Справа №583/1892/26
Номер провадження 22-ц/816/2444/26
Категорія - 23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),
суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2026 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»
про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат та трьох процентів річних,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
15 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Абрамович О.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Райз Північ», у якому просив стягнути заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 21 червня 2016 року № 187/16 у розмірі 9993,75 грн, визначену без вирахування податків та обов`язкових платежів, 2501,16 грн інфляційних втрат (згідно з наведеним у позові розрахунком - 2358,65 грн), 628,38 грн трьох процентів річних, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами.
Будучи власником земельної ділянки площею 1,1928 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0324, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, 21 червня 2016 року ОСОБА_1 уклав із ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 187/16, за умовами якого передав товариству зазначену земельну ділянку у строкове платне користування строком на 10 років. Розмір орендної плати становив 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складало 2 618,57 грн.
30 липня 2018 року ПрАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз Північ» та ОСОБА_1 уклали тристоронню додаткову угоду № 1 до договору оренди, за умовами якої ТОВ «Райз Північ» як новий орендар прийняло на себе всі права та обов`язки орендаря за договором від ПрАТ «Райз-Максимко».
24 жовтня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою розмір орендної плати збільшено до 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становило 4114,90 грн. При цьому орендна плата підлягала обчисленню з урахуванням індексації та внесенню один раз на рік, не пізніше 1 грудня відповідного року.
Позивач зазначав, що у порушення умов договору орендна плата за 2018-2025 роки виплачувалася без урахування індексів інфляції, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 9993,75 грн.
Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати, позивач, посилаючись на пункт 14 договору оренди та статтю 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача передбачені договором та законом пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату (індексацію) у розмірі 9993,75 грн, обраховану без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, інфляційні втрати у розмірі 2358,65 грн, три проценти річних у розмірі 628,38 грн, а також 5064,96 грн на відшкодування судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини з оренди земельної ділянки, а умови договору оренди та додаткових угод до нього є обов`язковими для виконання. При цьому розмір орендної плати підлягає визначенню з урахуванням індексації, що прямо передбачено умовами договору.
Встановивши, що у 2018-2025 роках відповідач сплачував орендну плату без урахування належної індексації, суд погодився з розрахунком позивача та визначив загальний розмір недоплаченої орендної плати у сумі 9993,75 грн.
Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання суд на підставі частини другої статті 625 ЦК України стягнув інфляційні втрати у розмірі 2358,65 грн та три проценти річних у розмірі 628,38 грн.
Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності суд першої інстанції відхилив, зазначивши, що перебіг позовної давності був продовжений на період дії карантину та зупинений на період дії воєнного стану. Після поновлення перебігу позовної давності позивач звернувся до суду в межах установленого законом трирічного строку.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Райз Північ» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив спосіб індексації орендної плати, не врахував погоджений сторонами механізм індексації, умови договору та правові висновки Верховного Суду. Реалізуючи принцип свободи договору, сторонами у договорі оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації саме нормативної грошової оцінки землі. Саме це малося на увазі у пунктах 10, 13 договору та означало індексацію нормативної грошової оцінки земель у спосіб та порядок згідно зі статтею 289 ПК України, а не окрему індексацію орендної плати за індексом інфляції. Оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення у період 2017-2022 років не змінювався, тому це не впливало на визначений договором розмір орендної плати. Орендна плата відсутня в переліку грошових доходів громадян, які підлягають індексації, визначених статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/457/23, оскільки правовідносини у справах не є подібними: у справі № 925/457/23 йдеться про землі комунальної власності та щомісячну сплату орендної плати, тоді як у цій справі - про землі приватної власності та щорічну сплату до 01 грудня. Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 не містить висновку щодо застосування частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» до таких правовідносин.
Зазначає, що позивач жодних претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являв та не скористався своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Абрамович О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладеного договору оренди землі та додаткової угоди передбачено сплату орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Посилання апелянта на положення Податкового кодексу є безпідставним, оскільки він регулює відносини орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності і не регулює спірні правовідносини та не має жодного відношення до орендної плати за користування землею приватної власності. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції відповідачем не спростовано. Стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних також є законним, відповідає положенням статті 625 ЦК України.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу при апеляційному перегляді у розмірі 5000 грн, надавши відповідні докази.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,1928 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0324, яка розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 16).
21 червня 2016 року ОСОБА_1 уклав з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі №187/16, за яким передав товариству вказану земельну ділянку у строкове платне користування на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 37 408,16 грн (п. 5) (а.с. 17-18).
Пунктом 9 цього договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 7 % нормативної грошової оцінки землі, що складає 2618,57 грн.
Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.
Сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (об`єкта оренди) та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 19).
23 червня 2016 року відбулася державна реєстрація права оренди земельної ділянки за орендарем, площею 1,1928 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0324, на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року (а.с. 13).
