач у своїй позовній заяві посилалась на вибуття вказаних об`єктів нерухомого майна внаслідок вчинення кримінального правопорушення особою яка визнана винною вироком суду.
При тому, відповідні епізоди за якими засуджена особу відбувались у різний час на підставі різних угод щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, внаслідок чого відповідачі стали їх власниками.
Об`єкти вибули в різний час, за різними угодами та знаходяться у різних відповідачів, тому не можуть вважатися однорідними.
Кожна довіреність та угоди є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час їх укладення, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих угод засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18 та від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
У даному випадку об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду.
Таким чином, сумісний розгляд заявлених позивачем позовних вимог у цій справі перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам цивільно-правового правовідношення, встановлювати обставини дотримання, вимог закону при їх укладенні.
Зазначене свідчить про те, що по кожному з об`єктів, які позивач просить витребувати, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов`язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
Роз`єднання позовних вимог це право суду, а не обов`язок, а дотримання правил об`єднання позовних вимог це обов`язок позивача, а не право.
За таких обставин дійшов висновку, що позивачем порушене правило об`єднання позовних вимог, що відповідно до п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст. 175, 185, 188, 260, 268, 272 ЦПК України, суддя,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, - повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.В. Єфіменко