СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
14 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/870/26
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача: Плахова О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калініченка Олега Ігоровича, м. Харків (вх.№1722 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №922/870/26 (суддя Калантай М.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 27.07.2026)
за позовом: фізичної особи-підприємця Калініченка Олега Ігоровича, м. Харків,
до відповідача: ОСОБА_1 , Харківська область, м. Зміїв,
про стягнення 1570500,00грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Калініченко Олег Ігорович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Погорілого Івана Володимировича про стягнення 1570500,00грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо внесення орендної плати за договором оренди №1/09.12 від 09.12.2021 за період з 01.04.2022 по 31.03.2023.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №922/870/26 відмовлено в задоволенні позову.
Фізична особа-підприємець Калініченко Олег Ігорович з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №922/870/26 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №922/870/26 (вх.№8886 від 12.08.2026).
Щодо клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у даній справі, суддя - доповідач зазначає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України , суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, перебіг строку на апеляційне оскарження починається з наступного дня після настання події, яким є день вручення йому відповідного рішення суду.
Оскаржуване рішення ухвалено 17.07.2026, повний текст якого складено - 27.07.2026, копію рішення отримано скаржником 28.07.2026 о 02:34год., що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в особистий кабінет сторони (суддею-доповідачем у справі було здійснено витяг із системи ДСС з відомостями про доставку електронного документу (рішення суду першої інстанції).
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення
Отже строк на апеляційне оскарження розпочався 29.07.2026 та закінчився 17.08.2026.
Відповідно до частини 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, процесуальний строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
12.08.2026 апеляційна скарга сформована в системі "Електронний суд", та в той же день зареєстрована в автоматизованій системі документообігу у Східному апеляційному господарському суді, отже правові підстави на поновлення процесуального строку відсутні.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Так, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За змістом підпунктів 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік", встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 у розмірі 3328,00грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суддя - доповідач також враховує, що апеляційну скаргу у справі подано апелянтом через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", а тому судовий збір обраховується з понижуючим коефіцієнтом 0,8.
Виходячи з положень Закону України "Про судовий збір", апелянт мав сплатити за подання апеляційної скарги у даній справі судовий збір у розмірі 28269,00грн. (1570500,00грн. х 1,5% х 150% х 0,8).
Проте, скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Разом з тим, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (вх.№8887 від 12.08.2026).
Суддя-доповідач, розглянувши вказане клопотання зазначає, що питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати урегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю;
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
3. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Суд звертає увагу на, те що Законом України "Про судовий збір" чітко визначено як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору апелянт повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору або зменшити його розмір.
Отже, з огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
Для звільнення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 75 цього Кодексу.
Отже, для зменшення, розстрочення або відстрочення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів.
Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Встановивши скрутний майновий стан як критерій для звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру), законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися зазначені обставини.
Водночас, сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для вказаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Так, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
У постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, в тому числі довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 02.11.2023 у справі №120/6039/22, від 18.01.2024 у справі №520/495/23.
Розвиваючи вказаний підхід, Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №295/14365/19 зазначив, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822; далі - Положення).
Відповідно до підпунктів 2 та 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються: дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та / або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.
На підтвердження скрутного матеріального становища апелянтом надано податкову декларацію від 27.01.2026 платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2025 рік, відповідно до якої загальна сума доходу (оборотні кошти) за звітний (податковий) період становить 489545,00грн.; копію квитанції № 2 від 27.01.2026 про відправлення податкової декларації платника єдиного податку - ФОП; копію довідки форми ОК-5 від 22.07.2026 та довідки форми ОК-7 від 22.07.2026.
Отже, зі змісту декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2025 рік дійсно вбачається, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у даній справі в сумі 28269,00грн., перевищує 5 % розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (489545,00грн. х 5%) = 24477,25грн.
Разом з тим, суддя - доповідач зазначає, що декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2025 рік не є достатнім доказом на підтвердження скрутного матеріального становища скаржника, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо) для існування та забезпечення своїх потреб, в тому числі для сплати судового збору.
Апелянтом, незважаючи на зазначення про те, що розмір судового збору, перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, не надано документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.
Крім того, суддя - доповідач зазначає, що додані скаржником довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7 також не є достатніми доказами підтвердження скрутного майнового стану заявника, оскільки не містять відомостей про його майновий стан, та можливі доходи, які не оподатковуються страховими внесками (від реалізації майна, надходження від прав на інтелектуальну власність, від виконання цивільно-правових угод, як дарунок, повернення поворотної фінансової допомоги та інше (у розумінні, положень ст. 165 Податкового Кодексу України).
Наведене в сукупності свідчить про те, що апелянтом не доведена належними доказами наявність скрутного матеріального становища, непомірність та надмірність для останнього суми судового збору, що є передумовою для застосування судом права на звільнення такої особи від сплати судових витрат або зменшення їх розміру.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю правовідносини сторін.
Предметом апеляційного оскарження є рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №922/870/26, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ФОП Калініченко О.І. до Погорілого І.В. про стягнення 1570500,00грн. заборгованості за договором оренди №1/09.12 від 09.12.2021 за період з 01.04.2022 по 31.03.2023, тобто відповідні підстави для звільнення від сплати судового збору також відсутні.
Доказів існування у скаржника пільг щодо сплати судового збору, визначених законом, до клопотання додано не було.
Таким чином, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами скрутного матеріального становища, тому суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність правових підстав для застосування судом дискреційного права на звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Застосовані згідно з законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Разом з цим, невмотивоване звільнення від сплати судового збору утворює дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання апелянта про звільнення його від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", з огляду на ненадання скаржником належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в ньому обставин.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір в сумі 28269,00грн. та надати належні докази сплати судового збору апеляційному суду.
У разі, якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги в строк установлений судом, заява (скарга) вважається неподаною та повертається скаржнику (частина 4 статті 174, частини 6 та 8 статті 260 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 174, ст. 234, п. 3 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач
УХВАЛИВ:
1.Відмовити фізичній особі-підприємцю Калініченко Олегу Ігоровичу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№8887 від 12.08.2026).
2.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Калініченка Олега Ігоровича на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2026 у справі №922/870/26 - залишити без руху.
3.Надати фізичній особі-підприємцю Калініченко Олегу Ігоровичу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Надати докази, що підтверджують дату отримання цієї ухвали.
Усунути недоліки, встановлені в ухвалі суду шляхом подання доказів:
- сплати судового збору у розмірі 28269,00грн. на відповідні реквізити Східного апеляційного господарського суду.
4.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя О.В. Плахов