Справа № 282/392/22 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.
Категорія 52 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
11 серпня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Григорусь Н. Й., Шалота К. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2022 року, ухвалене у складі головуючого судді Носача В. М., у селищі Любар,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи
УСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1.10 травня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулися до Любарського районного суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - страховик, відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
2.Позивачі просили стягнути з АТ "Страхова група "ТАС" на користь кожного з них по 36000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, по 94000,00 грн страхового відшкодування, пов`язаною із втратою годувальника та по 9000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачів зазначав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ОСОБА_4 , у зв`язку з чим його батькам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - заподіяно шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, як страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 8518265 від 28.07.2020.
4.Посилаючись на те, що відповідач у встановлений законом строк не здійснив виплату страхового відшкодування та 02 червня 2021 року повідомив про призупинення розгляду заяви про виплату страхового відшкодування до моменту, коли страховику стане відомо про набрання законної сили рішенням у кримінальній справі, позивачі звернулися до суду за захистом свого права на отримання страхового відшкодування.
Короткий зміст судових рішень у справі
5.25 листопада 2022 року Любарський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивачів по 36000 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
6.06 грудня 2022 року Любарський районний суд Житомирської області ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивачів по 3322,80 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
7.Рішення мотивовано тим, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини її заподіювача. Тому, страховик, хоча безпосередньо і не завдає шкоди, є зобов`язаним перед потерпілим суб`єктом, який здійснює страхове відшкодування замість особи, відповідальної за її заподіяння.
8.Суд першої інстанції зазначив, що пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підставу для зупинення здійснення страхового відшкодування у разі розгляду ДТП у цивільній, господарській або кримінальній справі, однак не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у цивільній справі з огляду на те, що за фактом ДТП триває кримінальне провадження.
9.В частині вимог про стягнення страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів перебування позивачів на утриманні померлого сина за його життя та потреби в матеріальній допомозі.
10.Позивачі не погодилися з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника та подали апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.
11.07 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд ухвалив постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника та ухвалив у цій частині нове судове рішення про стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів по 94 000 грн страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника.
12.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника є помилковим, оскільки суд першої інстанції оцінював подані докази виключно з огляду на те, чи перебували позивачі на утриманні сина на момент його смерті. Водночас зі змісту статті 1200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не лише перебували на утриманні померлого, а й особи, які на день його смерті мали право на одержання від нього утримання.
13.В межах виконавчого провадження №71606471 рішення Любарського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2022 року, яке набрало законної сили 07.02.2023 виконане у повному обсязі, виконавче провадження закінчене 20.04.2023.
Короткий зміст апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, та підстави її подання
14.04 червня 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2022 року як особа, яка не брала участі у справі і суд ухвалив рішення про його права, законні інтереси та обов`язки.
15.В апеляційній скарзі просив: «поновити строк на апеляційний перегляд справи №282/392/22, в межах апеляційного перегляду скасувати рішення Любарського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити».
16.В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржене рішення безпосередньо впливає на його права та обов`язки, однак суд першої інстанції не залучив його до участі у справі та не надав йому можливості реалізувати процесуальні права, зокрема надати свої заперечення та докази щодо обставин, покладених в основу рішення.
17.Крім того, ОСОБА_1 заперечує свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув ОСОБА_4 , та посилається на відсутність у матеріалах справи належних доказів того, що саме він є власником джерела підвищеної небезпеки та може нести відповідальність за завдану ним шкоду.
18.Також вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно поклали в основу своїх висновків обвинувальний акт у кримінальному провадженні, незважаючи на те, що він не був учасником розгляду цивільної справи та не мав можливості спростувати викладені в ньому обставини.
19.На його думку, надання обвинувальному акті преюдиційного значення до встановлення відповідних обставин вироком суду суперечить принципу презумпції невинуватості.
20.Вважає, що оскаржене рішення має для нього безпосередні правові наслідки, оскільки на його підставі страховиком заявлено до нього регресні вимоги.
Інші письмові звернення, які надійшли до апеляційного суду
21. 29 липня 2026 року від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Житомирського апеляційного суду надійшли заяви-звернення про розгляд справи без їхньої участі у зв`язку зі станом здоров`я.
Мотивувальна частина
Позиції учасників справи в апеляційному суді
22. Представник ОСОБА_1 - адвокат Гарбузюк О. О. у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, зазначивши, що оскаржене рішення безпосередньо стосується прав та законних інтересів ОСОБА_1 , оскільки висновки суду щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та особи, відповідальної за її наслідки, стали підставою для пред`явлення до нього відповідачем у цій справі регресних вимог.
23. На думку представника, вирішення спору у цій справі безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків ОСОБА_1 , а тому він має право на оскарження судового рішення, ухваленого без його залучення до участі у справі.
24. Позивачі, відповідач та їхні представники у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином у спосіб надіслання судових повісток.
