_________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/32938/26
Провадження № 2/947/7390/26
УХВАЛА
14.08.2026 Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Огренич І.В.,
за участю секретаря - Коростій М.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - адвоката Онищук Ганни Анатоліївни (65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, 5, прим. 42), відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, -
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Онищук Ганни Анатоліївни про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, згідно якої вона просить накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та заборонити органам та посадовим особам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації) нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
Так, пунктом першим статті 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Заявником визначено підсудність у відповідності до ст. 30 ЦПК України, якою передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
В даному випадку спірна квартира територіально відноситься до Київського району м. Одеси.
В обґрунтування заяви зазначено, що 18 січня 2005 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, відповідно до чого був складений актовий запис № 33 від 18.01.2005. З моменту розлучення та по сьогоднішній час, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , будь-якого іншого майна в неї немає.
Власницею житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною житловою площею 12,6 кв.м., відповідно до договору дарування, зареєстрованого в реєстрі № 1102 від 04.08.1998 - є ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 .
В 2005 році ОСОБА_3 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку по житловому будинку АДРЕСА_3 відповідачку - ОСОБА_1 .
21 грудня 2005 року рішенням Київського районного суду м. Одеси, яке набрало законної сили 02.01.2006, по справі № 2-7653/2005 вирішив відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-ті особи - відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ ОГУ УМВС України в Одеській області та відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю, виселенні та знятті з реєстраційного обліку по житловому будинку АДРЕСА_4 .
02.07.2020 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , змінивши вимоги, просила суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2021 позов ОСОБА_3 було задоволено.
Після чого ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та 27.11.2024 Одеським апеляційним судом було ухвалено задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року скасовано.
Враховуючи зазначену вище інформацію ОСОБА_1 абсолютно законно проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З моменту розлучення, тобто за останній 21 рік, ОСОБА_1 , побудувала за власні кошти будинок площею 133,3 кв.м., загальна площа становить 145,9 кв.м. Відповідно до технічного висновку від 28.01.2005, замовником якого є - ОСОБА_1 , звітується, що будинок був в незадовільному стані. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що виданий на ім`я ОСОБА_1 від 25 лютого 2021 року - загальна площа будинку складає 145.9 кв.м.. ОСОБА_1 , самостійно, за свої власні кошти провела всі комунікації потрібні для життя в даному житловому будинку, перетворивши старий занедбаний будинок площею 12,6 кв.м. у гарний, в рази більший охайний будинок, це підтверджується висновком експерта (спеціаліста) № 01-03/2021 від 01.03.2021, в якому повноцінно прописано поліпшення стану будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначений житловий будинок є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 . Проте останнім часом з боку ОСОБА_2 вчиняються активні дії, спрямовані на позбавлення її права користування цим майном та створення умов, за яких проживання в будинку стає неможливим.
22.07.2026 ОСОБА_2 , наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 , по даному факту заведено кримінальне провадження № 12026164480000371. Наразі тривають слідчі дії, направлено постанову про доручення проведення судово-медичної експертизи для встановлення тяжкості та характер тілесних ушкоджень в рамках кримінального провадження.
На даний момент будинок АДРЕСА_3 ст. Люстдорфської дороги, належить відповідачу.
ОСОБА_2 , прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , а саме будинок загальною площею 145, 9 кв.м., який ніколи не був у користуванні його матері та не належав їй на праві власності. Його покійній матері належало всього 12, 6 кв. м., ОСОБА_2 , навмисно прийняв спадщину після смерті матері на 145, 9 кв.м., незаконно оформив будинок, який побудувала заявниця і наразі хоче його продати і залишити ОСОБА_1 без житла. Його незаконні дії призвели до того, що наразі ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати у власність будинок який вона побудувала.
На підтвердження даного факту заявником долучено Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.08.2026 року № 489340188. В даному витягу зазначено загальна площа будинку 145, 9 кв.м., а житлова 12, 6 кв.м. Тобто будинок 145, 9 кв. м. має житлову площу всього 12, 6 кв. м.
Також, 09.08.2026 до ОСОБА_1 прийшла ріелтор з агентства нерухомості ОСОБА_4 , яка представилась як ОСОБА_5 , на що вона повідомила, що будинок буде продаватись, і їй потрібен доступ до нього, щоб зробити фото.
Відповідач ніколи за 21 рік не був у новому будинку ОСОБА_1 , і для продажу йому потрібно забезпечити доступ, по-перше для того, щоб зробити фото будинку та проводити перегляд для покупців, тому негайність та нагальність в забезпеченні позову є більш ніж необхідною.
ОСОБА_1 має підстави побоюватись, що відповідач може розпорядитися даним будинком, який будувала та яким користується вона, що знаходиться в нього на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.
Представник заявниці зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову, до моменту подання та розгляду позову по суті, призведе до того, що ОСОБА_1 буде безпідставно позбавлена житла та доступу до життєво необхідних комунікацій.
У разі продажу будинку чи його значного руйнування, ефективне поновлення прав заявника ОСОБА_1 , як користувача стане неможливим, а судове рішення у майбутньому втратить свій сенс.
Згідно з ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Проаналізувавши матеріали заяви у межах вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви суд дійшов наступного.
Згідно зі статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язковість виконання судових рішень задекларована статтею 129-1 Конституції України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18, провадження № 61-5051 св 19).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19 роз`яснив, що: арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у позивача на момент пред`явлення позову до відповідача, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Як зазначив представник заявниці, ОСОБА_1 має намір звернутися до суду за захистом своїх майнових прав з позовом до ОСОБА_2 .
Суд, оцінивши докази у їх сукупності, зважаючи на обставини, які передували зверненню заявника до суду за захистом своїх прав та доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 .
При забезпеченні позову суддя бере до уваги те, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання майбутнього рішення суду.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом арешту майна не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Також суд вважає за можливе, керуючись положеннями ч.1, 2 ст.154 ЦПК України, не вирішувати на даному етапі питання про визначення зустрічного забезпечення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 10, 89, 149-154, 157, 258-261, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - адвоката Онищук Ганни Анатоліївни (65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, 5, прим. 42), відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Заборонити органам та посадовим особам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації) нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Копію ухвали направити для негайного виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР.
При цьому суд роз`ясняє, що згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів. У разі не здійснення заявником таких процесуальних дій, будуть підстави для скасування заходів забезпечення позову згідно ч. 13 ст. 158 ЦПК України.
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя І. В. Огренич