ЄУН 193/1290/26
Провадження № 2/193/832/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
13 серпня 2026 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить суд стягнути зі ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до такого.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.
Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Разом із тим, подана позовна заява не містить належних та повних відомостей щодо місця проживання позивача та дитини, а згідно витягу про місце реєстрації позивача зазначено про зняття з реєстрації з 30.11.2021 року. Стосовно відповідача позивачем зазначено лише прізвище, ім`я та по батькові відповідача, без зазначення місця (вулиця, будинок) проживання або перебування, поштового індексу, реєстраційного номера облікової картки платника податків або даних паспорта, а також без відомостей про засоби зв`язку, адресу електронної пошти та інформацію щодо наявності електронного кабінету.
Позов подано за альтернативною підсудністю.
Таким чином, позивачем не виконано покладений на неї процесуальний обов`язок щодо повного та належного зазначення ідентифікаційних даних відповідача, а також даних (доказів) місця реєстрації позивача та проживання дитини разом із позивачем на території Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, що є необхідним для належного повідомлення учасника справи про розгляд справи та реалізації ним процесуальних прав, визначення належної підсудності цивільної справи.
Розгляд справ з порушенням підсудності не допускається.
Наведені недоліки позбавляють суд можливості належним чином ідентифікувати відповідача та забезпечити його процесуальну участь у справі, що є обов`язковою умовою справедливого судового розгляду.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Окрім того, як видно з матеріалів позовної заяви, позивачем не були надані докази направлення відповідачу позовної заяви разом із копіями доданих до неї документів.
Оскільки відповідач не зобов`язаний реєструвати електронний кабінет відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України, на позивача, згідно з абзацом другим частини сьомої статті 43 ЦПК України, покладається обов`язок надіслати відповідачу копію позовної заяви та всі додані до неї документи у паперовій формі рекомендованим листом з описом вкладення на адресу його зареєстрованого місця проживання (перебування), а також надати суду належні докази такого направлення.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Відповідно до частини першої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, що є правом позивача на альтернативну підсудність.
Разом із тим, із поданої позовної заяви вбачається, що позивачем зазначено адресу АДРЕСА_1 , з якої особу знято з 30.11.2021 року. За адресою відповідача, зазначеної позивачем дана справа не підсудна Софіївському районному суду Дніпропетровської області. Довідку з місця проживання позивача та дитини не долучено. Незважаючи на це, позов подано до Софіївського районного суду Дніпропетровської області.
Таким чином, у зв`язку з відсутністю відомостей про місце проживання позивача, відповідача та невідповідністю зазначених у заяві даних критеріям територіальної підсудності, суд позбавлений можливості встановити, чи підлягає дана справа розгляду саме цим судом.
Як визначено ст.181 СК України та Пленумом Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дитини - однієї третини, на трьох і більше дитини - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Матеріалами справи встановлено, що звертаючись до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, заявницею в обґрунтування вимог заяви не долучено будь-яких доказів, що підтверджують факт сумісного проживання з дітьми та перебування дітей на її утриманні (довідку про місце проживання чи акт).
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Позивачем зазначено про необхідність стягнення частки заробітку відповідача, але зі змісту позовної заяви зазначено обґрунтування стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Отже, із змісту позовної заяви вбачається процесуальна невизначеність щодо її виду.
Такий підхід унеможливлює однозначне визначення процесуальної форми заяви та відповідно застосування правил розгляду. Стаття 175 Цивільного процесуального кодексу України вимагає, щоб позовна заява містила чітку вказівку на предмет спору та спосіб захисту прав або інтересів, що дозволяє суду визначити порядок її розгляду.
Також, згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Позивачем зазначено 15 років та не зазначено доказів (не додано) згідно с. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відтак, позивач має виправити зазначені в ухвалі недоліки.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких умов, згідно з ч.1ст. 185 ЦПК України суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, та приведення заявлених вимог у відповідність з вимогами процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
постановила:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 5 днів з моменту отримання ухвали. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу, що звернувся із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Н.О.Кравченко