Справа №949/1593/26
У Х В А Л А
18 серпня 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оскаження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7699506 від 10 серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, було встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог адміністративного законодавства.
Відкриття провадження по справі є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним законом.
За змістом ст. 169 КАС України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка, з огляду на засади обов`язковості судових рішень, є обов`язковою для позивача.
Отже, ухвалою суду від 12 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та наданий судом строк для усунення вказаних в ній недоліків тривалістю п`ять днів від дня вручення копії цієї ухвали.
Так, підставою залишення позовної заяви без руху послугувала її невідповідність вимогам статтей 80, 160, 161 КАС України.
Зокрема, у вказаній ухвалі звернуто увагу позивача на те, що з огляду на норми п. 7 ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 46, п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а також ст. 222 КУпАП інспектор поліції не може бути самостійним відповідачем у судовому спорі про скасування його постанови, оскільки належним відповідачем є саме юридична особа - державний орган, від імені якого цю постанову було винесено.
Тому, з огляду на системний аналіз норм КАС України, КУпАП та Закону України "Про Національну поліцію" було роз`яснено позивачу, що посадові особи, в тому числі інспектори патрульної поліції, не діють як самостійні відокремлені суб`єкти владних повноважень. Вони під час складання постанови виступають не від власного імені, а від імені відповідного державного органу - Національної поліції України або її територіального/відокремленого підрозділу, з яким вони перебувають у службових правовідносинах.
Отже, в порушення вказаних норм законодавства, позивач у позовній заяві не вказав найменування належного відповідача, в тому числі його місцезнаходження; поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Крім того, позивачем не додано до позовної заяви документів, які б підтверджували його зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання.
Тому, не зазначаючи у позовній заяві власної повної адреси зареєстрованого місця проживання та офіційної адреси місцезнаходження відповідача (органу поліції), позивач позбавив суд можливості належним чином перевірити дотримання правил територіальної підсудності даної справи та встановити наявність правових підстав для її розгляду саме Дубровицьким районним судом Рівненської області.
Разом з тим, у тексті позовної заяви позивач зазначив про необхідність витребування у відповідача відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейських.
Водночас, в порушення вимог статей 80, 160, 161 КАС України, позивачем не було долучено до матеріалів справи окремого процесуального клопотання про витребування доказів.
Тому суд було наголошено. що згадка про необхідність витребування доказів безпосередньо у тексті позову не замінює собою належним чином оформленої заяви.
Також суд вказав на норму ч. 2 ст. 161 КАС України, згідно якої у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, що також позивачем виконано не було.
Вказана ухвала суду про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу рекомендованим листом 13 серпня 2026 року.
Втім, того ж дня (13 серпня 2026 року) через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків додатками, а саме: додано уточнену позовну заяву з урахуванням зауважень суду та квитанцію про сплату судового збору.
Крім того, відповідачем також через систему "Електронний суд" 13 серпня 2026 року надіслано клопотання про витребування доказів.
Дослідивши матеріали адміністративного позову та заяву про усунення недоліків адміністративного позову з додатками, суд вважає встановленим, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 12 серпня 2026 року не виконана, недоліки позовної заяви не усунуто.
Отже, подана позивачем уточнена позовна заява і надалі не відповідає п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, зокрема, не містить відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, в тому числі відповідача.
Крім того, і надалі неможливо встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача, оскільки надані позивачем документи не міститься відомостей щодо реєстрації місця проживання. що, відповідно, позбавляє суд можливості належним чином перевірити дотримання правил територіальної підсудності даної справи та встановити наявність правових підстав для її розгляду саме Дубровицьким районним судом Рівненської області.
Щодо поданого клопотання про витребування доказів, то у даному клопотанні позивачем не наведено та не надано доказів неможливості самостійного отримання вказаних ним відеозаписів або обґрунтування поважності причин, з яких такий доказ не може бути наданий суду особисто, що є обов`язковою умовою для витребування доказів судом відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України.
Зазначена позивачем причина неможливості самостійного отримання доказів, а саме, що така інформація є з обмеженим доступом, яка не видається фізичним особам не заслуговує на увагу, оскільки таке твердження не підкріплено доказами.
Разом з тим, на виконання вимог ч. 2 ст. 161 КАС України, позивачем так і не не надано доказів надсилання іншим учасникам справи копії позовної заяви та копій доданих до неї документів.
Відтак, недоліки позовної заяви не усунуто крім цього, із надходженням заяви від 13 серпня 2026 року допущено нові недоліки, а тому суддя дійшов висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, №11681/85, § 35).
Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
Однак, протягом наданого судом строку, позивачем не подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Частиною 4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, застосування відповідних процесуальних положень для позивача є передбачуваним, а тому відповідає принципу юридичної визначеності.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 20.01.2021 № 9901/258/ (11-331заі20), повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року та "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням національним законодавством, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд
Отже, повернення позовної заяви у разі не усунення у встановлений судом процесуальний строк недоліків позовної заяви не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи ч. 8 ст. 169 КАС України, відповідно до яких повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суддя,
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Стебльової-Оліщук Карини Володимирівни, ОСОБА_3 про оскаження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі вважати неподаною.
Позовна заява разом з доданими до неї документами позивачеві не повертається у зв`язку в їх поданням в електронній формі.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.