РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року справа № 580/6142/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення відповідача про відмову позивачу у звільненні з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу";
- зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що має право звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач зазначає, що він та його батько дізнались про наявність родича другого ступеня споріднення - ОСОБА_2 після ознайомлення з Актом. Окрім того, такий не проживає з його батьком та ймовірно перебуває на окупованій території. Натомість, позивач здійснював догляд за батьком і до призову на військову службу.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У відзиві на позовну заяву, відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач вважає, що відсутні законні підстави для звільнення позивача з військової служби за приписами пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», так як в батька позивача наявний брат - ОСОБА_2 , який є членом сім`ї батька позивача другого ступеня споріднення.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач з 03.03.2026 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
25.04.2026 позивач звернувся до відповідача з рапортом із доданими документами на звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
25.05.2025 відповідач листом № 1352/11608 відмовив у звільненні з підстав наявності у батька позивача інших членів сім`ї, які можуть здійснювати догляд за ним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан. На час розгляду судом цієї адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Згідно ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пунктів 6 та 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, до якого додав копії наступних документів: заяви про відсутність зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 ; картки платника податків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; довідки від 13.05.2025 № 7101-5003679407 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 ; довідки від 16.10.2024 № 7101-5003491435 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ; свідоцтва про встановлення батьківства ОСОБА_3 від 05.09.2001 НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 18.12.2024 Серії НОМЕР_3 ; витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 96/26/409/В (рішення № 96/26/409/Р); паспорту НОМЕР_4 ОСОБА_1 ; паспорта НОМЕР_5 ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу квартири; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 315411014 ОСОБА_3 ; Акту № 57 від 27.02.2026 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Згідно Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця № 35/2026 від 01.05.2025, складеного членами комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки виявлено наявність інших членів сім`ї батька військовослужбовця - ОСОБА_3 крім самого ОСОБА_1 другого ступеня споріднення: ОСОБА_2 , який є братом ОСОБА_3 .
Як наслідок, 25.05.2025 відповідач листом № 1352/11608 відмовив у звільненні з підстав наявності у батька позивача інших членів сім`ї, які можуть здійснювати догляд за ним.
Так, Верховний Суд у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 виклав такі правові висновки:
«…59. Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
60. Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX…».
Проаналізувавши встановлені обставини та матеріали справи, суд приходить до висновку, що рішення відповідача щодо відсутності у позивача права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації у зв`язку із здійсненням постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю І групи, з підстав наявності у батька позивача інших членів сім`ї, які можуть здійснювати догляд за ним є правомірним та відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Натомість, позивачем не надано суду доказів, що ОСОБА_2 не може здійснювати догляду за батьком позивача або не бажає здійснювати такий догляд. На підтвердження припущення позивача, що вказана особа перебуває на окупованій території не надано жодних доказів.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА