Справа № 629/6702/26
Провадження № 2-з/629/13/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2026 року м.Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Воєводіної О.В., представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника особи, яка може отримати статус учасника справи(відповідача) ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,-
встановив:
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви. В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з цивільний позовом до ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_5 , про стягнення збитків (упущеної вигоди). 03.03.2020 року рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 28.12.2022 року рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.04.2023, постановою Верховного Суду від 17.01.2024, постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.09.2024 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.01.2025) у цивільній справі N? 629/3710/20 вирішено спір про поділ майна подружжя. Судом було поділено спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зокрема, визнано за ОСОБА_3 право власності на дев`ять тимчасових торговельних споруд - зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частку ринкової вартості дев`яти тимчасових торговельних споруд - зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , у розмірі 544 500 грн. Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду у постанові від 18.09.2024, приймаючи доводи скаржника ОСОБА_1 , дійшла висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця може бути об?єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. З урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів вважала за необхідне у порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за відповідачем право власності на тимчасові торговельні споруди, які на час вирішення спору використовуються останньою у підприємницькій діяльності, з одночасним присудженням грошової компенсації вартості 1/2 його частки на користь позивача у справі, який фактично не користується спірними тимчасовими спорудами. Таким чином, заявник вважає, що в період часу з 03 березня 2020 року, тобто з моменту розірвання шлюбу по 18 вересня 2024 року, коли Постановою Дніпровського апеляційного суду було остаточно поділене спільне майно подружжя, відповідач без будь яких домовленостей із заявником щодо подальшого порядку користування та розпорядженням спільним майном подружжя, а саме: дев`ятьма зблокованими торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , самостійно здійснювала користування та розпорядження спільним майном подружжя у власних інтересах та отримувала доходи. Отже, своїми діями ОСОБА_3 як ФОП було завдано збитки заявнику у вигляді упущеної вигоди, які він міг також отримувати від користування та розпорядженням спільного майна а саме: дев`ятьма зблокованими торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 в період з 03 березня 2020 року по 18 вересня 2024 року. Заявником через свого представника, адвоката Попова А.О. 13 липня 2026 року було направлено адвокатський запит ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_3 в якому було зазначено про вищевказане та, оскільки вказане майно було визнано як спільно-сумісною власністю, а тому ОСОБА_1 , як співвласник мав право на отримання половину доходів за 2020-2024 роки, просив надати всю інформацію та підтверджуючі документи щодо користування торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , отримані доходи та витрати. Також, було запропоновано добровільно здійснити виплати усіх доходів з урахуванням всіх витрат ОСОБА_1 отриманих під час користування торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , за період з березня 2020 року по 18 вересня 2024 року. На вказаний запит, 21 липня 2026 року було надано відповідь від ФОП ОСОБА_3 , та було зазначено, що запитувані відомості містять інформацію про результати її господарської діяльності, розміри доходів, витрат, господарські операції, взаємовідносини з контрагентами, первинні бухгалтерські та податкові документи, що є інформацією з обмеженим доступом, яка не підлягає розголошенню третім особам без встановленого законом обов?язку або відповідного рішення. Тому, було відмовлено у наданні запитуваної інформації та копій документів, оскільки вони містять конфіденційну інформацію та відомості про господарську діяльність ФОП, доступ до яких обмежений законом. Крім того, вимога, викладена щодо добровільної виплати будь-яких коштів, не належить до предмету адвокатського запиту, а тому не підлягає розгляду в межах відповіді на адвокатський запит. Також, адвокатом Поповим А.О. 13 липня 2026 року було направлено адвокатський запит до Лозівської ДПІ ГУ ДПС у Харківській області щодо надання податкових декларацій про отримані доходи та сплачені податки, які були подані ОСОБА_5 (ФОП) за періоди: - ІІ квартал 2020 рік, ІІІ квартал 2020 рік, IV квартал 2020 рік, річний за 2020 рік; річний за 2021 рік; - І квартал 2022 рік, ІІ квартал 2022 рік, ІІІ квартал 2022 рік, IV квартал 2022 рік, річний за 2022 рік; - І квартал 2023 рік, ІІ квартал 2023 рік, ІІІ квартал 2023 рік, IV квартал 2023 рік, річний за 2023 рік; - 1 квартал 2024 рік, ІІ квартал 2024 рік, ІІІ квартал 2024 рік. На вказаний запит, 17 липня 2026 року було надано відповідь, згідно якої ГУ ДПС не має законодавчих підстав для надання запитуваної інформації, оскільки зазначена інформація є обмеженою у доступі, а відтак така інформація може бути надана за відповідним рішенням/ухвалою суду в конкретній справі. 13 липня 2026 року також було направлено адвокатський запит до Лозівської ради Харківської області щодо надання інформації про сплату ОСОБА_5 (ФОП) земельних податків, а також інших коштів щодо дев?яти тимчасових торговельних споруд - зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , які знаходились у ОСОБА_3 в постійному користуванні в період за 2020-2024. На вказаний запит, 17 липня 2026 року було надано відповідь, згідно якої Лозівська міська рада Харківської області повідомила, що витребувана інформація з обмеженим доступом, носить приватноправовий характер та має містити персональні дані про особу, згоду на розголошення яких ця особа не надала, тому відмовлено у задоволенні запиту. Оскільки заявнику для подання позову про стягнення збитків (упущеної вигоди) необхідно точно зазначити у своїх вимогах розмір упущеної вигоди, з урахуванням усіх доходів та витрат, які були отримані ОСОБА_5 за рахунок користування та розпорядженням спільним майном подружжя, а саме: дев?ятьма зблокованими торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , за період з 03.03.2020 по 18.09.2024, він змушений подати дану заяву про забезпечення доказів до подання позовної заяви. Докази, в яких містяться відомості, які необхідні заявнику для подання позовної заяви про стягнення збитків(упущеної вигоди)неможливо отримати безпосередньо заявнику та його представнику, а тому просив суд: 1. Зобов?язати Лозівську ДПІ ГУ ДПС у Харківській області, через ГУ ДПС у Харківській області, надати інформацію, а саме: податкові декларації про отримані доходи та сплачені податки, які були подані ОСОБА_5 (ФОП), за періоди: - ІІ квартал 2020 рік, ІІІ квартал 2020 рік, IV квартал 2020 рік, річний за 2020 рік;- 1 квартал 2021 рік, ІІ квартал 2021 рік, ІІІ квартал 2021 рік, IV квартал 2021 рік, річний за 2021 рік;- І квартал 2022 рік, ІІ квартал 2022 рік, III квартал 2022 рік, IV квартал 2022 рік, річний за 2022 рік; - І квартал 2023 рік, ІІ квартал 2023 рік, III квартал 2023 рік, IV квартал 2023 рік, річний за 2023 рік;- 1 квартал 2024 рік, ІІ квартал 2024 рік, ІІІ квартал 2024 рік. 2. Зобов?язати Лозівську міську раду Харківської області надати інформацію про сплату ОСОБА_5 (ФОП), земельних податків, а також інших коштів щодо дев?яти тимчасових торговельних споруд -зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , які знаходились у ОСОБА_3 в постійному користуванні в період за 2020-2024 роки. 3. Зобов?язати ОСОБА_5 надати всю інформацію та підтверджуючі документи щодо отриманих доходів та витрат за користування торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 . 4. Зобов?язати ОСОБА_5 (ФОП) надати всю інформацію та підтверджуючі документи щодо отриманих доходів та витрат за користування торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .
Представник ОСОБА_1 - адвокат Попов А.О. в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у заяві про забезпечення доказів та просив їх задовольнити. Крім того, уточнив, що запитувану інформацію він просить витребувати саме до суду, а не надати йому (представнику ОСОБА_1 ) як раніше він вказував у заяві.
Представник ОСОБА_3 -адвокат Смолякова І.О., надала письмові заперечення на заяву про забезпечення доказів. В обгрунтування заперечень зазначила, що відсутні будь-які докази або належні обґрунтування того, що податкові декларації, інформація про сплату земельних податків чи первинні документи можуть бути знищені, втрачені або що їх збирання стане неможливим чи утрудненим після відкриття провадження у справі . Податкова звітність зберігається в контролюючих органах (ГУ ДПС у Харківській області) у державних реєстрах, а інформація органу місцевого самоврядування є архівною та не підлягає знищенню. Таким чином, загроза втрати доказів повністю відсутня. Фактично єдиною підставою заявник називає відмову у задоволенні адвокатських запитів. Проте сама по собі відмова у наданні інформації не свідчить про ризик втрати доказів у розумінні ст.116 ЦПК України. Заявник не надав жодних належних та допустимих доказів того, що шукані матеріали можуть бути знищені, змінені чи втрачені. Сама лише безпідставна заява про бажання отримати певні відомості через суд без доведення загрози їх знищення свідчить про намагання позивача здійснити пошук доказів руками суду, що суперечить природі ст. 116 ЦПК України. З огляду на зміст прохальної частини поданої заяви (витребовування податкових декларацій, інформації про податки, бухгалтерських та фінансових документів, а також зобов`язання відповідача надати усі доходи та витрати) випливає, що така заява фактично є прихованим клопотанням про витребування доказів. Заявник фактично намагається використати процедуру забезпечення доказів (ст. 116 ЦПК України) як механізм передпозовного витребування доказів (ст. 84 ЦПК України) задля з`ясування доцільності подання позову або визначення розміру позовних вимог. Проте ЦПК України не передбачає забезпечення доказів для вирішення питання про те, чи варто подавати позов і в якому розмірі. Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення доказів не може використовуватися як спосіб отримання доказів лише через небажання третіх осіб добровільно їх надати. Згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду забезпечення доказів - це не спосіб здобуття інформації для формування позовних вимог, а екстрений захід збереження доказів, які перебувають під ризиком знищення або втрати. Інститут забезпечення доказів не може підміняти собою інститут витребування доказів. Саме після відкриття провадження суд оцінює належність, допустимість та необхідність кожного доказу. Із аналізу самої заяви прямо випливає, що заявник не знає який дохід був отриманий відповідачем, які витрати понесені, який розмір упущеної вигоди, який саме розмір позову буде заявлений. Тобто заявник звернувся до суду не для забезпечення вже існуючих доказів, а для їх пошуку. Суд не може перетворювати процедуру забезпечення доказів на процедуру збору доказової бази майбутнього позову. Заявником не доведено належності витребуваних документів вся суть заяви зводиться до перелічення рішень судів всіх інстанцій у справі № 629/3710/20 про поділ майна подружжя та про кількість направлених представником заявника адвокатських запитів до ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3 ), Лозівської ДПІ ГУ ДПС у Харківській області та Лозівської міської ради Харківської області. Позивач у своїй заяві просить надати усі податкові декларації, усі доходи, усі витрати, усі первинні документи, усі бухгалтерські документи. Таке формулювання є невизначеним. Фактично суду пропонується витребувати повністю всю господарську діяльність фізичної особи-підприємця за чотири роки, однак, при цьому, предмет майбутнього спору ще відсутній. Суд не може наперед визначити, які саме документи можуть мати значення для майбутньої справи. З огляду на таке, порушується принцип пропорційності втручання у право на повагу до приватного життя, оскільки запитувані документи містять персональні дані, податкову інформацію, комерційну інформацію, первинну бухгалтерську документацію, інформацію про контрагентів, інформацію про банківські операції, фінансові показники діяльності ФОП. Такі відомості охороняються Законом. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що будь-яке втручання держави у сферу приватного життя має бути законним, необхідним та пропорційним. У даному випадку заявник просить надати повний масив податкової та бухгалтерської документації без будь-якого обґрунтування необхідності кожного документа окремо. Таке втручання є явно непропорційним. Окремо зауважила, що податкова інформація належить до інформації з обмеженим доступом. ГУ ДПС вже повідомило заявника про відсутність законних підстав для надання таких відомостей. Сам факт відмови контролюючого органу не свідчить про необхідність забезпечення доказів. У заяві відсутнє будь-яке обґрунтування її подання до суду. Тобто, заявник взагалі не доводить наявності майбутніх збитків. Відповідно до ст.22 ЦК України упущена вигода повинна бути реальною, а не гіпотетичною. Верховний Суд неодноразово зазначав, що упущена вигода не може ґрунтуватися лише на припущеннях. Натомість із заяви вбачається, що заявник взагалі не знає чи отримувався прибуток, який саме прибуток отримувався, чи перевищували доходи витрати, чи існував чистий прибуток. Отже, заява ґрунтується виключно на припущеннях. Як свідчить стала практика Верховного Суду, подаючи заяву про забезпечення доказів одним із необхідних елементів доказування є ризик втрати документів. В той же час, податкові декларації зберігаються контролюючими органами та не можуть бути втрачені через бездіяльність заявника. Документи бухгалтерського обліку також підлягають обов`язковому зберіганню відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Таким чином, жодного доказу того, що вони можуть бути знищені, заявником не подано. З огляду на те, що заявник просить витребувати всю фінансово-господарську документацію ФОП за період 2020-2024 років, хоча майбутній позов стосується лише можливого розміру упущеної вигоди від користування дев`ятьма торговельними павільйонами, така вимога є надмірно широкою ("fishing expedition") і спрямована на пошук потенційних доказів для формування правової позиції при підготовці позову, а не на забезпечення конкретних, уже визначених доказів. Верховний Суд неодноразово зазначав, що процесуальні механізми витребування чи забезпечення доказів не можуть використовуватися як засіб здійснення так званої fishing expedition ("пошуку доказів"), коли особа просить надати невизначене коло документів лише з метою встановлення можливих підстав для позову. Враховуючи викладене, просила у задоволенні заяви про забезпечення доказів відмовити повністю. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 -адвокат Смолякова І.О. надала пояснення, аналогічні викладеним у вищевказаних запереченнях.
Вислухавши представників осіб, які можуть отримати статус учасників справи, дослідивши заяву про забезпечення доказів та подані в її обгрунтування докази, суд приходить наступних висновків.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.03.2020 у справі № 629/27/20 розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 12-15).
Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 629/3710/20 постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про поділ між подружжям дев`яти торговельних споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , та автомобіля марки Toyota Corolla, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції(а.с.16-20,21-34).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 629/3710/20(залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року), зокрема, поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дев`ять тимчасових торговельних споруд - зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , що є спільною сумісною власністю подружжя, у наступний спосіб: визнано за ОСОБА_3 право власності на дев`ять тимчасових торговельних споруд - зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частку ринкової вартості дев`яти тимчасових торговельних споруд - зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , у розмірі 544 500 грн.(а.с.35-51).
У вказаній постанові колегія суддів, розглядаючи вимогу про поділ між подружжям тимчасових споруд - торговельних павільйонів, зазначила, що згідно зі ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна. Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. Колегія суддів, приймаючи доводи скаржника ОСОБА_1 , доходить висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст. 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. ОСОБА_3 як в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляційних скарг не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували будівництво торговельних об`єктів за рахунок її особистих коштів, як і не надала доказів про розмір таких коштів, чим не спростувала правовий статус спірного майна, як спільна сумісна власність подружжя, що презюмується, з чого колегія суддів виходить, що спірне майно є спільною власністю подружжя, набуте в період шлюбу та в інтересах сім`ї. Разом з тим, колегія суддів зауважила, що предметом спору у даній справі в цій частині є не кошти на будівництво тимчасових споруд, а самі споруди, які є об`єктами завершеного будівництва та мають ринкову вартість, яка і підлягає поділу між подружжям, враховуючи, що дане майно відповідач ОСОБА_3 використовує виключно у своїй підприємницькій діяльності та його фактичний поділ буде свідчить про втручання в її господарську діяльність. З урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів вважала за необхідне у порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_3 право власності на тимчасові торговельні споруди, які на час вирішення спору використовуються останньою у підприємницькій діяльності, з одночасним присудженням грошової компенсації вартості 1/2 його частки на користь ОСОБА_1 , який фактично не користується спірними тимчасовими спорудами.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 13.07.2026 звертався з адвокатськими запитами до ГУ ДПС у Харківській області, Лозівської міської ради Харківської області та ОСОБА_3 (а.с.52,55, 58).
