ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 серпня 2026 року Справа № 215/5542/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
12.06.2026 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича, в якій позивач просить суд:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича при отриманні заяви від 05.03.2026 року вх. 23288/С-0400-26 створювати штучні перешкоди визначенню умов призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати прийняти індивідуальний акт.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває у складному матеріальному становищі, оскільки його доходи є нижчими за рівень прожиткового мінімуму, а отримувана ним компенсація за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі не забезпечує достатнього рівня життя. Позивач вказав, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення у випадках, передбачених законом, а також що згідно зі статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг та житло. З метою реалізації свого права на соціальний захист позивач звернувся 05.03.2026 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, зареєстрованою за вхідним номером 23288/С-0400-26, у якій просив вчинити дії щодо визначення умов призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Позивач зазначив, що відповідачем за результатами розгляду його звернення 09.06.2026 року надано лише роз`яснення, а не прийнято відповідний індивідуальний адміністративний акт, що, на його думку, свідчить про неналежне виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього обов`язків. На переконання позивача, відповідач створив штучні перешкоди у реалізації його права на соціальний захист, не забезпечив належний порядок розгляду його заяви та допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду звернення. Посилаючись на положення статей 3, 6, 9, 21, 22, 46, 48, 68, 120 Конституції України, норми Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», позивач просив суд встановити наявність компетенції (повноважень) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козовідача та зобов`язати його прийняти відповідний індивідуальний акака Юрія Івановича, визнати протиправною бездіяльність а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати прийняти індивідуальний акт.
16.06.2026 року ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області адміністративну справу №215/5542/26 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів ст. ст. 20, 29 КАС України.
07.07.2026 року справа №215/5542/26 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу №215/5542/26 за вказаною позовною заявою. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн.; наданням позовної заяви разом із копією для вручення відповідачу, оформлену у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме викладенням змісту позовних вимог і викладом обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначивши докази, що підтверджують вказані обставини та перелік документів, інших доказів, що додаються до заяви; зазначивши докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
05.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкриття провадження після усунення недоліків.
В даній заяві позивач зазначив, що 31.07.2026 року ним отримано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року, якою позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю усунення недоліків. Позивач вказав, що вважає вимоги суду щодо надання доказів для підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору необґрунтованими, оскільки звернення до суду пов`язане із захистом соціальних прав, гарантованих статтею 46 Конституції України. ОСОБА_1 зазначив, що предметом спору є захист його права на соціальне забезпечення та отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а тому, на його думку, він має право на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». Позивач також зазначив, що судом неправильно визначено характер спірних правовідносин, оскільки ним заявлено вимоги не про стягнення коштів, а про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання прийняти індивідуальний адміністративний акт за результатами розгляду його заяви від 05.03.2026 року за вхідним номером 23288/С-0400-26. Крім того, позивач послався на положення статей 5, 9, 22, 46, 48 Конституції України та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що особа має право самостійно обирати спосіб захисту порушених прав, а суд має повноваження встановлювати наявність або відсутність компетенції суб`єкта владних повноважень. У даній заяві ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із захистом соціальних прав, передбачених статтею 46 Конституції України. У якості додатків до заяви позивач зазначає заяву від 05.03.2026 року, подану до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та довідку Державної податкової служби України щодо його доходів.
В період з 03.08.2026 року по 16.08.2026 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
17.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. в адміністративній справі №215/5542/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Передано матеріали адміністративної справи №215/5542/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
18.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Коренев А.О.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у адміністративній справі № 215/5542/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Вирішуючи питання щодо заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, а також відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони суд може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також за наявності передбачених законом підстав зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
При цьому положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» не встановлюють автоматичного звільнення особи від сплати судового збору у разі посилання на скрутне матеріальне становище, а передбачають обов`язок особи довести наявність відповідних обставин належними та допустимими доказами.
Сам лише факт отримання особою певних соціальних виплат, компенсацій чи наявність незначного доходу не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки суд має оцінити не лише розмір доходу особи, а й усі обставини, які характеризують її майновий стан, у тому числі наявність майна, інших джерел доходу, склад сім`ї, можливість виконання обов`язку зі сплати судового збору.
Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначив, що для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору суд має встановити не лише факт отримання особою соціальних виплат чи низького доходу, а й підтвердження того, що майновий стан особи об`єктивно перешкоджає виконанню обов`язку щодо сплати судового збору.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в ухвалах від 27 грудня 2022 року у справі №215/6727/20 та від 24 лютого 2025 року у справі №215/5152/21, у яких суд касаційної інстанції звернув увагу, що статус малозабезпеченої особи або сім`ї підтверджується не будь-якими документами про отримання коштів, а відповідним рішенням органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.
При цьому відповідно до частини першої статті 6 цього Закону державна соціальна допомога призначається на шість місяців, протягом яких сім`я набуває статусу малозабезпеченої.
Отже, належним доказом такого статусу є довідка відповідного органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.
Як убачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження скрутного матеріального становища надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи за 2025 рік, згідно з якими загальна сума доходу становить 25 570 грн.
Разом із тим, навіть за умови, що 5 відсотків річного доходу позивача становить 1278,50 грн, що є меншим за розмір судового збору у сумі 1331,20 грн, зазначена обставина сама по собі не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.
Зазначена норма Закону України «Про судовий збір» надає суду право оцінити сукупність обставин справи, а не встановлює обов`язок звільнити особу від сплати судового збору лише у зв`язку із формальним співвідношенням розміру доходу та розміру збору.
Крім того, позивач посилається на те, що отримував компенсацію за надання соціальних послуг особі з інвалідністю І групи.
Однак отримання такої компенсації не свідчить про набуття позивачем статусу члена малозабезпеченої сім`ї, оскільки така виплата має інше правове призначення та не є державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім`ям у розумінні Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».
Крім того, позивачем не надано доказів призначення йому відповідної державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї.
Також суд зазначає, що посилання позивача на те, що предмет спору пов`язаний із соціальними правами, є необґрунтованим.
Відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2018 року №622, даній справі присвоєно категорію 102010000 - «Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів».
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень та визнання певних дій чи бездіяльності протиправними.
Такий спір не є спором щодо призначення, перерахунку чи виплати пенсій, соціальних допомог або інших соціальних гарантій, а тому не підпадає під визначені пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» категорії справ щодо захисту соціальних прав.
Верховний Суд у постанові від 05 липня 2019 року у справі №802/833/17-а наголосив, що застосування відповідної пільги щодо сплати судового збору можливе лише за наявності прямої відповідності предмета спору визначеній законом категорії справ.
Таким чином, надані позивачем докази не підтверджують наявність передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» підстав для звільнення його від сплати судового збору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Щодо інших недоліків позовної заяви.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не усунуто інші недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема:
зміст позовних вимог;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
зазначення доказів, що підтверджують такі обставини;
перелік документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи.
Однак позивачем не подано до суду належним чином оформлену позовну заяву разом із копією для вручення відповідачу.
Крім того, позовна заява не містить чіткого та зрозумілого викладення змісту позовних вимог, не визначено належний спосіб захисту порушеного права, не наведено конкретних фактичних обставин, з якими позивач пов`язує порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також не зазначено належних доказів на підтвердження таких обставин.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України зміст позовних вимог має бути сформульований таким чином, щоб суд та інші учасники справи могли чітко розуміти предмет спору та межі судового розгляду.
Під змістом позовних вимог розуміється визначений позивачем спосіб захисту права, свободи чи інтересу, який повинен бути конкретним, зрозумілим та відповідати способам захисту, передбаченим статтею 5 КАС України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі №990/220/24 зазначено, що процесуальні вимоги до форми та змісту позовної заяви спрямовані не на обмеження права особи на звернення до суду, а на забезпечення ефективного судового розгляду, визначення предмета спору та можливості відповідача належним чином реалізувати право на захист.
Також суд звертає увагу, що вимога позивача про встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача не відповідає правовій природі такого способу захисту.
Відповідно до статті 5 КАС України встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень є одним із способів судового захисту.
Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17, компетенційні спори виникають між суб`єктами владних повноважень щодо реалізації їх компетенції у сфері публічного управління.
Тобто особливістю таких спорів є те, що сторонами є саме суб`єкти владних повноважень.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №802/833/17-а, від 29 квітня 2020 року у справі №160/1106/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №320/1360/19 та від 23 лютого 2021 року у справі №808/1259/18.
У даному випадку позивач є фізичною особою, а відповідач - посадовою особою суб`єкта владних повноважень, а тому спір не є компетенційним у розумінні статті 5 КАС України.
Таким чином, позивач не привів позовні вимоги у відповідність до вимог КАС України та не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на те, що позивачем не усунуто встановлені судом недоліки позовної заяви, не подано належним чином оформленої позовної заяви з копіями для інших учасників справи, не наведено чітких та зрозумілих позовних вимог, а також не доведено наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись статтями 132, 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі начальника Козака Юрія Івановича про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому п.5 ч. 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник