ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" серпня 2026 р. Cправа № 902/1311/25(286/2099/25)
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
5) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 );
6) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 );
7) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_7 );
8) ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_8 );
9) ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_9 );
10) ОСОБА_10 ( АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_10 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844)
про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні
в межах справи 902/1311/25
за заявою: Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт" (провулок 2-й Артилерійський, 6, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 03482749)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844)
про банкрутство
Представники сторін в судове засідання не з`явилися
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1311/25 за заявою АТ "Одеснафтопродукт" до ТОВ "ВНП" про банкрутство.
Ухвалою суду від 22.12.2025 року, серед іншого, відкрито провадження у справі №902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Слободяна В.М.. Призначено попереднє засідання у справі на 20.04.2026 року.
10.04.2026 року до суду від Овруцького районного суду Житомирської області надійшла за підсудністю справа № 286/2099/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ТОВ "ВНП" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1311/25(286/2099/25)) від 10.04.2026 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Водночас, судом встановлено, що згідно матеріалів вказаної вище справи, ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 30.01.2026 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, розгляд якої проводити в порядку спрощеного провадження. Призначено судове засідання в приміщенні Овруцького районного суду Житомирської області на 17.03.2026 року о 11 год. 00 хв..
Разом з тим, ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 17.03.2026 року ухвалено передати цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні до Господарського суду Вінницької області для розгляду і вирішення в межах справи № 902/1311/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22445; код ЄДРПОУ 45125844).
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026 року призначено справу № 902/1311/25(286/2099/25) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ТОВ "ВНП" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, в межах справи № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП" - до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2026 року о 14:30 год..
На визначену дату - 11.08.2026 року в судове засідання представники сторін не з`явились.
Також, судом встановлено, що відзиву на позов по цій справі від Відповідача до суду не надходило.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом ч. 4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 14.04.2026 року по справі №902/1311/25(286/2099/25) була надіслана Позивачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також до електронних кабінетів ЄСІТС та на адреси електронної пошти, а саме : ТОВ "ВНП" - [пошта прихована], [пошта прихована], представнику ТОВ "ВНП" адвокату Кислову Ю.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Слободяну В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2
Поряд з цим, згідно відомостей з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронного кабінету ЄСІТС Відповідача - ТОВ "ВНП" - 14.04.2026 року о 19:54 год. та в силу положень ч. 6 ст.242 ГПК України, вважається врученою 15.04.2026 року.
Крім того, судом встановлено, що Позивачі - ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 14.04.2026 року.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що ухвала суду від 14.04.2026 року у цій справі, яка направлялась на вказані у позові адреси Позивачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , повернулась до суду разом із відповідними конвертами.
Згідно п. 2, п. 3, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що відповідна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та сторін належним чином повідомлено про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності сторін та за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.
За змістом наявної у справі уточненої позовної заяви (подана до Овруцького районного суду Житомирської області 18.11.2025 за вх. № 13477) від 13.11.2025 року, позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 (далі - Позивач 1), у період з 15 березня 2023 року по 28 березня 2025 року, знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ВНП» (далі - Відповідач). Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_11 ).
28 березня 2025 року Позивач-1 був звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 96-К від 2 7.03.2025 року.
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-1 27.03.2025 р., Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-1 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати.
19.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в результаті чого був наданий лист - підтвердження, що Відповідачем не виплачені розрахункові кошти в сумі 37 331,46 грн. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нарахуванні без виплати кошти з 01.01.2025 р. по 27.03.2025 р..
ОСОБА_2 (далі - Позивач-2), у період з 22 березня 2023 року по 26 березня 2025 року, знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ВНП». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_12 ).
26 березня 2025 року Позивач-2 був звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 89-К від 26.03.2025 року.
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-2 26.03.2025 р., Відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-2 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 01.10.2024 по 26.03.25 в сумі 71 429,88 грн.
ОСОБА_11 (далі - Позивач-3), у період з 04 жовтня 2024 року по 27 березня 2025 року, знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «ВНП». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_13 ).
27 березня 2025 року Позивач-3 була звільнена за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 98-К від 27.03.2025 року.
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-3 27.03.2025 р., Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-3 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати.
14.05.2025 ОСОБА_3 звернулась до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в результаті чого був наданий лист підтвердження, що Відповідачем не виплачені розрахункові кошти в сумі 50 282,41 грн. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 04.10.2024 р. по 27.03.2025 р..
ОСОБА_4 (далі - Позивач-4), у період з 22 березня 2023 року по 29 березня 2025 року, знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «ВНП», що підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_14 ).
28 березня 2025 року Позивач-4 була звільнена за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 114-К від 28.03.2025 року.
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-4 28.03.2025 р., Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-4 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати.
14.05.2025 р. ОСОБА_4 , звернулась до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в результаті чого був наданий лист підтвердження, що Відповідачем не виплачені розрахункові кошти в сумі 39 061,97 грн. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 04.10.2024 р. по 27.03.2025 р..
ОСОБА_5 (далі - Позивач-5), у період з 15 березня 2023 року по 27 березня 2025 року, знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «ВНП», що підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_15 ).
27 березня 2025 року Позивач-5 була звільнена за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 90-К від 26.03.2025 року, але в порушення КЗпП, вказаний наказ Відповідач в день звільнення не видав ОСОБА_5 ..
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-5 27.03.2025 р.. Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-5 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати.
07.04.2025 р. ОСОБА_5 , звернулась до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в результаті чого був наданий лист підтвердження, що Відповідачем не виплачені розрахункові кошти в сумі 55 020,95 грн. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 04.10.2024 р. по 27.03.2025 р..
ОСОБА_6 (далі - Позивач-6) у період з 22 березня 2023 року по 29 березня 2025 року, знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ВНП» (далі - Відповідач). Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_16 ).
29 березня 2025 року Позивач-6 був звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 111-К від 28.03.2025 року.
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-6 28.03.2025р., Відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-6 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 01.10.2024 по 26.03.25 в сумі 67 463,17 грн.
ОСОБА_7 (далі - Позивач-7), у період з 22 березня 2023 року по 27 березня 2025 року, знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «ВНП», що підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_17 ).
27 березня 2025 року Позивач-7 була звільнена за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 100.1-К від 27.03.2025 року.
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-7 27.03.2025 р., Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-7 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштової о відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 01.10.2024 по 27.03.2025 в сумі 68 810,71 грн.
ОСОБА_8 (далі - Позивач-8), у період з 16 квітня 2023 року по 28 березня 2025 року, знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ВНП», що підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_18 ).
28 березня 2025 року Позивач-8 був звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 106-К від 28.03.2025 року.
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-8 28.03.2025р., Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпІІ України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-8 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 01.10.2024 по 28.03.2025 в сумі 66 483,63 грн.
ОСОБА_9 (далі - Позивач-9), у період з 22 березня 2023 року по 30 грудня 2024 року, знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ВНП», що підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_19 ).
30 грудня 2024 року Позивач-9 був звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 223-К від 26.12.2024 року, але в порушення КЗпП, вказаний наказ відповідач в день звільнення не видав ОСОБА_9 ..
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-9 30.12.2024р., Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-9 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 01.10.2024 по 30.12.2024 в сумі 44 039,34 грн.
ОСОБА_10 (далі - Позивач-10), у період з 16 квітня 2023 року по 30 грудня 2024 року, знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ВНП», що підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_20 ).
30 грудня 2024 року Позивач-10 був звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 228-К від 26.12.2024 року, але в порушення КЗпП, вказаний наказ відповідач в день звільнення не видав ОСОБА_10 ..
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Також, в день звільнення Позивача-10 30.12.2024 р., Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Тому, 07 квітня 2025 року Позивачем-10 на адресу Відповідача була відправлена шляхом поштового зв`язку заява про видачу довідки про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати, що підтверджується квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення. На день подачі даного позову Відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти з 01.10.2024 по 30.12.2025 в сумі 50 017,19 грн.
На підставі викладеного, Позивачі просять суд стягнути з Відповідача - ТОВ «ВНП» заборгованість по заробітній платі у описаних вище відповідних сумах грошових коштів.
Разом з тим, у поданій 18.03.2026 року до Овруцького районного суду Житомирської області Позивачем-4 уточненій позовній заяві від 16.03.2026 року, повідомлено, що ОСОБА_4 звернулась до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в результаті чого був наданий лист підтвердження від 11.11.2025 року вих. № ЦЗ/3.1/1287-ЗВ-25, що Відповідачем не виплачені розрахункові кошти в сумі 45977,77 грн.
Відтак, Позивач-4 просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 45 977,77 грн.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).
Згідно абз. 6 ч. 2 ст. 45 КУзПБ, кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Як вбачається із матеріалів справи № 902/1311/25, Позивачі станом на дату розгляду справи № 902/1311/25(286/2099/25), не зверталися до суду із заявами про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП".
Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Водночас, частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , перебували у трудових відносинах з Відповідачем - ТОВ "ВНП", що підтверджується відповідними записами у трудових книжках Позивачів, а саме : серія НОМЕР_11 , серія НОМЕР_12 , серія НОМЕР_13 , серія НОМЕР_14 , серія НОМЕР_15 , серія НОМЕР_16 , серія НОМЕР_17 , серія НОМЕР_18 , серія НОМЕР_19 , серія НОМЕР_20 (копії наявні у справі).
Також, у позові повідомлено, що під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата, та в подальшому в день звільнення Позивачів, ТОВ "ВНП" не було письмово повідомлено Позивачів про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату відповідних коштів останнім.
Описані вище обставини стали підставами звернення Позивачів до суду із позовом щодо стягнення з Відповідача заборгованості по заробітній платі у відповідних сумах, вказаних в уточненій позовній заяві.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
При цьому відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
При цьому, названий Кодекс є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Згідно ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
За змістом ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 ст. 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо оспорювання Відповідачем сум заборгованостей по заробітній платі, які заявлені Позивачами у відповідних сумах до стягнення з ТОВ "ВНП".
Разом з цим, судом також встановлено, що на підставі наказів ТОВ "ВНП", а саме : №96-К від 27.03.2025 року, № 89-К від 26.03.2025 року, № 98-К від 27.03.2025 року, № 114-К від 28.03.2025 року, № 111-К від 28.03.2025 року, № 100.1-К від 27.03.2025 року, № 106-К від 28.03.2025 року (копії наявні у справі), Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , були звільнені із займаних посад на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що також підтверджується відомостями із згаданих вище трудових книжок зазначених фізичних осіб.
Крім того, як повідомлено у позові, Позивачі - ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , згідно наказів, а саме : № 90-К від 26.03.2025 року, № 223-К від 26.12.2024 року, № 228-К від 26.12.2024 року, були звільнені із займаних посад на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відомостями із вказаних вище трудових книжок відповідних фізичних осіб.
Також, судом встановлено, що згідно наявного у матеріалах справи копії листа Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЦЗ/3.1./654-ЗВ-25 від 19.05.2025 року, при проведенні позапланової перевірки ТОВ "ВНП", документально встановлено, що при звільненні, ОСОБА_1 не виплачені всі належні розрахунові кошти в сумі 37 331,46 грн.
Відповідно до листа Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЦЗ/3.1./640-ЗВ-25 від 15.05.2025 року (копія наявна у справі), при проведенні позапланової перевірки ТОВ "ВНП", документально встановлено, що при звільненні, ОСОБА_3 не виплачені всі належні розрахункові кошти в сумі 50282,41 грн.
Згідно листа Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЦЗ/3.1./571-ЗВ-25 від 01.05.2025 року (копія наявна у справі), при проведенні позапланової перевірки ТОВ "ВНП", документально встановлено, що при звільненні, ОСОБА_5 не виплачені всі належні розрахункові кошти в сумі 55 020,95 грн.