ГУ ДПС у Харківській області 17.07.2026 йому було відмовлено в наданні інформації щодо надання податкових декларацій про отримані доходи та сплачені податки, які були подані ФОП ОСОБА_5 за 2020-2024 роки, з посиланням на те, що ГУ ДПС у Харківській області не має законних підстав для надання запитуваної інформації, оскільки зазначена інформція є обмеженою у доступі(а.с.53-54).
Лозівською міською радою Харківської області 17.07.2026 йому було відмовлено в наданні інформації, оскільки витребувана інформація з обмеженим доступом, носить приватноправовий характер та має містити персональні дані про особу, згоду на розголошення яких ця особа не надавала(а.с. 56-57).
ФОП ОСОБА_3 21.07.2026 йому було відмовлено в наданні інформації, з посиланням на те, що у своєму запиті він просив надати інформацію та документи щодо отриманих нею доходів, понесених витрати, а також фактично вимагає здійснити виплату половини доходів, отриманих від користування торгогвельними павільйонами за період з 2020 по 2024 роки. Вказана інформація та копії документів містять конфіденційну інформацію та відомості про господарську діяльність ФОП(а.с. 59).
Відповідно до ч.1 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ч.2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до ч.ч.3,5 ст.116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до,так і після подання позовної заяви. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.4 ст.84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Аналізуючи положення ЦПК України у зіставленні з вимогами заявника насамперед слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України).
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Враховуючи вищенаведені норми, з метою забезпечення права на судовий захист та враховуючи неможливість отримання відповідних доказів заявником, зазначені письмові докази підлягають витребуванню.
За таких обставин, суд вважає заяву про забезпечення доказів обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.76, 84, 116, 353-354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву -задовольнити.
Витребувати у Лозівської ДПІ Головного управління ДПС у Харківській області (64606, Харківська область, Лозівський район, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 5) через Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, КОД ЄДРПОУ 4398349) копії податкових декларацій про отримані доходи та сплачені податки, які були подані ОСОБА_5 (ФОП), РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , за періоди: ІІ квартал 2020 рік, ІІІ квартал 2020 рік, IV квартал 2020 рік, річний за 2020 рік; І квартал 2021 рік, ІІ квартал 2021 рік, ІІІ квартал 2021 рік, IV квартал 2021 рік, річний за 2021 рік; І квартал 2022 рік, ІІ квартал 2022 рік, III квартал 2022 рік, IV квартал 2022 рік, річний за 2022 рік; І квартал 2023 рік, ІІ квартал 2023 рік, III квартал 2023 рік, IV квартал 2023 рік, річний за 2023 рік; І квартал 2024 рік, ІІ квартал 2024 рік, ІІІ квартал 2024 рік.
Витребувати у Лозівської міської ради Харківської області (64600, Харківська область, Лозівський район, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, КОД ЄДРПОУ 06716633) інформацію про сплату ОСОБА_5 (ФОП), РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , земельних податків, а також інших коштів щодо дев?яти тимчасових торговельних споруд -зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , - в період за 2020-2024 роки.
Витребувати у ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , інформацію та підтверджуючі документи щодо отриманих доходів та витрат за користування торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ,- в період за 2020-2024 роки.
Витребувати у ОСОБА_5 (ФОП), РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , інформацію та підтверджуючі документи щодо отриманих доходів та витрат за користування торговельними павільйонами з реалізації промислових та продовольчих товарів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , - в період за 2020-2024 роки.
Зобов`язати Лозівську ДПІ ГУ ДПС у Харківській області, Лозівську міську раду Харківської області та ОСОБА_3 (ФОП) витребувані докази направити на адресу Лозівського міськрайонного суду Харківської області в п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду про забезпечення доказів.
Копію цієї ухвали направити для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.А. Мицик