ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1630/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа № 2-5403-2010 Категорія: на ухвалу Пироженко С.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,
секретар: Івануса А.Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особи - Кредитна спілка «Обереги» (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), ОСОБА_3 (боржник), ОСОБА_4 (новий кредитор);
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Кредитна спілка «Обереги» (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), ОСОБА_3 (боржник), ОСОБА_4 (новий кредитор) про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,
в с т а н о в и в :
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 жовтня 2010 року у справі № 2-5403-2010, такими, що не підлягають виконанню.
Заяву обґрунтовував тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 жовтня 2010 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно стягнуто на користь КС «Обереги» заборгованість за кредитним договором, відсотки, додаткові відсотки та інфляційні втрати у загальному розмірі 165 436,38 грн, а також судові витрати. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 01 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції у відповідній частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 165 436,38 грн з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення апеляційного суду 31 січня 2011 року видано виконавчі листи.
Заявник посилався на те, що 31 грудня 2010 року між КС «Обереги» (первісним кредитором), ОСОБА_2 (боржником) та ОСОБА_4 (новим кредитором) укладено договір про заміну кредитора у зобов`язанні, за умовами якого сторони погодили розмір заборгованості у сумі 145 000 грн, право на отримання 132 812,57 грн передано ОСОБА_4 , а 12 187,43 грн підлягали сплаті первісному кредитору. Договором також передбачено припинення зобов`язань боржника перед первісним кредитором, які виникли на підставі кредитного договору та рішення апеляційного суду, і виникнення зобов`язань на підставі цього договору.
На думку заявника, укладення цього договору припинило його обов`язок як солідарного боржника, а новий кредитор не набув права вимагати від нього виконання судового рішення.
Також заявник посилався на те, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2012 року ОСОБА_4 було замінено як стягувача у виконавчому провадженні, однак постановою Черкаського апеляційного суду від 05 березня 2026 року цю ухвалу скасовано та у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.
Мотивуючи прийняту ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що виконавчі листи видані компетентним судом, є належними виконавчими документами, а доказів виконання рішення суду або припинення обов`язку ОСОБА_1 не надано.
Не погодившись з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.04.2026, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що укладенням договору від 31.12.2010 КС «Обереги» фактично погодила припинення зобов`язання одного із солідарних боржників, у зв`язку з чим, на його думку, припинився і його обов`язок як іншого солідарного боржника.
Крім того, в апеляційній скарзі заявник посилається на пропуск строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, зазначаючи, що про дату їх видачі - 31 січня 2011 року - йому стало відомо лише після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 жовтня 2010 року по справі № 2-5403-2010 задоволені позовні вимоги кредитної спілки «Обереги» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та стягнуто солідарно заборгованість по кредиту з урахуванням інфляції в сумі 76 405,30 грн, нараховані та несплачені відсотки в сумі 47 094,03 грн, додатково нараховані відсотки в сумі 41 937,05 грн а всього - 165 436,38 грн, а також судовий збір в сумі 1 654,36 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 01 грудня 2010 року по справі № 22ц-7356/10 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.10.2010 в частині стягнення з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь КС «Обереги» заборгованість по кредиту в загальному розмірі 165 436,38 грн, державного судового збору в сумі 1654,36 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення скасовано. У позові до ОСОБА_3 відмолено.
Це ж рішення в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Обереги» заборгованості про кредиту в загальному розмірі 165 436,38 грн, судового збору в розмірі 827 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення - залишено без змін.
31 грудня 2010 року між КС «Обереги» «Первісний кредитор», ОСОБА_2 «Боржник» та ОСОБА_4 «Новий кредитор» був укладений Договір про заміну кредитора у зобов`язанні.
За цим договором «Первісний кредитор» передає «Новому кредитору» права, які виникли у «Первісного кредитора» на підставі договору, укладеному з Боржником 25.06.2008 за № 00227 та рішення апеляційного суду від 01 грудня 2010 року по справі № 22ц-7356/10 (абзац 1 п. 1 договору).
Рішенням спостережної ради «первісного кредитора» № 13 від 31 грудня 2010 року (станом на момент прийняття цього рішення) узгоджена сторонами заборгованість «боржника» перед «первісним кредитором» складає 145 000,00 грн (абзац 2 п. 1 договору).
Сторони домовились, що «Первісний кредитор» передає «Новому кредитору» права на отримання боргу в сумі 132 812,57 грн, яка сплачується «Боржником» «Новому кредитору» відповідно до узгодженого сторонами графіку, що є невід`ємно частиною цього договору (абзац 3, п. 1 договору).
Сторони домовились, що борг в сумі 12 187,43 грн, «Боржник» зобов`язаний сплати «Первісному кредитору» до 01 липня 2011 року (абзац 4 п. 1 договору).
Сторони домовились, що після підписання цього договору припиняється нарахування відсотків на суму боргу (п. 3 договору).
«Первісний кредитор» у зобов`язанні повинен передати «Новому кредитору» документи, які засвідчують права, що передаються та вся необхідна інформація документація) пов`язана з основними договором ( п. 4 договору).
«Боржник» не заперечує про заміну «Первісного кредитора» у зобов`язанні, і підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах визначених цим договором (п. 5 договору).
Сторони домовились, що після підписання цього договору припиняються зобов`язання боржника перед «Первісним кредитором», які виникли на підставі договору, укладеному первісним кредитором з боржником 25.06.2008 за № 00227, та рішення апеляційного суду від 01 грудня 2010 року по справі № 22ц-7356/10, а виникають зобов`язання на підставі цього договору (п. 6 договору).
ОСОБА_1 вважає, що припинення зобов`язань боржника за кредитним договором від 25.06.2008, означає припинення зобов`язань і поручителя, оскільки ці зобов`язання солідарні і взаємопов`язані між собою.
Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, вирішуючи питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд має встановити не лише правильність його видачі, а й наявність на момент розгляду заяви обставин, які свідчать про припинення повністю або частково обов`язку боржника, на виконання якого видано виконавчий документ.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що договір від 31 грудня 2010 року укладений між КС «Обереги», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_1 стороною цього договору не був.
За умовами зазначеного договору первісний кредитор передавав новому кредитору право на отримання від боржника за цим договором 132 812,57 грн відповідно до погодженого графіка, а 12 187,43 грн боржник мав сплатити первісному кредитору до 01 липня 2011 року. Після підписання договору припинялося нарахування відсотків, а зобов`язання боржника перед первісним кредитором, які виникли на підставі кредитного договору та рішення суду апеляційної інстанції, припинялися і виникали нові зобов`язання на підставі самого договору.
Водночас, зазначені положення стосуються саме правовідносин між КС «Обереги», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , і не містять волевиявлення КС «Обереги» щодо припинення зобов`язання ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.
За частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов`язку одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором лише у випадку виконання такого обов`язку.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що на момент укладення договору від 31 грудня 2010 року, ОСОБА_2 фактично виконав перед КС «Обереги» солідарний обов`язок у повному обсязі.
Навпаки, зміст договору свідчить про встановлення сторонами нового порядку та строків виконання грошових зобов`язань: 132 812,57 грн підлягали сплаті ОСОБА_4 відповідно до графіка, а 12 187,43 грн - КС «Обереги» до 01 липня 2011 року. Тобто сам факт укладення договору не є доказом фактичного виконання зобов`язання.
Таким чином, посилання заявника на частину першу статті 543 ЦК України є безпідставним, оскільки обставин повного виконання солідарного обов`язку одним із боржників не встановлено.
Не свідчить про припинення обов`язку ОСОБА_1 і передбачене договором припинення зобов`язань ОСОБА_2 перед КС «Обереги».
Зміст договору не дає підстав для висновку, що КС «Обереги» відмовилася від права вимоги до ОСОБА_1 або домовилася з ним про припинення його зобов`язання. ОСОБА_1 не був стороною цього договору, а тому його положення не можуть самі по собі змінювати чи припиняти визначений судовим рішенням обов`язок останнього.
При цьому, солідарність зобов`язання означає надання кредитору права вимагати виконання від будь-кого із солідарних боржників, а припинення обов`язку одного з боржників не є тотожним виконанню солідарного обов`язку у повному обсязі.
Отже, договір від 31 грудня 2010 року не підтверджує припинення саме обов`язку ОСОБА_1 , а тому не є підставою для визнання виданих щодо нього виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Колегія суддів також враховує, що постановою Черкаського апеляційного суду від 05 березня 2026 року скасовано ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2012 року про заміну стягувача та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження.
Разом з тим, апеляційним судом було встановлено, що на час звернення ОСОБА_4 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження виконавче провадження на підставі відповідного виконавчого листа не відкривалося, а також звернуто увагу на відмінність суми заборгованості, визначеної судовим рішенням, від суми, зазначеної у договорі від 31 грудня 2010 року, та на те, що цей договір укладено лише з одним із солідарних боржників.
Однак зазначена постанова вирішувала питання щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження, а не питання про припинення обов`язку ОСОБА_1 за судовим рішенням та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Більше того, матеріалами справи встановлено, що виконавче провадження № 40771416 щодо ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа, виданого на виконання судових рішень у цій справі, відкрито 15 листопада 2013 року; стягувачем у ньому зазначено КС «Обереги». Станом на час розгляду заяви провадження перебувало на виконанні.
Отже, висновки постанови від 05 березня 2026 року не свідчать про припинення зобов`язання ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про пропуск строку пред`явлення виконавчих листів до виконання також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Дійсно, рішення апеляційного суду у цій справі ухвалено 01 грудня 2010 року, а виконавчі листи вперше видано 31 січня 2011 року.
Однак, на момент видачі виконавчих листів 31.01.2011 діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчі листи та інші судові документи могли бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Такий строк обчислювався для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
При цьому, Законом України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (набрав чинності 08.03.2011) було змінено правила щодо строків пред`явлення виконавчих документів, однак пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання ним чинності, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Таким чином, посилання скаржника на те, що строк пред`явлення виконавчих листів становив один рік, ґрунтується на неправильному визначенні законодавства, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи, що рішення про стягнення заборгованості набрало законної сили 01 грудня 2010 року, передбачений на той час трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився на момент відкриття 15 листопада 2013 року виконавчого провадження № 40771416.
Посилання скаржника на те, що він не знав про дату видачі виконавчих листів до отримання повного тексту оскаржуваної ухвали, зазначених висновків не спростовує.
З огляду на викладене, колегія суддів висновує, що заявником не доведено припинення його обов`язку за судовим рішенням. Сам факт укладення 31 грудня 2010 року договору між КС «Обереги», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не свідчить про виконання солідарного обов`язку та не має наслідком припинення обов`язку ОСОБА_1 , який стороною цього договору не був. Доказів виконання ним або іншою особою солідарного обов`язку в обсязі, визначеному судовим рішенням, матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене ухвала суду першої інстанції є правильною по суті, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року, у даній справі, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2026 року.
Судді Ю.В. Сіренко
О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова