Справа № 420/17262/26
УХВАЛА
14 серпня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 з 22.03.2022 до 01.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжитті заходів щодо перерахунку грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов`язати військову частину НОМЕР_4 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 22.03.2022 до 01.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.05.2023 до 08.07.2025 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжитті заходів щодо перерахунку грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.05.2023 до 08.07.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява в якій просить суд позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду, оскільки про можливе порушення своїх прав щодо правильності нарахування та виплати грошового забезпечення позивач міг та повинен був дізнатися під час проходження служби та отримання відповідних виплат. Відповідач також посилається на те, що 10.11.2025 року позивачу було надано інформацію щодо складових його грошового забезпечення та відмовлено у проведенні перерахунку і виплаті відповідних сум, однак до суду позивач звернувся лише 08.06.2026 року, тобто після спливу встановленого строку звернення до адміністративного суду. При цьому позивач не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку та не навів поважних причин його пропуску. У зв`язку з цим відповідач, посилаючись на положення статей 122, 123 КАС України, просить залишити позовну заяву без розгляду.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як убачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є правомірність визначення відповідачами розміру складових грошового забезпечення позивача за період з 22.03.2022 року по 08.07.2025 року та зобов`язання відповідачів провести перерахунок таких складових грошового забезпечення із застосуванням відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, заявлені позовні вимоги стосуються визначення правильності нарахування грошового забезпечення та наявності у позивача права на його перерахунок за відповідні періоди, а не виключно стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум.
Суд також враховує, що спірний період проходження позивачем військової служби охоплює як період до 19.07.2022 року, так і період після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, яким було внесено зміни до статті 233 КЗпП України.
При цьому Конституційний Суд України Рішенням від 11.12.2025 року № 1-р/2025 визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Зазначена норма у відповідній частині втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, посилання відповідача на встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду як на підставу для залишення позову без розгляду є безпідставним, оскільки саме встановлення такого строку у спорах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано неконституційним.
Разом з тим суд зазначає, що сам по собі факт визнання неконституційним положення частини першої статті 233 КЗпП України не звільняє суд від обов`язку встановити момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у випадку застосування загального строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 08.07.2025 року. 10.11.2025 року Військова частина НОМЕР_1 надала представнику позивача відповідь на адвокатський запит від 28.10.2025 року, якою, як зазначає відповідач, було надано інформацію щодо складових грошового забезпечення позивача за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 та відмовлено у проведенні відповідного перерахунку.
Водночас позовну заяву подано до суду 08.06.2026 року.
При цьому суд звертає увагу, що звернення позивача до відповідача із запитом щодо правильності нарахування та виплати грошового забезпечення, а також отримання відповіді на такий запит не може автоматично визначатися як момент, з якого позивач безумовно дізнався про порушення свого права, без встановлення змісту наданої інформації, її повноти та можливості позивача на її підставі достовірно встановити характер і обсяг можливого порушення.
Крім того, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_4 стосуються окремого періоду проходження позивачем військової служби - з 22.03.2022 року по 01.05.2023 року. Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів того, що саме Військова частина НОМЕР_1 повідомляла позивача про складові та порядок нарахування грошового забезпечення за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_4 , а також доказів того, що до 08.06.2026 року позивач отримав від Військової частини НОМЕР_4 документ, який би містив достовірну інформацію про порядок та розміри нарахованого йому грошового забезпечення за спірний період.
Таким чином, посилання відповідача на факт отримання позивачем 10.11.2025 року відповіді Військової частини НОМЕР_1 не може бути визнано достатнім доказом пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог, заявлених до Військової частини НОМЕР_4 .
Суд також враховує, що визначення моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, залежить від конкретних обставин справи та не може ґрунтуватися виключно на припущенні про те, що особа повинна була знати про правильність або неправильність здійснених їй нарахувань лише з факту отримання грошового забезпечення.
Сам по собі факт отримання позивачем щомісячного грошового забезпечення не свідчить про те, що він достовірно знав про застосування відповідачами саме такого розміру прожиткового мінімуму при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням, який є предметом спору у даній справі.
Більше того, спір стосується правової оцінки порядку визначення розміру складових грошового забезпечення із застосуванням відповідних нормативно-правових актів, а тому для встановлення моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав, необхідно враховувати не лише факт отримання ним грошового забезпечення, а й наявність у нього об`єктивної можливості встановити неправильність здійснених нарахувань.
За таких обставин доводи відповідача про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав безпосередньо під час отримання грошового забезпечення, мають припущувальний характер та не підтверджені належними і достатніми доказами.
При цьому відповідачем не надано доказів отримання позивачем до 08.06.2026 року документів, які б у повному обсязі містили інформацію щодо спірних складових грошового забезпечення за весь період, охоплений позовними вимогами, та дозволяли б позивачу достовірно встановити обставини, які він оскаржує у даній справі.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, застосування зазначеного процесуального наслідку можливе лише за умови встановлення судом самого факту пропуску позивачем строку звернення до суду.
У даному випадку такого факту судом не встановлено.
Відтак заява представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Суддя Д.К.Василяка