За змістом листа Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЦЗ/3.1./1287-ЗВ-25 від 11.11.2025 року (копія наявна у справі), при проведенні позапланової перевірки ТОВ "ВНП", документально встановлено, що при звільненні, ОСОБА_4 не виплачені всі належні розрахункові кошти в сумі 45 977,77 грн.
Крім того, судом встановлено, що Відповідачем подано до Пенсійного фонду звітність (копія наявна у справі) про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні ОСОБА_2 кошти з 01.10.2024 по 26.03.2025 в сумі 71 429,88 грн.
Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 (копія наявна у справі), Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні ОСОБА_6 кошти з 01.10.2024 по 26.03.2025 в сумі 67 463,17 грн.
Відповідно до наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 (копія наявна у справі), Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні ОСОБА_7 кошти з 01.10.2024 по 27.03.2025 в сумі 68 810,71 грн.
Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 (копія наявна у справі), Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти ОСОБА_8 з 01.10.2024 по 28.03.2025 в сумі 66 483,63 грн.
Відповідно до наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 (копія наявна у справі), Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти ОСОБА_9 з 01.10.2024 по 30.12.2024 в сумі 44 039,34 грн.
Згідно наданої Пенсійним фондом України форми ОК-5 (копія наявна у справі), Відповідач подав до Пенсійного фонду звітність про нараховані без виплати та не виплачені при звільненні кошти ОСОБА_10 з 01.10.2024 по 30.12.2025 в сумі 50 017,19 грн.
Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності підтверджується наявність заборгованості Відповідача перед Позивачами по заробітній платі у вказаних вище сумах, які заявлені останніми до стягнення з Відповідача згідно заявлених в уточненій позовній заяві вимог.
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів виплати Відповідачем заборгованості по заробітній платі Позивачам у відповідних розмірах, які описано вище.
Відтак, враховуючи той факт, що матеріали справи не містять доказів погашення Відповідачем заборгованості по заробітній платі перед Позивачами, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог згідно уточненої позовної заяви від 13.11.2025 року про стягнення з ТОВ "ВНП" на користь Позивачів заборгованості по заробітній платі у вказаних вище розмірах щодо кожного Позивача.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених і задоволених позовних вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пп. 3 п. 2-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) встановлена ставка судового збору у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позовна заява була подана до Овруцького районного суду Житомирської області 10.06.2025 року в паперовій формі.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення Позивачів від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов`язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п. 2 ч. 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.
Так, згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 328 гривень.
З огляду на вказане, сума судового збору, яка б підлягала сплаті за подання згаданого вище позову становить 33 280,00 грн (3 328,00 грн * 10), з огляду на наведені вище приписи законодавства та заявлені Позивачами десять позовних вимог про стягнення з Відповідача відповідних сум заборгованості по заробітній платі.
Отже, беручи до уваги те, що судом повністю задоволено позов у цій справі та зважаючи на викладені норми законодавства, судовий збір в сумі 33 280,00 грн підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ :
1. Задоволити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ТОВ "ВНП" про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні у справі №902/1311/25(286/2099/25), в межах справи № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП", повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 37 331,46 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_12 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 71 429,88 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 50 282,41 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 45977,77 грн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 55020,95 грн.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 67463,17 грн.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 68810,71 грн.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 66483,63 грн.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 44039,34 грн.
11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь ОСОБА_10 ( АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 50017,19 грн.
12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» (вул. Київська, 64, с.Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783); Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача [рахунок приховано]; Код класифікації доходів бюджету : 22030106) 33 280,00 грн - судового збору за подання до господарського суду позовної заяви.
13. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
14. Копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно переліку, а також до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси : ТОВ "ВНП" - [пошта прихована], [пошта прихована], представнику ТОВ "ВНП" адвокату Кислову Ю.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Слободяну В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 14 серпня 2026 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );
4 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 );
5 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 );
6 - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 );
7 - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 );
8 - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 );
9 - ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 );
10 - ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 );
11 - ОСОБА_10 ( АДРЕСА_9 ).