ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/3966/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Зарвій І.Л.;
від відповідача: Ференець О.Є.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 (суддя Педорич С.І., повний текст якого підписаний 25.05.2026) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 (повний текст якого підписаний 02.06.2026) у справі № 908/3966/25,
за позовом Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича
до ОСОБА_1
про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
30.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича до відповідача ОСОБА_1 , якою (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.02.2026) просить стягнути грошові кошти, які підлягають поверненню через їх нецільове використання, в розмірі 3 568 466,72 грн (еквівалент 84 942,29 доларів США) та суму штрафу у розмірі 3 568 466,72 грн (еквівалент 84 942,29 доларів США), а загалом 7 136 933,44 грн (еквівалент 169 884,58 доларів США) та судовий збір у розмірі 85 644,80 грн".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 липня 2016 року між фізичною особою-підприємцем Каляновим Андрієм Валентиновичем (далі - Позивач, Сторона-1) та громадянином ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Сторона-2) укладено договір про спільну діяльність №б/н від 09.07.2016. Договір про спільну діяльність передбачав запуск організації управління багатоквартирними будинками.
На виконання п. 3.1.1. Позивачем здійснено фінансування Відповідача у сумі 84 942,29 доларів США, що підтверджується додатковими угодами до договору про спільну діяльність, наданими до позовної заяви.
ОСОБА_1 не виконав п. 2.1.1. Договору щодо створення суб`єкта господарської діяльності з обов`язковою часткою Позивача у розмірі 51%, а також нецільовим шляхом використав грошові кошти з метою особистого збагачення.
ОСОБА_1 утворено ряд суб`єктів господарювання за основним видом діяльності, які мають КВЕД: 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (основний), де Відповідач був одноособовим засновником та директором, а саме: ТОВ "АВІКОН ГРУП" (код ЄДРПОУ 40653787), ТОВ "АВІКОН-ВОЗНЕСЕНІВСЬКИЙ", ТОВ "АВІКОН-ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ", ТОВ "АВІКОН ЕСКО" (код ЄДРПОУ 41669248), ТОВ "АВІКОН-ДНІПРОВСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 41669363), ТОВ "АВІКОН-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 41670096), ТОВ "АВІКОН-КОМУНАРСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 41670520).
Посилаючись на умови договору б/н від 09.07.2016, ст.ст. 526, 610, 611, 629, 1130 ЦК України, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути грошові кошти, які підлягають поверненню через їх нецільове використання.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі №908/3966/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
20.05.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3966/25.
Мотивована тим, що у відзиві на позовну заяву (вх.№1449/08-08/26 від 20.01.2026, а.с.90-99, т.1) відповідачем було вказано орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 180 000,00 грн на професійну правничу допомогу. Також відповідач у відзиві зазначив, що остаточний розрахунок його витрат на професійну правничу допомогу разом із всіма необхідними документами буде представлений в порядку і строки, встановлені частиною 8 статті129 ГПК України.
За результатами розгляду справи у заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просить стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі №908/3966/25 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/3966/25 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3966/25 задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича на користь Калояна Арама Ванікі судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із зазначеними рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Калянов Андрій Валентинович, в якій просить:
- рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 по справі № 908/3966/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача грошові коштів, які підлягають поверненню через невиконання умов договору у сумі 3 568 466,72 грн (еквівалент 84 942,29 доларів США), що передані за додатковими угодами до договору та суму штрафу у розмірі 3 568 466,72 грн (еквівалент 84 942,29 доларів США), а загалом 7 136 933,44 грн. (еквівалент 169 884,58 доларів США) та судовий збір у розмірі 85 644,80 грн;
- додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 по справі № 908/3966/26 від 02.06.2026 скасувати.
Скаржник зазначає, що на виконання умов договору він здійснив фінансування відповідача на загальну суму 84 942,29 доларів США. За рахунок цих коштів відповідач реалізував проект, створивши та набувши корпоративні права у низці суб`єктів господарювання (ТОВ «АВІКОН ГРУП», ТОВ «АВІКОН-ВОЗНЕСЕНІВСЬКИЙ», ТОВ «АВІКОН-ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ», ТОВ «АВІКОН ЕСКО», ТОВ «АВІКОН-ДНІПРОВСЬКИЙ», ТОВ «АВІКОН-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ», ТОВ «АВІКОН-КОМУНАРСЬКИЙ», ТОВ «ОПТІМА ЕНЕРДЖИ ГРУП»), основним видом діяльності яких є управління нерухомим майном (КВЕД 68.32). Крім того, при виході зі складу учасників ТОВ «КК «МРІЯ» відповідач отримав 3 060 105,50 грн.
Втім, у порушення п. 8.1 договору щодо розподілу майна (51% позивачу, 49% відповідачу), відповідач оформив усі корпоративні права виключно на себе, відмовився надати звіт про використання коштів та ухилився від розподілу результатів діяльності. Згодом відповідач у листі від 20.09.2024 року погодився на розірвання договору, фактично визнавши недосягнення його мети, але привласнив отримані кошти та майнові активи.
Також скаржник звертає увагу на недобросовісну процесуальну поведінку відповідача, який після відмови Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у вжитті заходів забезпечення позову у справі № 334/9531/24 оперативно відчужив корпоративні права згаданих товариств на користь своїх близьких родичів (дружини та брата), намагаючись приховати майно від можливого звернення стягнення.
У зв`язку з цим апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність збитків та зазначає, що використання коштів у власних інтересах є їх нецільовим використанням, що тягне за собою обов`язок повернення коштів у розмірі 3 568 466,72 грн та сплату штрафу у розмірі 3 568 466,72 грн (загалом 7 136 933,44 грн). Просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції разом із додатковим рішенням від 02.06.2026 року та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
Узагальнений виклад позиції відповідача
Відповідач зазначає, що в мотивувальній частині рішення суд правомірно вказав на узгодження сторонами мети спільної діяльності лише в загальних рисах без чіткого плану дій, конкретного результату та обов`язкового бізнес-плану. Передбачений договором порядок фінансування містив взаємовиключні умови щодо одночасного внесення коштів до статутного капіталу ТОВ та як поворотної фінансової допомоги від засновника. При цьому фактична передача коштів здійснювалася безпосередньо відповідачу, а не у спосіб, передбачений договором.
З наданих позивачем доказів суд не зміг встановити факт нецільового використання коштів або їх привласнення, оскільки погоджені напрямки витрат визначені не були. Враховуючи фідуціарний та ризиковий характер спільної діяльності, недосягнення її мети сам по собі не свідчить про порушення договору відповідачем. Сам по собі факт реєстрації нових господарських товариств або набуття корпоративних прав не є доказом здійснення цього за рахунок коштів позивача, тим паче що статутні капітали більшості з них є мінімальними, а кошти позивача передавалися на рахунок ТОВ «КК «МРІЯ». Крім того, передача коштів відбувалася траншами у 2016- 2017 роках, і позивач протягом більш ніж п`яти років не висловлював жодних претензій щодо їх використання. Суд правильно застосував принципи змагальності та диспозитивності, вказавши, що позивач не може будувати свою позицію на концепції негативного доказу.
Окремо відповідач наголошує на спливі строку позовної давності щодо більшості вимог про повернення коштів та у повному обсязі щодо стягнення штрафу (строк за яким сплив ще до запровадження карантину). Суд першої інстанції правомірно не застосував наслідки спливу позовної давності лише через відсутність підстав для задоволення позову по суті. Твердження позивача про обчислення позовної давності з моменту отримання листа про відмову повернути кошти є юридично безпідставними, оскільки перебіг починається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а у цивільних відносинах діє презумпція обов`язку особи моніторити стан своїх майнових прав.
На підставі викладеного відповідач просить апеляційну скаргу ФОП Калянова А.В. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 року без змін.
Узагальнений виклад позиції позивача (додаткові пояснення)
Позивач зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач безпідставно стверджує про нібито зміну позивачем підстав позову з договірних вимог на стягнення безпідставно набутих коштів. Позивач наголошує, що послідовно обґрунтовує свої вимоги виключно неналежним виконанням умов Договору про спільну діяльність від 09.07.2016 та додаткових угод до нього. У поданих запереченнях проти застосування позовної давності позивач лише спростовував спроби відповідача штучно застосувати норми ст. 1212 ЦК України, не змінюючи при цьому ані предмета, ані підстав позову.
Крім того, позивач вказує на маніпулювання відповідачем судовою практикою у наданих суду першої інстанції поясненнях від 10.02.2026. Зокрема, Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 199/1917/17, яка відсутня в ЄДРСР, а також наводить вигадані цитати й правові висновки, яких насправді немає в текстах постанов ВС у справах № 910/4473/17 та № 910/7478/17.
На переконання позивача, подання документів з неіснуючими реквізитами та вигаданими цитами свідчить з урахуванням висновків Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 240/14153/24, позивач вважає недобросовісним користування процесуальними правами та вияв неповаги до суду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/3966/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.08.2026.
Через підсистему «Електронний суд» 26.06.2026 від позивача надійшло клопотання про витребування у Головного управління ДПС у Запорізькій області відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків щодо Калояна Арама Ванікі за період з 2010 по 2021 рік, обґрунтовуючи це необхідністю перевірки наявності у відповідача власних коштів для внесення до статутного капіталу ТОВ «КК «МРІЯ».
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертався з аналогічним клопотанням під час розгляду справи у суді першої інстанції, і ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2026 у його задоволенні було відмовлено. В апеляційній інстанції позивач не навів нових виняткових обставин чи поважних причин, які б перешкодили йому процесуально обґрунтувати це питання в місцевому господарському суді у порядку, визначеному законом.
Крім того, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування у даній справі є факт наявності чи відсутності нецільового використання конкретних грошових коштів, переданих позивачем відповідачу в межах договору про спільну діяльність від 09.07.2016.
Натомість відомості про загальні офіційні доходи фізичної особи ОСОБА_1 з Державного реєстру платників податків за період 2010- 2021 років не є предметом доказування у спірних правовідносинах, адже наявність чи відсутність у відповідача інших офіційних доходів юридично не підтверджує і не спростовує факт цільового чи нецільового витрачання конкретних траншів фінансування за спірним договором.
Намагання позивача довести нецільове використання коштів шляхом дослідження майнового стану відповідача за 11 років суперечить принципу диспозитивності та розподілу тягаря доказування (ст. 74 ГПК України), оскільки обов`язок довести факт правопорушення покладається саме на позивача шляхом надання первинних фінансово-бухгалтерських документів щодо руху переданих коштів.
З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
У судове засідання 12.08.2026 з`явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 12.08.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2016 року між фізичною особою-підприємцем Каляновим Андрієм Валентиновичем (далі - Позивач, Сторона-1) та громадянином Калояном Арамом Ванікі (далі - Відповідач, Сторона-2) укладено договір про спільну діяльність б/н від 09.07.2016 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору сторони домовилися про організацію спільної діяльності у сфері реалізації проекту зі створенняй запуску організації управління багатоквартирними будинками (житловою нерухомістю), оформлення відносин зуправлінню та/або надання експлуатаційних послуг власникам квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках та/або об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків (далі за текстом - ОСББ) далі за текстом протоколу "Проект".
Відповідно до п. 2.1 Договору для досягнення цілей за цим Договором Сторони зобов`язуються:
2.1.1. Створити новий господарський суб`єкт, який займатиметься реалізацією Проєкту (товариство з обмеженою відповідальністю, надалі- "ТОВ"), або іншим способом формують спільну власність на долі в уставному капіталі існуючого суб`єкта господарювання ТОВ.
2.1.2 Обмінюватися інформацією, яка знаходиться в їхньому розпорядженні, з предмету спільної діяльності.
2.1.3. У разі необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій основі на умовах, що обумовлюються в окремих договорах.
Згідно з п. 3.1.1. Договору визначено, що Сторона-1 зобов`язується здійснювати фінансування Проєкту відповідно до узгодженого бізнес-плану. Під фінансуванням розуміється: 1. Внесення Стороною-1 або іншою особою за дорученням Сторони-1 грошових коштів до статутного фонду ТОВ, як поворотної фінансової позики від засновника. Сума фін. позики оформляється дод. угодою до цього договору, фіксується у валюті гривня (грн), долар США ($) за курсом НБУ на момент внесення коштів.
До обов`язків Сторони-2 (Відповідача) відноситься (п.п.4.1.1-4.1.5 п.4 Договору):
Після підписання цього договору негайно приступити до здійснення (виконання) проектів відповідно до програм робіт за цим Договором.
Розробляти та погоджувати зі Стороною 1 бізнес-план Проєкту. Попередньо узгоджувати додаткові витрати, пов`язані з Проєктом, які не затверджені бізнес-планом;
Забезпечити підготовку відповідного персоналу для виконання робіт за цим Договором.
Надавати у строк до 05 числа кожного місяця Стороні 1 інформацію про хід і порядок реалізації й здійснення цього Договору та спільних проєктів.
Надавати фінансові звіти про порядок використання коштів у строк до 05 числа кожного місяця.
Відповідно до пункту 5.1 Договору ведення та реалізація спільних проектів за цим Договором здійснюється за взаємною згодою Сторін, що приймаються на зборах.
Управління спільною діяльністю за цим Договором, а також ведення спільних справ (проєктів) доручається та довіряється Стороні-2 (п.5.2 Договору).
Згідно з п. 5.3 Договору Сторона 2 виконує всі необхідні фінансові, управлінські, юридичні дії та акти для досягнення поставленого результату (мети), веде бухгалтерський облік про спільну діяльність, представляє спільні інтереси Сторні щодо спільної діяльності перед третіми особами.
Сторона 1 має право здійснювати контроль за діяльністю Сторони 2 у межах цього Договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших фінансово-правових документів.
У пункті 6 Договору обумовлено частки сторін:
6.1.1. Частка Сторони 1 становить 51% (п`ятдесят один відсоток).
6.2.1 Частка Сторони 2 становить 49% (сорок дев`ять відсотків).
Відповідно до пункту 8.1. Договору власність, яка є результатом спільної діяльності, розподілятиметься в такому порядку: Сторона-1 - 51,%, Сторона-2 - 49%.
Відповідно до пункту 10.1.3 Договору Сторона 2 несе відповідальність за нецільове використання довірених коштів та обладнання у вигляді штрафу в розмірі 100% від переданого майна.
У п. 11.1 Договору Сторони погодили, що вони усвідомлюють, що їхня спільна діяльність ведеться у складних умовах нестабільного ринку, що підвищує ступінь ризику їхнього бізнесу. У зв`язку з цим Сторони залишають за собою право на дострокове розірвання цього Договору в зв`язку зі зміною економічної ситуації в країні, безперспективністю та недоцільністю здійснення спільного господарювання, а також у разі неможливості ведення своєї діяльності на засадах самоокупності та самофінансування. У цьому разі Сторона-ініціатор зобов`язана письмово повідомити іншу Сторону не пізніше ні за 20 днів.
Взаємовідносини Сторін припиняються шляхом укладення окремого Договору або акта про дострокове припинення дії цього Договору (п. 11.2 Договору).
Додатковими угодами до договору про спільну діяльність від 09.07.2016 сторони оформили передачу від позивача до відповідача грошових коштів, із посиланням на пункт 3.1.1. Договору.
Всього сторонами в період з 09.07.2016 по 02.11.2017 було підписано 38 додаткових угод про отримання Відповідачем від Позивача грошових коштів на загальну суму 2 058 447,00 грн, що є еквівалентом 83 816,00 доларів США по курсу НБУ на день передачі грошових коштів.
Також, 09.11.2017, була підписана додаткова угода з посиланням на договір про спільну діяльність про передачу Відповідачеві від Позивача, через Шиншура Віктора Федоровича, 30 000,00 (тридцять тисяч гривень, що на момент передачі складало 1126,29 доларів США по курсу НБУ). Ця додаткова угода містить підписи Позивача (Калянова А.В.) та Шингура В.Ф., проте не містить підпису відповідача (Калояна А.В.).
31.03.2023 Позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою надати інформацію про хід виконання договору про спільну діяльність від 09.07.2016 (а.с. 59, т.1).
Листом від 06.04.2023 Відповідач направив Позивачу відповідь на лист від 31.03.2023, в якому просив усунути недоліки вказаного листа (а.с. 60, т.1).
09.09.2024 Позивач направив Відповідачу повідомлення про розірвання договору про спільну діяльність б/н від 09.07.2016 (а.с. 61-62, т.1)
Листом від 20.09.2024 Відповідач повідомив Позивача, що "...не заперечує проти розірвання договору про спільну діяльність від 09.07.2016, тим більш, що на даний момент через низку об`єктивних причин, головною з яких є відсутність фінансування проекту, недосягнення мети вказаного договору є очевидним для обох сторін" (а.с. 63, т.1).
З наданих сторонами письмових та усних пояснень судом встановлено, що обидві сторони визнають факт підписання сторонами договору про спільну діяльність від 09.07.2016 в редакції, яка додана позивачем до позову.
Обидві сторони вважають договір договору про спільну діяльність від 09.07.2016 укладеним.
Відповідач визнає підписання додаткових угод до договору про спільну діяльність в кількості 38 штук та отримання Відповідачем від Позивача грошових коштів на загальну суму 2 058 447,00 грн, що є еквівалентом 83 816,00 доларів США по курсу НБУ на день передачі грошових коштів.
Відповідач не визнає підписання та отримання грошових коштів за додатковою угодою від 09.11.2017 у розмірі 30 000 грн, що є еквівалентом 1126,29 доларів США, оскільки ця додаткова угода не містить підпису Відповідача.
Обидві сторони визнають що грошові кошти за підписаними додатковими угодами передавалися в рамках договору про спільну діяльність від 09.07.2016.
Обидві сторони вважають, що договір виконувався обома сторонами, принаймні в тій мірі, як сторони розуміли цей Договір.
Сторони підтвердили, що ними не підписувався узгоджений бізнес-план, вказаний у пункті 3.1.1. Договору.
Обидві сторони погоджуються, що в період укладення та виконання Договору (2016-2017 роки) між сторонами існували довірливі стосунки, у зв`язку з чим не всі питання, які виникали під час спільної діяльності, оформлялися письмовими документами.
Розбіжності сторін полягають у різному трактуванні виконання сторонами спірного Договору.
За позицією Позивача, Відповідач використав отримані від Позивача грошові кошти не за цільовим призначенням. За рахунок фінансування Позивача Відповідачем набуто корпоративні права ряд товариств з обмеженою відповідальністю, проте Відповідач став одноособовим власником корпоративних прав цих товариств, хоча договір про спільну діяльність передбачав обов`язкову частку Позивача у розмірі 51%. Позивач не отримав жодної вигоди від виконання договору про спільну діяльність.
За позицією Відповідача, грошові кошти Позивача було передано в розпорядження ТОВ КК "Мрія" та використано в її господарській діяльності, причому, після розірвання Договору про спільну діяльність, ТОВ КК "Мрія" залишилася під повним контролем Позивача, тож фінансування досягло саме тієї цілі, яку ставили сторони, укладаючи Договір.
За наслідками розгляду заяви Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі №908/3966/25 позову Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
20.05.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3966/25.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у даній справі відповідач надав суду наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 24.11.2024, укладений між Відповідачем (Замовник) та Адвокатським об`єднанням «Фінанси і право» в особі адвоката Ференця Олександра Євгеновича (Адвокат); додаткову угоду №2 від 05.01.2026; акт приймання-передачі послуг №2/1 від 19.05.2026 з детальним описом наданих послуг на суму 115 000,00 грн; ордер серії АР №1236526 від 12.01.2026.
Відповідно до пункту 1.1 договору від 24.11.2024, укладеного між Адвокатом та Калояном Арамом Ванікі (Замовник), Адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором та додатковими угодами до нього, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку і строки обумовлені Сторонами.
У пункті 1.2 договору від 24.11.2024 визначено повноваження Адвоката для захисту інтересів Замовника, зокрема, представляти інтереси Замовника в судових органах України усіх інстанцій з усіма правами, які надано законом учаснику провадження.
За надання правової допомоги Замовник оплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір та порядок сплати якого визначається в додаткових угодах до цього Договору (п.3.1 договору від 24.11.2024).
Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі послуг, який підписується Сторонами (п.4.1 договору від 24.11.2024).
Відповідно до п. 2.1 цей Договорі набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань.
Згідно із п. 1.1 додаткової угоди №2 від 05.01.2026 до договору про надання правової допомоги Адвокат бере на себе зобов`язання надати Замовнику професійну правничу допомогу щодо комплексного захисту інтересів Замовнику в межах судового спору за позовом ОСОБА_2 про стягнення із Замовника грошових коштів за договором про спільну діяльність (справа №908/3966/25, яка розглядається Господарським судом Запорізької області).
Сторони узгодили (п.2.2) наступний порядок обчислення гонорару фіксований розмір за кожен вид правової допомоги (процесуальної дії), а саме:
збір доказів на підтвердження позиції Замовника 20 000,00 грн;
складання відзиву на позовну заяву 30 000,00 грн;
складання інших письмових заяв по суті справи 15 000,00 грн;
складання заяв, клопотань, пояснень та інших процесуальних документів від 3000,00 грн до 7000,00 грн залежно від складності документа;
представництво інтересів Замовника в судових засіданнях 5000,00 грн за кожне засідання, незалежно тривалості засідання ,форми участі адвоката в ньому (очно чи в режимі відеоконференції).
Між Замовником та Авдокатом підписано акт приймання-передачі послуг №2/1 від 19.05.2026 всього на суму 115 000,00 грн, з яких:
1. Збір доказів на підтвердження позиції Замовника (проведення переговорів зі свідками, з`ясування обставин справи, які можуть підтвердити свідки, узгодження тексту заяв свідків з урахуванням процесуальних вимог до таких заяв, організаційна допомога в нотаріальному посвідченні заяв тощо; збір та первинний аналіз наявних в розпорядженні Замовника письмових доказів, визначення попереднього переліку документів, що надаватимуться господарському суду разом із відзивом на позовну заяву) Вартість послуги 20 000,00 грн.
2. Складання та подання до суду відзиву на позовну заяву. Вартість послуги 30 000,00 грн.
3. Складання та подання до суду заперечень (на відповідь на відзив). Вартість послуги 15 000,00 грн.
4. Складання інших процесуальних документів:
- заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (окремо не оцінюється);
- заява про застосування позовної давності (оцінено в 7000,00 грн);
- контррозрахунок заборгованості (оцінено в 3000,00 грн);
- пояснення відповідача у справі, відповіді на запитання суду спільно із Замовником (послуги Адвоката зі складання документу оцінені сторонами в 4000,00 грн);
- заява про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ (окремо не оцінюється);
- заява про застосування заходів процесуального впливу (оцінено в 3000,00 грн);
- заява про винесення окремої ухвали (оцінено в 3000,00 грн).
Загальна вартість послуги 20 000,00 грн.
5. Представництво інтересів Замовника в Господарському суді Запорізької області: шість судових засідань (29.01.2026, 19.02.2026, 10.03.2026, 01.04.2026, 21.04.2026, 19.05.26). Загальна вартість послуги 30 000,00 грн.
Замовник підтверджує, що послуги, надані Адвокатом згідно з цим актом, відповідають вимогам Замовника та умовам договору. Претензій щодо якості наданих послуг Клієнт до Адвоката не має.
З матеріалів справи убачається, що правничу допомогу у цій справі у вигляді представництва інтересів в суді надано відповідачу адвокатом Ференцем О.Є. на підставі ордеру серії АР №1236526 від 12.01.2026, виданого Калояном Арамом Ванікі адвокату Ференцю Олександру Євгеновичу на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 27.11.2024.
Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (пункт 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України), з огляду на таке.
Послуга зі збору доказів на підтвердження позиції Замовника (проведення переговорів зі свідками, з`ясування обставин справи, які можуть підтвердити свідки, узгодження тексту заяв свідків з урахуванням процесуальних вимог до таких заяв, організаційна допомога в нотаріальному посвідченні заяв тощо; збір та первинний аналіз наявних в розпорядженні Замовника письмових доказів, визначення попереднього переліку документів, що надаватимуться господарському суду разом із відзивом на позовну заяву (вартість 20 000,00 грн); складання та подання до суду відзиву на позовну заяву (вартість 30 000,00 грн); контррозрахунок заборгованості (вартість 3000,00 грн); пояснення відповідача у справі, відповіді на запитання суду спільно із Замовником (послуги Адвоката зі складання документу вартість 4000,00 грн) фактично охоплюється послугою із складання та подання відзиву на позовну заяву.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №873/52/22.
Тобто, на переконання суду, у контексті цих послуг заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим лише в частині складання та подання відзиву на позову заяву та заперечень на відповідь на відзив.
Проте їхній розмір очевидно не відповідає критеріям розумності, співмірності щодо участі адвоката Ференця О.Є., оскільки сформована відповідачем правова позиція у відзив не відрізнялась у запереченнях, а наведені доводи фактично відповідали доводам, наведеними у відзиві.
Надані відповідачем до справи заяви свідків не прийняті судом до уваги, про що зазначено в мотивувальній частині рішення суду, оскільки на результат вирішення спору ці заяви свідків не впливали. Отже, послуги з проведення переговорів зі свідками, з`ясування обставин справи, які можуть підтвердити свідки, узгодження тексту заяв свідків з урахуванням процесуальних вимог до таких заяв, організаційна допомога в нотаріальному посвідченні заяв тощо (заявлений розмір 20 000,00 грн) не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявниками (справедлива сатисфакція).
Також, враховуючи, що судом не застосовано строки позовної давності, суд не вбачає підстав для компенсації відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану зі складання інших процесуальних документів: заяви про застосування позовної давності в розмірі в 7000,00 грн.
Щодо судових засідань, у яких брав участь адвокат та за які виставлено вартість 30 000,00 грн по 5000,00 грн за кожне судове засідання, суд вважає надмірно завищеним розмір понесених позивачем витрат, що порушує принцип справедливості та перетворює відшкодування витрат на спосіб надмірного збагачення відповідача, що прямо заборонено сталою практикою Верховного Суду (постанова від 24.01.2022 у справі №911/2737/17), а заявлені 30 000,00 грн на участь адвоката в судових засіданнях є явно надмірними у такій справі.
Оцінюючи надані адвокатом послуги в рамках даної справи, враховуючи заперечення позивача, зважаючи на обсяг, реальність, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, беручи до уваги розумну необхідність судових витрат безпосередньо для даної справи, суд вважає, що 30 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі, а тому вимога позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню в цій сумі. У стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовляється.
Суд відхилив доводи позивача в частині неточностей оформлення документів, оскільки вони не впливають на факт надання та підтвердження відповідачем витрат на правничу допомогу.
Щодо підписання договору з боку адвокатського об`єднання, то за офіційними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Адвокатського об`єднання «Фінанси і право» є саме Ференець Олександр Євгенович, який підписав договір про надання правничої допомоги відповідачеві.
Заяву Калояна Арама Ванікі (вх.№11121/08-08/26 від 20.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3966/25 задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати у на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
За наслідками розгляду заяви Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване додаткове рішення у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повністю та вимога ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також скасування додаткового рішення.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Суд першої інстанції вірно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані главою 77 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та предметом спору є договір про спільну діяльність від 09.07.2016 б/н.
За змістом ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність за своєю юридичною природою є фідуціарним (заснованим на особливих довірчих відносинах) та ризиковим.
Відповідно до ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного майна, покриття витрат, участь у результатах визначаються за домовленістю сторін.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в договорі від 09.07.2016 сторони узгодили лише в загальних рисах мету спільної діяльності організація управління багатоквартирними будинками, без чіткого визначення конкретного плану дій та конкретно визначеного результату.
При цьому за умовами п. 3.1.1 та п. 4.1.2 Договору обов`язковою умовою здійснення фінансування та реалізації проєкту є наявність узгодженого сторонами бізнес-плану. Як підтверджено судом першої інстанції та визнано самими сторонами, узгоджений і підписаний сторонами бізнес-план матеріали справи не містять і він сторонами не складався.
Крім того, суд першої інстанції дав належну правову оцінку юридичній дефектності положень п. 3.1.1 Договору, відповідно до якого під фінансуванням розуміється «внесення грошових коштів до статутного фонду ТОВ як поворотної фінансової позики від засновника». Внесок до статутного капіталу є власним капіталом підприємства в обмін на корпоративні права, тоді як поворотна фінансова допомога є борговим зобов`язанням, яке підлягає обов`язковому поверненню.
З огляду на це одночасне проведення фінансування за такими взаємовиключними правовими режимами є юридично неможливим, а сторони фактично здійснювали передачу коштів відповідачу особисто за додатковими угодами.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, договір не може бути визнаний неукладеним, якщо він фактично виконувався сторонами.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про укладеність спірного Договору.
Позивач в якості підстави позову зазначив вимогу про стягнення коштів та штрафу в розмірі 100% за п. 10.1.3 договору у зв`язку з нецільовим використанням довірених коштів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В господарському судочинстві застосовується стандарт доказування «вірогідності доказів» (ст. 79 ГПК України), за яким висновок про існування стверджуваної обставини має бути більш вірогідним, ніж протилежний.
Для застосування міри відповідальності за п. 10.1.3 договору (штрафу за нецільове використання коштів) обов`язок доказування фактів спрямування коштів на цілі, не передбачені умовами договору або бізнес-планом, покладається саме на позивача.
Колегія суддів зазначає, що за відсутності затвердженого сторонами бізнес-плану чи кошторису витрат встановити критерії того, що саме є «цільовим», а що «нецільовим» використанням наданих коштів, є юридично неможливим.
Доводи апелянта про те, що відповідач використав надані за додатковими угодами кошти для створення та набуття у власну 100% власність низки ТОВ («АВІКОН ГРУП», «АВІКОН-ВОЗНЕСЕНІВСЬКИЙ» та ін.), ґрунтуються виключно на припущеннях та хронологічному співпадінні дати передачі коштів і дат реєстрації юридичних осіб.
Позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу (зокрема, висновків судово-економічної експертизи, аудіторських перевірок, виписок з банківських рахунків про рух коштів), які б підтверджували, що формування статутних капіталів або фінансування діяльності вказаних ТОВ відбувалося саме за рахунок грошових коштів, отриманих від позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що статутні капітали більшості створених відповідачем товариств становили незначні суми (від 1 000 грн), що спростовує твердження позивача про витрачення всієї суми фінансування (понад 84 тис. доларів США) виключно на реєстрацію цих компаній.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що недосягнення мети договору чи нерозподіл корпоративних прав автоматично доводять факт нецільового використання коштів. Недосягнення мети у ризиковому та фідуціарному договорі спільної діяльності сам по собі не є тотожним поняттю «нецільове використання коштів» і не утворює складу правопорушення за п. 10.1.3 договору.
Договір про спільну діяльність сам по собі не породжує автоматичного права власності на частки в статутному капіталі новостворених третіх юридичних осіб без вчинення відповідних корпоративних дій. Втім, пред`явлення вимоги про повернення коштів і нарахування 100% штрафу за «нецільове використання» за відсутності доказів такого використання є безпідставним.
Суд першої інстанції правомірно врахував, що грошові кошти передавалися позивачем протягом 2016- 2017 років (38 траншів). Натомість перші письмові претензії щодо звітування та виконання договору позивач висунув лише у 2023- 2024 роках (через більш ніж 5 років після припинення фінансування).
Тривала передача коштів без вимагання письмових звітів і затвердження бізнес-планів свідчить про те, що діяльність відповідача на той час сприймалася позивачем як належна. Звернення з позовом про нецільове використання коштів через тривалий час суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) та доктрині заборони суперечливої поведінки.
Також колегія суддів зазначає, що позивач не може будувати свою позицію на концепції «негативного доказу» (стверджуючи, що його позиція є доведеною, доки відповідач її не спростує).
Посилання позивача у скарзі на те, що відповідач у 2025 році відчужив корпоративні права у ТОВ на користь своїх близьких родичів (дружини та брата) після відмови суду цивільної юрисдикції у вжитті заходів забезпечення позову, оцінюються судом апеляційної інстанції.
Проте, вказані обставини вчинення правочинів у 2025 році не є предметом дослідження у справі № 908/3966/25, оскільки вони не входять до предмета доказування за вимогами про стягнення штрафу за нецільове використання коштів за 2016- 2017 роки. У разі наявності підстав вважати такі правочини фраудоторними (вчиненими на шкоду кредиторам), позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним окремим позовом про визнання їх недійсними, однак ці обставини не можуть слугувати підставою для задоволення даного позову.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дотримався правової позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц), згідно з якою позовна давність застосовується судом лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача по суті, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності (ст. 267 ЦК України) відсутні. Відмова в позові з підстав його необґрунтованості є первинною.
Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026
В апеляційній скарзі позивач також просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 02.06.2026 про стягнення з нього на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Розглядаючи заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, місцевий господарський суд дослідив надані відповідачем докази (договір, додаткові угоди, акт приймання-передачі наданих послуг, ордер), оцінив співмірність, реальність та розумність заявлених витрат (зменшивши їх із заявлених 115 000,00 грн до 30 000,00 грн).
Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн є обґрунтованим, пропорційним до складності справи та відповідає критеріям розумності й справедливості. Оскільки рішення суду першої інстанції про відмову в позові залишається без змін, підстави для скасування або зміни додаткового рішення від 02.06.2026 відсутні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Центральний апеляційний господарський суд встановив, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні.
У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 та додаткового рішення від 02.06.2026 у справі № 908/3966/25, за наведених скаржниками доводів та в межах апеляційних скарг.
Судові витрати
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг слід залишити за останнім.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/3966/25 відмовити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі № 908/3966/25 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/3966/25 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 17.08.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя Г.В. Левшина