ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Справа № 924/119/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Кульчій І.М.
при секретарі судового засідання Кульчин Д.А.,
представники учасників справи:
позивача: Соколовська В.О.,
відповідач 1: Голубицький С.Г.,
відповідачів: Дудяк Р.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2026 року (повне рішення складено 18.06.2026 року) у справі № 924/119/26 (суддя Гладій С.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», м.Хмельницький
до ОСОБА_1 , м.Київ
до ОСОБА_2 , м.Київ
до ОСОБА_3 , м.Дніпро
про надання офіційного тлумачення окремих умов договорів
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2026 року у справі №924/119/26 відмовлено у позові Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання офіційного тлумачення окремих умов договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонеру ОСОБА_1 простих іменних акцій АТ «Хмельницькобленерго» від 25.12.2023 року, визнаний укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Хмельницькобленерго» рішенням суду по справі №924/684/24, а саме щодо тлумачення виконання умов договору сторонами, передбачених пунктами 3.3-3.5 Договору; про надання офіційного тлумачення окремих умов договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонеру ОСОБА_2 простих іменних акцій АТ «Хмельницькобленерго» від 25.12.2023 року, визнаний укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Хмельницькобленерго» рішенням суду по справі №924/684/24, а саме щодо тлумачення виконання умов договору сторонами, передбачених пунктами 3.3-3.5 Договору; про надання офіційного тлумачення окремих умов договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонеру ОСОБА_3 простих іменних акцій АТ «Хмельницькобленерго» від 29.12.2023 року, визнаний укладеним між ОСОБА_3 та АТ «Хмельницькобленерго» рішенням суду по справі №924/684/24, а саме щодо тлумачення виконання умов Договору Сторонами, передбачених пунктами 3.3-3.5 Договору. Крім того, суд першої інстанції стягнув з АТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 25000 грн витрат на проведення експертизи.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що у спірних пунктах договорів відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України. Суд першої інстанції також посилався на висновок експерта №23/26 за результатами лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 20.04.2026 року, як доказ однозначності розуміння умов договору. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із рішенням позивач Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2026 року у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував, що рішення суду у справі №924/684/24 змінено редакцію пункту 7.1 Договорів, визначивши, що кожний із них набирає чинності з дня набрання законної сили рішенням суду - 16.01.2025 року. Водночас пункти 3.3-3.5 Договорів містять календарні дати виконання зобов`язань до січня 2024 року, тобто дати, які на момент набрання чинності вже сплинули майже за рік до виникнення самих правовідносин. За такого тлумачення виконання зобов`язань повинно було відбутися раніше, ніж виникло саме зобов`язання, що є юридично неможливим.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково обмежився поверхневим рівнем лінгвістичного аналізу та відмовив у позові з мотивів буквальної зрозумілості окремих слів. Проте предметом судового тлумачення є не окремі слова, а зміст правочину як єдиної системи взаємопов`язаних умов. Необхідність тлумачення виникає саме тоді, коли буквальне застосування окремих положень договору призводить до внутрішньої суперечності між його умовами або унеможливлює належне виконання договору.
При цьому, суд першої інстанції не надав оцінки судовим рішенням у справі №924/684/24 та розглянув Договори ізольовано від встановлених ними юридичних фактів. Ігнорування цих фактів призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для тлумачення Договорів та не усунуло правову невизначеність щодо порядку їх виконання.
Крім того, суд помилково взяв за основу висновок лінгвістичної експертизи та безпідставно стягнув із позивача 25000 грн витрат на її проведення. Питання про тлумачення умов договору у взаємозв`язку з нормами ЦК України є питанням права, а не факту, що відповідно до ст.98 ГПК України взагалі не може бути предметом висновку експерта.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Кульчій І.М.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №924/119/26. Розгляд скарги призначено на 12.08.2026 року.
Ухвалою від 24.07.2026 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 про участь його представника Дудяка Р.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому, до заяви додано ордери на надання правничої (правової) допомоги, які підтверджують повноваження адвоката Дудяка Ростислава Анатолійовича на представництво інтересів відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
27.07.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач-2 звертає увагу суду, що тлумачення судом угоди не може створювати умови угоди, а лише роз`яснює існуючі умови, а вказаним позовом АТ «Хмельницькобленерго» намагається через інститут тлумачення правочину змінити умови Договорів про обов`язковий викуп акцій. Тлумачення змісту договору можливе без зміни його умов, тому позиція скаржника є необґрунтованою.
При цьому, Верховним Судом у справі №924/684/24 вже встановлено відповідність Договорів вимогам чинного законодавства України. Немає жодних неясностей чи суперечностей між пунктами 3.3-3.5 та іншими частинами договорів, а позивач лише намагається переглянути судові рішення у вказаній справі. Крім того, рішеннями господарських судів у справах №924/1027/25 та №924/1028/25 вже було відмовлено в задоволенні позовів АТ «Хмельницькобленерго» щодо визнання недійсними цих самих пунктів.
Відповідач-2 також наголошує, що висновок експерта за результатами лінгвістичної експертизи є окремим, самостійним доказом, який спростовує помилкові міркування апелянта. Об`єктивний зміст текстів пунктів 3.3, 3.4, 3.5 в лінгвістичному аспекті є однозначним, а саме окреслює виконання конкретних зобов`язань до чітко визначеної дати. Натомість АТ «Хмельницькобленерго» не надало суду жодного іншого альтернативного висновку.
Ухвалою від 07.08.2026 року задоволено заяву АТ «Хмельницькобленерго» про участь його представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Крім того, 07.08.2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
11.08.2026 року від АТ «Хмельницькобленерго» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 12.08.2026 року ОСОБА_1 заявив усне клопотання про зловживання АТ «Хмельницькобленерго» процесуальними правами, яке полягає у поданні завідомо безпідставного позову та просив суд застосувати наслідки, передбачені статтею 43 ГПК України.
Колегія суддів розглянувши вказане клопотання виходила з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (ч.2 ст.43 ГПК України).
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Суд зазначає, що згідно з п.11 ч.3 ст.2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.3 ст.43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Колегія суддів зауважує, що тлумачення умов договору є способом захисту, який полягає у з`ясуванні змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін.
Таким чином, звернення АТ «Хмельницькобленерго» із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання офіційного тлумачення окремих умов договорів не розцінюється судом як зловживання процесуальними правами.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні усного клопотання ОСОБА_1 про зловживання АТ «Хмельницькобленерго» процесуальними правами.
Крім того, у судовому засіданні 12.08.2026 року представник позивача надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив суд задоволити апеляційну скаргу. Представник відповідачів та відповідач ОСОБА_1 заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні, а також просили задоволити клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24 задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до АТ «Хмельницькобленерго» про визнання укладеними договорів купівлі-продажу цінних паперів зокрема, визнано укладеними договори про обов`язковий викуп належних акціонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Договори 1, 2 від 25.12.2023 року) та ОСОБА_3 (Договір 3 від 29.12.2023 року), простих іменних акцій АТ «Хмельницькобленерго» у редакції, вказаній в резолютивній частині рішення суду (далі - договори).
Вказаним рішенням суд визнав укладеними договори про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 простих іменних акцій (договори від 25.12.2023 року), а також ОСОБА_3 (договір від 29.12.2023 року) у редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 року та постановою Верховного Суду від 17.06.2025 року рішення Господарського суду Хмельницької області залишено без змін.
Пунктом 1.1 договорів встановлено, що згідно чинного законодавства України цей договір визначає права і обов`язки сторін, що виникають з приводу обов`язкового викупу покупцем у продавця емітованих покупцем цінних паперів. Підставою для виникнення у покупця обов`язку викупу емітованих ним цінних паперів є прийняття загальними зборами акціонерів покупця 17. листопада 2023 рішення про зміну типу товариства.
Згідно п.2.1 договору з ОСОБА_1 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні цінні папери (далі - ЦП): акції іменні прості Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в кількості 838055 шт, ринкова вартість одного ЦП - 31,95 грн. Загальна вартість ЦП, які є предметом договору, становить 26775857,25 грн (п.3.2 договору).
Згідно п.2.1 договору з ОСОБА_2 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні цінні папери (далі - ЦП): акції іменні прості Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в кількості 515930 шт, ринкова вартість одного ЦП - 31,95 грн. Загальна вартість ЦП, які є предметом договору, становить 16483963,50 грн (п.3.2 договору).
Згідно п.2.1 договору з ОСОБА_3 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні цінні папери (далі - ЦП): акції іменні прості Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в кількості 14847 шт, ринкова вартість одного ЦП - 31,95 грн. Загальна вартість ЦП, які є предметом договору, становить 474361,65 грн (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договорів продавець зобов`язаний до 25.01.2024 року (договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та до 29.01.2024 року (договір з ОСОБА_3 ) надати депозитарній установі, в якій у продавця відкрито рахунок в цінних паперах, на якому зберігаються ЦП, що є предметом цього договору, розпорядження на проведення облікової операції списання ЦП на рахунок покупця, відкритий в ПАТ «НДУ» (1000240[телефон приховано]).
