Номер провадження 2-з/754/99/26
Справа № 754/15049/26
У Х В А Л А
Іменем України
13 серпня 2026 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Зотько Т. А., розглянувши заяву представниці заявниці ОСОБА_1 - адвокатки Сидоренко Н. О. про забезпечення позову, яка подається до подання позову до суду,
В С Т А Н О В И В:
13.08.2026 позивачка ОСОБА_1 в особі адвокатки Сидоренко Н. О. звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви про визначення місця проживання дітей до суду шляхом зобов`язання ОСОБА_2 до вирішення спору по суті: передавати малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_1 , щомісячно у вихідні дні, починаючи із 10.00 год. кожної суботи до 19.00 год. кожної неділі за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; не чинити перешкод та сприяти проведенню між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця кожного понеділка, середи та п`ятниці дзвінків або відеоконференцій чи іншого способу відеозв`язку (через додатки/програми/месенджери Skype, Zoom, WhatsApp, Telegram, Viber, за номером телефону: НОМЕР_1 , або інший номер, який мати завчасно надасть батькові у разі неможливості зв`язку за власним номером матері щодня тривалістю до 1 (однієї) години з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дитини; не чинити перешкод та сприяти проведенню спілкування ОСОБА_1 із малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного вівторка, з 11.00 год. до 12.00 год. у приміщенні Центру у справах сім`ї Деснянського району м. Києва (м. Київ, вул. Миколи Закревського, 87-Д) у присутності фахівця із психологічної підтримки до 09.10.2026 року (згідно із Індивідуальним планом надання соціальної послуги ОСОБА_1 ); заборонити ОСОБА_2 не вчиняти дії, спрямовані на зміну місця навчання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Школі І-ІІІ ступенів №292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району м. Києва (02232, м. Київ, вул. Костянтина Данькевича, 5).
Суд, дослідивши подану заяву про забезпечення позову, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу вимог своєї заяви, дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд, надавши оцінку викладеним у заяві про забезпечення позову обгрунтуванням, дійшов висновку, що сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування із матір`ю.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Застосовані судом норми права чітко вказують, що за відсутності підстав для обмеження права дитини на спілкування з одним із батьків, який проживає окремо, реалізація цього права має бути забезпечена державою. Відповідно, матір, яка на час звернення до суду проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що існують підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову, безпосередньо виходячи зі встановленого
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 149-153, 263, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 19, 158, 159 СК України, суддя
У Х В А Л И В:
Заяву представниці заявниці ОСОБА_1 - адвокатки Сидоренко Н.О. про забезпечення позову, яка подається до подання позову до суду - задовольнити частково.
Вжити захід забезпечення позову до подачі позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2
- надати ОСОБА_1 особисте спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно у вихідні дні, починаючи із 10.00 год. до 19.00 год. кожної суботи за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням стану здоров`я дитини;
- не чинити перешкод та сприяти проведенню між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця кожного понеділка, середи та п`ятниці дзвінків або відеоконференцій чи іншого способу відеозв`язку (через додатки/програми/месенджери Skype, Zoom, WhatsApp, Telegram, Viber, за номером телефону: НОМЕР_1 , або інший номер, який мати завчасно надасть батькові у разі неможливості зв`язку за власним номером матері щодня тривалістю до 1 (однієї) години з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дитини.
У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню і її оскарження не зупиняє її виконання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.157 ЦПК України направити заявнику та особі, яку стосуються заходи забезпечення позову, а також уповноваженим органам для виконання.
Дані стягувача: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Дані боржника: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Дані 3-особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, пр.Червоної Калини,21-Г).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 13.08.2026.
Суддя: Т. А. Зотько