Постанова № 139017040 у справі № 902/90/21 від 05.08.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Рівне Справа № 902/90/21(902/1350/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

апелянта: представник Кравчук М.О. - адвокат;

позивача: ліквідатор, арбітражний керуючий Багінський А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2170/26 від 11.05.2026) на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 09.04.26р. суддею Матвійчуком В.В. у м.Вінниці, у справі № 902/90/21(902/1350/24)

за позовом Арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського Артема Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд"

до громадянина ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019 та стягнення 1380278,27 грн

в межах справи №902/90/21

за заявою громадянки ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24).

1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24) задоволено частково позов арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" та громадянина ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019 та стягнення 1380278,27 грн. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд" в особі ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_1 , предметом якого є транспортний засіб марки VOLKSWAGEN AMAROK 2015 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 . Стягнуто з громадянина ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" 759359 грн 70 коп. - вартості автомобіля та 53106 грн 28 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. У грудні 2024 року арбітражний керуючий (розпорядник майна) Багінський А.О. звернувся до суду з позовом до громадянина ОСОБА_1 та до ТОВ "Конкорд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 та стягнення 1 380 278,27 грн (в порядку ст. 42 КУзПБ), в межах справи № 902/90/21 про банкрутство ТОВ "Конкорд".

2.2. Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок: "Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

2.3. Договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено.

2.4. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

2.5. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам 2.6. Судом встановлено, що наказом Генерального директора ТОВ "Конкорд" № 431 від 10.10.2019 зафіксовано незадовільний фінансовий стан товариства, зокрема, зменшення обсягів реалізації продукції та наявність ризику невиплати заробітної плати працівникам. Вжиті заходи щодо стабілізації фінансового стану позитивного результату не дали. З метою поповнення обігових коштів товариство прийняло рішення про реалізацію частини активів, у тому числі транспортного засобу - автомобіля 2015 року випуску, який перебував на балансі товариства та використання якого визнано недоцільним.

2.6. Відповідно до звіту про оцінку № 1916-ЮЛ/1.3 ринкова вартість транспортного засобу визначена у розмірі 220 000,00 грн без урахування ПДВ. Оцінка проведена на підставі візуального огляду транспортного засобу, аналізу його технічного стану - вказаний звіт не може бути покладений в основу визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу з огляду на його зміст, а також інші наявні у матеріалах справи докази.

2.6.1. Разом з тим, відповідно до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 23.03.2020 № 56, визначено неможливість встановлення ринкової вартості без безпосереднього огляду, однак орієнтовна вартість аналогічного технічно справного транспортного засобу станом на 24.10.2019 становила 708 940,00грн. Додатково висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 07.05.2020 №116, складеним за результатами безпосереднього огляду транспортного засобу, його ринкову вартість визначено у розмірі 759 359,70грн з урахуванням незначних пошкоджень лакофарбового покриття.

2.6.2. Визначена у звіті № 1916-ЮЛ/1.3 вартість у 220 000,00грн істотно відрізняється від вартості, визначеної у висновках експертів № 56 (708 940,00грн) та № 116 (759 359,70грн), що свідчить про значну диспропорцію в результатах оцінювання.

2.7. Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 укладено між ТОВ "Конкорд" та громадянином ОСОБА_1 , який є одним із співзасновників товариства-продавця. Відчуження ліквідного активу на користь заінтересованої особи (співзасновника) за ціною, яка, як встановлено судом вище, істотно відрізняється від ринкової, в умовах незадовільного фінансового стану товариства та наявності заборгованості перед кредиторами, не може розцінюватися як таке, що вчинене в інтересах товариства.

2.7.1. Наявність у керівника формальних повноважень на укладення правочину не звільняє його від обов`язку діяти добросовісно, розумно та в інтересах товариства, а також не виключає перевірки судом спрямованості відповідного правочину та його економічної обґрунтованості. За таких обставин відчуження майна за значно заниженою вартістю на користь пов`язаної особи свідчить про можливе використання наданих повноважень не з метою належного управління діяльністю товариства, а всупереч його інтересам та на шкоду кредиторам.

2.7.2. Продаж ліквідного активу здійснено боржником на користь заінтересованої особи у період існування значної заборгованості, що підтверджується відомостями виконавчих проваджень №63046197, №64080811 та №64472264 згідно з відповіддю Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.01.2024 №1904/4.2-24/вх.936/4.

2.8. Судом встановлено обставини, що свідчать про наявність ознак фраудаторності спірного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019, оскільки він укладений у період, що підпадає під дію статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (провадження у справі про банкрутство ТОВ "Конкорд" відкрито ухвалою Господарського суду від 03.03.2021 у справі № 902/90/21), за участю заінтересованої особи - співзасновника боржника.

2.8.1. Сторони правочину діяли всупереч принципу добросовісності, зловживаючи своїми правами, на шкоду інтересам кредиторів, унаслідок чого боржник без наявності розумної ділової мети та за істотно заниженою ціною відчужив належний йому транспортний засіб, фактично вивівши його зі складу своїх активів.

2.9. Частиною 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статтею 216 ЦК України передбачено наслідки недійсності правочину, до яких, окрім повернення другою стороною одержаного на виконання недійсного правочину в натурі, також належить відшкодування вартості одержаного в разі неможливості його повернення, відшкодування збитків винною стороною.

2.9.1. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

2.9.2. Судом установлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутня можливість повернути спірне майно в натурі, а відтак, з урахуванням вимог частини 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, він зобов`язаний відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення спірного правочину.

2.9.3. Щодо ціни за якою міг бути відчужений автомобіль за спірним договором купівлі-продажу - наявні у матеріалах докази визначення вартості спірного транспортного засобу підтверджують ринкову вартість автомобіля у розмірі 759 359,70грн. При цьому, не підтверджено що громадянином ОСОБА_1 було сплачено вартість транспортного засобу у саме розмірі 264 000,00грн.

2.10. Враховуючи правову природу заявлених до стягнення грошових коштів, яка полягає у застосуванні наслідків недійсності правочину, а не у виконанні грошового зобов`язання, що виникло з договору чи іншої підстави, передбаченої законом, позивні вимоги про стягнення 116 903,26грн 3% річних та 504 016,01грн інфляційних втрат до задоволення не підлягають.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , 11.05.2026 через систему "Електронний суд", звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.2170/26 від 11.05.2026), в якій, просить, зокрема, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити за нею апеляційне провадження. Постановити рішення, яким рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/90/21(902/1350/24) від 09.04.2026- скасувати, а у задоволені позову ОСОБА_4 до громадянина ОСОБА_1 та до ТОВ "Конкорд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 - відмовити у повному обсязі.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, що визначені у статті 236 ГПК України, оскільки суд неправильно оцінив докази та обставини і, як наслідок прийшов до безпідставних висновків щодо фраудаторності спірного договору.

3.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду направляючи дану справу на новий розгляд зауважив, серед іншого, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи Позивача про те, що Покупець за спірним Договором (Відповідач-2) на дату звернення до суду вже не був власником Транспортного засобу в результаті його відчуження третій особі, тоді як звернення до суду з позовом про витребування майна від особи, яка вже не є володільцем цього майна, неминуче призведе до відмови в позові. Суд не врахував, що спеціальною нормою частини третьої статті 42 КУзПБ передбачено умову, за наявності якої кредитор зобов`язаний відшкодувати вартість отриманого за недійсним правочином майна боржника грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такою умовою є неможливість повернути майно в натурі. Апеляційний господарський суд припустився невірного тлумачення приписів статті 42 КУзПБ в розрізі питання належності способу захисту прав у судовій процедурі банкрутства шляхом звернення із позовом про визнання недійсним правочину боржника у порядку вимог цієї статті з одночасним пред`явленням вимоги про витребування майна або, в разі неможливості повернути майно в натурі, відшкодування його вартості. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки й доводам Позивача щодо неможливості витребування майна Боржника (Транспортного засобу), який є предметом продажу за спірним правочином, з огляду на відчуження такого майна третій особі.

3.3.1. Як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків про наявність підстав для відмови у позові арбітражного керуючого (на дату звернення із позовною заявою - розпоряднику майна Боржника) про визнання недійсним Договору.».

3.4. Судом першої інстанції за результатами нового розгляду - позов задоволено частково. Так, суд прийшов до висновку, що встановлені судом обставини свідчать про наявність ознак фраудаторності спірного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019, оскільки він укладений у період, що підпадає під дію статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (провадження у справі про банкрутство ТОВ "Конкорд" відкрито ухвалою Господарського суду від 03.03.2021 у справі №902/90/21), за участю заінтересованої особи - співзасновника боржника. Сторони правочину діяли всупереч принципу добросовісності, зловживаючи своїми правами, на шкоду інтересам кредиторів, унаслідок чого боржник без наявності розумної ділової мети та за істотно заниженою ціною відчужив належний йому транспортний засіб, фактично вивівши його зі складу своїх активів.

3.5. Скаржник зазначає, що автомобіль, був правомірно відчужений ТОВ "Конкорд" за договором купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019, та здійсненим в інтересах економічної стабільності ТОВ "Конкорд", ніяким чином не шкодив інтересам кредиторів.

3.6. Разом з тим, із вступної частини наказу № 431 від 10.10.2019 року вбачається, що станом на вказану дату ТОВ "Конкорд" опинилося у скрутному фінансовому становищі. Товариство змушене вдатися до ліквідації частини активів для поповнення своїх грошових коштів. На даний момент ТОВ "Конкорд" має на балансі транспортний засіб автомобіль у використанні якого у ситуації, що склалася, необхідності немає. Витрачання коштів на утримання цієї балансової одиниці є недоцільним. 11.10.2019 рішенням комісії ТОВ "Конкорд" вирішено продати автомобіль за ціною визначеною згідно висновку експерта, зняти з обліку та оформити належним чином у Сервісному центрі. Усі накази підписані генеральним директором ОСОБА_5 та скріплені печаткою ТОВ "Конкорд". 15.10.2019 між ТОВ "Експертне бюро "Айстра" та ТОВ "Конкорд" було укладено договір №1916-юл/1.3 про надання послуг з незалежної оцінки автомобіля.

3.7. 24.10.2019 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019, згідно якого ОСОБА_1 придбав автомобіль за 264 000 грн. На час вчинення правочину, враховуючи дійсний стан автомобіля - його реальна ринкова вартість відповідає 264 000грн. (з ПДВ), що підтверджується звітом про оцінку. Видання генеральним директором ТОВ "Конкорд" ОСОБА_5 описаних наказів №431 від 10.10.2019, №432 від 10.10.2019, а також уповноваження останнім виконавчого директора підприємства ОСОБА_3 на укладення договору та оформлення/переоформлення автомобіля, відповідає вимогам статуту ТОВ "Конкорд" та зазначеним нормам ЦК України і Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Продаж майна товариства, у тому числі і автомобіля входить до повноважень Президента ТОВ "Конкорд". Статутом Товариства не передбачено обмежень щодо суми правочинів, які керівник може укладати за згоди загальних зборів, керівник має право самостійно приймати рішення про продаж майна товариства. Продаж майна товариства, у тому числі і автомобіля входить до повноважень Президента ТОВ "Конкорд".

3.7.1. Позивачем не доведено протиправність правочину та його недійсність.

3.8. Окрім цього, продаж автомобіля не можна вважати фраудаторним, оскільки, він був обґрунтованим заходом для мінімізації фінансових втрат підприємства. Також, спірний правочин не можна вважати значним, оскільки, 264 000 грн не перевищують 50% чистих активів ТОВ "Конкорд" згідно з фінансовою звітністю за попередній рік. На переконання відповідача-2, договір купівлі-продажу є правомірним, та здійсненим в інтересах економічної стабільності ТОВ "Конкорд", та ніяким чином не шкодив інтересам кредиторів. В цьому контексті слід послатись на такі норми матеріального права.

3.9. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

3.10. Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

3.11. Вважає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами твердження щодо укладення відповідачами спірного удаваного договору. Також, згідно постанови Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №925/1577/20(925/298/23), договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

3.12. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

3.13. Враховуючи норми законодавства та правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків щодо фраудаторності спірного договору, та, що внаслідок укладення такого договору було завдано шкоду відповідачу-1 та кредиторам останнього, а також те, що цей договір було укладено без очевидної економічної мети.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24).

4.1.1. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2026 о 14:30год.

4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2170/26 від 11.05.2026) на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24) до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. (Протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.06.2026).

4.2.1. Змінено час початку розгляду апеляційної скарги із 14:30год на 16:00 год. Дата слухання залишилася незмінною - 15.07.2026.

4.3. У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії по справі - Тимошенка О.М. судове засідання 15.07.2026 о 16:00год. з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.2170/26 від 11.05.2026) на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24) не відбулося.

4.4. Оскільки відпали підстави, які спричинили неможливість проведення судового засідання, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2170/26 від 11.05.2026) на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24) призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.08.2026 о 15:40год.

4.4.1. Забезпечено ОСОБА_6 та арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Багінському А.О. проведення судового засідання 05.08.2026 о 15:40год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою додатку EASYCON, з використанням власних технічних засобів.

4.5. Арбітражний керуючий (розпорядник майна) у відзиві просить апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 09 квітня 2026 року у справі № 902/90/21 (902/1350/24) - залишити без змін.

4.5.1. Зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично спрямовані на перегляд остаточної правової позиції Верховного Суду, висловленої у цій же справі, що суперечить принципу правової визначеності (res judicata) та нормам ст. 316 ГПК України.

4.6. До участі у судовому засіданні 05.08.2026 з розгляду апеляційної скарги у даній справі в режимі відеоконференції, згідно ухвали суду, долучились представник апелянта та арбітражний керуючий.

4.7. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.8. В судовому засіданні 05.08.2026 уповноважені представники учасників провадження у справі, що з`явилися у судове засідання надали пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті розгляду апеляційної скарги у даній справі.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24) Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України)

Господарський кодекс України в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами та розгляду спору у суді першої інстанції (далі по тексту постанови також - ГК України)

Кодекс України з процедур банкрутства (далі по тексту постанови також - КУзПБ)

Закон України "Про судовий збір";

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника апелянта та арбітражного керуючого, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. З матеріалів справи слідує, 24.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (Продавець) в особі ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу 0541/2019/1735439 транспортного засобу, згідно пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб: марка VOLKSWAGEN, модель AMAROK 2015 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 зареєстрований за продавцем 23.09.2015.

7.3. Передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна (пункт 2.1 Договору).

7.4. Пунктом 2.2 Договору визначено, що право власності на транспортний засіб переходить до Покупця з моменту підписання даного договору.

7.5. Відповідно до пункту 3.1 Договору, за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 264 000,00 грн.

7.6. Покупець зобов`язаний в порядку на умовах, визначених цим договором, сплатити Продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1 договору (пункт 5.1 Договору).

7.7. Від так, транспортний засіб був проданий ОСОБА_7 за ціною 264 000,00 грн.

7.8. В подальшому серед іншого, згідно Довідки від 05.12.2024 президент Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" повідомив арбітражного керуючого (розпорядника майна) боржника - ТОВ "Конкорд" Багінського А.О. про те, що на банківські рахунки ТОВ "Конкорд" не надходили кошти за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 щодо продажу транспортного засобу між ТОВ "Конкорд" (продавець) в особі Ратушняка Василя Володимировича та ОСОБА_1 (покупець).

7.9. Так, матеріалами справи підтверджується, що 03.03.2021 ухвалою Господарського суду Вінницької області відкрито провадження у справі № 902/90/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" за заявою ОСОБА_2 .

7.10. Постановою Господарського суду Вінницької області від 10.03.2025, зокрема, визнано боржника - ТОВ "Конкорд" у справі №902/90/21 банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором ТОВ "Конкорд" арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.

7.10.1. На даний час, провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

7.11. 23.12.2024 до господарського суду від арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (продавець) в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (покупець)

- стягнути з ОСОБА_1 1 380 278,27грн, з яких 759 359,70 грн - вартість автомобіля, 504016,01грн., інфляційні нарахування за період із 24.10.2019 -10.12.2024 , 116903, 26 грн - 3% річних за період із 24.10.2019 -10.12.2024.

7.11.1. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2024 справу (позовну заяву) передано судді у провадженні якого перебуває справа №902/90/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд".

7.12. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.12.2024 відкрито провадження за позовною заявою арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. у справі 902/90/21(902/1350/24) в порядку статей 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання.

7.13. 21.05.2025 арбітражний керуючий (розпорядника майна) Багінський А.О. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог № 01-20/902/90/21/3098 від 21.02.2025, у якій просить

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (продавець) в особі ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 (покупець )

- стягнути з ОСОБА_1 1 380 278,27 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" 759 359 грн 70 коп. - вартості автомобіля, 504016,01 грн., інфляційні нарахування за період із 24.10.2019 -10.12.2024 , 116903, 26 грн - річних за період із 24.10.2019 -10.12.2024.

7.14. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (Продавець) в особі ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу 0541/2019/1735439 транспортного засобу, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб: марка VOLKSWAGEN, модель AMAROK 2015 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 зареєстрований за продавцем 23.09.2015. Передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна (п. 2.1 Договору). Пунктом 2.2 Договору визначено, що право власності на транспортний засіб переходить до Покупця з моменту підписання даного договору. Відповідно до п. 3.1 Договору, за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 264 000,00 грн (двісті шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок). Покупець зобов`язаний в порядку на умовах, визначених цим договором, сплатити Продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1 договору (п. 5.1 Договору).

7.14.1. Наказом Генерального директора ТОВ "Конкорд" В.М. Лабунського № 431 від 10.10.2019 встановлено, що станом на 10.10.2019 ТОВ "Конкорд" опинилося у скрутному фінансовому становищі. Обсяг реалізації продукції порівняно з аналогічним періодом попереднього року скоротився. Виникла реальна загроза неможливості виплати заробітної плати працівникам, що може призвести до зупинення виробництва та відповідної реакції трудового колективу. Вжиті заходи щодо поліпшення фінансового стану товариства на той момент результату не дали.

7.14.2. З огляду на викладене, товариство було змушене вдатися до ліквідації частини активів для поповнення обігових коштів. Станом на зазначену дату на балансі ТОВ "Конкорд" перебуває транспортний засіб - автомобіль марки VOLKSWAGEN AMAROK 2НВВ44, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску, чорного кольору, у використанні якого за наявних обставин необхідності не вбачається. Витрати на його утримання є недоцільними.

7.14.3. Цим же наказом утворено комісію, якій доручено: організувати оцінку вартості автомобілю марки VOLKSWAGEN AMAROK 2НВВ44 № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , рік випуску 2015 року, колір чорний; на підставі експертного висновку щодо вартості автомобілю марки, оголосити про його продаж; підготувати проєкт договору купівлі-продажу автомобілю.

7.14.4. Рішенням комісії від 11.10.2019 вирішено продати автомобіль марки VOLKSWAGEN AMAROK 2НВВ44, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , 2015 року випуску, чорного кольору, за ціною, визначеною згідно із висновком експерта, зняти його з обліку та оформити належним чином у Сервісному центрі.

7.14.5. До Вінницького НДЕКЦ МВС України 24.02.2020 надійшла постанова слідчого у кримінальному провадженні № 1202002[телефон приховано] про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

7.14.6. Згідно із висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.03.2020 № 56 надати відповідь на питання щодо ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK (пікап-В, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_1 ) на момент проведення експертизи не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю можливості безпосереднього огляду транспортного засобу.

7.14.7. Водночас експертом визначено, що ринкова вартість аналогічного технічно справного автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK 2015 року випуску станом на 24.10.2019 становить 708 940,00 грн.

7.14.8. У клопотанні про накладення арешту від 29.01.2020 зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено обставини, які свідчать про вчинення службовими особами ТОВ "Конкорд" розтрати майна підприємства шляхом незаконного відчуження транспортного засобу.

7.14.9. Зокрема, 24.10.2019 ТОВ "Конкорд" в особі виконавчого директора ОСОБА_3 уклало з одним із співзасновників товариства - ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439, відповідно до якого передало у власність останнього автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK (пікап-В, 2015 року випуску, чорного кольору) за ціною 264 000 грн.

7.14.10. Постановою від 12.03.2020 вказаний транспортний засіб оголошено в розшук.

7.14.11. 28.04.2020 гр. ОСОБА_1 подав заяву про добровільну згоду на надання зазначеного автомобіля правоохоронним органам та експерту для проведення огляду.

7.14.12. 04.05.2020 до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із супровідним листом слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04.05.2020 № 317/24-20 надійшла постанова про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

7.14.13. Висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 07.05.2020 № 116 визначено ринкову вартість автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK 2015 року випуску (VIN НОМЕР_1 ) станом на 07.05.2020 у розмірі 759 359,70 грн. Згідно із змістом висновку, дослідження проведено шляхом огляду транспортного засобу "Volkswagen Amarok" з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 . Базова ринкова вартість аналогічного технічно справного автомобіля визначена у розмірі 767 030,00 грн, з подальшим коригуванням на - 1,0 % у зв`язку з виявленими пошкодженнями лакофарбового покриття. Інші фактори, що впливають на зміну вартості, не встановлені, додаткові коригування не застосовувалися. Крім того, до висновку експерта від 07.05.2020 № 116 долучено фотокопії зазначеного транспортного засобу, а також копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 24.10.2019, виданого на ім`я громадянина ОСОБА_1 .

7.14.14. Водночас адвокатом гр. ОСОБА_1 було подано слідчому СУ ГУНП у Вінницькій області клопотання про передачу автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK (пікап-В, 2015 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 ) на відповідальне зберігання гр. ОСОБА_7 .

7.14.15. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2020 клопотання адвоката Кравчука Михайла Олександровича, який діє в інтересах гр. ОСОБА_1 , задоволено. Вказаним судовим рішенням передано гр. ОСОБА_7 на відповідальне зберігання зазначений транспортний засіб, який було арештовано на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.02.2020 у справі № 127/2346/20.

7.14.16. Крім того, у позовній заяві позивач звертає увагу на те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців засновниками товариства є ОСОБА_8 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

7.14.17. Поряд із цим, рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі №902/90/21(902/72/22), що розглядалася в межах справи № 902/90/21 про банкрутство ТОВ "Конкорд", визнано недійсними: рішення позачергових загальних зборів учасників; рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Конкорд", оформлені протоколом № 45 від 04.08.2021. Судом у зазначеній справі встановлено, що в її матеріалах наявна завірена копія статуту ТОВ "Конкорд" у редакції 2013 року, затвердженого зборами учасників від 24.10.2013 (протокол № 34). Водночас матеріали справи не містять доказів внесення змін до статуту товариства станом на момент проведення оспорюваних позачергових загальних зборів 04.08.2021 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у зв`язку з чим положення зазначеного статуту підлягають застосуванню в частині, що не суперечить вимогам цього Закону.

7.14.18. З огляду на викладене, позивач вважає, що актив боржника у вигляді автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK (пікап-В, 2015 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 ) було вибуто з власності боржника на підставі фіктивного правочину, укладеного всупереч інтересам боржника з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину), у зв`язку з чим договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 підлягає визнанню недійсним.

7.14.19. Оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 укладено 24.10.2019. Водночас ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.03.2021 відкрито провадження у справі № 902/90/21 про банкрутство ТОВ "Конкорд". Позивач зазначає, що гр. ОСОБА_1 , будучи співзасновником боржника та заінтересованою особою щодо нього, одноосібно прийняв рішення про відчуження транспортного засобу без згоди іншого співзасновника, при цьому таке рішення було прийнято на власну користь, оскільки в подальшому він набув у власність зазначений автомобіль.

7.14.20. Крім того, за твердженням позивача, вказаний правочин було вчинено у період наявності у боржника значної заборгованості. Зокрема, відповідно до відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.01.2024 № 1904/4.2-24/вх.936/4, згідно із даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, на примусовому виконанні перебували виконавчі провадження, боржником у яких є ТОВ "Конкорд", а саме:

- виконавче провадження №63046197 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області у справі №902/163/20 від 07.08.2020 про стягнення на користь ПП "Інвест Альянс" 2 182 714,25грн;

- виконавче провадження №64080811 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області у справі №902/827/20 від 04.09.2020 про стягнення на користь ТОВ "БАРТМОЛ" 82 518,94грн;

- виконавче провадження №64472264 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області у справі №902/703/20 від 30.11.2020 про стягнення на користь ФОП Ковальчука Є.В. 86 766грн.

НОМЕР_6 . Також позивач зазначає, що пов`язаність осіб ТОВ "Конкорд" полягає у тому, що гр. ОСОБА_1 , як співзасновник товариства, відповідно до свого правового статусу та установчих документів мав можливість безпосередньо впливати на розпорядження майном товариства. За його ініціативою 24.10.2019 ТОВ "Конкорд" в особі виконавчого директора ОСОБА_3 уклало з ним як співзасновником договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439, відповідно до якого у власність гр. ОСОБА_1 було передано автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK (пікап-В, 2015 року випуску, чорного кольору) за ціною 264 000,00 грн.

7.14.22. Поряд із цим, громадянин ОСОБА_1 , будучи співзасновником ТОВ "Конкорд", одноосібно прийняв рішення про відчуження вказаного транспортного засобу, чим вчинив розтрату майна підприємства.

7.14.23. Крім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 1202000[телефон приховано] зазначено, що посадові особи ТОВ "Конкорд" всупереч інтересам товариства та його засновника ОСОБА_8 здійснили розтрату майна товариства на користь іншого засновника - ОСОБА_1 , а саме у жовтні 2019 року відчужили належний товариству автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK (номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_4 ) за заниженою вартістю, без проведення оцінки та дослідження вартості майна, а також вчиняли інші дії, пов`язані з можливим приховуванням прибутку товариства.

7.14.24. Водночас, згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях від 12.04.2024 № 31/31-1740, встановлено, що 11.03.2021 гр. ОСОБА_1 здійснив перереєстрацію зазначеного транспортного засобу в ТСЦ № 0541 (м. Вінниця) на громадянина ОСОБА_9 на підставі договору комісії від 04.02.2021 № 6450/21/014259, укладеного з ПП "КАРОЛІННІ", договору купівлі-продажу від 04.02.2021 № 6450/21/014259 та акта огляду реалізованого транспортного засобу від 04.02.2021 № 6450/21/014259.

7.14.25. У подальшому, 27.03.2021 транспортний засіб було перереєстровано в ТСЦ № 0541 (м. Вінниця) на громадянку ОСОБА_10 на підставі договору комісії від 27.03.2021 № 6450/21/014642. Станом на момент розгляду справи, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, вказаний автомобіль зареєстрований за громадянкою ОСОБА_10 , у зв`язку з чим гр. ОСОБА_1 не є його власником.

7.14.26. Також позивач у позовній заяві зазначає, що договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 укладено з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, за твердженням позивача, директор ТОВ "Конкорд" ОСОБА_5 та співзасновник ОСОБА_1 протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, здійснили відчуження транспортного засобу за вказаним договором, чим завдали шкоди кредиторам товариства. У подальшому гр. ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність значної кількості відкритих виконавчих проваджень щодо ТОВ "Конкорд", відчужив зазначений автомобіль третій особі.

7.14.27. Позивач вважає, що вказаний правочин підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

7.14.28. Крім того, позивач зазначає, що гр. ОСОБА_1 вчинив оспорюваний правочин з метою виведення майна з власності боржника з метою уникнення звернення на нього стягнення. На підтвердження цього, на думку позивача, свідчить обізнаність останнього про критичний фінансовий стан боржника, наявність значної заборгованості перед кредиторами, а також внутрішні розпорядчі документи, на підставі яких здійснювався перехід права власності на транспортний засіб. Також позивач вказує на відсутність факту оплати за спірний автомобіль, у зв`язку з чим вважає, що оспорюваний правочин є удаваним, а фактичні правовідносини між сторонами мають ознаки договору дарування. На переконання позивача, гр. ОСОБА_1 не мав наміру сплачувати грошові кошти за транспортний засіб, а діяв з метою виведення цінного активу з власності боржника.

7.14.29. Громадянин ОСОБА_1 , як заінтересована особа, мав можливість надавати обов`язкові до виконання вказівки боржнику, усвідомлював, що відчуження майна призведе до неможливості задоволення вимог кредиторів, та діяв з метою недопущення виконання таких вимог. У зв`язку з цим позивач вважає, що обов`язок гр. ОСОБА_1 щодо повернення майна боржнику виник з моменту набуття ним права власності на спірний транспортний засіб, а отже нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягає здійсненню з моменту набуття ним такого права. Таким чином, за твердженням позивача, базовим періодом для нарахування відповідних сум є період з 24.10.2019 (дати укладення спірного договору) по 10.12.2024.

7.14.30. На підставі викладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 01-20/902/90/21/3098 від 21.02.2025 у справі № 902/90/21(902/1350/24), позивач просить задоволити позовні вимоги.

7.15. Відповідач 2 - громадянин ОСОБА_1 заперечив проти заявлених позовних вимог. Суть його заперечень, зокрема, зводиться до того, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 не може вважатися фіктивним, оскільки його виконання підтверджується реальними діями сторін, спрямованими на досягнення правового результату, передбаченого договором, а саме: передачею майна покупцеві, здійсненням реєстраційних дій у Територіальному сервісному центрі МВС № 0541 РСЦ МВС у Вінницькій області, а також оплатою вартості транспортного засобу.

7.15.1. Відповідач-2 зазначає, що позивач посилається на матеріали кримінального провадження № 1202002[телефон приховано], однак не повідомляє суд про постанову від 30.09.2020 про закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ТОВ "Конкорд" складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

7.15.2. На думку відповідача-2, доводи позивача щодо незаконності відчуження транспортного засобу є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження. Зокрема, за результатами досудового розслідування встановлено, що:

"Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ "Конкорд" (ЄДРПОУ 30870553, що в с. Северинівка, Жмеринського р-ну. Вінницької області) вчинили розтрату майна підприємства, незаконно відчуживши автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK.

Так, 24 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД" в особі виконавчого директора ОСОБА_3 уклало з співзасновником товариства ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 згідно якого передало у власність ОСОБА_7 транспортний засіб VOLKSWAGEN AMAROK (ПІКАП-В, 2015 року випуску, чорний) за ціною 264 000 грн.

Вказаними діями було заподіяно шкоду інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД" та співзасновнику ОСОБА_11 , оскільки, реалізація автомобіля відбулась без переоцінки вартості та проведення експертиз для встановлення його реальної ціни.

В рамках досудового розслідування було допита в якості свідків директор ТОВ "Конкорд" ОСОБА_5 та головний бухгалтер ТОВ "Конкорд" ОСОБА_12 , які повідомили, що у зв`язку з скрутним фінансовим становищем товариства, комісійно було прийнято рішення про продаж даного автомобіля. Комісія складалась з головного інженера, головного бухгалтера, юриста, та представника трудового колективу ТОВ "Конкорд".

Підставою зборів комісії став наказ директора ОСОБА_5 . Після чого було відчужено автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK на підставі наданої виконавчим директором ТОВ "Конкорд" ОСОБА_3 оціночної експертизи автомобіля яка складала 220 000 грн., однак у зв`язку з тим що ТОВ "КОНКОРД" є платником ПДВ (20 %) то вартість автомобіля з урахуванням ПДВ склала 264 000 грн. Тобто автомобіль було продано з урахуванням звіту про оцінку ринкову вартість колісного транспортного засобу.

21.05.2020 представником ТОВ "Конкорд" адвокатом Кравчуком М.О. було заявлено клопотання про долучення до матеріалів досудового розслідування звіту № 1916-ЮЛ/1.3 про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN AMAROK (ПІКАП-В, 2015 року випуску, чорний, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 ), виконаний ТОВ "Експертне бюро АЙСТРА" оцінювачем ОСОБА_13 . Згідно даного звіту вартість автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK станом на 15.10.2019 становила 220 000,00 грн.

Будучи допитаною в якості свідка оцінювач ОСОБА_13 повідомила, що дійсно проводила оцінку транспортного засобу VOLKSWAGEN AMAROK (ПІКАП-В, 2015 року випуску, чорний, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 ) та підтвердила підписання вище зазначеного звіту про оцінку за № 1916-ЮЛ/1.3 від 15.10.2019 року.

З огляду на вищевикладені факти, інформація про реалізація автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK (ПІКАП-В, 2015 року випуску, чорний, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 ) без оцінки вартості та проведення експертиз для встановлення його реальної ціни, посадовими особами ТОВ "Конкорд" на користь гр. ОСОБА_1 не знайшла свого об`єктивного підтвердження."

7.15.3. Враховуючи наведене, представник відповідача-2 у відзиві зазначає, що посилання позивача на факт відкриття кримінального провадження не може свідчити про наявність кримінального правопорушення чи про заниження вартості реалізованого транспортного засобу, а лише підтверджує факт звернення директора ТОВ "БУД-ВЕСТ-В" Фещенка В.Г. із відповідною заявою про кримінальне правопорушення.

7.15.4. Крім того, 15.10.2019 між ТОВ "Експертне бюро "Айстра" та ТОВ "Конкорд" укладено договір № 1916-ЮЛ/1.3 про надання послуг з незалежної оцінки автомобіля. Того ж дня, 15.10.2019, за результатами виконання зазначеного договору складено звіт про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN AMAROK, реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2015 року випуску, VIN НОМЕР_1 .

7.15.5. Згідно із висновком про вартість майна від 15.10.2019, за офіційним курсом НБУ 24,2095 грн за 1 долар США, ринкова вартість автомобіля без ПДВ становила 220 000 грн (що еквівалентно 9 087,34 дол. США).

7.15.6. Оцінка здійснювалася оцінювачем Шинко Ганною Олександрівною, яка має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 7454 від 27.03.2010, видане Фондом державного майна України та ОНАЗ ім. О.С. Попова, посвідчення про підвищення кваліфікації МФ № 2984-ПК від 20.12.2017, а також зареєстрована у Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ (свідоцтво № 920 від 15.12.2014).

7.15.7. Визначення вартості транспортного засобу здійснювалося з урахуванням його технічного стану, встановленого органолептичним методом шляхом зовнішнього візуального огляду у світлий час доби, із застосуванням порівняльного методичного підходу.

7.15.8. На відміну від цього, висновок експерта № 116 від 07.05.2020, на який посилається позивач, містить відповідь на питання щодо ринкової вартості аналогічного технічно справного транспортного засобу станом на 07.05.2020, із застосуванням витратного, дохідного та порівняльного методичних підходів.

7.15.9. Зазначений висновок експерта № 116, як і інші подані позивачем експертні матеріали, на думку відповідача-2, не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки визначає ринкову вартість не конкретного відчуженого транспортного засобу на момент укладення правочину, а аналогічного автомобіля станом на іншу дату, що не охоплюється предметом спору.

7.15.10. Крім того, експертні дослідження здійснювалися із застосуванням різних методичних підходів, що, на думку відповідача-2, не спростовує достовірності звіту про оцінку ринкової вартості від 15.10.2019 та не свідчить про заниження вартості автомобіля.

7.15.11. Отже, станом на момент укладення договору купівлі-продажу, з урахуванням фактичного технічного стану транспортного засобу, його ринкова вартість відповідала 264 000,00 грн (з урахуванням ПДВ), що підтверджується звітом про оцінку від 15.10.2019.

7.15.12. Також позивач повідомляє суд, що рішення про продаж автомобіля приймалося без участі засновника (учасника) ОСОБА_8 , однак при цьому не зазначає, що гр. ОСОБА_8 перебуває у розшуку з 22.01.2015, у зв`язку з чим забезпечити його участь у загальних зборах ТОВ "Конкорд" є неможливим, оскільки його місцезнаходження не відоме ані правоохоронним органам, ані виконавчому органу товариства.

7.15.13. На думку відповідача-2, саме вказані обставини унеможливили дотримання положень статуту товариства в частині реалізації виключної компетенції загальних зборів учасників.

7.15.14. Крім того, пунктом 19.5 статуту ТОВ "Конкорд" передбачено, що президент товариства очолює адміністрацію, здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, без доручення діє від його імені, укладає договори та інші правочини, розпоряджається майном товариства, включаючи грошові кошти, видає довіреності, а також виконує інші функції, необхідні для забезпечення діяльності товариства.

7.15.15. Таким чином, статутом ТОВ "Конкорд" не встановлено обмежень щодо суми правочинів, які директор вправі укладати без додаткового погодження із загальними зборами, у зв`язку з чим керівник товариства мав право самостійно приймати рішення про відчуження майна, у тому числі транспортного засобу.

7.15.16. Відповідач-2 зазначає, що продаж автомобіля не може вважатися фраудаторним правочином, оскільки він був обумовлений необхідністю мінімізації фінансових втрат підприємства та здійснений в інтересах господарської діяльності товариства.

7.15.17. Також спірний правочин не є значним у розумінні вимог законодавства та статуту товариства, оскільки його вартість у розмірі 264 000,00 грн не перевищує 50% вартості чистих активів ТОВ "Конкорд" згідно із фінансовою звітністю за попередній звітний період.

7.15.18. Отже, на переконання представника відповідача-2, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 є правомірним, укладеним в інтересах господарської діяльності товариства та таким, що не порушує прав і законних інтересів кредиторів.

7.15.19. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, представник відповідача-2 зазначає, що позивачем не враховано дійсну вартість автомобіля станом на момент його відчуження (264 000,00 грн), натомість використано вартість аналогічного транспортного засобу станом на дату проведення експертизи, що, на думку відповідача-2, не відповідає положенням ст. 625 ЦК України.

7.15.20. Крім того, у разі якщо позивач вважає, що автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK (реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2015 року випуску, VIN НОМЕР_1 ) було відчужено за заниженою ціною, незрозумілим є, чому продаж іншого транспортного засобу VOLKSWAGEN AMAROK (реєстраційний номер НОМЕР_8 , 2012 року випуску, VIN НОМЕР_9 ) за договором комісії № 00507 від 24.07.2018 за ціною 20 000 грн не став предметом оскарження.

7.15.21. За таких обставин, представник відповідача-2 вважає, що у діях арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. наявні ознаки упередженого підходу до оцінки спірних правовідносин. Посилання позивача на судову практику щодо недійсності правочинів, на думку відповідача-2, не є релевантними до обставин даної справи.

7.16. Позивач вважає доводи відповідача-2, викладені у відзиві, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи. На думку позивача, удаваність спірного правочину підтверджується, зокрема, тим, що вартість відчуженого активу є істотно заниженою, а також тим, що навіть визначена договором ціна не була фактично оплачена гр. ОСОБА_1 . Вказані обставини відповідачем-2 у відзиві належним чином не спростовані.

7.16.1. Крім того, позивач зазначає, що предметом розгляду у даній справі про банкрутство є не встановлення факту вчинення гр. ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а перевірка законності відчуження на його користь цінного активу боржника, який перебував під його контролем, внаслідок чого було зменшено здатність боржника виконати свої грошові зобов`язання. Висновки слідчого, викладені у постанові про закриття кримінального провадження, не є обов`язковими для господарського суду при вирішенні спору по суті, оскільки відповідно до статті 75 ГПК України такі процесуальні рішення не є підставою для звільнення від доказування.

7.16.2. Крім цього, у межах кримінального провадження №1202000[телефон приховано] було призначено судову автотоварознавчу експертизу, під час проведення якої експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. На дослідження експерту було надано спірний транспортний засіб, за результатами чого ним надано висновок із відповідями на поставлені слідчим питання. Як вбачається з мотивувальної частини зазначеного висновку, експерт, зокрема, застосовував порівняльний підхід до визначення вартості автомобіля.

7.16.3. Таким чином, висновок судового експерта, складений у межах кримінального провадження, є належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки містить відомості щодо обставин, які підлягають встановленню судом.

7.16.4. Натомість висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Експертне бюро "Айстра", згідно із яким вартість автомобіля визначена у розмірі 220 000грн, не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки він був складений на замовлення боржника - ТОВ "Конкорд", а оцінювач не несе кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.

7.16.5. Окрім цього, позивач вважає малоймовірним визначення вартості автомобіля Volkswagen Amarok, якому на момент оцінки було менше чотирьох років, та який перебував у технічно справному стані, на рівні 220 000,00грн. Обставини, які б свідчили про суттєве знецінення транспортного засобу, у висновку ТОВ "Експертне бюро "Айстра" не наведені. Водночас експерт, який проводив дослідження в межах кримінального провадження, не встановив наявності пошкоджень або інших факторів, які б істотно впливали на ринкову вартість автомобіля як у бік її зменшення, так і збільшення. Таким чином, транспортний засіб перебував у придатному для експлуатації та ринково привабливому стані

7.17. За наслідками розгляду справи №902/90/21(902/1350/24) Господарський суд Вінницької області рішенням від 17.04.2025 відмовив арбітражному керуючому Багінському А.О. у задоволенні позову.

7.18. 25.06.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.04.2025 у справі №902/90/21(902/1350/24) залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

7.19. 08.10.2025 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.04.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 902/90/21(902/1350/24) скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції - Господарського суду Вінницької області.

7.20. 06.11.2025 матеріали справи №902/90/21(902/1350/24) надійшли до Господарського суду Вінницької області.

7.21. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.11.2025 судом прийнято справу №902/90/21(902/1350/24) до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

7.22. Розгляд даної справи неодноразово відкладався судом першої інстанції.

7.23. За результатами розгляду даного спору, 09.04.2026 Господарським судом Вінницької області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- 1.2. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.10. даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 09.04.2026 у даній справі - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Згідно частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

8.4. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4.1. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

8.6. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

8.7. Згідно частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

8.8. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

8.9. Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

8.10. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

8.11. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

8.12. Відповідно до частини першої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

8.13. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

8.14. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

8.15. Отже, виходячи із приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

8.16. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

8.17. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

8.17.1. При цьому, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу

8.18. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

8.19. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

8.20. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

8.21. Так, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019 та стягнути з ОСОБА_1 1 380 278,27 грн (в порядку ст. 42 КУзПБ), в межах справи № 902/90/21 про банкрутство ТОВ "Конкорд" з таких підстав, що автомобіль вибув з власності боржника на підставі фіктивного правочину, укладеного всупереч інтересам боржника з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину), у зв`язку з чим договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним. Вказаний правочин було вчинено у період наявності у боржника значної заборгованості, та укладено з порушенням вимог чинного законодавства України.

8.21.1. Згідно змісту позовної заяви - вимоги заявлені позивачем з підстав визначених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 3, 16, 203, 1212, 1214 ЦК України.

8.22. Виходячи із зміст підстав та предмету поданого арбітражним керуючим позову, в даному випадку слід встановити факт чи був оспорюваний Договір купівлі-продажу транспортного засобу укладений на шкоду кредиторам та визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав передбачених нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Цивільного кодексу України.

8.23. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

8.24. Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.25. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини 1, 2, 3 ст. 202 ЦК України).

8.26. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

8.27. Так, згідно статті 16 ЦК України є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 вказаної статті).

8.28. Статтями 16, 203, 215 ЦК України визначено, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

8.29. В кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

8.30. Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

8.31. Як уже зазначалося, правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

8.32. Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

8.33. Згідно частини 2 вказаної статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

8.34. Фраудаторний правочин - це відносно нове поняття в українському правовому полі. Чіткого нормативного визначення фраудаторний правочин не має, проте зазвичай під ним розуміють правочин, який вчинений боржником на шкоду кредитору. Це стосується справ, коли боржник хоче вчинити правочин, спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів.

8.34.1. Фраудаторний правочин має за мету завдати шкоди інтересам кредиторів, їх майновим правам.

8.34.2. Правовим наслідком вчинення такого правочину, за умови, що це було доведено, є його недійсність. Між тим, якщо результат дії боржника не завдав шкоди кредиторові та не спричинив негативних наслідків, то для боржника він залишається правочином, але ніяк не фраудаторним.

8.34.4. Варто зазначити, що правочин, який вчиняється на шкоду кредиторам, може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

8.34.5. Фраудаторний правочин може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування).

8.34.6. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

8.34.7. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

8.34.8. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

8.34.9. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

8.35. Категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Тому можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.

8.35.1. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

8.35.2. Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

8.35.3. Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

8.35.4. Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

8.36. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

8.37. У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

8.38. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

8.39. Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), є присічним та становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

8.40. Апеляційним судом встановлено, що оспорюваний Договір купівлі-продажу був укладений в межах зазначеного строку (підозрілого періоду), а саме: за 1 рік 4 місяці і 7 днів до відкриття провадження у справі про банкрутство (провадження у справі про банкрутство ТОВ відкрито 03.03.2021), від так у даному випадку можливе застосування положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства до спірних правовідносин, як і наявні правові підстави для визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу з підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

8.41. Разом з тим, в даному випадку позивачем доведено належними доказами, що спірний правочин має ознаки, що дозволяють кваліфікувати договір як такий, що вчинений на шкоду боржника.

8.42. Так, наказом Генерального директора ТОВ "Конкорд" № 431 від 10.10.2019 зафіксовано незадовільний фінансовий стан товариства, зокрема зменшення обсягів реалізації продукції та наявність ризику невиплати заробітної плати працівникам. Вжиті заходи щодо стабілізації фінансового стану позитивного результату не дали.

8.43. З метою поповнення обігових коштів товариство прийняло рішення про реалізацію частини активів, у тому числі транспортного засобу - автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK 2НВВ44, 2015 року випуску, який перебував на балансі товариства та використання якого визнано недоцільним.

8.44. Наказом також утворено комісію, якій доручено забезпечити оцінку вартості автомобіля, організацію його продажу на підставі експертного висновку та підготовку проєкту договору купівлі-продажу. Рішенням комісії від 11.10.2019 вирішено реалізувати транспортний засіб за визначеною експертом ціною, здійснити його зняття з обліку та оформлення у встановленому порядку.

8.45. Згідно звіту про оцінку № 1916-ЮЛ/1.3 ринкова вартість транспортного засобу визначена у розмірі 220 000,00 грн без урахування ПДВ.

8.45.1. Оцінка проведена на підставі візуального огляду транспортного засобу, аналізу його технічного стану.

8.45.2. При цьому, слід зазначити, що звіт про оцінку № 1916-ЮЛ/1.3 не може бути покладений в основу визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу з огляду на його зміст, а також інші наявні у матеріалах справи докази.

8.45.3. Для проведення оцінки використовувався порівняльний підхід із добором об`єктів-аналогів, інформація про які була отримана, зокрема, з інтернет-ресурсу AutoRia, що містить оголошення про продаж транспортних засобів на ринку вживаних автомобілів.

8.45.4. Водночас зазначені у звіті аналоги не містять належного підтвердження їх технічного стану, комплектації та наявності чи відсутності пошкоджень, що унеможливлює їх коректне використання як повноцінної бази для визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу.

8.46. Разом з тим, згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 23.03.2020 №56, визначено неможливість встановлення ринкової вартості без безпосереднього огляду, однак орієнтовна вартість аналогічного технічно справного транспортного засобу станом на 24.10.2019 становила 708 940,00грн.

8.47. Додатково висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 07.05.2020 № 116, складеним за результатами безпосереднього огляду транспортного засобу, його ринкову вартість визначено у розмірі 759 359,70грн з урахуванням незначних пошкоджень лакофарбового покриття.

8.48. Від так, визначена у звіті № 1916-ЮЛ/1.3 вартість у 220 000,00грн істотно відрізняється від вартості, визначеної у висновках експертів №56 (708 940,00грн) та №116 (759 359,70грн), що свідчить про значну диспропорцію в результатах оцінювання.

8.49. Разом з тим, господарськими судами враховується, що звіт про оцінку № 1916-ЮЛ/1.3 був підготовлений на замовлення самого ТОВ "Конкорд", яке є одночасно продавцем майна та боржником, що об`єктивно може викликати сумніви щодо його неупередженості.

8.50. Таким чином, вказаний звіт про оцінку № 1916-ЮЛ/1.3 не може розглядатися як достатній та належний доказ ринкової вартості транспортного засобу без підтвердження іншими доказами.

8.51. Також господарськими судами звертається увага на Статут ТОВ "Конкорд" , згідно пунктів 19.1 та 19.5 якого, Президент товариства здійснює керівництво поточною діяльністю, без доручення діє від імені товариства, укладає договори та розпоряджається його майном, а також що статутом не передбачено обмежень щодо суми правочинів і погодження їх із загальними зборами, суд зазначає, що статутом ТОВ "Конкорд" дійсно не передбачено обмежень щодо суми правочинів, які можуть укладатися керівником без погодження із загальними зборами, а відтак продаж майна товариства формально входить до повноважень Президента.

8.51.1. Так, договір купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019 укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд" та громадянином ОСОБА_1 , який є одним із співзасновників товариства-продавця.

8.51.2. В даному випадку, відчуження ліквідного активу на користь заінтересованої особи (співзасновника) за ціною, яка, як встановлено судом вище, істотно відрізняється від ринкової, в умовах незадовільного фінансового стану товариства та наявності заборгованості перед кредиторами, не може розцінюватися як таке, що вчинене в інтересах товариства.

8.51.3. Наявність у керівника формальних повноважень на укладення правочину не звільняє його від обов`язку діяти добросовісно, розумно та в інтересах товариства, а також не виключає перевірки судом спрямованості відповідного правочину та його економічної обґрунтованості.

8.51.4. За таких обставин відчуження майна за значно заниженою вартістю на користь пов`язаної особи свідчить про можливе використання наданих повноважень не з метою належного управління діяльністю товариства, а всупереч його інтересам та на шкоду кредиторам.

8.51.5. Також слід враховувати, що продаж ліквідного активу здійснено боржником на користь заінтересованої особи у період існування значної заборгованості, що підтверджується відомостями виконавчих проваджень №63046197, №64080811 та №64472264 згідно з відповіддю Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.01.2024 №1904/4.2-24/вх.936/4.

8.52. Під час розгляду даного спору позивачем доведено наявність правових підстав для визнання недійсним спірного договору, встановлені судом обставини свідчать про наявність ознак фраудаторності спірного договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019, оскільки він укладений у період, що підпадає під дію статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (провадження у справі про банкрутство ТОВ "Конкорд" відкрито ухвалою Господарського суду від 03.03.2021 у справі № 902/90/21), за участю заінтересованої особи - співзасновника боржника.

8.53. Відповідно і наявні підстави для задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд" в особі Ратушняка Василя Володимировича та громадянином ОСОБА_1 , предметом якого є транспортний засіб марки VOLKSWAGEN AMAROK 2015 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 з підстав визначених статті 203, 215 ЦК України.

8.53.1. Укладаючи даний правочин сторони діяли всупереч принципу добросовісності, зловживаючи своїми правами, на шкоду інтересам кредиторів, унаслідок чого боржник без наявності розумної ділової мети та за істотно заниженою ціною відчужив належний йому транспортний засіб, фактично вивівши його зі складу своїх активів.

8.54. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 2 - 759 359,70 грн - вартості автомобіля, 504016,01грн., інфляційні нарахування за період із 24.10.2019 -10.12.2024, 116903,26грн - річних за період із 24.10.2019 -10.12.2024. слід зазначити наступне.

8.54.1. Частиною 3 статті 42 КУзПБ та статтею 216 ЦК України передбачено наслідки недійсності правочину, до яких, окрім повернення другою стороною одержаного на виконання недійсного правочину в натурі, також належить відшкодування вартості одержаного в разі неможливості його повернення, відшкодування збитків винною стороною.

8.54.2. Отже, визнання недійсним фраудаторного правочину є необхідною передумовою для покладення на відповідних осіб негативних майнових наслідків його укладення, адже це спростовує презумпцію правомірності такого правочину внаслідок встановлення факту правопорушення незалежно від того, що витребування майна від останнього у ланцюгу договорів добросовісного власника буде неможливим за приписами статті 388 Цивільного кодексу України.

8.54.3. Частиною 3 статті 42 КУзПБ встановлено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

8.54.4. Згідно частин 1-3 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.54.4.1. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.54.4.2. Також, положення цієї статті застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

8.54.5.. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.04.2023 у справі № 914/127/20 зазначив, що "системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

8.54.5.1. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов".

8.54.6. Так, громадянин ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 набув у власність транспортний засіб марки VOLKSWAGEN AMAROK 2015 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , за ціною 264 000,00 грн.

8.54.7. Разом з тим, згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях № 31/31-1740 від 12.04.2024, зазначений транспортний засіб у подальшому було перереєстровано на третіх осіб.

8.54.8. Від так, громадянина ОСОБА_1 відсутня можливість повернути спірне майно в натурі, а відтак, з урахуванням вимог частини 3 статті 42КУзПБ, він зобов`язаний відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення спірного правочину.

8.54.9. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відчуження транспортного засобу здійснено за заниженою ціною. Відповідно до звіту про оцінку № 1916-ЮЛ/1.3 від 10.10.2019 ринкова вартість спірного транспортного засобу визначена у розмірі 220 000,00 грн. Водночас суд враховує, що вказаний звіт, як встановлено судом раніше, не може бути покладений в основу визначення ринкової вартості через недостатню обґрунтованість вихідних даних та обмеженість інформаційної бази оцінювання.

8.54.10. Разом з тим, у матеріалах справи також наявні інші докази визначення вартості спірного транспортного засобу.

8.54.11. Як уже зазначалося, згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 23.03.2020 №56 встановлено, що визначити ринкову вартість без безпосереднього огляду транспортного засобу неможливо, однак орієнтовна вартість аналогічного технічно справного автомобіля станом на 24.10.2019 становила 708 940,00грн.

8.54.12. За висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 07.05.2020 №116, складеним за результатами безпосереднього огляду транспортного засобу, його ринкову вартість визначено у розмірі 759 359,70грн.

8.54.13.Тоді як, матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про істотну зміну технічного стану транспортного засобу або обсяг поліпшень, здійснених громадянином ОСОБА_1 у період між 24.10.2019 та 07.05.2020, які могли б вплинути на істотне збільшення його вартості.

8.54.14. Враховуючи вище викладене, встановлені господарськими судами обставини даного спору, наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме висновок експерта №116 від 07.05.2020 є найбільш обґрунтований та наближений до реальної ринкової вартості транспортного засобу, визначеної з урахуванням його фактичного технічного стану, а саме 759 359,70грн.

8.54.15. В даному випадку, доводи громадянина ОСОБА_1 про неналежність висновку експерта №116 від 07.05.2020, спростовуються самим змістом висновку. Посилання відповідача 2 на те, що вартість визначена станом на дату проведення експертизи, а не на момент укладення договору, в даному випадку відхиляються, оскільки відсутні докази істотних змін технічного стану транспортного засобу за відповідний період, що дає підстави враховувати зазначений висновок при визначенні його вартості.

8.54.16. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного виконання громадянином ОСОБА_1 грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

8.54.16.1. За довідкою від 05.12.2024, наданою розпоряднику майна арбітражному керуючому, грошові кошти за договором купівлі-продажу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 на рахунки ТОВ "Конкорд" не надходили.

8.54.17. При цьому, під час розгляду справи представником відповідача 2 зазначалося про здійснення оплати за договором, однак належних доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок товариства або їх внесення до каси, до матеріалів справи не подано.

8.54.18. Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати, що громадянином ОСОБА_1 було сплачено вартість транспортного засобу у розмірі 264 000,00 грн.

8.54.19. Враховуючи визначену у висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України № 116 від 07.05.2020 ринкову вартість транспортного засобу у розмірі 759 359,70 грн, яка встановлена станом на дату проведення експертизи, тобто на 07.05.2020, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 вартості транспортного засобу також підлягають до задоволення.

8.55. Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 - 116 903,26 грн 3% річних та 504 016,01 грн інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

8.55.1. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.55.2. Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.55.3. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.55.4. Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

8.55.5. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

8.55.6. Правова природа заявлених до стягнення грошових коштів полягає у застосуванні наслідків недійсності правочину, а не у виконанні грошового зобов`язання, що виникло з договору чи іншої підстави, передбаченої законом.

8.55.7. Обов`язок зі сплати грошових коштів у розмірі, визначеному судом, виникає виключно внаслідок ухвалення судового рішення про визнання правочину недійсним та застосування відповідних наслідків, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

8.55.8. До цього моменту відсутнє грошове зобов`язання у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а отже відсутній і факт його прострочення.

8.55.9. Посилання позивача на те, що відповідач 2 знав або повинен був знати про неправомірність відчуження майна, не змінює правової природи спірних правовідносин та не створює самостійного грошового зобов`язання, яке підлягало б виконанню до встановлення його судом.

8.55.10. Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 - інфляційних втрат та 3 % річних за період до ухвалення судового рішення у справі є безпідставними, у їх задоволенні слід відмовити.

8.56. Щодо заяви громадянина ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності за позовом - судом першої інстанції правомірно, з урахуванням норм чинного законодавства, правових позицій Верховного Суду позиція щодо обчислення строку позовної давності встановлено, що позов у даній справі поданий до суду в межах установлених строків позовної давності.

8.57. Під час розгляду даного спору позивачем доведено наявність правових підстав для визнання задоволення позову частково.

8.58. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.59. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.60. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.61. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.62. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.63. Статтею 86 ГПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.64. Висновок суду першої інстанції про задоволення позову арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" та громадянина ОСОБА_1 частково, є обґрунтованим та правомірним.

8.65. Оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.66. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.67. З урахуванням наведеного, усі зазначені доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у даній справі не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.68. За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.2170/26 від 11.05.2026) на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24) - слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24) - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 у справі №902/90/21(902/1350/24) апелянт сплатив судовий збір у розмірі 17302,08 грн. згідно платіжної інструкції 03.06.2026.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 11.05.26р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 09 квітня 2026 року у справі №902/90/21(902/1350/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/90/21(902/1350/24) повернути Господарському суду Вінницької області.

Повна постанова складена "13" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.