Справа № 685/46/26
Провадження № 2/685/222/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року
Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі
головуючого судді Самойловича А.П.,
за участі секретаря Лаган В.В.,
представника позивачки адвоката Ваківа В.В.,
представника відповідача Федонюка В.В.,
відповідачки ОСОБА_1 та
її представниці адвоката Семченко Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Теофіполь Хмельницької області в загальному позовному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області та ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідача Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування запису в спадковому реєстрі про державну реєстрацію заповіту,
В С Т А Н О В И В :
14 січня 2026 року адвокат Ваків В.В., діючи в інтересах позивачки ОСОБА_2 , доньки спадкодавця, звернувся до суду з позовом до Теофіпольської селищної ради та ОСОБА_1 , заявивши вимогу застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом скасування запису у Спадковому реєстрі про державну реєстрацію заповіту, зареєстрованого в Спадковому реєстрі 06 лютого 2025 року за № 73605444, складеного 29 січня 2025 року від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого старостою села Новоставці Новоставецького старостинського округу Теофіпольської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області Ткачуком Г.І. і зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 2/09, та виключення зі Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію цього заповіту.
Позовні вимоги обґрунтовані порушеннями при посвідченні спірного заповіту, а саме:
1.) посвідчення заповіту уповноваженою посадовою органу місцевого самоврядування в селищі Теофіполь, де нотаріальні послуги надають два нотаріуси, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 1251 ЦК України, тому спірний заповіт був посвідчений не уповноваженою посадовою особою;
2.) староста Новоставецького старостинського округу Ткачук Г.І. не уповноважувався на вчинення будь-яких нотаріальних дій в селі Новоставці, оскільки в рішенні Теофіпольської селищної ради від 14 січня 2021 року № 14 «Про уповноваження старости ОСОБА_4 на вчинення нотаріальних дій» село Новоставці не внесене до списку сіл, де він може здійснювати нотаріальні дії;
3.) в тексті оспорюваного заповіту не зазначено час його складання та місце народження заповідача, які є обов`язковими умовами для його дійсності, що є порушенням вимог ст. 1247 ЦК України та п. 1.4 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органу місцевого самоврядування, затвердженого наказом Мінюсту України від 11 листопада 2011 року № 3306/5;
4.) спірний заповіт, який був посвідчений поза приміщенням органу місцевого самоврядування, у посвідчувальному написі на документі та у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій не містить запису щодо місця вчинення нотаріальної дії з зазначенням адреси та причин, з якої нотаріальна дія вчиняється поза межами приміщення органу місцевого самоврядування, що є порушенням вимог п. 2.1 вищезазначеного Порядку;
5.) у тексті посвідчувального напису заповіту не зазначено, що заповіт створений на прохання заповідача; не зазначено, чи прочитаний він і ким прочитаний, тобто старостою чи особисто заповідачем; не зазначено, як був прочитаний, тобто вголос чи іншим чином, що свідчить про грубі порушення Порядку посадовими особами органу місцевого самоврядування;
6.) в тексті оспорюваного заповіту перед графою «підпис» зазначено, що ОСОБА_3 роз`яснено зміст ст.ст. 534-535 ЦК України, якими врегульовано питання, взагалі не пов`язані зі спадкуванням.
Представник позивача зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, спірний заповіт є нікчемним, а тому, оскільки нікчемний заповіт є таким в силу припису закону і відсутні підстави визнавати його недійсним, просить суд застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом скасування відповідного запису про реєстрацію цього заповіту.
В ході судового розгляду представник позивачки адвокат Ваків В.В. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та додатково зазначив, що існує законодавча заборона вчиняти нотаріальні дії, в тому числі посвідчувати заповіти, посадовій особі органу місцевого самоврядування в населеному пункті, де є нотаріус, а також поза межами старостинського округу.
Тому староста Новоставецького старостинського округу ОСОБА_4 не мав права вчиняти нотаріальні дії за місцем проживання заповідача в селищі Теофіполь, де здійснюють діяльність два нотаріуси, і яке не входить до складу старостинського округу, не зважаючи на те, що нотаріальні послуги є дорожчими, менш зручними та менш оперативними.
Позивачка ОСОБА_2 в ході судового розгляду у судовому засіданні 17 червня 2026 року позовні вимоги підтримала та додатково пояснила, що вже більше 20 років проживає в Німеччині, де має сім`ю та дітей, останній раз бачилася з батьком у 2021 році, раніше з ним доволі часто спілкувалися, однак останні роки вже не мали тісних контактів з ним.
Зазначила, що батько не повідомляв їй про скасування ним заповіту на її ім`я та не знає причин такого батькового рішення, не впевнена, що батькова воля щодо спадкового майна була саме такою.
Представник відповідача Теофіпольської селищної ради Федонюк В.В. в ході судового засідання зазначив, що позовних вимог не визнає.
Відповідачка ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що прожила 18 років у шлюбі з покійним ОСОБА_5 , з 2008 року по 2020 рік проживали у її будинку в с. Новоставці, так як їм обом було близько до роботи, а після звільнення переїхали проживати у будинок чоловіка в селищі Теофіполь. Чоловік тривалий час хворів, у 2004 році у нього була видалена нирка, виявлено онкологічне захворювання, щороку проводилися обстеження в обласній лікарні, в подальшому його стан здоров`я погіршився, проводилися операції по видаленню пухлини, хіміотерапії, надалі виявлено ураження кісток метастазами. Дуже важко переносив хворобу, був у нерухомому стані останні місяці.
Єдина донька ОСОБА_2 , яка з 2004 року проживає в Німеччині, останні три роки перед смертю батька не приїздила, а за півтори роки до його смерті навіть не спілкувалася з ним по телефону.
В ході судового розгляду відповідачка ОСОБА_1 позовних вимог не визнала та додатково пояснила, що у чоловіка не було живих родичів, крім доньки від попереднього шлюбу, позивачки по справі.
В 2015 році чоловік склав заповіт на доньку, це було їх спільне рішення, «щоб настав мир у житті». Але нормальних стосунків у чоловіка з донькою не було. Чоловік тривалий час хворів, у нього виявили онкологічне захворювання, лікування потребувало значних коштів, проте донька не допомагала, лише інколи присилала деякі побутові речі, трохи ліків. Одного разу донька приїхала в Україну, коли батько лежав в паліативному відділенні місцевої лікарні, де влаштувала сварку через неналежне лікування, на її думку, хоча останніми роками вона з батьком практично не спілкувалася.
Через таке відношення з боку доньки, після певних вагань, чоловік скасував заповіт від 2015 року на доньку. Так як стосунки з донькою не налагоджувалися, тому він і висловив бажання скласти заповіт на свою дружину.
Так як на той час він через хворобу уже не міг ходити, тому зателефонувала до Новоставецького старости ОСОБА_4 , який приїхав разом з діловодом старостату ОСОБА_6 та оформив заповіт.
Представницею відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Семченко Г.С. надані додаткові письмові пояснення, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що фактичний зміст спору свідчить про його спрямованість не на захист порушеного права, а на усунення правових наслідків останнього волевиявлення спадкодавця, вираженого ним за життя у передбачений законом спосіб. При цьому позивачка не ставить під сумнів особу заповідача, не заявляє про його недієздатність, не посилається на примус, обман, тяжкий психічний чи фізичний стан, який позбавляв би його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не оспорює справжність підпису заповідача та не наводить доказів відсутності його внутрішньої волі на складання заповіту. Межі даного спору позивачка зводить виключно до оцінки того, чи можуть наведені позивачем формальні та процедурні зауваження щодо посвідчення заповіту бути достатньою підставою для ігнорування чітко вираженої останньої волі померлого.
Відсутність с. Новоставці у переліку сіл, у яких староста ОСОБА_4 уповноважений на вчинення нотаріальних дій, у рішенні Теофіпольської селищної ради, на що посилається сторона позивача, є технічною опискою, про що надана відповідна довідка Теофіпольської селищної ради. Крім того, повноваження органу місцевого самоврядування, від імені якого діє посадова особа, на вчинення певних нотаріальних дій в населених пунктах, де немає нотаріусів, виникають на підставі закону, зокрема ст. 1251 ЦК України та п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат», а не виключно з внутрішнього організаційного акту ради.
Безпідставними вважає посилання позивача на неналежність посвідчення заповіту поза межами старостинського округу, посилаючись на загальнодозвільний підхід законодавця щодо можливості особи, яка опинилася в різних життєвих ситуаціях, скласти заповіт, який може посвідчуватися доволі широким колом осіб, зазначених у статті 1242 ЦК України. Призначення цього - переконатися у дійсній волі особи, яка складає заповіт, і надати можливість її виразити, а особам, що спадкування якими прагнув заповідач, - отримати це майно у спадщину.
Невірне зазначення норм ЦК УРСР у тексті заповіту, відсутність вказівки на місце народження заповідача, відсутність окремих реквізитів та інші технічні неточності, якими обґрунтовується позов, не свідчать про порушення вимоги до форми або порядку посвідчення заповіту, вони не впливають на зміст заповіту, не спотворюють волевиявлення заповідача, не перешкоджають встановленню особи заповідача та спадкоємця та суті спадкового розпорядження. В подальшому, при реєстрації заповіту, були зазначені повні анкетні дані заповідача, тобто всі необхідні ідентифікаційні відомості у посадової особи були наявні.
Представник відповідача звертає увагу суду, що для дійсності заповіту волевиявлення заповіту має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. ОСОБА_3 мав бажання визначити долю свого майна на випадок смерті і, вважаючи особу повноважною у вчиненні даного правочину, виявив свою волю, зафіксувавши її у вигляді спірного заповіту, який не може бути визнаний нікчемним (автоматично недійсним) лише через формальні помилки, які не перешкоджають розумінню волі заповідача.
В ході судового розгляду представниця відповідачки заперечення підтримала з підстав, зазначених у наданих письмових поясненнях.
Від третьої особи Хмельницької регіональної філії ДП «Національні інформаційні системи» надійшли письмові пояснення, що даною філією була здійснена реєстрація у Спадковому реєстрі спірного заповіту, проте реєстрація зводиться до введення даних з заяви про реєстрацію до реєстру. І саме заявник забезпечує достовірність і повноту відомостей у заяві, оцінка змісту заяв про реєстрацію заповітів не входить до компетенції підприємства.
Заслухавши доводи учасників судового розгляду, пояснення свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Позивачка ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29 серпня 1982 року (а.с. 14).
Відповідачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , шлюб зареєстровано 27 грудня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 27 грудня 2007 року (а.с. 84).
09 лютого 2015 року ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений секретарем Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, зареєстрованого в реєстрі за № 10, відповідно до якого належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 та грошові вклади в Ощадбанку заповів після своєї смерті ОСОБА_2 (а.с. 16).
18 грудня 2024 року заповіт від 09 лютого 2015 року був скасований за заявою заповідача, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 24 червня 2025 року (а.с. 20-21).
29 січня 2025 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений старостою Новоставецького старостинського округу Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованого в реєстрі за № 2/09, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_1 (а.с. 166), який позивач просить визнати нікчемним.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер в селищі Теофіполь (а.с. 15).
Свідок ОСОБА_4 , 1965 року народження, староста Новоставецького старостинського округу, пояснив, що спочатку до нього звернувся ОСОБА_3 у зв`язку з потребою скасування заповіту, проте у цьому відмовив, щоб той звертався до нотаріуса.
Через деякий час ОСОБА_1 по телефону звернулася до діловода ОСОБА_6 з проханням посвідчити заповіт чоловіка, тому вони разом з діловодом її автомобілем приїхали до ОСОБА_3 в ОСОБА_7 , де той проживав. З його слів записав розпорядження по спадщині, поїхали з діловодом в контору старостату, де заповіт був набраний на комп`ютері та роздрукований, після чого знову приїхали до ОСОБА_3 , йому зачитали текст заповіту, він його підписав, підписався також у журналі, після чого поїхали. Один примірник заповіту в подальшому було передано заповідачу, після проставлення печатки.
Зазначив, що не міг відмовити тяжко хворому на онкологічне захворювання чоловіку, бо посвідчення заповіту в нотаріуса значно дорожче, ніж у старости.
Свідок ОСОБА_6 , 1982 року народження, діловод Новоставецького старостату, пояснила, що староста ОСОБА_4 попросив завезти його в Теофіполь до ОСОБА_3 , так як він не знав де той проживає, щоб записати заповіт. Її машиною поїхали до нього, староста зайшов всередину, а вона перебувала на веранді будинку, в кімнату не заходила, тому і не чула розпоряджень заповідача. Після цього повернулися в контору, де надрукували текст заповіту і знову приїхали з журналом реєстрації до ОСОБА_3 в ОСОБА_7 , щоб він підписав заповіт. Питанням реєстрації заповітів займається виключно староста, і всі документи зберігаються у нього.
Зазначила, що знайома з ОСОБА_1 , так як раніше у неї винаймала житло в селі Новоставці.
Спадкуванням, відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за законом та заповітом.
Згідно ст.ст. 1233, 1248 та 1251 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт посвідчується нотаріусом або, якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Підпунктом 5 пункту «б» частини 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
Закон України «Про нотаріат» пунктом 1 частини 1 ст. 37 передбачає вчинення такої нотаріальної дії, як посвідчення заповіту (крім секретного), у сільських населених пунктах уповноваженими на це посадовими особами органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Право ОСОБА_3 на складання заповіту ніким не оспорюється.
Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України, зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.
Спірний заповіт складений в письмовій формі, він особисто підписаний заповідачем ОСОБА_3 , що також не оспорюється сторонами.
Висловлений позивачкою ОСОБА_2 у своєму вступному слові в судовому засіданні сумнів щодо того, що підпис її батька у заповіті не схожий на його підписи, суд до уваги не приймає, оскільки це не було предметом та підставою даного позову, і позивачка не навела жодних доказів в обґрунтування свого сумніву щодо підпису покійного батька.
Суд також не приймає до уваги посилання сторони позивача на відсутність вказівки часу складання заповіту, оскільки у даному спорі це не має значення. Так, спадковим законодавством не обмежена кількість заповітів, які можуть складатися особою впродовж однієї доби, проте у всіх випадках, відповідно до частин 2 та 3 ст. 1254 ЦК України, складений пізніше заповіт скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед цим. Тобто вказівка часу складення заповіту у тексті самого заповіту має значення лише для цілей визначення, який з кількох складених впродовж дня заповітів є останнім. Оскільки впродовж дня 29 січня 2025 року ОСОБА_3 був складений лише один заповіт, чинність якого є предметом даного спору, тому сама по собі відсутність часу його складання не може бути підставою для визнання його нечинним.
Щодо відсутності повноважень від виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради на вчинення нотаріальних дій в селі Новоставці старостою Новоставецького старостинського округу.
Дійсно, село Новоставці відсутнє у переліку сільських населених пунктів Новоставецького старостату Теофіпольської селищної ради, де староста ОСОБА_4 уповноважений на вчинення нотаріальних дій згідно ст. 37 Закону України «Про нотаріат» згідно рішення виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 14 січня 2021 року № 14 «Про уповноваження старости Ткачука Г.І. на вчинення нотаріальних дій» (а.с. 18), на що посилається сторона позивача.
Проте, виходячи з вищезазначених норм законодавства, повноваження посадової особи органу місцевого самоврядування на посвідчення заповітів виникає насамперед із закону, а не виключно з внутрішнього організаційного акту селищної ради.
Такий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 303/5126/18.
