ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
17 серпня 2026 року Справа №215/5542/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудника С.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
12.06.2026 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича, в якій позивач просить суд:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича при отриманні заяви від 05.03.2026 року вх. 23288/С-0400-26 створювати штучні перешкоди визначенню умов призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати прийняти індивідуальний акт.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває у складному матеріальному становищі, оскільки його доходи є нижчими за рівень прожиткового мінімуму, а отримувана ним компенсація за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі не забезпечує достатнього рівня життя. Позивач вказав, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення у випадках, передбачених законом, а також що згідно зі статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг та житло. З метою реалізації свого права на соціальний захист позивач звернувся 05.03.2026 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, зареєстрованою за вхідним номером 23288/С-0400-26, у якій просив вчинити дії щодо визначення умов призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Позивач зазначив, що відповідачем за результатами розгляду його звернення 09.06.2026 року надано лише роз`яснення, а не прийнято відповідний індивідуальний адміністративний акт, що, на його думку, свідчить про неналежне виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього обов`язків. На переконання позивача, відповідач створив штучні перешкоди у реалізації його права на соціальний захист, не забезпечив належний порядок розгляду його заяви та допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду звернення. Посилаючись на положення статей 3, 6, 9, 21, 22, 46, 48, 68, 120 Конституції України, норми Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», позивач просив суд встановити наявність компетенції (повноважень) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козовідача та зобов`язати його прийняти відповідний індивідуальний акака Юрія Івановича, визнати протиправною бездіяльність а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати прийняти індивідуальний акт.
16.06.2026 року ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області адміністративну справу №215/5542/26 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів ст. ст. 20, 29 КАС України.
07.07.2026 року справа №215/5542/26 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу №215/5542/26 за вказаною позовною заявою. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн.; наданням позовної заяви разом із копією для вручення відповідачу, оформлену у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме викладенням змісту позовних вимог і викладом обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначивши докази, що підтверджують вказані обставини та перелік документів, інших доказів, що додаються до заяви; зазначивши докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
05.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкриття провадження після усунення недоліків.
В даній заяві позивач зазначив, що 31.07.2026 року ним отримано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року, якою позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю усунення недоліків. Позивач вказав, що вважає вимоги суду щодо надання доказів для підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору необґрунтованими, оскільки звернення до суду пов`язане із захистом соціальних прав, гарантованих статтею 46 Конституції України. ОСОБА_1 зазначив, що предметом спору є захист його права на соціальне забезпечення та отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а тому, на його думку, він має право на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». Позивач також зазначив, що судом неправильно визначено характер спірних правовідносин, оскільки ним заявлено вимоги не про стягнення коштів, а про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання прийняти індивідуальний адміністративний акт за результатами розгляду його заяви від 05.03.2026 року за вхідним номером 23288/С-0400-26. Крім того, позивач послався на положення статей 5, 9, 22, 46, 48 Конституції України та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що особа має право самостійно обирати спосіб захисту порушених прав, а суд має повноваження встановлювати наявність або відсутність компетенції суб`єкта владних повноважень. У даній заяві ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із захистом соціальних прав, передбачених статтею 46 Конституції України. У якості додатків до заяви позивач зазначає заяву від 05.03.2026 року, подану до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та довідку Державної податкової служби України щодо його доходів.
Також, 05.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді Прудника С.В.
Аргументи означеної заяви зводяться до того, що, на думку позивача, суддя Прудник С.В. є упередженим та необ`єктивним під час розгляду адміністративної справи, оскільки не враховує його доводи та правову позицію, викладені у позовній заяві, а також не наводить мотивів відхилення кожного з його аргументів із посиланням на норми права. Позивач зазначає, що суддя неправильно застосовує положення Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема статті 5, 160, 161, 169, 245, 248 КАС України, безпідставно вимагає надання додаткових доказів та, на його думку, створює штучні перешкоди для реалізації права на судовий захист. Також позивач вказує, що суддя не враховує обраний ним спосіб захисту, а саме вимогу про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача прийняти індивідуальний адміністративний акт. На переконання позивача, такі процесуальні дії судді свідчать про його зацікавленість у результаті розгляду справи, порушення принципів верховенства права, правової визначеності та права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом. Крім того, ОСОБА_1 посилається на положення частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначає, що відвід судді є необхідним для усунення будь-яких сумнівів щодо неупередженості судового розгляду.
В період з 03.08.2026 року по 16.08.2026 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Суд, дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С.В., зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справ застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із частиною п`ятою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Однією із фундаментальних гарантій реалізації права особи на справедливий судовий розгляд є забезпечення розгляду справи незалежним та безстороннім судом, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на безсторонній суд є складовою права на справедливий судовий розгляд та передбачає не лише фактичну відсутність упередженості судді, а й необхідність забезпечення достатніх гарантій, які виключають будь-які обґрунтовані сумніви щодо об`єктивності суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) зазначив, що наявність безсторонності суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за двома критеріями: суб`єктивним та об`єктивним.
За суб`єктивним критерієм оцінюються особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто встановлюється, чи проявляв суддя особисту упередженість або необ`єктивність у конкретній справі.
За об`єктивним критерієм з`ясовується, чи забезпечував сам суд та склад суду достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. При цьому Європейський суд з прав людини наголошує, що вирішальним є не лише суб`єктивне сприйняття сторони, а те, чи можуть такі побоювання вважатися об`єктивно виправданими.
Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria, рішення від 24.02.1993 року), «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява №33958/96), а також неодноразово застосовувалась Верховним Судом під час вирішення питань щодо відводу суддів. Верховний Суд зазначає, що особиста безсторонність судді презюмується до моменту надання доказів протилежного, а позиція особи, яка заявляє відвід, хоча і є важливою, однак не є визначальною без підтвердження належними доказами.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі у розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у випадках, якщо: він брав участь у справі в іншій процесуальній якості, прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи, є членом сім`ї або близьким родичем учасників справи чи інших визначених законом осіб, або за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості чи об`єктивності, а також у разі порушення встановленого законом порядку визначення судді для розгляду справи.
Частиною другою статті 36 КАС України також визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Разом з тим, законодавець у частині четвертій статті 36 КАС України прямо встановив, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, а також висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що відвід судді є виключним процесуальним механізмом, спрямованим не на перегляд або оскарження процесуальних рішень суду, а на усунення судді від розгляду справи лише у випадку наявності об`єктивних та підтверджених обставин, які ставлять під сумнів його незалежність, безсторонність чи неупередженість.
При цьому, сама по собі незгода учасника справи з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху, відмовою у звільненні від сплати судового збору або з іншими процесуальними діями судді не свідчить про наявність упередженості судді та не може бути підставою для його відводу.
Суд зазначає, що інститут відводу судді не може використовуватися як засіб перегляду процесуальних рішень суду або як спосіб висловлення незгоди з порядком здійснення судочинства.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. вбачається, що підставою для відводу позивач фактично визначає незгоду з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року, якою позовну заяву залишено без руху, а також із висновками суду щодо відсутності підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Позивач вважає, що суддя неправильно застосував положення Кодексу адміністративного судочинства України, не врахував його доводи щодо соціального характеру спору та створив перешкоди для реалізації права на судовий захист.
Разом із тим, оцінка правильності застосування судом норм процесуального права, законності та обґрунтованості ухвали про залишення позовної заяви без руху не є предметом розгляду заяви про відвід судді. Такі питання можуть бути предметом перевірки у порядку, визначеному процесуальним законом.
Сам по собі факт прийняття суддею процесуального рішення, яке не відповідає позиції учасника справи, не свідчить про наявність особистої заінтересованості судді, упередженості або необ`єктивності.
Суд звертає увагу, що для задоволення заяви про відвід особа повинна навести конкретні фактичні обставини, які підтверджують існування об`єктивно обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності судді, а не лише висловити власну оцінку процесуальних дій суду.
У даному випадку позивачем не наведено жодних доказів того, що суддя Прудник С.В. має особистий інтерес у результаті розгляду справи, перебуває у будь-яких відносинах із учасниками справи, які можуть впливати на його неупередженість, або що існують інші обставини, передбачені статтею 36 КАС України.
Отже, доводи заяви про відвід фактично ґрунтуються на суб`єктивній незгоді позивача із процесуальними рішеннями судді та не підтверджують наявності передбачених законом підстав для відводу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 обставини не свідчать про упередженість чи необ`єктивність судді Прудника С.В., а тому не можуть бути підставою для його відводу відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність будь-яких інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С.В. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З огляду на викладене та приписи абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України, суд вважає за необхідне передати матеріали адміністративної справи №215/5542/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Керуючись статтями 32-33, 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. в адміністративній справі №215/5542/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Передати матеріали адміністративної справи №215/5542/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник