Справа № 420/38780/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно зняття ОСОБА_1 1985 р.н. з військового обліку військовозобов`язаних;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.10.2025 №291 про призов на військову службу ОСОБА_1 1985 р.н.;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 взяти ОСОБА_1 1985 р.н. на військовий облік військовозобов`язаних;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 №313 від 25.10.2025.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2025 ОСОБА_1 був затриманий невідомими особами у військовій формі та без складання протоколу затримання був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За твердженням представника позивача, позивач начебто пройшов ВЛК без вручення повістки, направлення, без ознайомлення з результатами., без фактичного проходження лікарів.
У позовній заяві вказано, що 28.10.2025 позивач встановив мобільний додаток «Резерв+», з отриманих даних з`ясував що він виключений з військового обліку (підстава військовослужбовці).
Представник позивача зазначає, що він побачив, що йому проведено ВЛК 23.10.2025, а також з`явились відомості щодо нього як військовослужбовця у мобільному застосунку «Армія+» із зазначенням «Армія ID - 573706066.
На переконання представника позивача, ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправно, в порушення порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року №1487, поставив позивача на військовий облік.
У позовній заяві зазначено, що відповідач жодного направлення, яке повинно бути сформовано в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 позивачу під особистий підпис не видавав, а так і не відомо чи взагалі таке направлення було сформовано в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зареєстровано в журналі реєстрації направлень на ВЛК будучи в паперовій формі.
У зв`язку з наведеним, представник позивача вказує, що позивача призвано на військову службу з порушення процедура призову на військову службу, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, скасування наказу від 23.10.2025 №291 та зобов`язання взяти позивача на військовий облік військовозобов`язаних.
Стислий виклад заперечень ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно інформації із Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з 02.07.2008 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ОСОБА_2 ) як військовозобов`язаного першої категорії загального військового обліку солдатів і сержантів запасу, за військово обліковою спеціальністю « 790702 А». Взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 23.10.2025 року.
За твердженням представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами військово-лікарської комісії ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони по гр. ІІ ст. 396 (наказ МО України Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ №402 від 14.08.2008), відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Протокол №2025-1123-11045- 2341-3 від 23.10.2025 року.
У відзиві на позовну заяву вказано, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 23.10.2025 отримав військовий квиток серія НОМЕР_3 . Згідно інформації із Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військовозобов`язаний ОСОБА_1 , станом на 23.10.2025, не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує, що з метою комплектування ЗСУ військовозобов`язаний ОСОБА_1 призваний по мобілізації, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.10.2025 №291 та 23.10.2025 направлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження служби в лавах Національної гвардії України.
У зв`язку з наведеним, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стислий виклад заперечень Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно наказу командира частини (по стройовій частині) від 24.10.2025 №313 був зарахований до списків частини та на всі види забезпечення.
За твердженням представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_1 порушивши порядок проходження військової служби самовільно залишив територію тимчасового розташування підрозділу (без зброї) та відповідно був виключений з усіх видів забезпечення відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.10.2025 №317.
На переконання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України жодним чином не порушені права та інтереси позивача, а також відсутні підстави щодо скасування чи відміни наказу (по стройовій частині) командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.10.2025 №313 щодо нарахування та виплати їй належного грошового забезпечення, а також обов`язкових та додаткових виплат, передбачених чинним законодавством України.
Стислий виклад відповіді на відзив.
У відповіді на відзив представник позивача проти доводів відповідачів заперечує з посиланням на обставини, викладені у позовній заяві.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 21.11.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 14.08.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 02.07.2008 перебував на військовому обліку військовозобов`язаного першої категорії у ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ОСОБА_2 ) та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+» від 17.07.2025.
З військового квитка від 23.10.2025 серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 взято на облік як військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 23.10.2025 №2025-1123-11045-2341-3, позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, наукових центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, охорони за ст. 39б графи II розкладу хвороб.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2025 №291, ОСОБА_1 , призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 25.10.2025 №313, позивача призвано на військову службу під час мобілізації із зарахуванням на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 2-го відділення 3-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону; підставою для видання наказу зазначено рапорт старшого солдата ОСОБА_1 .
З військового квитка від 23.10.2025 серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 військову присягу прийняв 08.12.2008 у Військовій частина НОМЕР_4 .
Відповідно до даних застосунку «Резерв+», позивач знятий з військового обліку військовозобов`язаних з підстави належності до категорії «військовослужбовці», а категорія обліку змінена на «не військовозобов`язаний», що підтверджується відповідним витягом з реєстру від 28.10.2025.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Частиною 12 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено, що кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом.
Пунктом 3 Положення про порядок складання Військової присяги (додаток 2 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV) визначено, що Військову присягу складають військовослужбовці, курсанти військових навчальних закладів та приписані до військової частини військовозобов`язані, які раніше не складали Військової присяги.
Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання. Пунктом 2 частини 5 цієї ж статті передбачено, що зняттю з військового обліку військовозобов`язаних підлягають громадяни України, які призвані чи прийняті на військову службу.
Частиною 4 статті 26 Закону №2232-XII встановлено вичерпний перелік підстав звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зокрема за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за віком, через сімейні обставини чи інші поважні причини, у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду та в інших прямо визначених цією нормою випадках.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, а також проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії.
Пунктом 15 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначено, що взяття на військовий облік військовозобов`язаних, які прибули з інших місцевостей на нове місце проживання, здійснюється на підставі відомостей про декларування зареєстрованого місця проживання, надісланих органами реєстрації, або на підставі особистого звернення військовозобов`язаного до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Пунктом 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації включає оповіщення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, прибуття до нього, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, документальне оформлення призову та відправлення призваних громадян до місць проходження військової служби.
Пунктом 50 цього ж Порядку визначено, що право на перевірку військово-облікового документа у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки.
Пунктом 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), передбачено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку №560, при цьому контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду покладається на керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, і надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо.
Застосовуючи наведені норми права до встановлених обставин справи, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та рішень відповідачами надано копію обліково-послужної картки позивача з відмітками про взяття його на військовий облік та зняття з нього, довідку військово-лікарської комісії від 23.10.2025 №2025-1123-11045-2341-3, підписану головою та членами ВЛК, із визначенням ступеня придатності позивача до військової служби за конкретною статтею Розкладу хвороб, копію військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого позивачу особисто, про що також міститься відповідна відмітка в обліково-послужній картці, а також наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2025 №291 із посиланням на поіменний список призваних осіб.
З наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2025 №313 вбачається, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначення на конкретну штатну посаду.
Зазначені документи складені та оформлені уповноваженими посадовими особами, містять необхідні реквізити, зокрема дати, номери та підписи, а за своїм змістом і формою відповідають установленим законодавством вимогам. У своїй сукупності вони підтверджують проходження позивачем основних етапів процедури призову, передбаченої пунктом 6 Порядку №560, а саме проходження медичного огляду, документальне оформлення призову та подальше направлення до військової частини.
При цьому, сама по собі відсутність у матеріалах справи журналу реєстрації направлень на ВЛК, журналу відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 не спростовує змісту та достовірності основних документів.
Зазначені журнали є документами внутрішнього обліку та діловодства територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які ведуться щодо значної кількості військовозобов`язаних. За наявності інших належних та достатніх доказів, які підтверджують проходження позивачем відповідних етапів процедури призову, неподання таких документів саме по собі не свідчить про порушення відповідачами встановленого порядку та не є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваних дій та рішень.
Стосовно доводів позивача про застосування щодо нього примусу, його незаконне затримання, доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , неотримання повістки та фактичне непроходження військово-лікарської комісії суд зазначає, що відповідно до наведеного вище розподілу обов`язку доказування, позивач повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, що визначений у ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Водночас, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту застосування щодо нього 22.10.2025 фізичного чи іншого примусу, незаконного позбавлення волі або інших обставин, на які він посилається як на підставу протиправності подальших дій відповідачів.
Отже, відповідні твердження позивача фактично ґрунтуються виключно на його поясненнях, викладених у позовній заяві, та не підтверджені іншими доказами.
При цьому, суд враховує, що за власними твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, події, пов`язані з його доставленням до ІНФОРМАЦІЯ_1 та спробою призову на військову службу, він вважав завершеними вже наприкінці жовтня 2025 року. Водночас, до звернення представника позивача із адвокатським запитом від 29.10.2025, будь-яких дій, спрямованих на фіксацію або оскарження обставин свого доставлення до територіального центру комплектування, позивачем, за наявними матеріалами справи, не вчинялося.
За таких обставин, самі по собі твердження позивача про застосування щодо нього примусу та незаконне доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів.
Щодо доводів позивача про неотримання ним військового квитка суд зазначає, що в матеріалах справи наявна засвідчена копія військового квитка серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка містить його фотокартку, анкетні дані, відмітку про видачу документа 23.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про проходження військово-лікарської комісії та придатність до військової служби, а також відмітки про взяття на військовий облік та зняття з нього.
Наявність такого документа, оформленого за встановленою формою, із фотокарткою та персональними даними позивача, у сукупності з іншими доказами у справі спростовує довід про те, що військовий квиток щодо позивача взагалі не оформлювався.
При цьому суд враховує, що у листі від 06.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що військовий квиток було видано позивачу особисто, у зв`язку з чим його копія в ІНФОРМАЦІЯ_8 не зберігається.
Відсутність у матеріалах справи окремого документа, який би підтверджував факт вручення військового квитка безпосередньо позивачу, не спростовує факту його оформлення та не свідчить про відсутність участі позивача у відповідних облікових та мобілізаційних заходах.
Щодо доводів позивача про неприйняття ним Військової присяги суд зазначає, що, відповідно до наявної в матеріалах справи обліково-послужної картки, ОСОБА_1 вже прийняв Військову присягу 08.12.2007 у військовій частині НОМЕР_4 під час проходження строкової військової служби у період з 23.11.2007 до 02.07.2008.
З огляду на наведені вище приписи частини дванадцятої статті 2 Закону №2232-XII та пункту 3 Положення про порядок складання Військової присяги, повторне складання позивачем Військової присяги під час призову на військову службу у жовтні 2025 року законодавством не передбачалось.
Отже, довід позивача про неприйняття ним Військової присяги як на підставу протиправності його призову суд оцінює критично, оскільки він спростовується наявними у справі документами та ґрунтується на неправильному розумінні положень законодавства щодо порядку складання Військової присяги.
Стосовно доводів позивача про взяття його на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 без дотримання порядку, передбаченого частиною третьою статті 37 Закону №2232-XII та пунктом 15 Порядку №1487, суд зазначає таке.
Як уже зазначалося судом, пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки передбачено повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу під час мобілізації незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Отже, навіть за умови недотримання формальної процедури зміни облікових даних щодо місця проживання позивача така обставина сама по собі не позбавляла ІНФОРМАЦІЯ_4 повноважень здійснювати щодо позивача, який фактично перебував на території, віднесеній до сфери відповідальності цього територіального центру, передбачені законодавством заходи оповіщення, медичного огляду та призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому технічна підстава внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є питанням організації військового обліку та сама по собі, за відсутності доказів, які б спростовували факт проходження позивачем ВЛК та його призову, не свідчить про протиправність призову по суті.
Оцінюючи правомірність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.10.2025 №313, суд враховує, що зазначеним наказом позивача зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на конкретну штатну посаду.
Посилання у наказі на рапорт старшого солдата ОСОБА_1 , як на одну з підстав його видання, саме по собі не може бути підставою для скасування такого наказу з огляду на відсутність копії зазначеного рапорту в матеріалах справи, оскільки факт зарахування позивача до списків особового складу підтверджується самим наказом, а також узгоджується з наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2025 №291 про його призов та направлення до Військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, подальша поведінка позивача та встановлені матеріалами справи обставини його перебування у військовій частині узгоджуються з фактом його зарахування до списків особового складу та не спростовані позивачем належними доказами.
Отже, суд не встановив підстав для висновку про протиправність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2025 №313.
Разом з тим суд вважає необґрунтованою і позовну вимогу про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти позивача на військовий облік військовозобов`язаних.
Як уже зазначалося, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону №2232-XII, зняттю з військового обліку військовозобов`язаних підлягають громадяни України, які призвані чи прийняті на військову службу.
Отже, зняття позивача з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з його призовом на військову службу відповідає вимогам закону та є наслідком зміни його правового статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця.
Сам факт незгоди позивача з правомірністю його призову не створює підстав для його одночасного перебування на військовому обліку військовозобов`язаних та проходження військової служби.
При цьому, у цій справі суд вважає застосовною правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є подією, яка вже відбулася, а визнання протиправними дій щодо призову саме по собі не спричиняє автоматичного відновлення попереднього правового становища особи.
З огляду на наведене, вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти позивача на військовий облік військовозобов`язаних не відповідає встановленому законом порядку військового обліку та не є належним способом захисту його прав за встановлених у цій справі обставин.
Суд також зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, законодавством визначено вичерпний перелік підстав звільнення з військової служби. Незгода військовослужбовця з обставинами його призову сама по собі до такого переліку не належить.
Отже, надані сторонами докази в їх сукупності не підтверджують протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідачів, тоді як доводи позивача щодо незаконного доставлення, неприйняття Військової присяги, неотримання військового квитка, непроходження ВЛК та порушення порядку його взяття на військовий облік не знайшли належного підтвердження під час розгляду справи.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
.