Згідно з п.3.4 договорів покупець зобов`язався до 25.01.2024 року (договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та до 29.01.2024 року (договір з ОСОБА_3 ) надати Центральному депозитарію розпорядження на виконання облікової операції переказу цінних паперів (додаток №10 до Регламенту провадження депозитарної діяльності Центрального депозитарію), що є предметом цього договору.
Покупець зобов`язався до 25.01.2024 року (договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та до 29.01.2024 року (договір з ОСОБА_3 ) сплатити (перерахувати) продавцю загальну вартість ЦП, вказану в п.3.2 цього договору. Сплата за ЦП, що є предметом цього договору, здійснюється виключно в грошовій формі в національній валюті безготівковим перерахунком на банківський рахунок продавця (п.3.5 договорів).
Відповідно до п.4.2 договорів у разі прострочення виконання продавцем умов п.3.3. цього договору продавець зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в п.3.2. цього договору, за кожний день прострочення без обмеження будь-яким строком нарахування пені.
Пунктом 4.3 договорів передбачено, що у разі прострочення виконання покупцем умов п.3.4. та/або п.3.5. цього договору (при умові виконання продавцем п.3.3. цього договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в п.3.2. цього договору, за кожний день прострочення без обмеження будь-яким строком нарахування пені.
Згідно п.4.4 договорів у разі прострочення виконання покупцем умов п.3.4. та/або п.3.5. цього договору понад 10 днів, покупець сплачує продавцю додатково до пені штраф у розмірі 30% від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в п.3.2. цього договору.
Неустойки (штрафи, пеня) за цим договором або у зв`язку з ним, підлягають сплаті за першою вимогою однієї зі сторін. Сплата неустойки по цьому договору не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за цим договором (п.4.5 договорів).
За умовами п.7.1 договорів, даний договір набуває чинності з дня набрання чинності рішення суду і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
До матеріалів додано: довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 24.01.2025 року, заява про збільшення позовних вимог у справі №924/684/25 від 18.09.2025 року, платіжну інструкцію №11249 від 17.09.2025 року на суму 401507,15 грн, квитанцію ID: 0541-7378-4864-7952 від 17.09.2025 року на суму 7130,11 грн, квитанцію №[номер приховано] від 19.09.2025 року на суму 247178,99 грн, положення про відділ корпоративного управління АТ «Хмельницькобленерго» 0512-П-05-2025, наказ про переведення №4637-к від 27.12.2024 року.
Матеріали справи також містять висновок експерта №23/26 за результатами лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 20.04.2026 року, в якому зазначено наступне: «Об`єктивний зміст текстів пунктів 3.3, 3.4, 3.5 Договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонеру ОСОБА_1 простих іменних акцій АТ «Хмельницькобленерго» від 25.12.2023 року, текст якого міститься у Рішенні Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24, в лінгівістичному аспекті є однозначним, а саме окреслює виконання конкретних зобов`язань Покупця цінних паперів до чітко визначеної дати».
Крім того, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2025 року у справі №924/1027/25, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 року та постановою Верховного Суду від 30.04.2026 року, відмовлено у задоволенні позову АТ «Хмельницькобленерго» до ОСОБА_4 про визнання недійсними пунктів 3.3-3.5, 4.2.-4.5. Договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонеру ОСОБА_1 простих іменних акцій, який укладений рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24.
Також, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2025 року у справі №924/1028/25, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 року, відмовлено у задоволенні позову АТ «Хмельницькобленерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними пунктів 3.3-3.5, 4.2.-4.5. Договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонерам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 простих іменних акцій, який укладений рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24.
Як зазначалось вище, господарський суд Хмельницької області рішенням від 08.06.2026 року у даній справі №924/119/26 у задоволенні позову відмовив.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті - ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Колегія суддів враховує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 року у справі №910/6642/18 судом касаційної інстанції викладено висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів ст.4 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті - ГПК України), ст.ст.15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Отже при вирішенні спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Як передбачено ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частинами 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч.1, 2 ст.640 ЦК України).
Згідно зі ст.ст.655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Правочин тлумачиться судом при розгляді спору. Тобто, суд наділений повноваженнями вирішувати вказані вимоги лише тоді, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.
Зокрема, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. На вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. Тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.
Метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №916/1171/18.
Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування статті 213 ЦК України.
