Справа № 132/2564/26
2-н/132/142/26
Ухвала
Іменем України
17 серпня 2026 року місто КАЛИНІВКА
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши питання про виправлення описки в ухвалі Калинівського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року, постановленій за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ВСТАНОВИВ:
14 серпня 2026 року Калинівським районним судом Вінницької області постановлено ухвалу за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час виготовлення тексту зазначеної ухвали у її описовій, мотивувальній та резолютивній частинах допущено технічну описку у написанні анкетних даних заявника.
Зокрема, замість правильного найменування заявника « ОСОБА_1 », судом у зазначених частинах ухвали помилково зазначено « ОСОБА_4 ».
Зазначена помилка є очевидною, оскільки у вступній частині ухвали заявника правильно зазначено як ОСОБА_1 , саме ця особа зазначена заявником у поданій до суду заяві про видачу судового наказу.
Відповідно до частин першої та другої статті 269 Цивільного процесуального кодексу України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що поставляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Наведена норма процесуального закону спрямована на забезпечення правильності, точності та юридичної визначеності судового рішення як акта правосуддя. Законодавець, наділивши суд відповідними повноваженнями, виходив із того, що під час виготовлення повного тексту рішення можуть бути допущені технічні неточності, механічні помилки або описки, які хоча і не впливають на правильність вирішення спору по суті, однак можуть перешкоджати правильному розумінню рішення, його виконанню або реалізації особою прав, що виникають на підставі такого судового акта.
Під опискою у розумінні положень статті 269 ЦПК України необхідно розуміти випадкову механічну, граматичну або технічну помилку, допущену під час викладення тексту судового рішення, яка виникла внаслідок неправильного написання окремих слів, прізвищ, імен, по батькові, дат, адрес, цифрових позначень чи інших реквізитів та не пов`язана зі зміною волевиявлення суду під час вирішення справи.
Саме такий правовий підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом, який зазначав, що процедура, передбачена статтею 269 ЦПК України, не може використовуватися як спосіб перегляду судового рішення чи зміни його змісту. Виправленню підлягають виключно технічні неточності, які виникли при оформленні судового рішення та не змінюють встановлених судом фактичних обставин, правових висновків або резолютивної частини рішення.
Верховний Суд у своїх правових висновках неодноразово наголошував, що під час вирішення питання про виправлення описки суд повинен встановити, чи є така помилка очевидною, чи носить вона технічний характер та чи не призведе її усунення до фактичної зміни змісту судового рішення. Якщо внесення відповідного виправлення не змінює висновків суду щодо прав та обов`язків учасників справи, а лише усуває технічну неточність, таке виправлення відповідає вимогам процесуального закону.
Аналогічна правова позиція викладена і в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з яким, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, а може усунути лише такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення або його правосудність, при цьому виправлення повинні мати виключно технічний характер.
Зазначені роз`яснення узгоджуються із сталою практикою Верховного Суду.
Так, у судовій практиці Верховного Суду зазначено, що описка є механічною, мимовільною, випадковою помилкою, допущеною судом під час письмово-вербального викладу судового рішення, а виправленню підлягають, зокрема, описки в написанні прізвищ, імен та по батькові осіб. При цьому виправлення допускається за умови, що воно не зачіпає суті ухваленого судом рішення. Такий підхід викладено, зокрема, в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 569/12405/22.
Аналогічний підхід застосовано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 31 травня 2023 року у справі № 755/978/20, в якій Верховний Суд визнав допустимим виправлення помилково зазначеного номера справи безпосередньо в окремих абзацах мотивувальної частини судового рішення, оскільки така неточність мала технічний характер.
Верховний Суд також наголошує, що під виглядом виправлення описки суд не вправі змінювати зміст судового рішення, його висновки чи фактичні обставини, встановлені судом. Водночас саме усунення технічної неточності у зазначенні особи, її анкетних даних, номера справи, дати чи іншого реквізиту, коли правильний варіант однозначно встановлюється з матеріалів справи, відповідає призначенню статті 269 ЦПК України.
У даному випадку неправильне зазначення імені та по батькові заявника є очевидним, оскільки зі змісту поданої заяви про видачу судового наказу та письмових документів, долучених до неї в якості додатку, а також із вступної частини самої ухвали суду, беззаперечно слідує, що правильним найменуванням заявника є « ОСОБА_1 ».
Отже, неправильне написання імені та по батькові заявника є наслідком технічної помилки, допущеної при виготовленні тексту судового рішення, а не результатом неправильного встановлення судом фактичних обставин справи чи неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд також враховує, що правильне зазначення анкетних даних заявника є необхідною умовою індивідуалізації учасника судового процесу, а також гарантією реалізації принципу правової визначеності.
При цьому суд звертає увагу, що в окремих абзацах мотивувальної частини ухвали від 14 серпня 2026 року, де здійснюється оцінка змісту довідки Нападівського старостинського округу Калинівської міської територіальної громади та акта обстеження житлово-побутових умов проживання, неправильне зазначення анкетних даних заявника було відтворене та стало підставою для формулювання міркувань щодо наявної невідповідності між особою заявника та особою батька дитини, зазначеною у відповідних документах.
Зазначені міркування в цій частині є наслідком тієї ж самої технічної описки у написанні анкетних даних заявника. При правильному зазначенні анкетних даних заявника « ОСОБА_1 » наведені у відповідних абзацах міркування мають оцінюватися саме з огляду на фактичні матеріали справи та правильні анкетні дані заявника.
Разом із тим суд звертає увагу, що усунення технічної описки шляхом правильного зазначення анкетних даних заявника не змінює змісту, суті та результату розгляду заяви про видачу судового наказу.
Так, навіть за відсутності зазначених у мотивувальній частині міркувань щодо невідповідності анкетних даних заявника та батька дитини, ухвала від 14 серпня 2026 року містить самостійне та достатнє мотивування для висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу.
Зокрема, судом у цій ухвалі окремо встановлено, що подані заявником документи, а саме довідка Нападівського старостинського округу Калинівської міської територіальної громади від 09 липня 2026 року № 10-13-15-56 та акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 09 липня 2026 року, самі по собі не містять достатніх об`єктивних відомостей, які б належним чином підтверджували факт проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із заявником саме з 13 березня 2026 року та безперервність такого проживання до моменту звернення до суду.
При цьому судом окремо мотивовано, що зазначена довідка не містить відомостей про джерела інформації, на підставі яких встановлено факт проживання дитини за вказаною адресою саме з 13 березня 2026 року, а акт обстеження житлово-побутових умов фіксує стан житлово-побутових умов на момент проведення обстеження 09 липня 2026 року, та не містить достатніх відомостей для підтвердження тривалості фактичного проживання дитини за цією адресою у заявлений період.
Також в ухвалі наведено самостійне мотивування того, що наявність у житловому будинку окремого спального місця, меблів, одягу, взуття, засобів особистої гігієни, навчального приладдя та іграшок свідчить про створення належних умов для можливого проживання дитини, однак сама по собі не підтверджує тривалість її фактичного проживання за відповідною адресою, а також факт перебування дитини саме на утриманні заявника.
Таким чином, навіть після виправлення технічної описки в анкетних даних заявника та усунення з тексту рішення похідного від цієї описки формулювання щодо існуючої невідповідності між заявником та батьком дитини, самостійна сукупність мотивів, покладених судом в основу висновку про відмову у видачі судового наказу, залишається незмінною.
Іншими словами, виправлення описки не призводить до нового вирішення судом питання про наявність чи відсутність права заявника на стягнення аліментів, не змінює встановлених судом обставин та не впливає на правову підставу, з якої суд відмовив у видачі судового наказу.
Висновок про відмову у видачі судового наказу ґрунтується не на помилково зазначених анкетних даних заявника, а насамперед на тому, що подані ним письмові документи, зокрема довідка Нападівського старостинського округу Калинівської міської територіальної громади від 09 липня 2026 року № 10-13-15-56 та акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 09 липня 2026 року, не дають можливості в межах наказного провадження зробити достатньо підтверджений документами висновок про факт проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із заявником та перебування дитини на його утриманні.
Отже, виправлення допущеної описки має виключно технічний характер та спрямоване на приведення тексту судового рішення у відповідність до фактичних даних, наявних у матеріалах справи. Воно не змінює результату розгляду заяви, не змінює висновку суду про відмову у видачі судового наказу та не змінює суті прийнятого судового рішення.
Такий підхід відповідає положенням частини першої статті 269 ЦПК України та роз`ясненням, викладеним у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до яких суд, виправляючи описку, не вправі змінювати зміст судового рішення, а лише усуває допущену ним технічну неточність.
Зазначене узгоджується і з правовими позиціями Верховного Суду, відповідно до яких опискою є, зокрема, механічна, мимовільна та випадкова помилка, допущена судом під час письмового викладення рішення, а до істотних описок належать, серед іншого, неправильне зазначення прізвища, імені та по-батькові особи. Водночас виправлення такої помилки є допустимим за умови, що воно не призводить до зміни змісту та суті судового рішення (ухвали Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі № 545/3969/22, від 19 червня 2024 року у справі № 569/12405/22).
За таких обставин суд дійшов висновку, що виправлення неправильного зазначення анкетних даних заявника є усуненням очевидної технічної описки та не виходить за межі процесуальних повноважень суду, визначених статтею 269 ЦПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на справедливий судовий розгляд охоплює не лише право на ухвалення законного й обґрунтованого рішення, але й право особи отримати судове рішення, яке є чітким, зрозумілим, несуперечливим та придатним до виконання.
Практика Європейського суду з прав людини виходить із того, що одним із фундаментальних елементів верховенства права є принцип правової визначеності (legal certainty), відповідно до якого судові рішення повинні бути достатньо точними, зрозумілими та не допускати неоднозначного тлумачення. Технічні неточності, які можуть породжувати сумніви щодо особи учасника справи або змісту судового акта, повинні бути усунуті судом у передбаченому законом порядку.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що ефективність права на суд включає можливість належного виконання судового рішення, а судові акти повинні бути сформульовані таким чином, щоб виключити неоднозначність їх сприйняття державними органами та іншими особами.
Враховуючи вищевикладене, неправильне зазначення в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення анкетних даних заявника « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_1 » є очевидною технічною опискою, яка підлягає виправленню в порядку статті 269 ЦПК України, оскільки таке виправлення забезпечить точність судового рішення, відповідатиме принципам верховенства права, правової визначеності та не призведе до зміни суті ухваленого судового рішення.
Керуючись ст.ст.258-261, 268-269, 272-273, 353 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Виправити допущену описку в ухвалі, постановленій 14 серпня 2026 року Калинівським районним судом Вінницької області у цивільній справі № 132/2564/26 (номер провадження 2-н/132/142/26) за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де у її описовій, мотивувальній та резолютивній частинах, в найменуванні (імені та по батькові) заявника, замість помилкових анкетних даних « ОСОБА_4 », зазначити у відповідному відмінку « ОСОБА_1 ».
Дану ухвалу вважати невід`ємною частиною ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року у справі № 132/2564/26 (номер провадження 2-н/132/142/26).
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя