Справа № 127/9702/26
Провадження № 22-ц/801/1840/2026
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Справа № 127/9702/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кобука Р. А. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Бессараб Н. М. від 08 травня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення: 13 травня 2026 року),
встановив:
В березні 2026 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за яким просило стягнути з неї заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 4 782 грн 02 к., з яких 4 299 грн 09 к. - заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 388 грн 23 к. - інфляційні втрати; 94 грн 70 к. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , яка забезпечується послугами постачання теплової енергії та гарячої води КП ВМР «ВМТЕ».
Підприємство є організацією, що надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII), Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) (далі Правила № 830) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1023) (далі Правила № 1182).
ОСОБА_1 належним чином зобов`язання зі сплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води не виконала, у зв`язку з чим за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 4 782 грн 02 к.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВМР «ВМТЕ» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, яка станом на 30 квітня 2025 року у загальному розмірі становить 4 782 грн 02 к.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 повністю не від`єднаний від мереж централізованого опалення. Відповідно до статті 322, частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), частини шостої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правил № 830, відключення окремої квартири від мереж не звільняє власника від обов`язку сплачувати частку витрат на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем. Функціонування цих систем забезпечує умови для роботи інших інженерних комунікацій будівлі, тому нарахування плати за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування є правомірним і відповідає Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженій наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика № 315). Оскільки ці правовідносини є грошовим зобов`язанням, на заборгованість правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кобук Р. А., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що ОСОБА_1 визнає свій статус співвласниці та обов`язок брати участь у загальнобудинкових витратах, проте оскаржує саме правильність здійснених нарахувань, вихідних даних та механізму розрахунку. Суд першої інстанції визнав належним доказом розрахункову площу будинку в 3086,9 кв. м, не дослідивши її структуру та не з`ясувавши, чи враховано в ній нежитлові приміщення, зокрема магазин площею 148,9 кв. м. Суд не з`ясував наявність підстав для застосування спрощеного розрахунку за пунктом 8 Розділу IV Методики № 315 (відсутність вихідних даних щодо місць загального користування, допоміжних приміщень та / або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення), а також не дослідив необхідність коригування нарахувань за пунктом 9 цієї ж Методики з урахуванням коефіцієнта Z для приміщень з індивідуальним опаленням. Мотивувальна частина рішення побудована на теоретичних міркуваннях про тепловіддачу та наявність транзитних стояків, що не замінює обов`язку позивача довести математичну та нормативну обґрунтованість заявленої суми. Суд першої інстанції ототожнив сам факт існування обов`язку сплати послуг із доведеністю конкретного розміру заборгованості, порушивши вимоги статей 76, 77, 81, 89 та 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) щодо належності, допустимості та оцінки доказів.
КП ВМР «ВМТЕ» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи, встановлених судом правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частинами першою - третьої статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що КП ВМР «ВМТЕ» є організацією, що надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону № 2189-VIII, Правил № 830 та Правил № 1182.
Житлове помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «ВМТЕ».
Відповідно до витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниця особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_1 , яка є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 429358612 від 30 травня 2025 року.
Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за цією адресою підтверджується інформаційною довідкою з реєстру Вінницької міської територіальної громади № 12092 від 07 квітня 2026 року, виданою Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради.
З Оборотної відомості за період з жовтня 2023 року по квітня 2025 року та розрахунку суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з врахуванням 3 % річних від суми заборгованості за спожиті послуги, суми втрат від інфляції за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 видно, що за цією адресою заборгованість складає 4 782 грн 02 к., з яких: 4 299 грн 09 к. - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 388 грн 23 к. - сума втрат від інфляції; 94 грн 70 к. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості. В зазначену суму заборгованості включено: заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, яка складається з заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в сумі 4 043 грн 91 к. та абонплати в сумі 305 грн 22 к. В оборотній відомості наведений розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2025 року скасовано судовий наказ від 17 липня 2025 року, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/21086/25 за заявою КП ВМР «ВМТЕ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, яка виникла за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2025 року, а саме: 4 299 грн 09 к. - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 388 грн 23 к. - сума втрат від інфляції; 94 грн 70 к. - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Як видно з витягу з протоколу № 34 засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з питань від`єднання споживачів від мереж ЦО і ГВП Вінницької міської ради від 19 липня 2010 ОСОБА_1 надано дозвіл на від`єднання від мереж ЦО і ГВП та встановлення системи опалення в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Актом ЖЕК № 3 від 26 серпня 2010 року підтверджується відключення квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП будинку. Відключення виконано шляхом видимого розриву заварювання приєднань радіаторів (конвекторів) 4 шт., заварювання стояків 4 шт., залишено транзитних ізольованих стояків діаметром d = 20; 15 мм, 3; 1 шт.
Згідно з актом № 6 від 26 серпня 2010 року, складеним ОСББ «Щасливий дім 54», було проведено обстеження під`їзду № 4 (в якому розташовані квартири АДРЕСА_4 ) на предмет фактичної наявності опалювальних приладів та споживання теплової енергії на потреби місць загального користування. В ході обстеження встановлено: у під`їзді № 4 за вказаною адресою у місцях загального користування (на всіх поверхах та на сходових клітинах) повністю відсутні опалювальні прилади (радіатори, конвектори тощо). Проектна та технічна документація на внутрішньобудинкову систему опалення, яка б підтверджувала наявність приладів опалення місць загального користування у під`їзді № 4 відсутня у розпорядженні ОСББ «Щасливий дім 54». Інформація щодо того, чи були передбачені прилади опалення місць загального користування у під`їзді № 4 первинним проєктом будинку, відсутня. Фактично на дату обстеження технічна можливість відбору теплової енергії для опалення місць загального користування під`їзду № 4 відсутня. Відповідні відгалуження (врізки) від загальнобудинкових стояків до місць загального користування відсутні) на моменту створення ОСББ. Технічна можливість подачі теплоносія для обігріву даного під`їзду відсутня. Обстеженням встановлено, що транзитні трубопроводи теплової мережі під під`їздом № 4 прокладені в закритих бетонних лотках під землею. Наземні трубопроводи теплової мережі мають ізоляцію (мінеральна вата / спінений поліетилен), що відповідає вимогам ДСТУ. Будь-які незаконні врізки, відкриті ділянки груб або опалювальні прилади в підвалі, які могли б здійснювати неконтрольовану тепловіддачу в об`єми будинку, відсутні.
Між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом № 2189-VIII, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою № 315.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону № 2189-VIII та Правила № 830 КП ВМР «ВМТЕ» розмістило на своєму офіційному вебсайті типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не обрали іншої моделі договірних відносин та відповідачка не подала заперечень, цей публічний договір вважається укладеним на умовах, запропонованих виконавцем.
Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Кобука Р. А. на договір № 03131853 від 26 серпня 2010 року апеляційний суд відхиляє, тому що після набрання чинності Законом № 2189-VIII та Методикою № 315 нарахування здійснюються за новою імперативною законодавчою моделлю регулювання, яка є обов`язковою для застосування.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву відповідає визначений в пункті 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами / тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.
Таким чином правовідносини, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).
Крім того на правовідносини, що виникли із зазначеного договору про надання послуг, поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води та сплати коштів за спожиті послуги, які відповідачка своєчасно не оплачувала та прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП ВМР «ВМТЕ» боргу за надані послуги, 3 % річних та інфляційних втрат.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відключення квартири відповідачки від мереж централізованого опалення у 2010 році та відсутність приладів опалення у під`їзді № 4 звільняє її від оплати витрат на загальнобудинкові потреби опалення.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України та статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, а усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною шостою статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та / або гарячого водопостачання.
Пункт 38 Правил № 830 передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Отже зміст зазначених норм свідчить про те, що відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення не звільняє її власника від обов`язку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб опалення, який включає опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Апеляційним судом встановлено, що КП ВМР «ВМТЕ» застосувало спрощений спосіб розрахунку обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення за пунктом 8 розділу IV Методики № 315 (у розмірі 25 % від загального споживання будинку) у зв`язку з відсутністю вихідних даних щодо точних площ місць загального користування та допоміжних приміщень.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість вихідних даних розрахунку, неврахування нежитлових приміщень, зокрема магазину площею 148,9 кв. м, та некоректність застосування пунктів 8 та 9 розділу IV Методики № 315, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Методики № 315 у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень та / або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз. б. поп. проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі / будинку (Qопбуд): для 1 - 5 поверхової будівлі / будинку - 25 %; для 6 - 10 поверхової будівлі / будинку - 20 %; для будівлі / будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель / будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі / будинку.
Відповідно до пункту 9 вказаного розділу Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі / будинку (Qз. б. поп. проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту Zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі / будинку.
Виходячи з абзацу 2 пункту 9 розділу Методики № 315 обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз. б. п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі / будинку (Zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі / будинку, Гкал.
Zвідкл розраховується: 1+ Sвідкл (опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі / будинку) / загальна опалювальна площа будівлі / будинку (ES оп. буд).
Як видно з матеріалів справи КП ВМР «ВМТЕ» неодноразово, зокрема листами № 2463-22/3 від 27 серпня 2024 року та № 2864-22/3 від 03 липня 2025 року зверталося до голови правління ОСББ «Щасливий дім 54» із запитами про надання технічної документації, даних про структуру площ та нежитлові приміщення. Проте голова правління ОСББ «Щасливий дім 54», якою є сама відповідачка ОСОБА_1 , від отримання листів та надання інформації ухилилася.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства, а за змістом статті 13 ЦК України зловживання правом не допускається. З огляду на це, особа не може одержувати переваги від своєї недобросовісної поведінки.
ОСОБА_1 оскаржуючи розрахункову базу - 3086,9 кв. м, не надала жодних належних і допустимих доказів, зокрема контррозрахунку, контрданих площ чи технічного паспорта будинку, які б спростовували дані позивача або доводили інший розмір заборгованості.
Оскільки факт існування прострочення сплати грошового зобов`язання підтверджено матеріалами справи, суд першої інстанції на підставі частини другої статті 625 ЦК України правомірно стягнув із відповідача 3 % річних у розмірі 94 грн 70 к. та інфляційні втрати у розмірі 388 грн 23 к.
Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кобука Р. А. залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
Т. Б. Сало