Справа № 420/23445/26
У Х В А Л А
13 серпня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вікторія ХОМ`ЯКОВА, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-1), в/ч НОМЕР_1 (відповідач-2) , в якому з урахуванням уточнення від 05.08.2026 просить :
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.05.2026 (реквізити, відомі позивачу: довідка щодо військовослужбовця № 29082024064[телефон приховано]/1 від 29.05.2026) у частині призову ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації.
- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби як особу, призвану всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
- стягнути з відповідача-1 на користь позивача судові витрати.
Провадження у справі відкрито 13.08.2026.
В уточненій позовній заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.05.2026 про призов ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації (реквізити, відомі позивачу: довідка щодо військовослужбовця № 29082024064[телефон приховано]/1 від 29.05.2026) - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Позов та заява про забезпечення позову обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1201311[телефон приховано] від 03.09.2013 за ч. 2 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (особливо тяжкий злочин). Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду у Святошинському районному суді м. Києва (справа № 758/1773/14-к, провадження № 1- кп/759/1293/26); судовий розгляд триває, обвинувачення не змінювалося та не знімалося. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовувався до позивача з 26.09.2013 , у подальшому був змінений на домашній арешт, строк дії якого сплив та судом не продовжувався. Станом на дату призову запобіжний захід не діяв, однак процесуальний статус обвинуваченого зберігався.
28.05.2026 позивач самостійно з`явився за повісткою № 7379662 від 17.05.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. У розшуку не перебував, від військового обліку не ухилявся. Позивач стверджує, що повідомив посадовим особам відповідача про свій статус обвинуваченого та надав підтверджувальні документи, зокрема витяг з ІАС МВС "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", виданий для подання до ТЦК та СП, у якому зазначено номер кримінального провадження та статті обвинувачення. Незважаючи на це, наказом РТЦтаСП від 29.05.2026, номер наказу позивачу не відомий, копія наказу не вручалася, позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та його направлено до військової частини НОМЕР_1 , до списків особового складу якої ОСОБА_1 зараховано наказом командира частини де він наразі проходить службу. У позивача є лише "довідка щодо військово-службовця N.29082024064[телефон приховано]/1 від 29.05.2026". Про призов відповідач не повідомив Святошинський суд м.Києва, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, також відповідач не повідомив військову частину НОМЕР_1 та командира частини щодо обвинувачення у особливо тяжкому злочині. Внаслідок цього позивач не зміг з`явитися у судове засідання 15.06.2026, а Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 15.06.2026 констатував ухилення від суду та застосував до позивача привід. Наразі суд повідомлено про його призов через захисника; наступне судове засідання призначено на 24.09.2026. За зверненням позивача ІНФОРМАЦІЯ_6 проводиться перевірка щодо можливих неправомірних дій посадових осіб відповідача під час призову (лист від 29.06.2026 вих. № 2874/7240).
Діюче законодавство виключило осіб, обвинувачених у вчиненні умисного вбивства, з призову до завершення кримінального провадження - з очевидною метою недопущення перешкоджання здійсненню правосуддя у справах про особливо тяжких злочинах, у випадках, коли призов обвинуваченого допускається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, обов`язковою умовою є ухвала слідчого судді (суду). Жодного судового рішення щодо можливості призову позивача не ухвалювалося; суд, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, про призов не повідомлявся. Наслідком стало безпосереднє перешкоджання здійсненню правосуддя: зірване судове засідання 15.06.2026 та застосування до позивача примусового приводу.
Оскільки зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є прямим наслідком протиправного наказу відповідача-1 про призов, ефективний захист порушеного права вимагає також зобов`язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з військової служби. Сам лише факт зарахування до списків частини не легалізує протиправний призов ІНФОРМАЦІЯ_7 і не може бути перешкодою для поновлення порушеного права .
Ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши заявлене ОСОБА_1 клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подану до суду заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що не зупинення наказу про призов може істотно ускладнити захист його прав, оскільки позивач продовжує перебувати на військовій службі, призов на яку прямо виключений Порядком № 560, що серед іншого перешкоджає його участі у судовому розгляді кримінального провадження (наступне засідання - 24.09.2026).
Положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Поряд з цим, ч. 3 зазначеної статті встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, в тому числі, зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Розглядаючи обраний позивачем захід забезпечення позову в контексті ч. 3 ст. 151 КАС України, суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу РТЦКтаСП в частині, що стосується ОСОБА_1 , прямо суперечить нормам процесуального законодавства.
Окрім того, суд вважає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №826/15718/16).
Суд враховує, що і наказ про призов на військову службу за мобілізацією, і наказ про зарахування до списків особового складу частини є актами індивідуальної дії та на сьогодні виконані в повному обсязі, адже де-факто позивач направлений для проходження військової служби під час мобілізації, зарахований до списків особового складу військової частини та набув статусу військовослужбовця, що заявником не заперечується.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, на момент звернення до суду з заявою про забезпечення позову позивач, як вбачається з позовної заяви та заяви про забезпечення позову, набув статусу військовослужбовця з усіма обов`язками, передбаченими Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу.
Натомість, наявність підстав для призову позивача на військову службу та, відповідно, підстав для виключення позивача зі списків особового складу військової частини буде встановлена судом за наслідком розгляду цієї справи.
Відтак, запропонований позивачем спосіб забезпечення позову є неспівмірним та неадекватним в наявній юридичній ситуації.
Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» прямо забороняє комплектування Збройних Сил України такими особами, якщо вони мають непогашену чи незняту судимість або перебувають у статусі обвинувачених за тяжкі чи корупційні злочини. які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що особу, яка обвинувачується в тяжкому злочині, за загальним правилом мобілізувати не можуть, тому що на стадії судового розгляду відсутній обвинувальний вирок, а призов засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі злочини прямо заборонений законом. Через триваючий судовий процес і відсутність остаточного рішення така особа не підпадає під механізми мобілізації засуджених осіб.
Разом з тим, наказ про призов та зарахування до списків військової частини є виконаним актом індивідуальної дії, бо особа вже набула статусу військовослужбовця. Якщо мобілізованого вже зараховано до списків військової частини, наказ вважається вичерпаним (реалізованим), тому зупиняти уже нічого. Захист прав відбувається через загальне доведення незаконності мобілізації за відсутності підстав з вимогою скасувати відповідні рішення чи бездіяльність. На думку суду, звернувшись з адміністративним позовом позивач реалізував своє право на судовий захист.
У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА