ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
17 серпня 2026 року Справа № 160/20257/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неоформлення та ненадання ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 20.02.2023 під час виконання бойових завдань, чим порушено його право на соціальний та правовий захист, передбачений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 168;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 оформити та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 20.02.2023, із зазначенням, що поранення є бойовим, з метою реалізації ним прав, гарантованих Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 168;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо направлення ОСОБА_1 до психіатричного закладу з метою встановлення необґрунтованих діагнозів F10.30 та F10.20, що не відповідають його фактичному стану здоров`я та ігнорують бойову травму, чим порушено його право на належну медичну допомогу та соціальний захист відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України № 168;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 забезпечити належне обстеження та направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію (ВЛК) з урахуванням усіх наявних медичних документів, що підтверджують отриману ним бойову травму (закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, постконтузійний синдром F07.2, посттравматичний стресовий розлад F43.1), та виданої довідки про обставини травми, для об`єктивного визначення придатності до військової служби та причинного зв`язку захворювання, що є необхідним для реалізації прав, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 168;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 1200000,00 грн.
26.11.2025 надійшло клопотання позивача, у якому він просив застосувати заходи процесуального примусу та зобов`язати відповідача: протягом трьох календарних днів з дати постановлення ухвали оформити та видати позивачу довідку про обставини травми (контузії) із зазначенням причинного зв`язку: «Пов`язана із захистом Батьківщини»; протягом трьох календарних днів направити до відповідної військово-лікарської комісії та експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи скоригований пакет документів, включаючи довідку про травму та всі докази, що спростовують діагноз F10.x; ініціювати процедуру перегляду рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в частині причинного зв`язку інвалідності для його коригування та формулювання: «Пов`язана із захистом Батьківщини», та стягнути з відповідача на користь позивача кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 1200000,00 грн.
Вирішуючи клопотання позивача щодо застосування заходів процесуального примусу, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 КАС України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Судом під час розгляду справи не було встановлено підстав для вжиття заходів процесуального примусу до відповідача.
У клопотанні про застосування заходів процесуального примусу позивач просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії (видати довідку про обставини травми, направити до військово-лікарської комісії та експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи документи, включаючи довідку про травму, ініціювати процедуру перегляду рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, стягнути кошти на відшкодування моральної шкоди). Однак, такі вимоги можуть бути розглянуті судом виключно у разі звернення з відповідним позовом. Заява про зміну предмету позову від позивача не надходила.
Беручи до уваги вищенаведені обставини, судом не встановлено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 144, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду в апеляційному порядку не оскаржується.
Суддя В.В. Рянська