Справа № 560/15591/26
УХВАЛА
іменем України
17 серпня 2026 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області , відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з скаргою, заявою-запереченням, в якій просив:
1. Визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Андрія Кота щодо нерозгляду заяви-заперечення від 07.07.2026, направленої на електронну пошту [пошта прихована] у виконавчому провадженні ВП № 81264293.
2. Визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Андрія Кота щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 81264293 від 28.07.2026.
3. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 81264293 від 28.07.2026 як законну підставу для того, щоб не закінчувати та не закривати виконавче провадження, оскільки судове рішення залишається невиконаним по суті.
4. Визнати лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.06.2026 № 31-22-0.502-16/2-26 таким, що не є належним виконанням судового рішення від 17.02.2025 у справі № 560/849/25.
5. Зобов`язати орган ДВС відновити виконавчі дії та за умисне невиконання рішення суду і надання суперечливих відомостей - накласти на боржника (ГУ Держгеокадастр) штраф відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та встановити новий строк для надання реальних документів на ділянку.
6. Зобов`язати державного виконавця попередньо повідомити органи поліції про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (умисне невиконання рішення суду) щодо керівництва ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 скаргу та заяву-заперечення ОСОБА_1 , залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення цієї ухвали.
Недоліки повинні бути усунуті позивачем шляхом подання до суду позовної заяви (з дотриманням процесуальних вимог щодо її оформлення та подання), у якій зазначити належний суб`єктний склад учасників справи та їх процесуальний статус, конкретизувати відповідача (відповідачів), до якого (яких) заявлено позовні вимоги, а також викласти позовні вимоги відповідно до вимог КАС України.
На виконання ухвали суду від 02.07.2026 позивачем подано заяву про усунення недоліків та позовну заяву, в якій позивач просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо нерозгляду заяви-заперечення позивача від 07.07.2026 у виконавчому провадженні ВП № 81264293.
2. Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 81264293 від 28.07.2026.
3. Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 81264293 від 28.07.2026.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання відповіді у формі листа від 26.06.2026 № 31-22-0.502-16/2-26, як таких, що спрямовані на ухилення від виконання судового рішення від 17.02.2025 у справі № 560/849/25.
5. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області виконати рішення суду по суті та надати позивачу копію документації із землеустрою, а саме: «Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для рибогосподарських потреб від 28.08.2008 року, розроблений ТзОВ "Перспектива" щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:003:0001.
6. Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП № 81264293 з примусового виконання виконавчого листа № 560/849/25 та за невиконання рішення суду - накласти на Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області штраф відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та встановити новий строк для виконання.
7. Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України попередньо повідомити органи поліції про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (умисне невиконання рішення суду) щодо керівництва Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання відповіді від 26.06.2026 №31-22-0.502-16/2-26, яка, на його думку, свідчить про ухилення від виконання рішення суду від 17.02.2025 у справі №560/849/25 та ненадання запитуваної документації із землеустрою. Також позивач зазначає про протиправність дій та бездіяльності відділу примусового виконання рішень щодо нерозгляду його заяви-заперечення від 07.07.2026 та винесення постанови від 28.07.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП №81264293 за відсутності, на переконання позивача, фактичного виконання судового рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.
Згідно із частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.
При цьому, обов`язковою умовою такого об`єднання є спільність підстав виникнення спірних правовідносин або спільність поданих доказів.
Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою через їх виникнення на підставі різних обставин та на підставі різних доказів.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об`єднано позовні вимоги, які можна розділити на такі окремі блоки:
- щодо визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання відповіді у формі листа від 26.06.2026 №31-22-0.502-16/2-26 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати позивачу копію документації із землеустрою;
- щодо визнання протиправною бездіяльності відділу примусового виконання рішень щодо нерозгляду заяви-заперечення від 07.07.2026, визнання протиправними дій щодо винесення та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №81264293 від 28.07.2026, а також зобов`язання відновити виконавчі дії, накласти на боржника штраф, встановити новий строк для виконання рішення суду та повідомити органи поліції про ознаки кримінального правопорушення.
Зі змісту підстав та предмета позову вбачається, що зазначені позовні вимоги заявлені до різних суб`єктів владних повноважень та стосуються різних за своїм змістом правовідносин.
Так, вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області стосуються правомірності його дій під час надання позивачу відповіді від 26.06.2026 №31-22-0.502-16/2-26 та наявності підстав для зобов`язання останнього надати позивачу відповідну документацію із землеустрою.
Натомість вимоги до відділу примусового виконання рішень стосуються правомірності дій та бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених у межах виконавчого провадження ВП №81264293, зокрема щодо розгляду заяви позивача та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.
Отже, вказані групи позовних вимог мають різний предмет доказування та не є основними і похідними позовними вимогами у розумінні статті 172 КАС України.
Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Крім того, суд враховує, що вимоги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби підлягають розгляду в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачає особливий порядок та скорочені строки розгляду справ такої категорії.
Так, відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Окремим є і порядок оскарження рішення у справах, постановлених за статтею 287 КАС України, оскільки апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Отже, враховуючи, що у даній справі позивачем поряд із позовними вимогами, які підлягають розгляду за загальними правилами адміністративного судочинства, заявлено позовні вимоги щодо оскарження рішень органу державної виконавчої служби, розгляд яких здійснюється за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України у скорочений строк, суд виключає процесуальну можливість їх одночасного розгляду в одному провадженні.
Також суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Виключна підсудність врегульована статтею 27 КАС України, частина третя якої закріплює, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Така окрема категорія щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначена, як було вказано раніше, статтею 287 КАС України.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
У даному випадку підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні, оскільки ані підстави виникнення, ані подані докази не є спільними (не є пов`язаними) щодо одночасно заявлених позивачем вимог.
З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).
У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заявами, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 6 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області , відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Д.А. Божук