Номер провадження: 22-ц/813/6363/26
Справа № 523/6347/24
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
14.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Громіка Р.Д., Кострицького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі судді-доповідача Коновалової В.А., суддів Громіка Р.Д. та Кострицького В.В.
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 13 березня 2026 року,
за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_4 , про контакт та участь у виховані онуки,
в с т а н о в и в:
Пересипський районний суд м. Одеси рішенням від 13 березня 2026 року задовольнив позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_4 , про контакт та участь у виховані онуки. Визначив ОСОБА_3 способи участі у особистому вихованні онуки ОСОБА_5 , особистому контакті та надання інформації про важливі факти із життя дитини. Визначив порядок виконання рішення суду.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд звернулася з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 року головуючим у справі визначено суддю Коновалову В.А., членами колегії суддів: Громіка Р.Д., Кострицького В.В.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.05.2026 року відкрив апеляційне провадження та ухвалою від 27.05.2026 року призначив справу до розгляду.
Розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду на 14 серпня 2026 року о 12 годині 00 хвилин.
14 серпня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» звернулася з заявою про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі судді-доповідача Коновалової В.А., суддів Громіка Р.Д. та Кострицького В.В.
Заява обґрунтована тим, що під час судового засідання 13 серпня 2026 року, коли третя особа ОСОБА_4 , обґрунтовуючи свою позицію у цій справі, прямо послався на інші судові рішення у взаємопов`язаних сімейних спорах, у прийнятті яких брали участь двоє із трьох суддів нинішньої колегії, та використав ці рішення як аргумент на підтвердження своєї позиції у нинішньому провадженні. Так, предметом оцінки є сукупна процесуальна ситуація, за якої раніше сформована двома членами нинішньої колегії судова оцінка взаємопов`язаних сімейних правовідносин була прямо актуалізована одним з учасників справи як аргумент у цьому провадженні, після чого суд відмовив у всіх заявлених скаржником процесуальних способах дослідження нових та актуальних обставин спору.
Крім того, зазначає, що 13 серпня 2026 року суд здійснив з`ясування думки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у нинішній справі виникла та була безпосередньо досліджена судом нова актуальна обставина - позиція одинадцятирічної дитини.
Так заявник звертає увагу, що у судовому засіданні 13 серпня 2026 року колегія відмовила у задоволенні чотирьох клопотань ОСОБА_1 , а саме заявлених скаржником процесуальних способах дослідження актуальної ситуації: безпосередньому отриманні особистих пояснень позивачки; документальній перевірці її фактичної спроможності самостійно реалізовувати встановлений порядок; дослідженні вже наявного професійного психологічного документа щодо дитини; проведенні незалежного експертного психологічного дослідження.
На думку ОСОБА_1 саме така сукупність, а не законність чи незаконність кожного процесуального рішення окремо, є предметом цієї заяви про відвід, оскільки інший склад суду матиме право самостійно, відповідно до закону, оцінити докази, заяви та клопотання учасників та дійти будь-якого передбаченого законом висновку. Мета відводу полягає виключно в усуненні об`єктивно сформованого сумніву в тому, що нова та актуальна ситуація буде оцінена заново, незалежно від попередньої судової оцінки взаємопов`язаного сімейного конфлікту.
Заявниця зазначає, що не стверджує про суб`єктивну упередженість членів колегії, а посилається виключно на об`єктивний критерій безсторонності, тобто на зовнішню процесуальну ситуацію та необхідність забезпечити достатні гарантії відсутності обґрунтованого сумніву у неупередженості судового розгляду.
14 серпня 2026 року ОСОБА_4 за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду із запереченням на заяву відповідачки ОСОБА_1 про відвід колегії суддів від 14.08.2026 року, просив суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14.08.2026 про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Коновалової В.А., суддів Громіка Р.Д., Кострицького В.В. у справі № 523/6347/24 та продовжити розгляд справи у визначеному законом порядку та винести остаточне рішення яке надасть право бабусі контактувати з онукою, посилаючись на пряму заборону заявляти відвід з підстав незгоди з процесуальними рішеннями (ч. 4 ст. 36 ЦПК України); безпідставність посилань на розгляд інших справ членами колегії; відсутність об`єктивних доказів суб`єктивної чи об`єктивної неупередженості суддів; недотримання порядку та строків заявлення відводу (ст. 39 ЦПК України); зловживання процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України).
Розглянувши заяву про відвід суддів, апеляційний суд вважає її необґрунтованою з огляду на таке.
В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Подібна наведеному позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07 вересня 2017 року № 46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Білуха проти України, N33949/02, § 49 - 52, від 09 листопада 2006 року).
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку № 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
В судовому засіданні 13.08.2026 року клопотання ОСОБА_1 в частині визнання обов`язкової явки позивача - залишити без розгляду, в частині виклику позивача для надання особистих пояснень та вирішення питання про участь позивача в режимі відеоконференції - відмовлено.
Крім того, в судовому засіданні 13.08.2026 року колегія суддів ухвалила: відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів; відмовити у задоволенні клопотання про приєднання висновку; у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити.
Зі змісту заяви про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі судді-доповідача Коновалової В.А., суддів Громіка Р.Д. та Кострицького В.В. убачається, що заявником заперечується факт незгоди з процесуальними рішеннями суддів, проте заявник неодноразово посилається на ту обставину, що 13.08.2026 року колегією суддів в судовому засіданні відмовлено відповідачу у задоволенні поданих ним клопотань, що на думку заявника, у своїй сукупності з іншими обставинами можуть породжувати об`єктивно обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суддів у розумінні пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Сам факт незгоди учасника справи з процесуальними рішеннями суду, у тому числі щодо результату розгляду справи по суті, не може розцінюватися як обставина, що об`єктивно викликає сумнів у неупередженості чи безсторонності суддів.
Крім того, заявник, посилаючись на інші судові рішення про які зазначала третя особа у взаємопов`язаних сімейних спорах, у прийнятті яких брали участь двоє із трьох суддів нинішньої колегії та участь у розгляді яких, на думку заявника, може вплинути на оцінку колегією суддів в сукупності нової та актуальної ситуації при розгляді справи № 523/6347/24, не конкретизує хто із складу колегії суддів приймав участь і під час розгляду яких саме справ.
Тобто доводи заявника про наявність сумнів у тому, що нинішня справа розглядається з повністю відкритою позицією щодо всіх її актуальних обставин та незалежно від судових оцінок, сформованих двома членами нинішньої колегії у попередніх взаємопов`язаних провадженнях є безпідставними та жодними доказами не підтверджуються.
Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об`єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу, суд констатує відсутність підстав стверджувати, що судді, які входять до складу колегії, мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
Аргументи, якими Коробкова О.А. мотивує свою заяву про відвід суддів Коновалової В.А., Громіка Р.Д. та Кострицького В.В. не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів.
Крім того, слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи (апеляційної чи касаційної скарги), що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
Таким чином, розглянувши заяву про відвід суддів, колегія суддів не вбачає об`єктивного та суб`єктивного критерію, а саме наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності суддів, а доводи заявниці не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів Коновалової В.А., Громіка Р.Д. та Кострицького В.В. та не можуть бути підставою для відводу.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Коновалової В.А., Громіка Р.Д., Кострицького В.В. слід відмовити, оскільки зміст заяви про відвід суддів не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу суддів та про існування обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в їх неупередженості та об`єктивності щодо справи.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі судді-доповідача Коновалової В.А., суддів Громіка Р.Д. та Кострицького В.В., поданої у цивільній справі № 523/6347/24 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Р.Д. Громік
В.В. Кострицький