Теофіпольська селищна рада у відповіді на адвокатський запит від 01 квітня 2026 року № 683/02-30 зазначила, що у вищезазначеному рішенні виконкому Теофіпольської селищної ради від 14 січня 2021 року № 14 технічно село Новоставці не було включене до резолютивної частини, оскільки в мотивувальній частині вказано, що у селі Новоставці відсутній нотаріус, що не впливало на юридичну силу надання повноважень старості на виконання нотаріальних дій.
Тобто, суд вважає, що в даному випадку відсутність лише одного села Новоставці в резолютивній частині рішення про уповноваження старости Новоставецького старостинського округу на вчинення нотаріальних дій в усіх інших селах цього округу, є технічною опискою. Тим більше, що в матеріалах справи відсутні докази наявності нотаріуса у селі Новоставці або уповноваження іншої особи, крім старости ОСОБА_4 , на вчинення нотаріальних дій виключно в селі Новоставці.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, крім певних випадків, до переліку яких не входить реєстрація заповіту. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, зокрема, якщо особа не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза межами зазначеного приміщення.
Сторонами не оспорюється сам факт неможливості заповідача з`явитися до приміщення органу місцевого самоврядування внаслідок важкої хвороби, тому відсутність вказівки в тексті заповіту, що місцем його складання є житло заповідача, не має наслідком недійсність такого заповіту, оскільки це по своїй суті є реквізитом заповіту.
Щодо посвідчення спірного заповіту старостою Новоставецького старостату ОСОБА_4 за місцем проживання заповідача в селищі Теофіполь, яке не входить до даного старостату, суд вважає за необхідне зазначити
Здійснення особою права на заповіт, як свого розпорядження на випадок смерті, не пов`язується законом із місцем проживання або перебування заповідача.
На заповіт, який є одностороннім правочином, поширюються загальні положення про правочини, зокрема, його зміст не повинен суперечити загальним вимогам, визначеним ст. 203 ЦК України.
Стороною позивача не зазначено, яким вимогам не відповідає спірний заповіт.
При цьому варто звернути на волю заповідача, яка полягала у тому, щоб його майно після своєї смерті перейшло виключно до дружини, для чого він спочатку скасовує попередній заповіт на ім`я доньки, позивачки по справі, після чого, через більше ніж місяць, складає новий заповіт, яким своє майно заповідає дружині.
Цілком зрозумілим є таке рішення ОСОБА_3 , оскільки він тривалий час тяжко хворів, дружина повністю доглядала його, в той час як донька не надавала ніякої допомоги, не приїздила та в останні роки навіть не спілкувалася з ним, тому задоволення позову у даному випадку буде нехтуванням останньої волі заповідача.
Інші порушення, допущені під час посвідчення спірного заповіту, на які посилається сторона позивача в обґрунтування своїх вимог, такі як відсутність вказівки про місце народження заповідача, вказівки про прочитання заповіту, посилання на статті ЦК УРСР (ред. 1963 р.) при роз`ясненні прав щодо спадкування, ведення в старостаті реєстру для реєстрації заповітів, а не єдиного реєстру для реєстрації нотаріальних дій, є незначними і жодним чином не впливають на визначення волі заповідача та дійсність заповіту.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу етичність обґрунтувань стороною позивача безпідставності реєстрації заповіту старостою з метою економії заповідачем коштів на нотаріальні послуги, зважаючи на обізнаність позивачки про наявність у батька важкого онкологічного захворювання, яке потребує значних фінансових витрат, не надаючи при цьому практично ніякої фінансової допомоги, що вона зобов`язана робити в силу статті 203 СК України.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,
У Х В А Л И В :
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Скасувати заборону ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти дії щодо нотаріального оформлення на ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеним 29 січня 2025 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , посвідченого старостою Новоставецького старостинського округу Теофіпольської селищної ради Ткачуком Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2/09, застосовану на підставі ухвали Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2026 року, як захід забезпечення позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 17 серпня 2026 року.
Суддя Самойлович А.П.