Справа №567/1025/26
Провадження №2/567/794/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
секретар - Дем`янчук Н.В.
за участю
представника позивачки - адвоката Божко Т.Ю.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини, -
встановив :
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей : сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.06.2026 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позовну заяву аргументує тим, що з 29.08.2020 перебуває з відповідачем у шлюбі, який був зареєстрований Острозьким районним відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №69.
Від даного шлюбу сторони мають спільних малолітніх дітей : сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні.
Вказує, що вона самостійно не має можливості надати для дітей належне матеріальне утримання, достатнє для їх віку так як вона ніде не працює, інші джерела та грошові заощадження, дивіденди у неї відсутні, власного нерухомого, рухомого майна немає. Стан здоров`я у неї та дітей добрий.
Вказує, що на даний час відповідач повністю самоусунувся від матеріального утримання дітей та її, як його дружини, будь-яку матеріальну участь у їх утриманні не приймає, хоча має всі можливості брати достатню, належну та регулярну участь в матеріальному утриманні малолітніх дітей та її як його дружини, оскільки є працездатною особою та отримує регулярний та стабільний дохід.
Зазначила, що відповідач має добрий стан здоров`я, хронічних захворювань та інвалідності, інших утриманців не має.
Вказує, що домовленість між ними щодо утримання їхніх спільних малолітніх дітей відсутня та відповідач свій обов`язок утримувати дітей до досягнення повноліття належним чином не виконує. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, в добровільному порядку кошти на утримання дітей не надає, що й спонукало її звернутися до суду з відповідним позовом.
Також вказує, що коштів, які вона отримує недостатньо для утримання дітей та вона доглядає за дитиною до трьох років, а тому не може працювати і коштів на своє утримання не має. За вказаних обставин просить суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частки його доходу щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Ухвалою суду від 22.06.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, визначено учасникам справи строки для подання відповідних заяв по суті спору, роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та право подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Задоволено клопотання позивачки про витребування доказів.
В судове засідання позивачка не з`явилась, в поданій на адресу суду заяві просить здійснювати розгляд справи в її відсутності.
Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримала з підстав та доводів зазначених в позовній заяві та просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечив проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей, вказував, що він частково надавав кошти на утримання дітей, однак просить зменшити розмір аліментів на утримання дружини, посилаючись на те, що не має змоги сплачувати аліменти в такому розмірі та стягнення аліментів на дружину в розмірі 1/5 частки від його заробітку поставить його в скрутне матеріальне становище.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та надані сторонами докази, з`ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.4 ЦПК України та ст.184 СК України право звернення до суду про стягнення аліментів має той із батьків, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Позивачка, звертаючись до суду, на власний розсуд обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинна переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених нею вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що сторони у справі з 29.08.2020 перебувають в шлюбі, який був зареєстрований 29.08.2020 Острозьким районним відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №69, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.08.2020.
Під час шлюбу у сторін народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 26.02.2021, НОМЕР_3 від 24.02.2023, НОМЕР_4 від 14.01.2025.
У встановленому законом порядку відповідач своє батьківство не оспорював та в матеріалах справи відсутні докази про існування на даний час спору щодо батьківства відповідача відносно малолітніх дітей.
Згідно довідок ГУ ПФУ в Рівненській області від 18.05.2026 встановлено, що ОСОБА_2 з 01.11.2025 по 30.04.2026 отримувала допомогу при народженні дитини в розмірі 1 720 грн. щомісячно та допомогу на дітей, що виховуються в багатодітних сім`ях в розмірі 2 100 грн.
Згідно довідки ГУ ПФУ в Рівненській області від 02.07.2026 встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 отримував дохід від 8000 грн. до 43 000 грн. на місяць.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.07.2026 вбачається, що відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 в Державному реєстрі відсутні.
З матеріалів справи та доводів позивачки судом встановлено, що малолітні діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні та повному матеріальному забезпеченні, відповідач регулярної участі в утриманні дітей не приймає, та наведені обставини відповідачем не спростовані та не заперечуються.
Отже, з доводів позивачки та досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що між позивачкою та відповідачем не було досягнуто домовленості щодо порядку, способу, форми та розміру участі відповідача в утриманні дітей.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (надалі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.
У відповідності до ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини та розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років у розмірі 2817 грн., а отже, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить 1408,50 гривень.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи батьком малолітніх дітей, належним чином участі в їх утриманні не приймає, доводів які б спростовували зазначені обставини суду не навів та відповідні докази відсутні і в матеріалах справи, що свідчить про неналежну участь відповідача у їх матеріальному забезпеченні. При цьому суд виходить з того, що відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивачки, якими вона обґрунтовує заявлені позовні вимоги, та які б водночас підтверджували, що він належним чином приймає участь в утриманні своїх дітей, а відтак існують фактичні та правові підстави для стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання дітей.
При вирішенні спору суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує доводів, наведених позивачкою та не надав доказів на спростування позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей у заявленому позивачкою розмірі.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.12.2019р. у справі № 344/10971/16-ц, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму, та враховуючи зростаючі потреби дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.06.2026 р. та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов`язку батька забезпечити умови життя та розвитку його малолітніх дітей, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивачка.
В той же час, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач за віком та станом здоров`я є працездатним, отримує стабільний дохід, доказів, які б спростовували вищевказані обставини суду не надав, а тому суд приходить до переконання про те, що відповідач може сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження перебування на утриманні відповідача інших осіб та відповідач таких доказів суду не надав.
Окрім того, згідно з ст.ст.75, 80 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного; право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу; аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ст.84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч.1 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.
Оскільки малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з позивачкою і не досягла трирічного віку, а сама позивачка самостійно забезпечити в повній мірі свої щоденні життєві та побутові потреби не має можливості, оскільки щодня виховує та здійснює догляд за малолітньою дитиною, та відповідач добровільно коштів на утримання дружини не надає, а відтак суд вбачає фактичні та правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання до досягнення сином трьох річного віку.
У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст.80 СК України).
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст.84 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи.
В свою чергу, заявляючи вимоги про стягнення аліментів на своє утримання у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, позивачкою не зазначено та не надано суду доказів на підтвердження розміру необхідних витрат на її утримання.
В той же час, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на її утримання, суд виходить з того, що відповідач є працездатним, має на утриманні малолітніх дітей, а тому з урахуванням часткового визнання відповідачем позову про стягнення аліментів та беручи до уваги вищевикладене суд приходить до переконання про те, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі 1/7 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що не буде надто обтяжливим для відповідача.
Окрім того, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
З урахуванням викладеного, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини та можливостей відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у розмірі 1/7 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
Позов про стягнення аліментів був поданий 17.06.2026 року, а відтак за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -
у х в а л и в :
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання дітей : сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.06.2026 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/7 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17.06.2026 до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, тобто - до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2 662,40 грн. судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.08.2026.
Суддя Острозького районного суду Венгерчук А.О.