Близька за змістом правова позиція щодо застосування статей 213, 637 ЦК України наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №753/22010/14-ц, від 10.04.2019 року у справі №916/2500/15, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.04.2019 року у справі №916/1171/18, від 11.09.2019 року у справі №922/3740/18, від 27.01.2021 року у справі №904/2581/19.
Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Відповідна правова позиція є сталою та неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 05.02.2020 у справі №910/15161/18, від 09.07.2020 у справі №922/404/19 та від 28.08.2020 у справі №922/2081/19, від 25.07.2018 у справі №317/39/17, від 14.02.2018 у справі №925/106/17, від 06.07.2021 року у справі № 910/5719/21.
Отже, тлумачення умов договору можливе до початку виконання сторонами його умов, при цьому тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.
В даному випадку, у справі, що розглядається, сторонами доказів виконання умов договору станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції до матеріалів справи не надано.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись із позовом та апеляційною скаргою вважає, що пункти 3.3-3.5 Договорів підлягають тлумаченню щодо часу настання виконання зобов`язання.
Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів зауважує, що з урахуванням ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 ЦК України. У частинах 3 та 4 статті 213 ЦК України визначені загальні способи, що мають застосовуватися для тлумачення на трьох його рівнях:
Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів (абз. 1 ч. 3 ст. 213 ЦК України).
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також, з чого вони виходили при його виконанні (абз.1 ч.3 ст.213 ЦК України).
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (ч.4 ст.213 ЦК України).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №317/39/17 сформульовано висновок, що суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст.213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24 визнано укладеними договори про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 простих іменних акцій (договори від 25.12.2023 року), а також ОСОБА_3 (договір від 29.12.2023 року) у редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення.
Згідно з п.3.2 договору з ОСОБА_1 загальна вартість ЦП, які є предметом договору, становить 26775857,25 грн (п.3.2 договору).
Згідно з п.3.2 договору з ОСОБА_2 загальна вартість ЦП, які є предметом договору, становить 16483963,50 грн
Згідно з п.3.2 договору з ОСОБА_3 загальна вартість ЦП, які є предметом договору, становить 474361,65 грн (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договорів продавець зобов`язаний до 25.01.2024 року (договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та до 29.01.2024 року (договір з ОСОБА_3 ) надати депозитарній установі, в якій у продавця відкрито рахунок в цінних паперах, на якому зберігаються ЦП, що є предметом цього договору, розпорядження на проведення облікової операції списання ЦП на рахунок покупця, відкритий в ПАТ «НДУ» (1000240[телефон приховано]).
Згідно з п.3.4 договорів покупець зобов`язався до 25.01.2024 року (договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та до 29.01.2024 року (договір з ОСОБА_3 ) надати Центральному депозитарію розпорядження на виконання облікової операції переказу цінних паперів (додаток №10 до Регламенту провадження депозитарної діяльності Центрального депозитарію), що є предметом цього договору.
Покупець зобов`язався до 25.01.2024 року (договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та до 29.01.2024 року (договір з ОСОБА_3 ) сплатити (перерахувати) продавцю загальну вартість ЦП, вказану в п.3.2 цього договору. Сплата за ЦП, що є предметом цього договору, здійснюється виключно в грошовій формі в національній валюті безготівковим перерахунком на банківський рахунок продавця. (п.3.5 договорів).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у вказаних пунктах договорів відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.
Вказане також підтверджується і висновком експерта №23/26 за результатами лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 20.04.2026 року, в якому зазначено, що об`єктивний зміст текстів пунктів 3.3, 3.4, 3.5 Договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонеру ОСОБА_1 простих іменних акцій АТ «Хмельницькобленерго» від 25.12.2023 року, текст якого міститься у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24, в лінгівістичному аспекті є однозначним, а саме окреслює виконання конкретних зобов`язань Покупця цінних паперів до чітко визначеної дати.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 ГПК України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.10.2018 року у справі №638/643/17, від 18.04.2019 року у справі №808/2291/16, від 21.11.2019 року у справі №344/8720/16-а, від 29.11.2019 року у справі №805/5043/15-а, від 20.02.2020 року у справі №15/6834/15 та від 18.02.2022 року у справі №520/3601/19.
Відтак, нівелювання остаточного судового рішення через нове провадження є несумісним із принципом верховенства права, незалежно від формальних процесуальних аргументів сторін.
Res judicata (лат.) - правова доктрина, що походить із римського права і означає остаточність рішення суду, яке набрало законної сили. «Res judicata» (вирішена справа), це скорочення від фрази «res judicata pro veritate habetur!» (лат. - судове рішення визнається за істину), що означає незмінність рішення і передусім необхідність безпосереднього забезпечення його виконання. Значення «res judicata», полягає в тому, що сторона, яка при завершенні судового провадження отримала належне й остаточне рішення, не може ініціювати інше провадження щодо того самого спору за тим самим правопорушенням. Таким чином res judicata попереджає пролонгування судового провадження.
Згідно висновків ЄСПЛ, відображених у рішенні від 25.11.2021 року у справі «Центр «Украса» проти України» - наявність судового провадження не повинно нівелювати результати іншого судового провадження та/або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності (п.44). У п.п.37-39 вказаного рішення ЄСПЛ також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд за п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод під час його тлумачення у контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності охоплює вимогу про те, що коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №442/3663/20, від 20.11.2024 року у справі №520/9211/17).
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. «Один спір - один процес». Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі №357/8277/19.
Як встановлено апеляційним судом, судовими рішеннями у справі №924/684/24 задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 до АТ «Хмельницькобленерго» про визнання укладеними договорів купівлі-продажу цінних паперів зокрема, визнано укладеними договори про обов`язковий викуп належних акціонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Договори 1-2 від 25.12.2023 року) та ОСОБА_3 (Договір 3 від 29.12.2023 року), простих іменних акцій АТ «Хмельницькобленерго» у редакції, вказаній в резолютивній частині рішення суду (далі - договори).
Крім того, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2025 року у справі №924/1027/25, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 року та постановою Верховного Суду від 30.04.2026 року, відмовлено у задоволенні позову АТ «Хмельницькобленерго» до ОСОБА_4 про визнання недійсними пунктів 3.3-3.5, 4.2.-4.5. Договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонеру ОСОБА_1 простих іменних акцій, який укладений рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24.
Також, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2025 року у справі №924/1028/25, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 року, відмовлено у задоволенні позову АТ «Хмельницькобленерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними пунктів 3.3-3.5, 4.2.-4.5. Договору про обов`язковий викуп АТ «Хмельницькобленерго» належних акціонерам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 простих іменних акцій, який укладений рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24.
Таким чином, законність та чинність договорів, укладених рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2024 року у справі №924/684/24, а отже і правові підстави укладення договорів, підтверджені остаточними судовими рішеннями. Крім того, у судових справах №924/1027/25 та №924/1028/25 перевірялась дійсність вказаних договорів.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суд дійшла висновку, що ініціюючи даний спір позивач фактично просить суд тлумачити резолютивну частину іншого судового рішення. Натомість, незрозумілість рішення у справі №924/684/24 про яку заявляє позивач може бути усунута шляхом звернення про роз`яснення на підставі статті 245 ГПК України.
З огляду на вказане позивач має доводити незрозумілість, яка на його думку існує в договорах, в межах справи №924/684/24 про укладення договорів, а не шляхом подання нового позову про тлумачення умови договору.
Вищевказане у сукупності лише додатково свідчить про відсутність підстав та можливості суду задоволити вимогу про тлумачення умов договору.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, переглядаючи оскаржуване рішення в частині стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» витрат на проведення експертизи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 просив стягнути з позивача АТ «Хмельницькобленерго» витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 25000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи було подано висновок експерта, складений на його замовлення, на підтвердження обставин, які входять до предмета доказування у даній справі.
Згідно вимог частини 4-7 статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1, 5-7 статті 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
На підтвердження понесених витрат відповідачем подано: запит на проведення експертизи від 07.04.2026 року за підписом замовника - Голубицького С.Г., рахунок №1/16/26-07042026 від 07.04.2026 року за підписом директора ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» Круть О.В., договір №16Д/26 від 07.04.2026 року про надання послуг з проведення семантико-текстуальної експертизи за підписом директора ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» Крутя Олександра Васильовича та Голубицького Сергія Германовича, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4328144 від 07.04.2026 року про оплату послуг з проведення експертизи в сумі 25000 грн та акт здачі-приймання наданих послуг №1/16/26 від 20.04.2026 року між замовником Голубицьким С.Г. та виконавцем ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» в особі заступника директора Сукманової Т.О..
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується обставина щодо понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на проведення експертизи, наданий висновок експерта безпосередньо пов`язаний з розглядом справи №924/119/26 та враховуючи наявність підстав для відмови у задоволенні позову, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» 25000 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.
Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.06.2026 року у справі № 924/119/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №924/119/26 повернути до Господарському суду Хмельницької області.
Повна постанова складена "18" серпня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Хабарова М.В.
Суддя Кульчій І.М.