25. Судові повістки були отримані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 15.07.2026 (а.с. 147-149, том 2).
26. Судові повістки були отримані АТ «Страхова група «ТАС», представником позивачів ОСОБА_5 та представником заявника апеляційної скарги ОСОБА_6 в електронному кабінеті 09.07.2026 ( а.с. 139-141, том 2).
27. Відповідно до частини 2 статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду
28. Відповідно до частини 1 та 3 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
29.Частиною 3 статті 362 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
30. Апеляційний суд, заслухав суддю-доповідача та представника особи, яка не брала участі у справі, перевірив рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги щодо вирішення цим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 і дійшов висновку про закриття апеляційного провадження з огляду на таке.
31. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, є однією з основних засад судочинства.
32. За змістом статті 17 та частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково..
33. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
34. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
35. При цьому, судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
36. Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 227/2835/16-ц.
37. У цій справі спір між сторонами виник з деліктних правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
38.Пунктом 9 статті 7 Закону України «Про страхування» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін ) встановлено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належить до обов`язкових видів страхування.
39. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV)
40. Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
41. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
42. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
43. У статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
44. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
45. Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
46. В цій справі позивачі пред`явили позов до відповідача, як страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 8518265 у зв`язку з прийняттям рішення про призупинення розгляду заяви до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у кримінальній справі законної сили.
47. Отже, у межах цього спору судом не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_1 у правовідносинах, учасником яких він є на момент розгляду справи та ухвалення судового рішення, оскільки позовні вимоги заявлено в межах суми страхового відшкодування, обов`язок з виплати якого покладено на відповідача як страховика.
48. Аналіз мотивувальної та резолютивної частин оскарженого рішення свідчить про відсутність у ньому висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_1 , а інформація, яка процитована в рішенні з обвинувального висновку стосується виключно опису обставин, які стали підставою для звернення позивачів до відповідача для виплати страхового відшкодування. Наведення судом цих обставин не означає вирішення питання про цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 та саме по собі не створює для нього правових наслідків.
49. Оскаржене рішення не містить висновків щодо наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, не встановлює його обов`язку з її відшкодування, не змінює та не припиняє його прав чи обов`язків.
50. Водночас обов`язок особи, яка завдала шкоду, її відшкодувати та передбачена законом презумпція вини заподіювача шкоди у правовідносинах, пов`язаних із використанням джерела підвищеної небезпеки, встановлено положеннями частини 2 статті 1166 та частини 5 статті 1187 ЦК України, а не внаслідок висновків суду, зроблених у цій справі.
51. Посилання представника ОСОБА_1 на те, що саме внаслідок ухвалення оскарженого рішення страховик пред`явив до нього позов про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, апеляційний суд відхиляє як безпідставні.
52. Сам факт ухвалення оскарженого рішення не є юридичною підставою для виникнення у страховика права на регресну вимогу до особи, яка, за його твердженням, є винною у заподіянні шкоди. Таке право виникає за наявності передбачених законом умов.
53.Стаття 38 Закону № 1961-IV визначає вичерпний перелік випадків, за яких страховик після здійснення страхового відшкодування набуває право вимоги до відповідальної особи. Отже, підставою для пред`явлення регресної вимоги є не оскаржене судове рішення саме по собі, а наявність передбачених законом обставин, з якими закон пов`язує виникнення у страховика права регресної вимоги.
54. Згідно з копією позовної заяви, доданою ОСОБА_1 до апеляційної скарги, страховик обґрунтовує заявлену до нього регресну вимогу наявністю обставин, передбачених абзацами «а» та «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, а саме: керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди.
55. За таких обставин юридичною підставою для виникнення у страховика права регресної вимоги є не факт ухвалення оскаржуваного рішення і не висновки, викладені в ньому, а наявність передбачених законом обставин, з якими стаття 38 Закону № 1961-IV пов`язує виникнення такого права. Оскаржене рішення не встановлює наявності зазначених обставин та не покладає на ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати страховику виплачене страхове відшкодування.
56. З огляду на викладене, подальше пред`явлення страховиком регресного позову до ОСОБА_1 не свідчить про те, що оскарженим рішенням безпосередньо вирішено питання про його права, свободи, інтереси чи обов`язки. Питання щодо наявності передбачених законом підстав для регресної вимоги та її обґрунтованості підлягає вирішенню в межах окремого спору за таким позовом.
57. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскарженим рішенням вирішено спірні правовідносини між позивачами та відповідачем, як страховиком, щодо виплати страхового відшкодування. Рішення не містить висновків про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , не покладає на нього обов`язків та не створює для нього безпосередніх правових наслідків. Тому підстави для апеляційного оскарження цього рішення ОСОБА_1 відсутні, апеляційне провадження слід закриттю.
58.Керуючись статтями 352, 362, 390 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд
УХВАЛИВ:
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді
О. О. Бондар (суддя-доповідач)
Н. Й. Григорусь
К. В. Шалота
Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.