Справа № 542/1352/26
Провадження № 2/542/868/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 серпня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання Журавель О..В.,
представника позивача- адвоката Лиманської М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача - адвокат Лиманська М.В. звернулась до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою, у якій просила визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1185 га з кадастровим номером [номер приховано]:30:004:0577 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної вимоги зазначила, що починаючи з грудня 2017 року позивач з відповідачкою спільно проживали в с. Новотошківка Луганської області. У 2018 році сторони спільно переїхали до селища Нові Санжари Полтавського району Полтвської області, де оселилися в квартирі позивача.
Вказала, що протягом 2018- 2019 років сторони постійно проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, який витрачали спільно в інтересах сім`ї та піклувались один про одного. У вказаний період за спільні кошти вони придбали будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Факт купівлі на ім`я ОСОБА_2 вказаного будинку визнаний рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 червня 2019 року, яке набрало законної сили 26 липня 2019 року.
Зазначила, що 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрували у Шевченківському районному в місті Полтаві відділі ДРАЦС.
У подальшому 27 червня 2023 року відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на будинок АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 червня 2019 року.
Вказала, що згодом 02 листопада 2023 року відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала за собою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 0,1185 га з кадастровим номером [номер приховано]:30:004:0577 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 березня 2025 року було розірвано шлюб, який був зареєстрований 31.08.2019 Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 1354, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 .
Зауважила на тому, що у зв`язку із наміром відповідачки ОСОБА_2 у 2025 році одноосібно розпорядитися спільним будинком, ОСОБА_1 був змушений звертатися до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року у цивільній справі № 542/1634/25 встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2017 року по 30 серпня 2019 року включно. Також вказаним рішенням суду визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного вище житлового будинку. Рішення набрало законної сили 20 квітня 2026 року.
Наголосила, що приватизація спірної земельної ділянки виключно на ім`я відповідачки призвела до того, що позивач, будучи законним співвласником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , повністю позбавлений права власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування його частини будинку.
Зазначила, що згоди на одноосібну приватизацію земельної ділянки відповідачкою, яка на момент приватизації спірної земельної ділянки була дружиною позивача, останній не надавав.
Вказала, що спірна земельна ділянка, приватизація якої відповідачкою ОСОБА_2 відбулася у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, та на якій розташований спільний будинок сторін, у якому за кожним визнано право власності по 1/2 частині - є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, і їхні частки у цій земельній ділянці вважаються рівними.
Водночас відсутність державної реєстрації за позивачем права власності на частку у спірній земельній ділянці, на якій знаходиться спільний будинок сторін, порушує право позивача на обслуговування своєї частини будинку. Таким чином вважала наявними правові підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 липня 2026 року
позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі (а.с. 52).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 липня 2026 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 78).
Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.
Представник відповідача - адвокат Лиманська М.В. у судовому засіданні надала пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Зазначила, що обставини придбання спірного будинку, спільного проживання позивача та відповідачки до шлюбу і ведення спільного господарства встановленні у рішенні Новосанжарського районного суду Полтавської області, яке набрало законної сили. Вказала, що з урахуванням визнання відповідачкою позову, що не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, позовна вимога підлягає задоволенню. Просила задовольнити позов на підставі доказів, які є в матеріалах справи.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася. У поданій до суду 30.07.2026 заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги позивача визнала, просила ухвалити рішення відповідно до вимог позовної заяви (а.с. 82).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25.06.2019 визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_3 , як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем, таким, що відбувся, а також визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 26.07.2019 (а.с. 12-13).
На замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 на території Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер: [номер приховано]:30:004:0577 (а.с. 14- 26).
Рішенням тридцять шостої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області № 86 від 17.10.2023 затверджено громадянці ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку площею 0,1185 га, з кадастровим номером [номер приховано]:30:004:0577, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32).
Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 440632814 від 22.08.2025, за ОСОБА_2 02.11.2023 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:30:004:0577, площею 0,1185 га на підставі рішення про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність № 86 від 17.10.2023 (а.с. 33- 34).
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.06.2026 земельна ділянка, площею 0,1185 га з кадастровим номером [номер приховано]:30:004:0577, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 43).
Згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31.03.2025, розірвано шлюб, який був зареєстрований 31.08.2019 Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 1354, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення суду набрало законної сили 01.05.2025.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18.03.2026, встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2017 року по 30 серпня 2019 року включно та визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 20.04.2026 (а.с. 35-40).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 15.06.2026 № 481698213 за ОСОБА_1 05.06.2026 зареєстровано право спільної часткової власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області № 542/1634/25 від 18.03.2026 (а.с. 41).
Отже, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі відповідачка внаслідок приватизації набула право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, за час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, позивачка та відповідач набули право власності на житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили. Частки сторін у праві спільної часткової власності на зазначений житловий будинок становлять по частині у кожного.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує таке.
Пунктом 5 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Аналогічну правову позицію застосував Верховний Суд у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16 (провадження № 61-3478св18).
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені, що відповідає принципу «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Аналогічого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 686/9580/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 461/2328/16-ц (провадження № 61-42538св18), від 26 грудня 2019 року в справі № 364/515/19 ( провадження № 61-19224св19).
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з нормами статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій.
Визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що спірна земельна ділянка була набута ОСОБА_2 у приватну власність шляхом приватизації, однак на цій земельній ділянці знаходиться будинок, право власності на частину якого визнано за позивачем судовим рішенням, а тому до останнього, як учасника спільної часткової власності на будинок, переходить право на спірну частину земельної ділянки у розмірі частки права власності у будинку згідно з вимогами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 13, 76-80, 89, 141, 244, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,1185 га з кадастровим номером [номер приховано]:30:004:0577 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ;
представник позивача: ОСОБА_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
відповідачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повне рішення проголошено 13.08.2026 о 16 год 30 хв.