Справа № 365/1126/25
Номер провадження: 2/365/195/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17 серпня 2026 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Кучерявої Л.М.
за участі секретаря судового засідання Савоскули Л.М.
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Антоненка І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 2 в режимі відеоконференцзв`язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
В С Т А Н О В И В:
26 грудня 2025 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Згурівського районного суду Київської області із вказаною вище позовною заявою, у якій просять винести рішення, яким визначити їм додатковий строк терміном чотири місяці, який буде достатнім та обґрунтованим для подання ними в нотаріальну контору заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який постійно проживав в с. Кинашівці Ніжинського району Чернігівської області. Смерть його настала в м. Борзна Чернігівської області під час знаходження в лікарні. Позивач ОСОБА_1 доводиться померлому ОСОБА_4 дружиною, а позивач ОСОБА_2 - дочкою. ОСОБА_1 пропустила встановлений діючим законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті чоловіка з поважних та об`єктивних причин, оскільки на час смерті вона вже була непрацездатною, мала намір звернутися в нотаріальну контору вчасно із заявою про прийняття спадщини, але захворіла і не змогла вчасно подати таку заяву. ОСОБА_2 також пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини з поважних та об`єктивних причин, оскільки є патронатною вихователькою трьох неповнолітніх дітей і вона їм доводиться як рідна мати. Нею, як патронатним вихователем, забезпечено надання послуг з виховання та реабілітації дітей, в тому числі цілодобовий догляд за дітьми в період надання послуги. За час її патронатства бували випадки коли діти хворіли. Це також стало однією із поважних причин пропуску нею строку для подачі відповідної заяви в нотаріальну контору, так як дітям потрібна була її допомога при їх лікуванні. Обидва позивачі мали намір вчасно звернутися в нотаріальну контору із відповідними заявами про прийняття спадщини, але із 24.02.2022 розпочалася повномасштабна війна, яка викликала стресову ситуацію та призвела до численних збоїв нормального мирного життя. Також зазначають, що в зв`язку із війною вони не мали коштів, щоб звернутися в нотаріальну контору, так як одна з них є непрацездатною пенсіонеркою, а інша не мала достатніх коштів у зв`язку з патронатом над дітьми. Всі зазначені вище обставини в своїй сукупності і стали поважними та об`єктивними причинами, що вони пропустили строк для подачі в нотаріальну контору заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося спадкове майно, в тому числі і державний акт на право власності на землю. Також зазначають, що відповідачка доводиться померлому ОСОБА_4 рідною донькою і всі вони троє є спадкоємцями першої черги після його смерті.
Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. встановивши, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 175 ЦПК України, своєю ухвалою від 29.12.2025 позовну заяву залишила без руху та встановила позивачам строк для усунення недоліків.
На виконання вказаної ухвали суду позивачі надали дані щодо місця проживання/перебування відповідача, чим усунули недоліки позовної заяви.
З метою перевірки інформації про зареєстроване місце проживання/перебування фізичної особи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суддя Кучерява Л.М. направила відповідні запити органам державної влади.
Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 09.03.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначила у справі підготовче засідання, визначила учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
26 березня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому уповноважений представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Антоненко І.Є. зазначає, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі з наступних підстав. Після смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 дійсно у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до Борзнянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. При цьому позивачі жодного разу не зверталися до відповідача, щоб вона надала письмову згоду у нотаріуса на подачу заяв про прийняття спадщини, як такі, які пропустили відповідний строк. Замість цього, у позовній заяві необґрунтовано звинуватили ОСОБА_3 в тому, що вона приховує своє місце проживання, перебування, місце знаходження, місце роботи. Ознайомившись із змістом позовної заяви та письмовими доказами доданими до неї, вбачається, що позивачі навіть не зверталися до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, так як відсутня обґрунтована постанова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину саме з підстав пропуску позивачами шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, про що прямо зазначено у п. 24 абз. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування». Позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних та об`єктивних причин, якими вважає свою непрацездатність та хворобу, при цьому жодного медичного документу з ЕСОЗ (Електронної системи охорони здоров`я), який би підтвердив звернення позивачки до лікаря в установленому законом порядку, матеріали справи не містять. На час сплину шестимісячного строку подачі відповідної заяви про прийняття спадщини, а саме 29.10.2025, остання жодного доказу про те, що у неї були об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для подачі такої заяви суду не надала. Причинами пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька позивач ОСОБА_2 зазначає той факт, що вона є патронатною вихователькою трьох неповнолітніх дітей, які хворіли, при цьому наявна в матеріалах справи довідка, видана не уповноваженою особою, без підтвердження вказаного записами в електронній системі охорони здоров`я (ЕСОЗ). ОСОБА_2 мала можливість вчасно подати відповідну заяву нотаріусу про прийняття спадщини як особисто нотаріусу так і через уповноважену на це посадову особу органу місцевого самоврядування або поштою, оскільки будучи патронатним вихователем мала добровільного помічника. Щодо доводів позивачів про наявність об`єктивної причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини - впливу повномасштабної війни, зазначає, що місце проживання позивачів не є тією територією України, на якій велись чи ведуться бойові дії чи є окупованою територією. Відтак, позивачі не довели та не надали суду жодного належного та допустимого доказу про те, що у них були об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позову та стягнути із позивачів на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень. Докази понесення судових витрат будуть подані відповідно до ст. 141 ЦПК України.
08 квітня 2026 року Згурівський районний суд Київської області своєю ухвалою витребував від Борзнянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надійшла до суду 30 квітня 2026 року.
07 липня 2026 року Згурівський районний суд Київської області своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково позивач ОСОБА_2 пояснила, що із заявою про прийняття спадщини у нотаріальну контору вона не зверталася, оскільки на її думку потрібно було звертатися до нотаріуса за місцем знаходження майни, а це потрібно було їхати в інше місто, що вона не могла зробити. На запитання представника відповідача пояснила, що у їхньому селі дійсно є староста, місце знаходження старостату від її місця проживання невелике, поштар приїздить в село лише один раз на місяць. Неможливість подати заяву про прийняття спадщини обґрунтовує тим, що у цей період у неї хворіли діти. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки вона є такою ж донькою ОСОБА_4 як і відповідач. Позивач ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_4 жив у с. Кинашівка із своєю новою цивільною дружиною. Вона та ОСОБА_4 шлюб не розірвали, хоча не проживали разом, а лише спілкувалися. На запитання представника відповідача про свою неможливість подати заяву про прийняття спадщини обґрунтовує тим, що вона в цей період хворіла і перебувала на стаціонарному лікуванні у лікарні. Зазначила, що від спадщини не відмовляється, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Антоненко І.Є. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є те, що матеріали справи не містять письмової відмови нотаріуса у прийняття заяви про прийняття спадщини через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини, крім того в порядку ст. 1271 ЦК України позивачі не зверталися із такою заявою навіть до відповідача ОСОБА_3 , позивачі не залучили до участі у справу в якості відповідача ОСОБА_5 , яка також подала заяву про прийняття спадщини. Крім того, на його думку виписки із амбулаторної катки ОСОБА_1 не є доказом на підтвердження її лікування у стаціонарі лікарні. Довідка від старости Задесенського старостинського округу не є доказом того, що ОСОБА_1 часто хворіє та потребує стороннього догляду.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, виданого повторно Менським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25.11.2025.
ОСОБА_4 був власником земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:04:012:0024, площею 3,4458 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯА № 464245, виданого Згурівським районним відділом земельних ресурсів 26.05.2005.
04 липня 2025 року ОСОБА_5 , сестра спадкодавця ОСОБА_4 , подала до Борзнянської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом.
15 серпня 2025 року ОСОБА_3 , дочка спадкодавця ОСОБА_4 , подала до Борзнянської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України у для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
У постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
За правилами ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_4 . В той самий день розпочався відлік шестимісячного строку для прийняття спадщини після його смерті. Перебіг цього строку закінчився 29 жовтня 2025 року.
З матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини не зверталися до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом встановлено, що після закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, тобто після 29.10.2025 позивачі також не зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, так само і не зверталися до відповідача ОСОБА_3 про те, щоб остання надала їм письмову згоду у нотаріуса на подачу заяв про прийняття спадщини.
Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вона не могла вчасно подати заяву про прийняття спадщини в зв`язку із тим, що на час смерті чоловіка вона вже була непрацездатною та хворіла не знайшли свого підтвердження, оскільки додані до позовної заяви, в підтвердження її хвороби, копії окремих аркушів амбулаторної карти, відповідно до яких ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою 22.10.2025 та 01.11.2025, не вказують на тяжку форму перебігу хвороби. Такі записи з амбулаторної карти не можуть бути належними та допустимими доказами поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, довідку видану старостою Задесенського старостинського округу від 08.12.2025 за № 20-11/14-223 суд оцінює критично, оскільки вона не підтверджує обставин того, що ОСОБА_1 потребує стороннього догляду, часто хворіє, що стало підставою для невчасного подання заяви про прийняття спадщини.
Така позиція узгоджується із позицією колегії суддів КЦС ВС, викладеною у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19, у якій колегія суддів виснувала, що чинне законодавство не позбавляє спадкоємця права направити заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв`язку а також подати її через орган місцевого самоврядування.
До того ж, Постановою КЦС ВС від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 визначено, що факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливим у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.
Доводи позивача ОСОБА_2 про те, що вона не могла вчасно подати заяву про прийняття спадщини в зв`язку із тим, що із 01.05.2024 на території Сосницької селищної ради запроваджено послугу патронату на базі родини ОСОБА_2 , як патронатного вихователя, та ОСОБА_6 , як добровільного помічника патронатного вихователя, а також те, що діти, які знаходяться під піклуванням патронатної родини вихователя ОСОБА_2 , хворіли в періоди з 13.10.2025 по 19.10.2025 та з 27.10.2025 по 12.11.2025 також не можуть бути поважними причинами, пов`язаними із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що головною ознакою поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.
Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.
У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2025 року у справі №183/8184/23 (провадження №61-10216св24) також вказав, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням юридичної визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі їхньої відсутності - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Як вбачається із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 , окрім відповідача ОСОБА_3 спадщину також прийняла сестра померлого - ОСОБА_5 . У підготовчому засіданні судом в порядку п. 4 ч. 1 ст. 197 ЦПК України вирішувалося питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача у справі, однак позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що у справі правильно зазначено відповідачем ОСОБА_3 .
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В частині розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник відповідача - адвокат Антоненко І.Є., у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести відповідач в зв`язку з розглядом справи, складає 5000,00 гривень, що складається із витрат на правничу допомогу, при цьому відповідні докази на підтвердження вказаних витрат будуть подані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
З огляду на вище зазначене, суд вважає за необхідне витрати, понесені позивачами на сплату судового збору залишити за позивачами.
Питання розподілу судових витрат в частині понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу в межах даного рішення суду суд не вирішує.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1216, 1217, 1220, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272, ст. 2, 10, 76-81, 89, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 354-355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддя Л.М. Кучерява