Ухвала
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 570/1625/22
провадження № 61-10690ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 липня 2026 року (повний текст постанови складено 09 липня 2026 року) у справі за первісним позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання протиправним нарахування заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу і з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог вх. № 19838 від 18 листопада 2024 року просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 5 943,03 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору.
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», в якому з урахуванням заяви про розширення позовних вимог просила суд визнати протиправним нарахування АТ«Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованості за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2022 року в сумі 5 024,27 грн за надані послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зробити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2022 року за фактично надані послуги відповідно до показників газового лічильника побутовому споживачу ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного судувід 07 липня 2026 року, первісний позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 5 943,03 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання протиправним нарахування АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованості за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2022 року в сумі 5 024,27 грн за надані послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , та про зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зробити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2022 року за фактично надані послуги відповідно до показників газового лічильника побутовому споживачу ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , відмовлено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
06 серпня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Яндолою Є. Л., на заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 листопада 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року.
08 серпня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 липня 2026 року (повний текст постанови складено 09 липня 2026 року)
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову АТ «Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз» у цій справі становить 5 943,03 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини шостої статті 19 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:
«58. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
59. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним кредитного договору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Справа № 496/3134/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 496/3134/19 є малозначною у силу вимог закону.
60. Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
61. Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом».
Предметом касаційного оскарження, зокрема за зустрічними позовними вимогами, є судові рішення, ухвалені у справі про захист прав споживачів, про визнання протиправним нарахування заборгованості в сумі 5 024,27 грн за надані послуги з розподілу природного газу та про зобов`язання зробити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу. Тобто, справа є малозначною в силу вимог закону.
У касаційній скарзі вказується, що скарга порушує питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо застосування статей 13, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у правовідносинах з надання житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу. Суди не застосувавши норми спеціального закону та не навівши мотивів їх незастосування, не визначили, чи поширюються правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на спірні правовідносини, а також не вирішили питання щодо застосування статті 27 цього Закону. У зв`язку з цим існує необхідність касаційного перегляду судових рішень та формування Верховним Судом єдиного підходу до застосування норм права у подібних правовідносинах. Справа має виняткове значення, оскільки стосується не лише майнового обов`язку зі сплати коштів, а й стосується реалізації права людини на справедливий, неупереджений розгляд справи, ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, яке ґрунтується на засадах верховенства права, щодо застосування норм права, які безпосередньо впливають на мої права та обов`язки. Справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується правильного застосування законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу, а її вирішення зачіпає права невизначеного кола побутових споживачів, які отримують таку послугу. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес і в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі та у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі та у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного судувід 07 липня 2026 року (повний текст постанови складено 09 липня 2026 року) у справі за первісним позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання протиправним нарахування заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков