ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року
м. Чернівці
справа № 725/10739/25
провадження № 22-з/822/52/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна
розглянувши заяву ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 23 березня 2026 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Н. В., про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 23 березня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, яку викладено в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишено без змін.
29 липня 2026 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та здійснення розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
На підтвердження понесених витрат представником відповідача подано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 534 від 12 березня 2024 року, додатковий договір від 26 червня 2026 року до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 534 від 12 березня 2024 року , акт приймання-передачі правової допомоги від 29 липня 2026 року, рахунок-фактуру № 39/26 від 28 липня 2026 року на суму 20 000 гривень та платіжну інструкцію № 173 від 28 липня 2026 року на суму 20 000 гривень.
Згідно з актом приймання-передачі правової допомоги відповідачу надано правничу допомогу, яка включала вивчення апеляційної скарги з додатками, аналіз судової практики, наведеної в апеляційній скарзі, підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції (а. с. 201).
Відповідно до умов додаткового договору від 26 червня 2026 року сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у сумі 20 000 гривень. Отже, винагорода адвоката визначена не шляхом погодинного обчислення, а у фіксованому розмірі за обсяг правничої допомоги, пов`язаної з апеляційним переглядом справи.
04 серпня 2026 року Байцар І. Б., який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до Чернівецького апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, посилаючись на те, що постановою від 30 липня 2026 року не вирішено питання щодо розподілу понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
03 серпня 2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Савченко В. С., надійшли заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат, у яких позивачка просила відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування заперечень зазначала, що заявлений відповідачем розмір витрат у сумі 20 000 гривень є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом наданих послуг. Вказувала, що згідно з актом приймання-передачі правової допомоги до переліку послуг включено вивчення апеляційної скарги з додатками, аналіз судової практики, наведеної в апеляційній скарзі, підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні, однак акт не містить відомостей про час, витрачений на кожну із зазначених дій, та погодинного розрахунку вартості правничої допомоги.
Також ОСОБА_1 посилалася на те, що адвокат Байцар І. Б. надавав правничу допомогу ОСОБА_5 під час розгляду цієї ж справи у суді першої інстанції, а тому був обізнаний з фактичними обставинами справи, доказами, нормативним регулюванням спірних правовідносин та сформованими правовими позиціями сторін. На думку позивачки, правова позиція сторін у суді апеляційної інстанції істотно не змінилася, у зв`язку з чим підготовка відзиву не вимагала повторного дослідження значного обсягу матеріалів справи та судової практики.
Крім того, позивачка зазначала, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та не заявив про намір понести такі витрати, у зв`язку з чим просила застосувати наслідки, передбачені частиною другою статті 134 ЦПК України. Посилалася також на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, щодо необхідності надання розрахунку погодинної вартості правничої допомоги.
Окремо ОСОБА_1 просила врахувати її фінансовий стан та сімейні обставини. Зазначала, що самостійно виховує дитину з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду та систематичних медичних, психологічних і педагогічних заходів, у зв`язку з чим позивачка не має можливості працювати та несе значні витрати на утримання і реабілітацію дитини. Вважала, що покладення на неї витрат у розмірі 20 000 гривень становитиме надмірний фінансовий тягар.
Водночас у запереченнях зазначалося про майновий стан відповідача. Позивачка посилалася на відомості про участь ОСОБА_3 у підприємницькій діяльності в Україні та Нідерландах, його корпоративні зв`язки з компаніями Global Stuffing Support, EZ Management B.V. та My Global Workspace B.V. До заперечень на підтвердження відповідних доводів долучено, зокрема, документи щодо сімейних обставин позивачки, інформацію з особистої сторінки відповідача у соціальній мережі LinkedIn з перекладом та витяги з реєстру підприємств Торговельної палати Нідерландів щодо компаній EZ Management B.V. і My Global Workspace B.V. з перекладом.
10 серпня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Савченко В. С., через підсистему «Електронний суд» подала заперечення на заяву про ухвалення додаткової постанови, в яких підтримала наведені раніше доводи та повторно просила відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Додатково наголошувала на відсутності в акті приймання-передачі правової допомоги погодинного розрахунку, неспівмірності заявленої суми зі складністю справи та обсягом роботи адвоката, неподанні попереднього розрахунку судових витрат, а також на необхідності врахування фінансового стану сторін.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Байцар І. Б., підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення, яке є невід`ємною частиною рішення у справі.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною такого розрахунку суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 18 січня 2022 року у справі № 910/2679/21, від 21 червня 2022 року у справі № 908/574/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/3055/20.
З огляду на те, що до ухвалення постанови апеляційного суду відповідач подав клопотання про розподіл витрат разом із доказами їх понесення, а позивачка реалізувала право подати заперечення щодо їх розміру, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у відшкодуванні витрат лише з мотивів неподання попереднього розрахунку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неподання стороною позивача попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не порушило принципи змагальності та рівності та не завадило іншому учаснику спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості) та співмірності заявлених до стягнення витрат.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати критерії їх дійсності, необхідності та розумності розміру, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідні заперечення.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла наступних висновків:
«учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.» (пункти 168, 169 постанови).
За таких обставин посилання ОСОБА_1 на відсутність у поданому відповідачем акті погодинного розрахунку не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат, оскільки умовами додаткового договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 20 000 гривень. Висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, на який посилається позивачка, не може застосовуватися без урахування пізнішого висновку Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 щодо особливостей підтвердження витрат у разі фіксованого гонорару.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
У цій справі ОСОБА_1 подала заперечення щодо розміру заявлених відповідачем витрат та навела доводи на обґрунтування їх неспівмірності. Колегія суддів враховує ці доводи в тій частині, в якій вони стосуються складності справи, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, попередньої обізнаності представника з матеріалами справи та фінансового стану сторін.
З поданих відповідачем доказів вбачається, що за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції сторони погодили фіксований гонорар у сумі 20 000 гривень, який сплачено відповідно до платіжної інструкції № 173 від 28 липня 2026 року.
До складу наданої правничої допомоги, згідно акту приймання-передачі правової допомоги, включено вивчення апеляційної скарги з додатками, аналіз наведеної в ній судової практики, підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні (а. с. 201).
Разом з тим колегія суддів враховує, що вивчення апеляційної скарги та аналіз наведеної в ній судової практики за своїм змістом є складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу. Тому зазначення в акті приймання-передачі правової допомоги цих дій поряд із підготовкою відзиву як окремих складових наданої правничої допомоги не свідчить про надання трьох самостійних за своїм змістом і результатом видів правничої допомоги.
Водночас участь адвоката у судовому засіданні апеляційного суду є окремою процесуальною дією та враховується колегією суддів при оцінці фактичного обсягу наданої відповідачу професійної правничої допомоги.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною у додатковій постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі № 369/849/18 (провадження № 61-1167св23), в якій зазначено наступне: «Заявлені витрати в частині ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, формування позиції, вивчення та аналіз судової практики і законодавства, необхідного для підготовки відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2, підготовка та подання через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки сам по собі аналіз ухвали про відкриття касаційного провадження, формування позиції, вивчення та аналіз судової практики і підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу в електронному вигляді не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на касаційну скаргу, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом».
Також колегія суддів враховує, що адвокат Байцар І. Б. представляв інтереси ОСОБА_3 під час розгляду цієї ж справи у суді першої інстанції, а тому був обізнаний з фактичними обставинами справи, доказами та правовими позиціями сторін. Правова позиція відповідача була сформована ще до апеляційного перегляду справи, а підготовка відзиву не потребувала повторного опрацювання всього обсягу матеріалів справи як нових для представника. Ця обставина зменшує обсяг роботи, об`єктивно необхідної для підготовки до апеляційного розгляду, та має бути врахована при визначенні суми витрат, яка підлягає покладенню на іншу сторону.
Водночас наведене не свідчить про відсутність необхідності у професійній правничій допомозі в апеляційній інстанції. Апеляційна скарга містила правові аргументи щодо дійсності оспорюваних правочинів, застосування положень статті 229 ЦК України, правового режиму майна подружжя та належного мотивування похідної вимоги про скасування державної реєстрації, що потребувало їх аналізу та підготовки мотивованих заперечень. Представник відповідача підготував відзив та брав участь у судовому засіданні апеляційного суду. Тому понесені відповідачем витрати безпосередньо пов`язані з апеляційним розглядом справи та є реальними і необхідними.
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 самостійно виховує дитину з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду, систематичних медичних, психологічних та педагогічних заходів, у зв`язку з чим вона не має можливості працювати та несе значні витрати, пов`язані з утриманням і реабілітацією дитини. Зазначене підтверджується матеріалами справи, зокрема: висновком про забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації № 28/47, посвідченням серії НОМЕР_1 про наявність у ОСОБА_6 інвалідності, медичним висновком про дитину інваліда віком до 18 років № 64/69 від 30 квітня 2025 року.
З урахуванням конкретних обставин справи, характеру спірних правовідносин, обсягу виконаної представником відповідача роботи в суді апеляційної інстанції, фіксованого характеру погодженого сторонами гонорару, попередньої обізнаності адвоката з матеріалами цієї справи, доводів ОСОБА_1 про неспівмірність заявлених витрат, її сімейний та фінансовий стан, а також критеріїв реальності, необхідності, обґрунтованості, розумності та співмірності витрат зі складністю справи і виконаними адвокатом роботами, колегія суддів доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 20 000 гривень є завищеним у частині покладення його в повному обсязі на позивачку та підлягає зменшенню до 12 000 гривень.
При цьому постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 липня 2026 року змінено лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, тоді як висновок про відмову у позові ОСОБА_1 залишено без змін. Отже, судове рішення по суті спору ухвалене на користь відповідача, а тому визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає покладенню на позивачку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 12 000 гривень.
Керуючись статтями 134, 137, 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Байцар Ігор Богданович, про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12 000 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.
Повна додаткова постанова складена 14 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ірина ЛИТВИНЮК