УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/42611/25
адміністративне провадження № К/990/35571/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрієва Анатолія Павловича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з 1.06.2022р. по 31.12.2022р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_1 з 1.06.2022р. по 31.12.2022р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з 1.01.2023р. по 19.05.2023р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р.;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_1 з 1.01.2023р. по 19.05.2023р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року скасовано. Прийнято по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
28 липня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність застосування відповідачем розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення позивачу та пов`язане з цим право позивача на перерахунок і виплату належного грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що: «судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду щодо належного відповідача (відповідачів) і можливості їх заміни, викладених у постановах від 29 червня 2021 року у справі № 460/2903/20, від 23 червня 2020 року у справі № 540/2269/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 140/72/19, від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17.».
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанов Верховного Суду, проте не обґрунтовано подібності правовідносин, а також не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Отже, в касаційній скарзі представник позивача конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив та не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у справах, на які він посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрієва Анатолія Павловича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя С.А. Уханенко