КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
17 серпня 2026 року 320/32619/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
Військового інституту телекомунікацій та інформатизації
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка полягає у нерозгляді по суті моїх медичних документів та незабезпеченні проходження мною повторного військово-лікарського огляду;
- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України забезпечити проведення мого повторного військово-лікарського огляду з урахуванням усіх наданих медичних документів, у тому числі висновків офтальмолога, направлення військового госпіталю та актуальних результатів офтальмологічного обстеження;
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, яка полягає у незабезпеченні належного оформлення та передачі документів для проходження мною повторного ВЛК за наявності медичних підстав;
- зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут передати до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України або іншої визначеної компетентної ВЛК усі необхідні документи для проходження мною повторного ВЛК;
- зобов`язати відповідачів повідомити мене у письмовій формі про дату, місце та порядок проходження повторного ВЛК;
- зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут долучити до моєї особової справи та службового обліку подані мною медичні документи, службові звернення та актуальні контактні дані, оскільки моє місцезнаходження і засоби зв`язку були мною повідомлені офіційно;
- зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут внести до службового обліку відомості про наявність судового спору щодо забезпечення проходження мною повторного ВЛК, а також відомості про те, що моє місцезнаходження, актуальні контактні дані та готовність до офіційної комунікації були повідомлені мною ВІТІ письмово;
- у разі якщо ВІТІ направляло до ВСП, Національної поліції, ДБР або інших органів будь-які матеріали чи повідомлення щодо мого нібито перебування у статусі СЗЧ, зобов`язати ВІТІ невідкладно повідомити такі органи про наявність цього судового спору, подані мною медичні документи, актуальні контактні дані та відсутність мого наміру ухилятися від проходження служби або від офіційної комунікації.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов з метою гарантування судового захисту позивача до вирішення справи по суті шляхом:
- забезпечення можливості позивача безперешкодно брати участь у судових провадженнях, отримувати медичну допомогу, проходити офтальмологічні обстеження, подавати документи та виконувати інші необхідні процесуальні дії;
- зобов`язання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут внести до службового обліку та особової справи позивача відомості про наявність цього адміністративного судового спору, предметом якого є забезпечення проходження позивачем повторного військово лікарського огляду;
- зобов`язання ВІТІ внести до службового обліку позивача відомості про те, що позивач офіційно повідомив актуальні контактні дані, підтримує зв`язок, не ухиляється від офіційної комунікації, наполягає на проходженні повторного ВЛК та реалізує право на судовий захист;
- заборони ВІТІ та його посадовим особам до вирішення справи по суті вчиняти дії, які можуть перешкодити позивачу реалізувати право на судовий захист, участь у судових провадженнях, отримання медичної допомоги та проходження медичних обстежень;
- заборони ВІТІ до вирішення справи по суті направляти, підтримувати або оновлювати щодо позивача відомості як про особу, що перебуває у статусі СЗЧ, без одночасного зазначення інформації про наявність цього судового спору, подані позивачем медичні документи, актуальні контактні дані, готовність до офіційної комунікації та вимогу щодо проходження повторного ВЛК;
- у разі якщо ВІТІ вже направляло до ВСП, Національної поліції, ДБР або інших органів повідомлення чи матеріали щодо нібито перебування позивача у статусі СЗЧ, зобов`язати ВІТІ протягом 24 годин з моменту отримання ухвали суду повідомити такі органи про: наявність цього адміністративного судового спору; подані позивачем медичні документи; актуальні контактні дані позивача; готовність позивача до офіційної комунікації; необхідність забезпечення повторного ВЛК; необхідність не перешкоджати позивачу в реалізації права на судовий захист та отримання медичної допомоги;
- зобов`язання ВІТІ надати позивачу письмове підтвердження виконання ухвали суду про забезпечення позову.
На обґрунтування заяви позивач посилається на необхідність гарантування ефективного судового захисту, можливість виникнення перешкод у проходженні повторного військово-лікарського огляду, необхідність отримання медичної допомоги та медичних обстежень, а також на обставини, пов`язані із зазначенням щодо нього відомостей про статус СЗЧ.
Вказує, що забезпечення позову у цій справі необхідне не лише для збереження існуючого правового стану, а й для реального забезпечення права позивача на судовий захист. У разі підтримання щодо позивача відомостей як про особу, що перебуває у статусі СЗЧ, без урахування наявного судового спору, медичних документів та моїх актуальних контактних даних, він фактично може бути позбавлений можливості безперешкодно пересуватись для участі у судових засіданнях, отримання медичної допомоги, проходження офтальмологічних обстежень, подання документів та виконання процесуальних дій.
Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист моїх прав, зокрема: унеможливити мою безперешкодну участь у судовому процесі; створити ризик неправомірного затримання або примусового доставлення; унеможливити отримання медичної допомоги та проходження офтальмологічних обстежень; ускладнити моє прибуття до суду, медичних установ або інших органів для виконання законних процедур; створити негативні правові наслідки через службовий облік як СЗЧ без урахування наявного судового спору, медичних документів та моєї офіційної комунікації з ВІТІ і ЦВЛК.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 заява передана на розгляд судді Колесніковій І.С.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Позивач просить забезпечити можливість безперешкодної участі у судових провадженнях, отримання медичної допомоги, проходження офтальмологічних обстежень, подання документів та виконання інших необхідних процесуальних дій.
Суд не заперечує права позивача на участь у судовому процесі та отримання медичної допомоги. Разом з тим зазначена вимога сформульована як загальний обов`язок забезпечити можливість реалізації прав позивача, без визначення конкретного заходу, який відповідач має вчинити або від вчинення якого має утриматися. Заявником не зазначено конкретних дій відповідача, які на момент розгляду заяви фактично унеможливлюють участь позивача в судових засіданнях, подання процесуальних документів або звернення за медичною допомогою.
Саме припущення про можливість виникнення відповідних перешкод у майбутньому не є достатнім доказом реальної загрози, передбаченої частиною 2 статті 150 КАС України.
Вимоги про зобов`язання відповідача внести до службового обліку та особової справи позивача відомості про наявність судового спору, актуальні контактні дані, підтримання зв`язку, відсутність ухилення від офіційної комунікації, готовність до проходження повторного ВЛК та реалізацію права на судовий захист за своїм змістом спрямовані на встановлення для відповідача певного порядку ведення службового обліку.
Суд зазначає, що частина 1 статті 151 КАС України визначає передбачені законом способи забезпечення позову, зокрема заборону відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому заявлені вимоги № 2 та № 3 фактично передбачають не тимчасову заборону конкретної дії, а встановлення нового позитивного обов`язку відповідача щодо внесення певної інформації до службової документації.
Крім того, питання щодо наявності у відповідача обов`язку вносити зазначені відомості, правових підстав для їх внесення та юридичного значення таких відомостей безпосередньо пов`язані з оцінкою спірних правовідносин по суті.
Застосування такого заходу на стадії забезпечення позову фактично означало б попереднє вирішення частини спору.
Такий підхід не відповідає висновку Верховного Суду викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 про те, що забезпечення позову не повинно підміняти розгляд справи по суті та має бути безпосередньо пов`язаним із забезпеченням майбутнього судового рішення.
Позивач просить заборонити відповідачу та його посадовим особам вчиняти дії, які можуть перешкодити позивачу реалізувати право на судовий захист, участь у судових провадженнях, отримання медичної допомоги та проходження медичних обстежень.
Суд вважає, що така вимога сформульована надмірно загально, заявником не визначено конкретного переліку дій, які пропонується заборонити відповідачу. Формулювання «дії, які можуть перешкодити» допускає різне тлумачення меж установленої заборони та не дозволяє однозначно визначити, які саме дії відповідача вважатимуться порушенням ухвали суду. Застосування такого заходу може призвести до невиправданого обмеження діяльності відповідача та його посадових осіб навіть у випадках здійснення ними законних повноважень.
З огляду на вимогу адекватності та співмірності заходів забезпечення позову такий захід не може бути застосований у запропонований позивачем спосіб.
Позивач просить заборонити відповідачу направляти, підтримувати або оновлювати щодо нього відомості як про особу, яка перебуває у статусі СЗЧ, без одночасного зазначення іншої інформації.
Суд зазначає, що для вирішення цього питання необхідно встановити правові підстави, на яких відповідні відомості внесені або направляються відповідачем, порядок формування відповідної інформації та правові наслідки її використання. Водночас остаточне встановлення правомірності чи неправомірності зазначення відповідних відомостей щодо позивача є питанням, яке має вирішуватися при розгляді адміністративного позову по суті. Задоволення цієї вимоги в запропонованому вигляді фактично передбачало б попередній висновок суду про неправомірність відповідного статусу або неправомірність дій відповідача щодо його відображення.
Такий висновок на стадії забезпечення позову суперечив би правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21, відповідно до якої обґрунтованість позовних вимог не є предметом дослідження під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, запропонований захід стосується не лише внутрішніх дій відповідача, а й інформації, яка може передаватися іншим державним органам, що потребує врахування прав та інтересів осіб, які не є учасниками цієї справи.
Позивач просить зобов`язати відповідача у разі попереднього направлення відповідних повідомлень до ВСП, Національної поліції, ДБР або інших органів протягом 24 годин повідомити такі органи про певні обставини.
Суд звертає увагу, що зазначені органи не є відповідачами у цій справі.
Запропонований захід має наслідком покладення на відповідача обов`язку здійснити певні інформаційні дії щодо третіх осіб, а також фактично визначити зміст відповідної інформації.
Позивачем не доведено, що невчинення саме такого повідомлення може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду або зробити неможливим ефективний захист його прав у цій адміністративній справі.
При цьому саме по собі існування ризику несприятливих для позивача наслідків не є достатнім. Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 виходить із необхідності підтвердження доказами конкретних фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення позову.
Вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу письмове підтвердження виконання ухвали суду не є самостійним заходом забезпечення позову.
Контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, встановленому КАС України. Тому встановлення додаткового обов`язку щодо надання письмового підтвердження саме по собі не забезпечує виконання майбутнього рішення суду та не усуває реальної загрози, передбаченої статтею 150 КАС України.
Водночас заявником не доведено, що застосування саме такої сукупності заходів є необхідним для забезпечення виконання можливого рішення суду.
Суд вважає, що запропоновані заходи виходять за межі необхідного тимчасового регулювання спірних правовідносин.
Суд враховує посилання позивача на необхідність проходження повторного ВЛК та отримання медичної допомоги.
Разом з тим сам факт необхідності медичного обстеження не свідчить автоматично про наявність передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Позивач повинен довести конкретними доказами, що саме невжиття заявлених заходів призведе до істотного ускладнення або унеможливлення ефективного судового захисту.
Заявником не доведено, що у разі задоволення позову виконання майбутнього судового рішення буде неможливим або потребуватиме таких значних додаткових дій чи витрат, що ефективне поновлення порушених прав стане істотно ускладненим.
Верховний Суд у справі № 380/4273/21 наголосив, що суд має встановити не абстрактну можливість негативних наслідків, а наявність фактичних обставин, підтверджених доказами, які свідчать про реальну загрозу для ефективного судового захисту.
Суд також не встановив на цій стадії очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, які відповідно до частини другої статті 150 КАС України могли б самостійно бути підставою для забезпечення позову.
При цьому суд наголошує, що такий висновок не є остаточною оцінкою правомірності дій або бездіяльності відповідача.
Питання щодо законності дій відповідача, наявності або відсутності у нього обов`язку забезпечити повторний ВЛК, правомірності відповідних службових записів та відомостей, а також інших спірних обставин підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №320/32619/26 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.