19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ПрАТ «Райз-Максимко» уклали додатковий договір до вказаного договору оренди землі, яким у пункті 9 змінили розмір орендної плати до 10 % нормативної грошової оцінки землі (а.с. 24).
30 липня 2018 року ПрАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз Північ» та позивач уклали тристоронню додаткову угоду № 1 до договору оренди, за якою ТОВ «Райз Північ» прийняло на себе всі права та обов`язки орендаря. Також сторони визначили нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 37 408,16 грн та орендну плату з 2017 року у розмірі 3740,82 грн (а.с 22).
24 жовтня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, за умовами якої сторони вирішили, що у термін з 01 січня 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України (а.с. 23).
Отже розмір орендної плати за користування землею, починаючи з 2019 року мав становити 4 114,89 грн.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 07 квітня 2026 року № 1823-26-01683, товариство нарахувало та виплатило ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2018 році - 3740,82 грн (3 квартал), у 2019 році - 4114,90 грн (4 квартал), у 2020 році - 4114,89 грн (4 квартал), у 2021 році - 4114,89 грн (вересень), у 2022 році - 4114,89 грн (грудень), у 2023 році - 4114,89 грн (вересень), у 2024 році - 4324,78 грн (вересень), у 2025 році - 5066,56 грн (жовтень) (а.с. 14-15).
За даними виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 , йому було виплачено ТОВ «Райз Північ» орендну плату з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів: 06 листопада 2020 року - 3312,50 грн, 14 вересня 2021 року - 3312,50 грн, 08 грудня 2022 року - 3312,50 грн, 20 вересня 2023 року - 3312,50 грн, 16 жовтня 2024 року - 3312,50 грн, 21 лютого 2025 року - 168,93 грн, 08 жовтня 2025 року - 3901,23 грн (а.с. 9-12).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
За змістом частин 1-3 статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо порядку індексації орендної плати
Позивач звернувся з позовом у зв`язку з тим, що ТОВ «Райз Північ» орендну плату за договором оренди землі за 2018-2025 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 договору оренди землі, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за землю з урахуванням індексації.
Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.
Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).
Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
За загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).
Отже індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата.
Зміст пункту 10 договору оренди землі дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата.
Базовим місяцем у цій справі для обрахування орендної плати за 2018 рік слід вважати жовтень 2017 року (оскільки розмір орендної плати було змінено додатковим договором від 19 жовтня 2017 року), а для обчислення орендної плати за період з 2019 по 2025 роки базовим місяцем є листопад 2019 року (остання зміна орендної плати відбулася згідно з додаткового угодою від 24 жовтня 2019 року), а індексації підлягають всі подальші орендні платежі в межах пред`явлених позовних вимог, виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати з урахуванням нормативної грошової оцінки землі.
Колегія суддів погоджується з розрахунками, проведеними позивачем та судом першої інстанції, і вважає доведеним факт неповної сплати відповідачем орендної плати за спірні періоди.
Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.
Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних
У зв`язку з невиконанням товариством грошового зобов`язання з виплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з розрахунком недоплаченої орендної плати з урахуванням індексу інфляції, а також із розрахунком сум, заявлених до стягнення відповідно до статті 625 ЦК України. Із огляду на принцип диспозитивності та положення частини першої статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, підстави для перевірки правильності зазначених розрахунків апеляційним судом відсутні.
Щодо застосування правових висновків Верховного Суду
Апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, від 09 червня 2021 року у справі № 948/393/20, які не підлягають застосуванню у цій справі зважаючи на такі мотиви.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).
Правовідносини щодо розмежування індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати безпосередньо досліджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, правовий висновок якої підлягає врахуванню під час вирішення цього спору.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за загальним правилом індексувати необхідно саме орендну плату, якщо інше не передбачено договором оренди, а її індексація здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за всі місяці, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць, а не за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується орендна плата. При цьому базовим є місяць, у якому востаннє змінювалася або підлягала перегляду орендна плата.
Отже, за результатами апеляційного перегляду рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Представник позивача адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом.
Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають доказуванню відповідною стороною.
Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Абрамович О.В.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової допомоги від 08 квітня 2026 року № 34; копію додаткової угоди від 16 липня 2026 року, в якій сторони погодили орієнтовний розмір гонорару в розмірі 5000 грн за надання правової допомоги в Сумському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Райз Північ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2026 року по справі № 583/1892/26; копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16 липня 2026 року, за яким вартість наданої адвокатом Абрамовичем О.В. юридичної послуги в апеляційному суді становить 5000 грн; копію квитанції від 16 липня 2026 року № 34/2 про прийняття адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_1 гонорару у розмірі 5000 грн.
Заявник апеляційної скарги відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу не подав, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям».
Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви, за підготовку якої суд першої інстанції стягнув з відповідача відповідне відшкодування, а тому заявлений останнім розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 2500 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2026 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 2500 грн судових витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 14 серпня 2026 року.
Головуючий - Д.В. Сізов
Судді: А.П. Сидоренко
М.В. Щербаченко