Справа № 761/32756/26
Провадження № 2-з/761/303/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі судді Шевченко І. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору дарування квартири,
установив:
У серпні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла вказана вище позовна заява, в якій позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 11 травня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Акімовою О. В.
Також позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 11 травня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Акімовою О. В.
Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що зазначений договір дарування квартири, на думку позивача, є фраудаторним правочином, оскільки вчинено з метою уникнення сплати боргу та ухилення від виконання судового рішення про стягнення боргу. Зокрема, 05.04.2011 відповідач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 50 000,00 дол. США строком на 7 років, за умови сплати процентів за користування грошима, про що написав письмове боргове зобов`язання. У встановлений строк та протягом майже трьох років після його спливу ОСОБА_2 не виконав зобов`язання, а тому позивач у квітні 2021 року звернувся до суду з позовом по стягнення заборгованості. Ухвалою Дружківського міського суду від 07.04.2021, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 15.06.2021, у забезпеченні позову відмовлено. 11 травня 2021 року, тобто під час перегляду апеляційним судом судового рішення про відмову в забезпеченні позову, ОСОБА_2 на підставі оспорюваного договору дарування подарував своїй дочці - відповідачці ОСОБА_3 вищевказану квартиру.
Рішенням Дружківського міського суду від 03 січня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основну заборгованість за договором у розмірі 50 000,00 дол. США, три проценти річних у сумі 4500,00 дол. США, та судовий збір.
Однак на цей час указане судове рішення не виконане, позивач звернувся до приватного виконавця про примусове виконання цього рішення, і останній відкрив виконавчі провадження, але не виявлено грошових коштів або майна, за рахунок яких можливо виконати судове рішення.
На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду чи взагалі унеможливить його виконання, а тому позивач звернувся із вказаною заявою.
Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться в порядку ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Ураховуючи, що вказаний у заяві захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами, при цьому невжиття цього заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 13, 149-154, 259-261, 353-354 ЦПК України, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору дарування квартири - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на підставі договору дарування від 11 травня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Акімовою О. В.
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 .
Інформація про боржника:
1. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ;
2. ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк пред`явлення до виконання ухвали про забезпечення позову - три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя І. М. Шевченко