Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
14 серпня 2026 р. Справа №520/17443/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Києва» про стягнення суми,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Фармація Києва» (ЄДРПОУ 43648874), юридична адреса: 61038, Україна, Харківська обл., місто Харків, В`їзд Білостоцький, 3, в судовому порядку, за рішенням про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 4/4833 від 27.03.2025 року добровільно несплачену суму штрафних санкцій у розмірі - 34000 грн. 00 коп. (тридцять чотири тисячі грн. нуль копійок).
Ухвалою суду від 07.07.2026 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи.
21.07.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки, на думку відповідача, позов поданий позивачем з порушенням строку на звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України. Зазначив, що він отримав рішення №4/4833 від 27.03.2025 р. Укрпоштою - 01.04.2025 року, що, також, підтверджується самим позивачем у позовній заяві та доказами, які додані останнім до позову, а позов про стягнення штрафу за вищезазначеними рішенням у цій справі подано позивачем - 22.06.2026 року через підсистему «Електронний суд». Тобто, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу за вищезазначеним рішенням більше ніж через один рік та три місяця з дня його отримання відповідачем. Вказані обставини, на думку відповідача є підставою для залишення позову без розгляду та повернення його позивачу.
Ухвалою суду від 06.08.2026 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк на усунення недоліків десять днів з моменту отримання ухвали. Встановлено, що способом усунення недоліків є подання до суду: юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини із зазначенням обставин того, що заважало позивачу звернутися до суду з даною позовною заявою з 15.07.2025 року.
12.08.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зазначено, що пропуск строку звернення до суду зумовлений обставинами, які, на думку позивача, об`єктивно ускладнили своєчасну підготовку та подання позовної заяви. Зокрема, позивач посилається на значне службове навантаження Управління правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві та його кадрову неукомплектованість, зазначаючи про значну кількість судових справ, які перебували на супроводі Управління, а також про наявність вакантних посад та звільнення працівників у період, що передував зверненню до суду. Крім того, позивач зазначає, що кадрова ситуація, на його думку, особливо ускладнилася у відділі претензійно-позовної роботи у зв`язку зі звільненням працівників у січні 2026 року. На думку позивача, перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочався після спливу строку, протягом якого відповідач мав можливість оскаржити рішення про застосування штрафної санкції, у зв`язку з чим граничною датою звернення до суду позивач визначає 02.01.2026 року та просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити відповідний процесуальний строк.
Надаючи правову оцінку доводам представника позивача, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно абзацу другого частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.
Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
З позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що спірні правовідносини виникли за результатом проведеного позивачем державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (позапланової перевірки) відповідача.
Отже, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V).
Частиною 3 статті 12 Закону № 877-V визначено, що у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
З аналізу вищенаведених норм Закону № 877-V слідує, що перебіг тримісячного строку звернення позивача до суду із позовом про стягнення суми штрафу за рішенням починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення про накладення штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 28.05.2021 по справі № 420/11261/20, від 04.07.2023 у справі № 640/2003/22, від 11.07.2024 у справі №620/4425/23.
Так, Судом встановлено, що рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 4/4833 від 27.03.2025 року отримано відповідачем 01.04.2025 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Таким чином, 15-денний строк, передбачений частиною третьою статті 12 Закону № 877-V, розпочався 02.04.2025 року та сплив 16.04.2025 року.
Відтак, з 17.04.2025 року у позивача виникло право на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення суми штрафної санкції, а передбачений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду сплив 17.07.2025 року.
Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся 22.06.2026 року через підсистему «Електронний суд», тобто з істотним пропуском встановленого законом строку звернення.
У заяві про поновлення процесуального строку представник позивача посилається на значне службове навантаження та кадрову неукомплектованість Управління правового забезпечення, а також на особливості обчислення строку звернення до суду.
Суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуальної дії.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, суд зазначає, що викладені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку обставини не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та незалежних від волевиявлення позивача перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Наведені позивачем посилання на значне службове навантаження працівників Управління правового забезпечення, кадрову неукомплектованість структурного підрозділу, наявність вакантних посад та звільнення працівників самі по собі не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки зазначені обставини належать до сфери організації діяльності самого позивача та перебувають у межах його внутрішньої організаційної діяльності.
При цьому неналежна організація роботи, недостатня кількість працівників, значний обсяг поточних завдань чи навантаження на відповідний структурний підрозділ не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку дотримуватися встановлених законом процесуальних строків. Суб`єкт владних повноважень як юридична особа не може ставити дотримання процесуальних строків у залежність від кількості працівників, розподілу між ними службових обов`язків, наявності вакантних посад або обсягу інших справ, що перебувають у його провадженні.
Крім того, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про фактичну неможливість підготувати та подати позовну заяву у встановлений законом строк, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між наведеними ним обставинами та неможливістю звернення до суду саме у межах визначеного законом строку. Саме по собі посилання на значний обсяг роботи та кадровий дефіцит не підтверджує неможливості вчинення відповідної процесуальної дії протягом понад п`яти місяців після спливу визначеного позивачем строку звернення до суду.
Посилання позивача на те, що граничним строком звернення до суду є 02.01.2026 року, суд оцінює критично, оскільки такий розрахунок не відповідає положенням частини третьої статті 12 Закону № 877-V та частини другої статті 122 КАС України. Як встановлено судом, відповідач отримав рішення про застосування штрафної санкції 01.04.2025 року, а тому право на звернення до суду виникло після спливу передбаченого законом 15-денного строку, тобто у квітні 2025 року. Відповідно, тримісячний строк звернення до суду сплив у липні 2025 року.
При цьому суд враховує, що дотримання процесуальних строків є складовою належного здійснення суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, а тому організаційні труднощі у діяльності такого суб`єкта не можуть автоматично трансформуватися у поважну причину пропуску встановленого законом строку. Протилежний підхід фактично означав би можливість довільного поновлення процесуальних строків з підстав, що залежать від внутрішньої організації роботи самого суб`єкта владних повноважень, що суперечило б принципу правової визначеності та вимогам процесуальної дисципліни.
Отже, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних причин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом. Позивачем також не надано доказів існування інших обставин або труднощів, які б унеможливлювали дотримання встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на важливості дотримання процесуальних строків як засобу забезпечення юридичної визначеності та остаточності правовідносин, захисту потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігання несправедливості, яка може виникнути внаслідок розгляду справ щодо подій, що мали місце у далекому минулому, на підставі доказів, які можуть втратити свою достовірність та повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, встановлення та дотримання строків звернення до суду спрямоване, зокрема, на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого відповідні правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду неповажними, позовна заява залишається без розгляду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 123, 241, 243, 248, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Києва» про стягнення суми - залишити без розгляду.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марина Лук`яненко