Номер провадження: 22-ц/813/6053/26
Справа № 523/4389/26
Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 11 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про забезпечення позову.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Одночасно із зверненням до суду з даним позовом представник позивача ОСОБА_2 подав суду заяву про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви представник позивача вказує на те, що 22.12.2021 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л.В. було прийнято рішення про державну Документ сформований в системі реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 62667005 від 29.12.2021, яким за Одеською міською радою було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 15,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549099751100.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 11 березня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №523/4389/26 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Заборонено суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь - які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549099751100.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОМР просить скасувати оскаржуване судове рішення та відмови у задовленні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
1) відсутній доведений ризик невиконання можливого рішення суду, оскільки позивач зазначив, що під ча розгляду справи №523/21090/21 Одеська міська рада, не дочекавшись остаточного рішення суду, зареєструвала за собою право власності на вказану квартиру, що свідчить про наявінсть обгрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюуваних прав або інтересів;
2) неспівмірність заходу забезпечення позову та порушення балансу інтересів, оскільки абсолютна заборона будь-яких реєстраційних дій є надмірним втручанням у право власності, не є мінімально необхідною для досягнення мети забезпечення, порушує баланс інтересів сторін.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 17 жовтня 2022 року Суворовським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у справі №523/21090/21, яким позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним п.3 висновків та рекомендацій постійної комісії Одеської міської ради з питань планування забудови територій, міського дизайну, архітектури та охорони культурної спадщини, оформлене протоколом від 28.07.2021, складеного за результатами розгляду п`ятого питання порядку денного щодо виключення із Додатку №1 проект рішення «Про передачу громадянам квартир у завершеному будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 » пункту 36 переліку громадян, яким передаються квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_5 , однокімнатна, на 3-му поверсі, 2-ї секції) та залишення право власності за територіальною громадою м. Одеси.
- визнано протиправним рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021 «Про передачу громадянам квартир у завершеному будівництвом житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 » в частині відсутності у Додатку №1 до рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021, у Переліку громадян, яким передаються квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_5 однокімнатна, на 3-му поверсі, 2-ї секції).
- визнано протиправним рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021, в частині наявності у п. 9 Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021, у Переліку квартир та нежитлових приміщень у житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 щодо яких Управління капітального будівництва Одеської міської Ради здійснює заходи щодо оформлення право комунальної власності територіальної громади м. Одеси квартири АДРЕСА_5 , однокімнатна, 3-му поверсі, 2-ї секції, загальною площею.
- зобов`язано Одеську міську раду внести зміни до рішення Одеської міської ради №551-VIIIвід 15.09.2021 «Про передачу громадянам квартир у завершеному будівництвом житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 » та у Додатку №1 до рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021, у Переліку громадян, яким передаються квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_6 додати Левицького
- зобов`язано Одеську міську раду внести зміни до рішення Одеської міської ради №551-VIIIвід 15.09.2021 «Про передачу громадянам квартир у завершеному будівництвом житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 » та виключити Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021, у Переліку квартир та нежитлових приміщень у житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 щодо яких Управління капітального будівництва Одеської міської Ради здійснює заходи щодо оформлення право комунальної власності територіальної громади м. Одеси пункт 9 квартира АДРЕСА_5 , однокімнатна, на 3-му поверсі, 2-ї секції, загальною площею 43,3 кв.м.
Інші вимоги було залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Одеська міська рада звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2022 ркоу у справі №523/21090/21. 07 березня 2023 року Одеським апеляційним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2022 року у справі №523/21090/21 без змін.
22 січня 2025 року Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду прийнято постанову, якою касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2022 та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в частині зобов`язання Одеської міської ради внести зміни до рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021 «Про передачу громадянам квартир у завершеному будівництвом житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 » та у Додатку №1 до рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021, у Переліку громадян, яким передаються квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_6 додати ОСОБА_1 та зобов`язання Одеської міської ради внести зміни до рішення Одеської міської ради №551-VIIIвід 15.09.2021 «Про передачу громадянам квартир у завершеному будівництвом житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 » та виключити Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради №551- VIII від 15.09.2021, у Переліку квартир та нежитлових приміщень у житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 щодо яких Управління капітального будівництва Одеської міської Ради здійснює заходи щодо оформлення право комунальної власності територіальної громади м. Одеси пункт 9 квартира АДРЕСА_5 , однокімнатна, на 3-му поверсі, 2-ї секції, загальною площею 43,3 кв.м.
В іншій оскаржуваній частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2022 та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 залишено без змін.
22 грудня 2021 року державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 62667005 від 29.12.2021, яким за Одеською міською радою було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 15,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549099751100.
Підстава для проведення реєстрації права власності - рішення про передачу громадянам квартир у завершеному будівництвом житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , серія та номер 551-VIII, виданий 15.09.2021, видавник: Одеська міська рада, документ про присвоєння поштової адреси, серія та номер: AR01:5045-2553-8512-2017 від 12.01.2021.
14 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради з заявою про скасування державної реєстрації права власності Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , та вжиття заходів щодо надання вказаної квартири у власність ОСОБА_1 на виконання судових рішень у справі №521/21090/21.
Однак 14 березня 2025 року ОСОБА_1 отримав від Юридичного департаменту Одеської міської ради лист за вих.№27-Л від 14.03.2025, яким ОСОБА_1 повідомлено, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27.09.2022 та постанова Одеського апеляційного суду від 07.03.2023 частково скасовані постановою Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №523/21090/21. Вказано на те, що дані рішення не покладають на Одеську міську раду та її виконавчі органи обов`язків з вжиття заходів, про які йдеться у заяві ОСОБА_1 , у зв`язку з цим порушені у заяві питання не підлягають задоволенню.
З наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення про передачу громадянам квартир у завершеному будівництвом житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , рішенням державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіної Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером № 62667005 від 29.12.2021 зареєстровано за Одеською міською радою право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549099751100.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Відповідно до роз`яснень Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
З урахуванням викладених представником позивача обставин та вищезазначених доказів, які надані на підтвердження його вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №62667005 від 29.12.2021, і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
В даному випадку, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що забезпечення позову є ефективним захистом прав сторони по справі.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Судом першої інстанції правильно враховано, що спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить представник позивача, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь - які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав та об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549099751100, жодним чином не позбавляє власника права володіння ним.
Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).
Отже, суд першої інстанції правильно враховував розумність та співрозмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, враховує наслідки вказаного заходу забезпечення позову, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд першої інстанції дійщов обгрунтованого переконання, що подана представником позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає таке.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на суд є одним з аспектів доступу до правосуддя, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Разом з тим, суд врахував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо права власності на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_7 , яке є предметом позову у даній цивільній справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову.
Також колегія суддів зазначає, що зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає Одеській міській раді як власнику нерухомого майна володіти і користуватися вказаним майном, а лише фактично обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Питання щодо забезпечення позову вирішено судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 11 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева