Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
з питання витребування доказів
17 серпня 2026 року справа № 520/20761/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або заходах, за вересень, жовтень листопад та грудень 2022 року, лютий, березень та квітень 2023 року; 2) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або заходах, за вересень 2022 року у розмірі 70 000,00 грн, за жовтень 2022 року у розмірі 15 161,29 грн., за листопад 2022 року у розмірі 70 000,00 грн. за грудень 2022 року у розмірі 100 000,00 грн., за лютий 2023 року 4 516,13 грн., за березень 2023 року 87 500,00 грн., за квітень 2023 року 1 209,68 грн; 2) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік у розмірі 30 календарних днів.
Ухвалою суду від 16.07.2026р. судом було прийнято рішення про розгляд адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справи.
Суд встановив, що у позові заявником наведені обставини з приводу проходження у межах спірних правовідносин військової служби в умовах, котрі згідно із постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 зумовлюють набуття права на отримання додаткової винагороди у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі і не отримання такого виду грошового забезпечення як додаткова винагорода у належному розмірі.
31.07.2026р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому із посиланням виключно на реквізити відповідних наказів (розпоряджень) про умови проходження заявником військової служби у спірні проміжки часу (тобто на бойові накази чи бойові розпорядження) та із посиланням на реквізити наказів про призначення додаткової винагороди у спірні періоди часу не спростовані обставини невиконання заявником завдань, за які постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 передбачено виплату додаткової винагороди у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі.
Також відповідачем у тексті відзиву на позов не визнані обставини того де саме та які саме завдання військової служби у ці спірні періоди часу фізично виконував заявник і чому виконання цих завдань на відміну від інших періодів служби не призводить до набуття права на отримання додаткової винагороди у підвищеному до 100.000,00грн.
Тому ухвалою суду від 04.08.2026р. було витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України письмові пояснення щодо визнання/заперечення обставин нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірах 30.000 грн та 100.000 грн за кожний зі спірних періодів із зазначенням конкретних наказів, які були підставою для таких виплат (або їх невиплати) та причин нарахування додаткової винагороди у розмірах 30.000 грн та 100.000 грн за кожний зі спірних періодів; довідку про фактичне нарахування і виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 за весь спірний період із розбивкою по місяцях та зазначенням сум, дат і підстав здійснення відповідних виплат.
Дану ухвалу відповідач отримав 04.08.2026р. о 12:54 год в системі "Електронний суд" та 11.08.2026р. надав до суду додаткові пояснення щодо заявлених позивачем доводів невиплати додаткового грошового забезпечення пропорційно часу участі у бойових діях або заходах, за вересень, жовтень листопад та грудень 2022 року, лютий, березень та квітень 2023 року, у яких зазначено, що додаткове грошове забезпечення позивача за спірний період було виплачено у повному обсязі відповідно до наказів.
Відповідно довідки про доходи, за спірний період ОСОБА_1 виплачена загальна сума додаткової грошової винагороди у розмірі 383 790, 32 грн. Враховуючи періоди відпустки (з 20 по 31 грудня 2022 року та з 13 по 22 березня 2023 року), та періоди, коли за відповідними рапортами нараховувалась грошова допомога у розмірі 30 000 грн. (жовтень, грудень, березень, квітень на загальну суму 120000 грн.) загальна сума виплаченої додаткової винагороди за 7 місяців складає -482.580,64 грн. Таким чином, за позицією сторони відповідача заявнику за решту 3 місяці було виплачено позивачеві - 362.580,64 грн.
Суд зазначає, що надані відповідачем додаткові пояснення не можна вважати належним та повним виконанням вимог ухвали суду від 04.08.2026р., оскільки судом було витребувано не лише загальну інформацію про виплачені суми, а конкретні відомості щодо кожного зі спірних періодів, із зазначенням конкретних наказів, які були підставою для нарахування та виплати (або невиплати) додаткової винагороди, а також причин її нарахування у розмірах 30.000 грн та 100.000 грн.
Натомість відповідач фактично обмежився посиланням на загальну суму виплаченої винагороди та навів деталізацію лише щодо періодів перебування позивача у відпустці та окремих періодів, за які, за твердженням відповідача, винагорода нараховувалась у розмірі 30.000 грн.
При цьому щодо кожного із заявлених позивачем спірних місяців - вересня, жовтня, листопада, грудня 2022 року, лютого, березня та квітня 2023 року - відповідачем не наведено конкретних наказів, на підставі яких визначався відповідний розмір додаткової винагороди, не зазначено конкретних обставин та підстав, які зумовили її нарахування у розмірі 30.000 грн або 100.000 грн.
Відтак надані відповідачем пояснення не містять усієї інформації та документів, витребуваних судом, у зв`язку з чим ухвала суду від 04.08.2026р. фактично не виконана відповідачем.
Унаслідок цього, суд позбавлений можливості встановити об`єктивну істину у даному спорі.
Суд звертає увагу, що згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст.242); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.2 ст.242); обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242); судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.4 ст.242).
За загальним правилом ч.5 ст.44, ч.2 ст.79, ч.3 ст.79, ч.4 ст.161, п.1 ч.4 ст.162 КАС України докази до суду повинні подати сторони.
Водночас із цим, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відтак, приписи ч.4 ст.9 КАС України кореспондують положеннями ч.ч.1-4 ст.242 КАС України і у разі неналежної реалізації учасниками справи процесуальних прав чи неналежного виконання учасниками справи процесуальних обов"язків в частині подання до суду повного обсягу доказів, котрі всебічно та вичерпно висвітлюють дійсні обставини спірних правовідносин (котрі входять до предмету доказування), обтяжують суд обов"язком витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою.
За правилом ч.6 ст.80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно з ч.7 ст.80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
За визначенням ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з п.3 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.
Суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.241 КАС України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Тож, у розумінні процесуального закону перелічені вище судові акти є рішенням суду.
Частиною 1 ст.1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За правилами ч.1 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом, а за правилами ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Тож, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 р. у справі №520/20761/26 є судовим рішенням, котре набрало законної сили з моменту підписання і підлягає виконанню Військовою НОМЕР_2 в обов"язковому порядку.
За змістом ст.382 Кримінального кодексу України умисне невиконання судового рішення є кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Згідно з ч.9 ст.249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Імперативні приписи ч.4 ст.9 та ч.ч.1-3 ст.242 КАС України вимагають від суду за власною ініціативою безвідносно до правових позицій учасників справи та процесуальної поведінки сторін спору вживати процесуальні дії, спрямовані на з`ясування об`єктивної істини.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про необхідність витребування у відповідача додаткових доказів.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 72-77, 80, 205, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд
ухвалив:
1.Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 докази та письмові пояснення стосовно правових та фактичних підстав нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн або 100 000 грн у розрізі кожного окремого календарного дня вересня 2022р., жовтня 2022р., листопада 2022р., грудня 2022р., лютого 2023р., березня 2023р., квітня 2023р. - із зазначенням:
дати та реквізитів наказу (розпорядження), яким визначено місце проходження військової служби позивача;
місця фактичного перебування позивача; відомостей про залучення або незалучення позивача до виконання особистого та безпосереднього бойових (спеціальних) завдань;
відомостей про перебування особового складу підрозділу позивача та особисто позивача безпосередньо в районах ведення бойових (воєнних) дій, на лінії бойового зіткнення, у складі підрозділу першого ешелону оборони (наступу), а також на тимчасово окупованій території України чи на інших територіях, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
зазначення періоду та тривалості такого залучення;
зазначення конкретних реквізитів наказів (розпоряджень), рапортів, бойових наказів чи бойових розпоряджень, якими підтверджується відповідне залучення або незалучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань;
дати та реквізитів наказу (розпорядження), яким у розрізі кожного окремого календарного дня заявнику було призначено додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, обчислену від розміру - 30.000,00грн. або від розміру 100.000,00грн. (за зразком викладення обставин спору у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025р. по справі №520/17973/25) і докази про відмінності умов військової служби заявника у ці календарні дати.
2.Копії даної ухвали направити з урахуванням належності до кола суб`єктів владних повноважень та відомостей про офіційні адреси в ЄСІТС.
3.Зобов`язати подати докази до суду протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали.
4.Роз"яснити, що невиконання цієї ухвали суду без поважних причин створює підстави та приводи для застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у порядку п.3 ч.1 ст.149 КАС України.
5.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання; оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко