КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №758/12301/25
провадження №22-з/824/969/2026
УХВАЛА
14 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., Журби С.О., Писаної Т.О., розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про захист прав споживачів,
установив:
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі», ТОВ «Київські енергетичні послуги» про захист прав споживачів.
Рішення оскаржено ОСОБА_1
17 липня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій остання просить заборонити ТОВ «Київські енергетичні послуги» та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» вчиняти дії щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії та/або відключення від електроживлення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок) до набрання законної сили рішення суду у справі №758/12301/25.
В обґрунтування заяви зазначила, що після ухвалення рішення про відмову в задоволенні її вимог, відповідачі чинять тиск на позивача, з погрозами припинення (відключення) електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок).
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, призведе до реалізації погроз відповідачів та фізичного відключення житлового будинку від електропостачання, що в свою чергу позбавить базових умов життєдіяльності її та членів її родини, зокрема двох неповнолітніх дітей.
Зазначає, що захід забезпечення позову є повністю співмірним із заявленими позовними вимогами, не порушує прав відповідачів, а лише заморожує ситуацію до встановлення істини судом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2026 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.
Розгляд заяви проводиться відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно із п.7 ч.1 ст.356 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів, вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити, з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1,2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Положення цієї норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 76 ЦПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За частиною четвертою цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесеності виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.
У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 76, 77, 81 ЦПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання протиправною та необґрунтованою нараховану заборгованість в розмірі 267156 грн., яка виникла за період з 01 грудня 2022 року по 01 червня 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 (ТОВ «Київські енергетичні послуги»), особовий рахунок № НОМЕР_2 (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок).
До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 додала лист ТОВ «Київські енергетичні послуги», який надійшов на її електронну адресу 12 липня 2026 року з попередженням про припинення електропостачання 13 липня 2026 року.
Як зазначила заявниця, відповідачі в телефонному режимі повідомили її, що заходи припинення послуги постачання електричної енергії за спірною адресою відкладені до серпня 2026 року.
Абзац четвертий пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлює, що на час розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.
Апеляційний суд приходить до висновку, що забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання (як життєво необхідного ресурсу) є співмірним із заявленими вимогами позивачки, а невжиття заходів забезпечення на стадії апеляційного перегляду може призвести до порушення права на житло та нормальні умови проживання до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи вище викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» та Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські електромережі» вчиняти дії щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії та/або відключення від електроживлення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок) до набрання законної сили рішення суду у справі №758/12301/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про захист прав споживачів.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана