Справа № 752/20935/26
Провадження № 2-з/752/189/26
У Х В А Л А
14.08.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря Ільніцької І.С.,
розглянувши заяву представника позивача, адвоката Савинського Сергія Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки, припинення їх неправомірного використання, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
12.08.2026, одночасно з позовною заявою до Голосіївського районного суду міста Києва, надійшла заява представника позивача, адвоката Савинського Сергія Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки, припинення їх неправомірного використання, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди.
У поданій заяві представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ» (ЄДРПОУ:45131203) Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ:45644599), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а також на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , сукупно в межах ціни позову, яка становить 15 000 000,00 грн, а саме:
-накласти арешт на грошові кошти в національній та іноземних валютах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ» (ЄДРПОУ:45131203) та знаходяться на рахунках, відкритих на його ім`я у банках та інших фінансових установах, а також у небанківських надавачів платіжних послуг, у межах загальної ціни позову з урахуванням грошових коштів та майна, на які буде накладено арешт щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ:45644599), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відповідно до ухвали суду;
-накласти арешт на грошові кошти в національній та іноземних валютах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ:45644599) та знаходяться на рахунках, відкритих на його ім`я у банках та інших фінансових установах, а також у небанківських надавачів платіжних послуг, у межах загальної ціни позову з урахуванням грошових коштів та майна, на які буде накладено арешт щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ» (ЄДРПОУ:45131203), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відповідно до ухвали суду;
-накласти арешт на грошові кошти в національній та іноземних валютах, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та знаходяться на рахунках, відкритих на його ім`я у банках та інших фінансових установах, а також у небанківських надавачів платіжних послуг, крім коштів, на які відповідно до закону не може бути накладено арешт, у межах загальної ціни позову з урахуванням вартості належного йому майна, а також грошових коштів, на які буде накладено арешт щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ» (ЄДРПОУ:45131203),Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ:45644599) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відповідно до ухвали суду;
-накласти арешт без позбавлення права користування на належну ОСОБА_2 на праві приватної власності земельну ділянку; кадастровий номер [номер приховано]:06:043:0042, площа - 0,0835 га; цільове призначення - для колективного садівництва; адреса: АДРЕСА_1 ; номер відомостей про речове право - 21303506; розмір частки 1/1;
-накласти арешт без позбавлення права користування на належну ОСОБА_2 на праві приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа - 92,7 кв.м.; житлова площа - 47,7 кв.м, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ - 01.3060307.5046598.20240112.94.6159.83; номер відомостей про речове право - 56700500);
- накласти арешт на грошові кошти в національній та іноземних валютах, що належать ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та знаходяться на рахунках, відкритих на його ім`я у банках та інших фінансових установах, а також у небанківських надавачів платіжних послуг, крім коштів, на які відповідно до закону не може бути накладено арешт, у межах загальної ціни позову з урахуванням грошових коштів та майна на які буде накладено арешт щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ» (ЄДРПОУ:45131203), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ:45644599) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 )відповідно до ухвали суду.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з неправомірним використанням відповідачами належних позивачу торговельних марок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_3 та «Tours» за свідоцтвом України № НОМЕР_4 .
У позовній заяві позивача просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь компенсацію за неправомірне використання торговельних марок у розмірі 14 000 000,00 гривень, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень, а також заборонити відповідачам використовувати вказані вище торговельні марки.
Представник позивача зазначає, що наявність у відповідачів необмеженої можливості розпоряджатися грошовими коштами створює ризик істотного ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.
Відсутність арешту грошових коштів, на переконання представника позивача, створює реальний ризик того, що на момент виконання рішення суду будуть відсутні достатні ліквідні активи для стягнення.
Також представник позивача вказує, що без накладення арешту на нерухоме майно відповідача, воно може бути відчужене, передане в іпотеку або іншим чином обтяжене, що істотно ускладнить виконання майбутнього судового рішення.
Додатковою підставою для забезпечення позову вказано послідовні дії з перенесення господарської діяльності між пов`язаними особами, що підтверджує реальність ризику утруднення виконання рішення суду.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за замістом частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд встановив що у провадженні судді Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєва Сергія Олександровича перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки, припинення їх неправомірного використання, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди.
Загальний розмір майнових вимог становить 15 000 000,00 гривень з яких 14 000 000,00 гривень є вимогою про компенсацію неправомірного використання торговельних марок та 1 000 000,00 гривень - вимога щодо відшкодування моральної шкоди.
Саме на забезпечення вказаних позовних вимог представник позивача просить накласти арешт на рахунки відповідачів, а також на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як суд вже вказував, згідно пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Здійснюючи аналіз поданої заяви про забезпечення позову суд вбачає, що її аргументація необхідності накладення арешту на грошові кошти відповідачів зводиться до припущення про ймовірне утруднення виконання судового рішення у справі.
Суд дійшов висновку, що таке припущення позивача є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідачів, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідачів грошових коштів; доводи позивача ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Суд наголошує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Суд також зазначає, що накладення арешту на грошові кошти юридичних осіб може призвести до ускладнення чи зупинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, неможливості виконання ним власних зобов`язань, в тому числі щодо трудових правовідносин з виплати заробітної плати, що є недопустимим.
Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет позову, який полягає у стягненні компенсації за неправомірне використання торговельної марки, а також моральної шкоди, суб`єктивний, оціночний характер визначення розміру вказаної компенсації та моральної шкоди, суд вважає, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів в межах 15 000 000,00 гривень не буде відповідати принципам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника.
Щодо вказання представником позивача, як підстави для застосування заходів забезпечення позову дії з перенесення господарської діяльності між пов`язаними особами:Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД», суд зазначає, що як стверджує сам представник позивача, такі дії відбувалися у період з травня 2023 року по червень 2024 року, а тому посилання на такі обставини станом на дату розгляду заяви є безпідставним.
Стосовно накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 суд зазначає, що доведення співмірності заходу забезпечення позову до розміру позовних вимог покладається саме на сторону, яка заявляє про необхідність застосування такого заходу.
Надаючи інформацію про власника нерухомого майна, представник позивача, не наводить жодних доказів, щодо оціночної вартості такого майна, чи є воно адекватним та пропорційним до розміру позовних вимог, а також враховуючи солідарний характер стягнення, чи не будуть покладені на ОСОБА_2 надмірний та непропорційний тягар в порівнянні з іншими відповідачами.
Окрім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій спрямованих на відчуження належного йому нерухомого майна, що в свою чергу могло б свідчити про його недобросовісну поведінку та намір ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, в разі задоволення позову.
Також суд зазначає, що формулювання вимоги про накладення арешту на грошові кошти у вигляді: «накласти арешт на грошові кошти в національній та іноземних валютах … з урахуванням грошових коштів та майна, на які буде накладено арешт…» щодо інших відповідачі, є невизначеним та таким що дозволяє його подвійне тлумачити, а саме, як стосовно накладення арешту на частину грошових коштів так і щодо всієї суми в межах розміру позовних вимог, оскільки представник позивача застосовує таке формулювання щодо арешту грошових коштів до всіх відповідачів, без зазначення певної частки або конкретної суми.
Таким чином, оскільки представником позивача не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, а також зважаючи, що безпідставний арешт грошових коштів, які розміщенні на рахунках відповідачів може негативно вплинути на їх господарську діяльність, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні заяви представника позивача, адвоката Савинського Сергія Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФЛАЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТУРІСТІК ЛІМІТЕД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки, припинення їх неправомірного використання, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 14.08.2026.
Суддя: С.О. Чекулаєв